Постанова

від 25.09.2018 по справі 826/4236/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4236/17 Судді першої інстанції: Аблов Є.В.,

Григорович П.О., Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на проголошене о 16 годині 49 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року, дата складання повного тексту якого не зазначена, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сід.Плюс до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Арніка-1 , про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Сід.Плюс (далі - Позивач, ТОВ Сід.Плюс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Мін'юст України) про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2017 року №778/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_3.) та товариство з обмеженою відповідальністю Арніка-1 (далі - Третя особа-2, ТОВ Арніка-1 ) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що норми ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128, не можуть застосовуватися до подій, що відбулися до набрання даними нормативними актами чинності, а тому Відповідач не мав повноважень розглядати скаргу ТОВ Арніка-1 . Крім того, суд підкреслив, що Мін'юстом України порушень порядок повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги, оскільки її копію було надано Позивачу лише 13.03.2017 року, у той час як розгляд скарги відбувся 03.03.2017 року. Також суд звернув увагу, що згідно пояснень ТОВ Арніка-1 , останнє не має претензій щодо спірного майна ні до ТОВ Сід.Плюс , ні до ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ Сід.Плюс відмовити повністю. При цьому зауважує, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що Мін'юст України не наділений повноваженнями щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність реєстраторів, вчинених до 01.01.2016 року. Водночас, стверджує, що Відповідачем було надано необхідні докази повідомлення всіх заінтересованих осіб про розгляд скарги, а законодавство не містить вимог щодо змісту та форми оголошення, а також обов'язку Мін'юсту України направляти копію скарг зацікавленим особам. Поряд з іншим зазначає, що судом не надано обґрунтувань відхилення доводів Відповідача щодо: незабезпечення перевірки нотаріусом всіх істотних умов договору; неврахування реєстратором невідповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; залишенням нотаріусом поза увагою невідповідності цільового призначення земельної ділянки; відсутності повноважень у ОСОБА_3 здійснювати відчуження спірного майна.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Сід.Плюс просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до правильного висновку про відсутність у Відповідача права на контроль реєстраційних дій, вчинених до 01.01.2016 року, а також порушення Мін'юстом України порядку повідомлення всіх заінтересованих осіб про розгляд скарги, що є, на думку Позивача, безумовною підставою для скасування оскаржуваного наказу. Крім того, зазначає, що, звертаючись зі скаргою до Мін'юсту України, ТОВ Арніка-1 перекрутила факти та не обґрунтувала порушення своїх прав, що було залишено поза предметом перевірки Відповідача. Щодо твердження Апелянта про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції ряду доводів Мін'юсту України зазначає, що, по-перше, саме по собі порушення процедури прийняття наказу є підставою для його скасування, по-друге, за умови переходу права власності на частину будинку зазначення кадастрового номеру земельної ділянки не є обов'язковим, по-третє, у державного реєстратора не було підстав для відмови у реєстрації земельної ділянки, по-четверте, за умовами договору відчуження майна під час дії заборони тягне за собою накладення штрафу на особу, а не визнання договору недійсним.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.09.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 року строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 25.09.2018 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 13.02.2013 року між ТОВ Сід.Плюс (Покупець) та ОСОБА_5 (Продавець) були укладені:

- договір купівлі-продажу № 1, згідно якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором продав (передав у власність), а Покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1/, надалі - частина нежитлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (т. 1 а.с. 28); право власності на 1/2 частину нежитлового будинку було зареєстроване (внесено запис) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 139313 (т. 1 а.с. 29);

- договір купівлі-продажу № 2, згідно якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором продав (передав у власність), а Покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1/, надалі - частина нежитлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (т. 1 а.с. 30), право власності на 1/2 частину нежитлового будинку було зареєстроване (внесено запис) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 139412 (т. 1 а.с. 31).

На підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Сід.Плюс 31.07.2013 року № 3107-1 до складу учасників товариства було включено ОСОБА_3 та збільшено статутний капітал товариства.

