Рішення

від 14.03.2018 по справі 826/4236/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2018 року 16:49 № 826/4236/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., суддів Григоровича П.О. та Смолія І.В., при секретарі судового засідання Борсуковській А.О., за участю представників сторін:

представник позивача - Ліщенко Т.М.,

представники відповідача та третьої особи не з'явились

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СІД.ПЛЮС

до Міністерства юстиції України,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю АРНІКА-1 ,

про визнання протиправним та скасування наказу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю СІД.ПЛЮС (далі також - ТОВ СІД.ПЛЮС , позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - МЮУ, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 778/5 від 03 березня 2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Під час розгляду справи до участі у ній в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_2 (далі також - третя особа-1) та товариство з обмеженою відповідальністю АРНІКА-1 (далі також - третя особа-2).

Позовні вимоги мотивовані порушенням порядку розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю АРНІКА-1 , що призвело до протиправного прийняття оскаржуваного наказу.

В ході судового розгляду представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що ним було наголошено, зокрема, в поданому до суду запереченні на позовну заяву, з огляду на безпідставність позиції позивача.

Оцінивши в судовому засіданні належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2013 року між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) було укладено:

- Договір купівлі-продажу № 1, згідно якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /внутрішні вулиці на території садового товариства Арсеналець АДРЕСА_2/, надалі - частина нежитлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., право власності на 1/2 частину нежитлового будинку відповідно було зареєстроване (внесено запис) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 139313;

- Договір купівлі-продажу № 2, згідно якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором продав (передав у власність), а Покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (три) /внутрішні вулиці на території садового товариства Арсеналець АДРЕСА_2/, надалі - Частина нежитлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., право власності на 1/2 частину нежитлового будинку відповідно було зареєстроване (внесено запис) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 139412.

31 липня 2013 року на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ СІД.ПЛЮС № 3107-1 до складу учасників товариства було включено ОСОБА_2 та збільшено статутний капітал товариства.

Статутний капітал товариства було збільшено шляхом передачі до нього наступного нерухомого майна:

- земельної ділянки площею 0,0618 га (кадастровий номер: НОМЕР_1), яка перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, який видано 21 грудня 2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-02114, та розташована за адресою: АДРЕСА_3;

- земельної ділянки площею 0,0610 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), яка перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, який видано 21 грудня 2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-02115, та розташована за адресою: АДРЕСА_4,

У зв'язку із вище зазначеними змінами, а саме, щодо складу учасників та збільшення статутного капіталу, було також вирішено затвердити статут ТОВ СІД.ПЛЮС в новій редакції.

Провівши всі необхідні дії щодо державної реєстрації змін: складу учасників, розміру статутного капіталу, нової редакції статуту товариства, позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві з метою реєстрації права власності на вище зазначені земельні ділянки за ТОВ СІД.ПЛЮС .

30 вересня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайко Сергієм Володимировичем було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_5, (індексний номер 10188530) від 30 вересня 2013 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від ( з відкриттям розділу) 30 вересня 2013 року № 6359607, та внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2699484 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно

03 жовтня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Чайко Сергієм Володимировичем було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_6, (індексний номер 10221965) від 03 жовтня 2013 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) від 03 жовтня 2013 року № 6379866, та внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2708527 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення.

Наказом Міністерства юстиції України № 778/5 від 03 березня 2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було, зокрема, вирішено:

1. Задовольнити скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю АРНІКА-1 за довіреністю Тернового Ю.В. від 26 січня 2017року у повному обсязі.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2013 року № 371248, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 139313 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення.

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2013 року № 371559, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №139412 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення.

4. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 жовтня 2013 року № 6379866, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком, С.В., та внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2708527 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення.

5. Внести запис про скасування запису про розділ № 170785480000 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 жовтня 2013 року №6379866, прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В.

6. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2013 року № 6359607, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В., та внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2699484 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення.

7. Внести запис про скасування запису про розділ № 170231280000 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2013 року № 6359607, прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В.

Підставою для винесення вказаного наказу став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 03 березня 2017 року за результатами розгляду скарги представника товариства з обмеженою відповідальністю АРНІКА-1 за довіреністю Тернового Ю.В. від 26 січня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2017 року за № 2525-0-33-17.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Стаття 37 вказаного закону передбачено можливість оскаржити рішення державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, зокрема, до Міністерства юстиції України.

Так, Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України (ч. 2 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Такими повноваженнями Міністерство юстиції України наділено Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26 листопада 2015 року № 834-VIII, яким відповідно внесено зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та який набрав чинності 13 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суду України дійшов висновку, що положення ч. 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп).

З наведеного тлумачення норм статті 58 Конституції України Конституційним Судом України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто не можуть бути застосовані до тих правовідносин, які виникли до набрання ними (законами, нормативно-правовими актами) чинності та відповідно вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, крім випадку коли такі закони чи інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Що стосується відповідальності юридичних осіб, то закон чи інший нормативно-правовий акт може передбачати відповідальність за діяння, вчинені особою в минулому, тобто мати зворотну дію в часі, однак про це повинно бути вказано безпосередньо в самому законі або іншому нормативно-правовому акті.

Підсумовуючи слід зауважити, що загальновизнаним принципом права є те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Виключенням є лише правило, відповідно до якого зворотну дію в часі мають лише ті закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Суд касаційної інстанції зауважує, що норми Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містять положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто зворотної дії в часі вказаний закон не має.

Не містить таких норм і Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, що зокрема, визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, ні затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року Порядок № 1128, який визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що норми статті 37 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку № 1128 не можуть застосовуватись до подій, що відбулись до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відтак відповідач не мав повноважень розглядати скаргу третьої особи-2 на рішення та дії державних реєстраторів, що, відповідно, свідчить про протиправність спірного наказу Міністерства юстиції України № 778/5 від 03 березня 2017 року. Наведене одночасно спростовує відповідні доводи відповідача щодо наявності у останнього повноважень на розгляд скарги третьої особи-2.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведена вище правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою, наведеною, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2017 року по справі № К/800/25334/17.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 5 Порядку № 1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

В порушення вказаних норм Порядку 1128, відповідачем розглянуто скаргу заявника за відсутності такого повноваження.

Також, відповідно до вимог п.п. 9-11 Порядку 1128, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Натомість, в порушення наведених вимог законодавства, копія скарги третьої особи-2 була надана відповідачем ТОВ СІД.ПЛЮС лише 13 березня 2017 року, тобто після її розгляду, який відбувся 03 березня 2017 року. Відтак, формальне відношення відповідача до покладених на нього обов'язків не дозволило позивачу належним чином захистити свої права під час розгляду скарги ТОВ АРНІКА-1 .

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно наданих письмових пояснень ТОВ АРНІКА-1 , між ним та третьою особою-1 було досягнуто згоди по усіх майнових питаннях та проведено повний взаєморозрахунок, а тому у ТОВ АРНІКА-1 відсутні будь-які майнові претензії як до позивача так і до третьої особи-1, що на думку суду свідчить про відсутність порушень прав та законних інтересів третьої особи-2 у спірних правовідносинах, та, відповідно, підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 600, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СІД.ПЛЮС задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 778/5 від 03 березня 2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СІД.ПЛЮС (04136, місто Київ, вулиця Маршала Гречки, будинок 3, код ЄДРПОУ 38537591) понесені останнім судові витрати у розмірі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Є.В. Аблов

Судді П.О. Григорович

І.В. Смолій