Постанова

від 16.08.2019 по справі 826/4236/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №826/4236/17

адміністративне провадження №К/9901/64171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід.Плюс" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Арніка-1" про визнання протиправним та скасування наказу, за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (у складі суддів: Аблова Є.В., Григоровича П.О., Смолія І.В.) від 14 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (у складі суддів: Степанюка А.Г., Кузьменка В.В., Шурка О.І.) у справі №826/4236/17,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сід.Плюс" (далі також - позивач, ТОВ "Сід.Плюс") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-1", в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2017 року №778/5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення порядку розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-1", що призвело до протиправного прийняття оскаржуваного наказу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2017 року №778/5.

Ухвалюючи зазначені рішення суди виходили з того, що норми ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, не можуть застосовуватися до подій, що відбулися до набрання даними нормативними актами чинності, а тому відповідач не мав повноважень розглядати скаргу ТОВ Арніка-1 . Крім того, суд підкреслив, що Мін`юстом України порушено порядок повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги, оскільки її копію було надано позивачу лише 13 березня 2017 року, у той час як розгляд скарги відбувся 03 березня 2017 року. Також суд звернув увагу, що згідно пояснень ТОВ Арніка-1 , останнє не має претензій щодо спірного майна ні до ТОВ Сід.Плюс , ні до ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, Міністерство юстиції України звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 лютого 2013 року між ТОВ Сід.Плюс (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець) укладені:

- договір купівлі-продажу № 1, згідно якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором продав (передав у власність), а Покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /внутрішні вулиці на території АДРЕСА_2/, надалі - частина нежитлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.; право власності на 1/2 частину нежитлового будинку було зареєстроване (внесено запис) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 139313;

- договір купівлі-продажу № 2, згідно якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором продав (передав у власність), а Покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /внутрішні вулиці на території АДРЕСА_2/, надалі - частина нежитлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., право власності на 1/2 частину нежитлового будинку зареєстроване (внесено запис) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 139412.

На підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Сід.Плюс 31 липня 2013 року №3107-1 до складу учасників товариства було включено ОСОБА_1 та збільшено статутний капітал товариства.

Зі змісту статуту ТОВ Сід.Плюс випливає, що статутний капітал позивача збільшено шляхом передачі до нього наступного нерухомого майна:

- земельної ділянки площею 0,0618 га (кадастровий номер: НОМЕР_1 ), яка перебувала у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , який видано 21 грудня 2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03-7-02114, та розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки площею 0,0610 га (кадастровий номер: НОМЕР_3 ), яка перебувала у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 , який видано 21 грудня 2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №03-7-02115, та розташована за адресою: АДРЕСА_3 ).

В зв`язку із вище зазначеними змінами, зокрема, щодо складу учасників та збільшення статутного капіталу, рішенням загальних зборів учасників затверджено статут ТОВ Сід.Плюс у новій редакції.

Провівши всі необхідні дії щодо державної реєстрації змін, зокрема, складу учасників, розміру статутного капіталу, нової редакції статуту товариства, позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві з метою реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки за ТОВ Сід.Плюс .

За наслідками розгляду поданих позивачем заяв:

- 30 вересня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 (індексний номер 10188530), а також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №6359607 та внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2699484 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- 03 жовтня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_6 (індексний номер 10221965), а також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 6379866 та внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2708527 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

27 січня 2017 року до Мін`юсту України надійшла скарга ТОВ Арніка-1 на запис та рішення державного реєстратора у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, в якій останнє просило скасувати:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №371248 від 13 лютого 2013 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.;

- запис про право власності №139313 про державну реєстрацію права власності за ТОВ Сід. Плюс на 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /внутрішні вулиці на території АДРЕСА_2/;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №371559 від 13 лютого 2013 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.;

- запис про право власності №139412 про державну реєстрацію права власності за ТОВ Сід. Плюс на 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /внутрішні вулиці на території АДРЕСА_2/;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №6379866 від 03 жовтня 2013 року, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем;

- запис про право власності №2708527 на земельну ділянку із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 170785480000, кадастровий № НОМЕР_1 , площею 0,0618 га, цільове призначення: для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_7 , видане 03 жовтня 2013 року, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №6359607 від 30 вересня 2013 року, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем;

- запис про право власності №2699484 на земельну ділянку із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 170231280000, кадастровий № НОМЕР_3 , площею 0,061 га, цільове призначення: для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_3 ; свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_8 , видане 30 вересня 2013 року, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві.

За результатами розгляду скарги ТОВ Арніка-1 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок від 03 березня 2017 року, яким вирішено задовольнити скаргу у повному обсязі. В обґрунтування необхідності прийняття такого рішення Комісією зазначено, що приватний нотаріус Михайленко С.А. не мав права здійснювати реєстрацію договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, оскільки: у вказаних договорах не було зазначено їх істотні умови - інформацію про земельні ділянки, на яких вони розташовані, а також їх кадастровий номер; не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; земельна ділянка не була відведена для мети, з якою були побудовані нежитлові приміщення. Стверджуючи про порушення державним реєстратором Чайком С.В. законодавства у сфері державної реєстрації, Комісія вказала на те, що: державний реєстратор при розгляді заяв ТОВ Сід.Плюс про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки не міг встановити відповідність законодавству рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Сід.Плюс , оформлене протоколом, який був прийнятий 31 липня 2013 року, адже документа, яким регламентовано порядок прийняття рішень загальними зборами ТОВ Сід.Плюс , не було додано до заяв; ОСОБА_1 не мав права відчужувати об`єкти нерухомого майна, щодо яких виник спір з банком.

На підставі даного висновку Комісії відповідачем 03 березня 2017 року прийнято наказ №778/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким задоволено скаргу ТОВ Сід.Плюс у повному обсязі:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2013 року №371248, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та приписано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №139313 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2013 року №371559, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та приписано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №139412 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 жовтня 2013 року №6379866, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В. та зобов`язано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2708527 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- внести запис про скасування запису про розділ №170785480000 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 жовтня 2013 року №6379866, прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В.;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2013 року №6359607, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В., та зобов`язано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2699484 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- внести запис про скасування запису про розділ №170231280000 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2013 року №6359607, прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначено, що оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2013 року №№ 371559, 371248 від 03 жовтня 2013 року №6379866, від 30 вересня 2013 року № 6359607 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, в якому зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій прийнятті у відповідності вимог норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ТОВ "Сід.Плюс" з наказом Міністерства юстиції України Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2017 року №778/5, яке прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації від 03 вересня 2017 року, яким задоволено скаргу ТОВ Арніка-1 . Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права субєктів цивільних (договірних) відносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття юридичною особою права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цих правовідносинах є спір про право цивільне.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірне нерухоме майно.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 та від 20 березня 2019 року у справі №823/2048/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід.Плюс" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Арніка-1" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Судді: Я.О.Берназюк

С.М. Чиркін