Постанова

від 30.05.2018 по справі 265/4266/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа № 265/4266/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 07 лютого 2018 року в справі № 265/4266/17 (головуючий І інстанції Щербіна А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати бездіяльність Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - відповідач, пенсійний орган, Лівобережне ОУПФУ) щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправною;

- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановами: Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, зарахувавши до пільгового стажу роботу електрозварником у Спеціалізованому управлінні Механомонтаж № 218 Закритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма Донбасмеханомонтаж в періоди: з 17.07.1979 по 25.04.1980, з 20.01.1983 по 23.03.1990, з 04.11.1991 по 19.02.2003.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 07 лютого 2018 року в справі № 265/4266/17 адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого зобов'язано пенсійний орган, у разі звернення позивача, прийняти, зареєструвати та розглянути його заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за наслідками чого прийняти відповідне рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності. Після досягнення 55-річного віку та маючи достатньо пільгового стажу позивач звернувся до пенсійного органу за переведенням на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення . Заяву відповідач не прийняв, посилаючись на відсутність уточнюючих довідок. На звернення представника із адвокатським запитом Лівобережне ОУПФУ пенсію за віком також не призначило.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку Лівобережного ОУПФУ та отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професіонального захворювання з 31.05.2001.

Після досягнення 55-річного віку позивач звернувся до пенсійного органу за переведенням на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Докази цього звернення, так само як і відповідь пенсійного органу, в матеріалах справи відсутня.

У лютому 2017 року із адвокатським запитом звернувся представник ОСОБА_1 Суть запиту полягає в наданні відомостей чи зараховано до пільгового стажу позивача робота електрозварником у Спеціалізованому управлінні Механомонтаж № 218 Закритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма Донбасмеханомонтаж в періоди: з 17.07.1979 по 25.04.1980, з 20.01.1983 по 23.03.1990, з 04.11.1991 по 19.02.2003, якщо не зараховано, то з яких підстав. Також у цьому запиті представник позивача просить, у разі необхідності, направити заяву ОСОБА_1 до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, та повідомити чи є необхідним надання додаткових документів.

У відповідь на адвокатський запит пенсійний орган листом від 16.02.2017 № 5806 повідомив про наявність в матеріалах пенсійної справ довідки № 13-ок від 24.09.1998, яка не може бути врахована при призначенні пенсії за віком, та роз'яснено, які документи необхідно надати позивачу.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про розгляд відповідною комісією питання підтвердження пільгового характеру його роботи електрозварником у Спеціалізованому управлінні Механомонтаж № 218 Закритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма Донбасмеханомонтаж в періоди: з 17.07.1979 по 25.04.1980, з 20.01.1983 по 23.03.1990, з 04.11.1991 по 19.02.2003.

Розглянувши це звернення ГУПФУ в Донецькій області, сповістив позивача про відсутність підстав для розгляду копії заяви та роз'яснив, які документи подаються Комісії, а також що ці документи мають бути оригіналами або належним чином завіреними копіями

Вважаючи, що бездіяльність Лівобережного ОУПФУ порушує його право на отримання належної пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Положення щодо реалізації конституційного права на пенсійне забезпечення врегульовано Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Пунктом 1.5. цього порядку регламентовано, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Розділом ІІ Порядку 22-1 визначено, які документи подаються разом із заявою про призначення (у спірних правовідносинах переведення) пенсії.

Положеннями розділу VI Порядку 22-1 регламентовано порядок розгляду заяви органом пенсійного фонду України та прийняття рішення про призначення пенсії або відмову в призначенні пенсії.

Тобто первинним юридичним фактом для призначення пенсії за віком є звернення пенсіонера особисто або через свого представника із заявою встановленого зразка до територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свого звернення до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком (про призначення пенсії за віком). Адвокатський запит представника ОСОБА_1 є саме запитом про надання інформації, поданим в порядку, визначеному Законом України Про адвокатуру , а не заявою про призначення пенсії.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено існування спірних правовідносин між сторонами, тому колегія суддів погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

У прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 клопоче викликати та допитати як свідка ОСОБА_2 на підтвердження того, що Спеціалізоване управління Механомонтаж № 218 Закритого акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма Донбасмеханомонтаж не здійснює господарську діяльність.

Враховуючи висновок суду про відсутність порушення Лівобережним ОУПФУ права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для виклику свідка, оскільки відомості, які він може підтвердити, не впливають на правомірність дій відповідача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та відновити порушене право особи шляхом зобов'язання пенсійного органу, у разі звернення позивача, прийняти, зареєструвати та розглянути його заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за наслідками чого прийняти відповідне рішення.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте, як зазначено вище, відповідачем не порушено права позивача, оскільки останній реалізував право на отримання пенсії за віком не у визначеному законодавством порядку.

Окрім цього, попри зобов'язальний характер резолютивної частини рішення суду, його виконання безпосередньо залежить від того, чи буде дотримано ОСОБА_1 норми пенсійного законодавства. Тобто рішення суду носить умовний характер.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 07 лютого 2018 року в справі № 265/4266/17 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 07 лютого 2018 року в справі № 265/4266/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_3

ОСОБА_4