Зі змісту статуту ТОВ Сід.Плюс випливає, що статутний капітал Позивача було збільшено шляхом передачі до нього наступного нерухомого майна:

- земельної ділянки площею 0,0618 га (кадастровий номер: НОМЕР_1), яка перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, який видано 21.12.2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-02114, та розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Кукурузна, діл. 33 (с/т Арсеналець );

- земельної ділянки площею 0,0610 га (кадастровий номер: НОМЕР_2), яка перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, який видано 21.12.2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-02115, та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із вище зазначеними змінами, зокрема, щодо складу учасників та збільшення статутного капіталу, рішенням загальних зборів учасників було затверджено статут ТОВ Сід.Плюс у новій редакції (т. 1 а.с. 32-53).

Як встановлено судом першої інстанції, провівши всі необхідні дії щодо державної реєстрації змін, зокрема, складу учасників, розміру статутного капіталу, нової редакції статуту товариства, Позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві з метою реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки за ТОВ Сід.Плюс .

За наслідками розгляду поданих Позивачем заяв:

- 30.09.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 (індексний номер 10188530) (т. 1 а.с. 54), а також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 6359607 та внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2699484 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 55);

- 03.10.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_6 (індексний номер 10221965) (т. 1 а.с. 56), а також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 6379866 та внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2708527 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 57).

Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що 27.01.2017 року до Мін'юсту України надійшла скарга ТОВ Арніка-1 на запис та рішення державного реєстратора у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, в якій останнє просило скасувати:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №371248 від 13.02.2013 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.;

- запис про право власності №139313 про державну реєстрацію права власності за ТОВ Сід. Плюс на 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1/;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №371559 від 13.02.2013 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.;

- запис про право власності №139412 про державну реєстрацію права власності за ТОВ Сід. Плюс на 1/2 (одна друга) частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлового будинку загальною площею 2550,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1/;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №6379866 від 03.10.2013 року, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем;

- запис про право власності №2708527 на земельну ділянку із реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 170785480000, кадастровий НОМЕР_7, площею 0,0618 га, цільове призначення: для ведення садівництва, адреса: м. Київ, Арсеналець , садове товариство (Подільський р-н), вул. Кукурузна, земельна ділянка 33; свідоцтво про право власності, серія та номер: 10221965, видане 03.10.2013 року, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №6359607 від 30.09.2013 року, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чайком Сергієм Володимировичем;

- запис про право власності №2699484 на земельну ділянку із реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 170231280000, кадастровий НОМЕР_8, площею 0,061 га, цільове призначення: для ведення садівництва, адреса: м. Київ, Арсеналець , садове товариство (Подільський р-н), вул. Огуречна, земельна ділянка 44; свідоцтво про право власності, серія та номер: 10188530, видане 30.09.2013 року, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві (т. 1 а.с. 116-122).

За результатами розгляду скарги ТОВ Арніка-1 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок від 03.03.2017 року, яким вирішено задовольнити скаргу Третьої особи-2 у повному обсязі (т. 1 а.с. 217-231). В обґрунтування необхідності прийняття такого рішення Комісією зазначено, що приватний нотаріус Михайленко С.А. не мав права здійснювати реєстрацію договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, оскільки: у вказаних договорах не було зазначено їх істотні умови - інформацію про земельні ділянки, на яких вони розташовані, а також їх кадастровий номер; не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; земельна ділянка не була відведена для мети, з якою були побудовані нежитлові приміщення. Стверджуючи про порушення державним реєстратором Чайком С.В. законодавства у сфері державної реєстрації, Комісія вказала на те, що: державний реєстратор при розгляді заяв ТОВ Сід.Плюс про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки не міг встановити відповідність законодавству рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Сід.Плюс , оформлене протоколом, який був прийнятий 31.07.2013 року, адже документа, яким регламентовано порядок прийняття рішень загальними зборами ТОВ Сід.Плюс , не було додано до заяв; ОСОБА_3 не мав права відчужувати об'єкти нерухомого майна, щодо яких виник спір з банком.

На підставі даного висновку Комісії Відповідачем 03.03.2017 року прийнято наказ №778/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким задоволено скаргу ТОВ Сід.Плюс у повному обсязі:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.022013 року № 371248, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та приписано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 139313 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.02.2013 року № 371559, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та приписано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №139412 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 року № 6379866, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В. та зобов'язано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2708527 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- приписано внести запис про скасування запису про розділ № 170785480000 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 року №6379866, прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В.;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.09.2013 року № 6359607, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В., та зобов'язано внести запис про скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2699484 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який внесений на підставі цього рішення;

- приписано внести запис про скасування запису про розділ № 170231280000 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.09.2013 року № 6359607, прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чайком С.В. (т. 1 а.с. 230-231).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. 58 Конституції України, ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. п. 2, 5, 9-11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність у Мін'юсту України повноважень надавати оцінку правомірності реєстраційним діям, вчиненим до моменту отримання Відповідачем повноважень здійснювати їх перевірку (01.01.2016 року), а також порушення суб'єктом владних повноважень порядку та процедури розгляду скарги ТОВ Арніка-1 , здійснену за відсутності повідомлення про це заінтересованих осіб.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону у редакції, яка була чинною не момент прийняття оскаржуваного наказу, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону у згаданій редакції, Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначається положеннями ст. 37 Закону, частиною першою якої передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір)

Приписи п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону закріплюють, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами а , ґ , д і е пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128, яка набрала чинності 01.01.2016 року, затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, такими повноваженнями Мін'юст України наділений Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26.11.2015 року № 834-VIII, яким відповідно внесено зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та який набрав чинності 13.12.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також у своєму рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп).

З наведеного тлумачення норм ст. 58 Конституції України Конституційним Судом України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто не можуть бути застосовані до тих правовідносин, які виникли до набрання ними (законами, нормативно-правовими актами) чинності та відповідно вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, крім випадку коли такі закони чи інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Що стосується відповідальності юридичних осіб, то закон чи інший нормативно-правовий акт може передбачати відповідальність за діяння, вчинені особою в минулому, тобто мати зворотну дію в часі, однак про це повинно бути вказано безпосередньо в самому законі або іншому нормативно-правовому акті.

Підсумовуючи слід зауважити, що загальновизнаним принципом права є те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Виключенням є лише правило, відповідно до якого зворотну дію в часі мають лише ті закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Проте, як вірно відзначив Окружний адміністративний суд міста Києва, Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто зворотної дії в часі вказаний закон не має.

Не включає у себе такі норми і Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), який, зокрема, визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, ні Порядок № 1128, який визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що норми ст. 37 Закону та приписи Порядку № 1128 не можуть застосовуватись до подій, що відбулись до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тобто, Мін'юст України не мав повноважень розглядати скаргу ТОВ Арніка-1 на рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію від 13.02.2013 року та рішення державного реєстратора від 30.09.2013 року та від 03.10.2013 року. Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про те, що оскаржуваний наказ Мін'юсту України від 03.03.2017 року №778/5 прийнятий за відсутності наявних на те повноважень, що є підставою для його скасування.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Апелянта про те, що у Законі та Порядку №1128 відсутні заборони щодо проведення перевірки реєстраційних дій, вчинених до набрання чинності ст. 37 Закону, оскільки в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна позиція підтримувалася Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 07.11.2017 року у справі №826/972/17 та у подальшому знайшла своє відображення щодо застосування схожих норм права у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №826/12868/17.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що пунктом 2 Порядку №1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Наказом Мін'юсту України від 12.01.2016 року №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Положення №37/5).

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Положення №37/5 рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про необхідність складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена частинами першою-четвертою статті 166-11 та статтею 166-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв'язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв'язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб'єкта, що буде вчиняти такі дії.

Згідно п. 10 розділу ІІІ вказаного Положення висновок комісії, оформлений відповідно до пункту 8 розділу III цього Положення, разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України, його першому заступнику або заступнику Міністра з питань державної реєстрації.

Зважаючи на те, що саме висновок Комісії є основою для прийняття Мін'юстом України оформленого наказом рішення за наслідками розгляду скарги особи, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про необхідність дослідження питання дотримання Комісією процедури та порядку розгляду поданої ТОВ Арніка-1 скарги.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення №37/5 передбачено, що секретар комісії завчасно повідомляє членів комісії, а також скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.

Відповідно до п. 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно п. 10 Порядку №1128 10. Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

При цьому за правилами п. 11 згаданого Порядку копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів направлення Мін'юстом України, зокрема, ТОВ Сід.Плюс копії скарги та доданих до неї документів, оскільки зі змісту листа від 01.03.2017 року №3/2525-0-33-17/19К (т. 1 а.с. 216) неможливо встановити момент отримання їх Позивачем. При цьому судовою колегією враховується, що зі змісту наявної у матеріалах справи копії конверту випливає, що його було направлено лише 10.03.2017 року, про що свідчать відбиток штампу відділення поштового зв'язку (т. 1 а.с. 26). Вказані обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчать про порушення Мін'юстом України вимог п. 11 Порядку №1128 щодо надання особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), копії скарги та доданих до неї документів.

Посилання Апелянта на своєчасне розміщення на офіційному веб-сайті Мін'юсту України оголошення про запрошення на засідання Комісії з розгляду скарги ТОВ Арніка-1 скаржників та заінтересованих осіб (т. 1 а.с. 27, 235), є підставою для висновку про належне та своєчасне повідомлення заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги, судовою колегією оцінюється критично, оскільки зі змісту даного оголошення неможливо встановити суть та зміст скарги. Відповідно, за умови неотримання не пізніше ніж за день до засідання копії скарги особи інші особи не в змозі встановити, чи є вони заінтересованими особами щодо розгляду даної скарги. Отже, невиконання Мін'юстом України обов'язку щодо своєчасного направлення копії скарги та доданих до неї документів заінтересованим особам позбавило Позивача права на участь у засіданні Комісії, надання своїх пояснень та заперечень, тощо.

У своєму рішенні від 27.02.2018 року у справі №826/4194/16 Верховний Суд зазначив, що важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Указана позиція підтримана Верховним Судом й у подальшому, зокрема, у постановах від 06.07.2018 року у справі №826/3442/17 та від 25.07.2018 року у справі №822/1763/16.

У справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ Мін'юсту України є протиправним та підлягає скасуванню як такий, що прийнятий без належних на те повноважень із порушенням встановлених законодавством порядку й процедури.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано звернув увагу, що у своїх поясненнях від 29.01.2018 року (т. 1 а.с. 57-59) ТОВ Арніка-1 зазначило, що між ним та ОСОБА_3 було досягнуто згоди по усіх майнових питаннях та проведено повний взаєморозрахунок, а тому на момент розгляду справи у ТОВ Арніка-1 відсутні будь-які майнові претензії як до ОСОБА_3, так і до ТОВ Сід.Плюс , у зв'язку з чим Третя особа-2 не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку посиланням Апелянта безпідставне відхилення доводів Мін'юсту України щодо проведення реєстраційних дій з порушенням вимог чинного законодавства, а саме:

- неврахування приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. відсутності у договорах купівлі-продажу частини нежитлового будинку такої істотної умови як кадастровий номер земельної ділянки та невідповідності цільового призначення земельної ділянки об'єктам, які на ній розташовані;

- незабезпеченням державним реєстратором Чайком С.В. при розгляді заяви ТОВ Сід.Плюс перевірки на відповідність положенням чинного законодавства рішення загальних зборів засновників (учасників), оформлене протоколом, а також можливості відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо яких існував спір, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено раніше, оскаржуваний ТОВ Сід.Плюс наказ Відповідача підлягає скасуванню як такий, що прийнятий за відсутності на те повноважень та з порушенням нормативно-визначеної процедури його прийняття. При цьому, на переконання судової колегії, у межах правової системи координат спірних правовідносин та з огляду на предмет спору перевірка обґрунтованості доводів Мін'юсту України в частині порушення суб'єктами реєстрації вимог законодавства, що мала місце у 2013 році, не може здійснюватися судом у ході розгляду і вирішення даної справи, оскільки право на перевірку правомірності проведення державної реєстрації у Відповідача виникло лише з 01.01.2016 року.

Викладене, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про помилковість твердження Апелянта щодо порушення судом першої інстанції положень ст. ст. 90, 224, 246 КАС України в частині ненаведення мотивів відхилення доводів Мін'юсту України щодо порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та державним реєстратором Чайком С.В. вимог чинного законодавства при вчиненні реєстраційних дій у 2013 році.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сід.Плюс до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Арніка-1 , про визнання протиправним та скасування наказу, - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.