Рішення

від 25.04.2018 по справі 522/25494/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/25494/15-ц

Провадження № 2/522/4130/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарях Міневич Д.О., Смоковій А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому після уточнення позовних вимог від 27.03.2017 року просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.12.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотарального округу ОСОБА_4, зареєстрований за № 1052; визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові підвальні приміщення за адресою: місто Одеса, вулиця Спиридонівська, будинок 26, приміщення 101, загальною площею 65,8 кв.м.; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нежитлові підвальні приміщення за адресою: місто Одеса, вулиця Спиридонівська, будинок 26, приміщення 101, загальною площею 65,8 кв.м.

Позивач посилався на те, що у лютому 2011 року між ним та ОСОБА_2 була усна домовленість щодо ведення спільного бізнесу, метою якого, було взяття в оренду нежитлові приміщення в Фонді державного майна України в Одеській області для їх експлуатації з можливим послідуючим викупом. 20 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про спільну трудову діяльність. Договором було передбачено викуп двох об'єктів нерухомості: нежитлового підвального приміщення, загальною площею 65,8 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26, приміщення 101; нежитлового приміщення технічного поверху, загальною площею 90,2 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, приміщення 101. Також, передбачалося, що всі фінансові витрати на проведення робіт на себе бере позивач; кошти в розмірі 400000,00 гривень, були отримані ОСОБА_2 при підписанні договору; викуп приміщень буде оформлено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, з послідуючою передачею на спільно створене ними підприємство. 11 лютого 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було створене спільне підприємство ТОВ ХЕДВЕЙ ОСОБА_5 . Позивачем було перераховано ОСОБА_2 грошові кошти у сумі близько 60000 доларів США.

Однак, згідно договору купівлі-продажу об'єкта державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу від 28 квітня 2014 року ОСОБА_2 було придбано приміщення за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд 26, приміщення 101. Згідно Договору купівлі-продажу об'єкта державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу від 28 квітня 2014 року ОСОБА_2 було придбано приміщення за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, приміщення 101. 13 травня 2014 року було підписано Акт прийому-передачі №882 вищезазначеного приміщення. Загальна вартість двох приміщень, становила 285938,00 грн. Після оформлення права власності на спірні приміщення, позивач звертався до ОСОБА_2 з метою того, щоб він передав вказані приміщення на спільне підприємство, але ОСОБА_2 відмовився виконувати обов'язок, передбачений договором. Згідно з договором купівлі-продажу від 08.12.2015 року, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_6 нежитлове приміщення технічного поверху, загальною площею 90,2 кв. м., що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, приміщення 101, за ціною 300000,00 грн. Але, інше приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26, приміщення 101, за договором купівлі-продажу від 10 грудня 2015 року, було продано ОСОБА_2 ОСОБА_3 Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_2 не мав права продавати зазначене приміщення, адже воно належало на праві власності ОСОБА_1З приводу зазначеного, позивач був вимушений звернутися до суду для вирішення спору у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позову, вказав, що ОСОБА_2, грошові кошти за договором про спільну діяльність від 20.07.2012 року не отримував, та що вказаний договір передбачає лише передачу коштів у майбутньому. Окрім цього, посилався на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідно до договору про спільну діяльність від 20 липня 2012 року, який було укладено між позивачем та ОСОБА_2, передбачалося проведення робіт, експлуатації та оформлення документів для викупу об'єктів нерухомості.

Згідно із вказаним договором, передбачалось викупити два об'єкти нерухомості. Перший, нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 65,8 кв.м., розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд 26, приміщення 101. На момент укладення договору про спільну діяльність, вищевказане приміщення вже було взяте в оренду фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в Фонді державного майна України в Одеській області. Другий, нежитлове приміщення технічного поверху, загальною площею 90,2 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, приміщення 101.

Також, договором про спільну діяльність було передбачено, що всі фінансові витрати на проведення робіт на себе бере ОСОБА_1 М (п. 2.1. договору), кошти в розмірі 400000,00 грн. (чотириста тисяч гривень), були отримані ОСОБА_2 при підписанні договору (п. 4.1. договору), викуп приміщень буде оформлено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, з послідуючою передачею на спільно створене ними підприємство (п. 4.4 договору).

Суд не погоджується з твердженням відповідача ОСОБА_2 про неотримання грошових коштів при підписанні договору, оскільки зміст пункту 4.4. Договору має реальний характер та свідчить про отримання ОСОБА_2 грошових коштів у момент підписання договору.

11 лютого 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було створене спільне підприємство ТОВ ХЕДВЕЙ ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 38549303), відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім цього, позивачем було перераховано ОСОБА_2 грошові кошти у сумі близько 39072 доларів США.

Згідно договору купівлі-продажу об'єкта державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу від 28 квітня 2014 року ОСОБА_2 було придбано приміщення за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26, приміщення 101. 22 травня 2014 року було підписано акт прийому-передачі №883 вищезазначеного приміщення. Вартість приміщення становила 115 200,00 грн.

Згідно договору купівлі-продажу об'єкта державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу від 28 квітня 2014 року ОСОБА_2 було придбано приміщення за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, приміщення 101.

13 травня 2014 року було підписано акт прийому-передачі №882 вищезазначеного приміщення. Вартість приміщення становила 170738,00 грн.

Таким чином, загальна вартість двох приміщень становила 285938,00 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу від 08.12.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_7 за №2460, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_6 нежитлове приміщення технічного поверху, загальною площею 90,2 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, приміщення 101, за ціною 300000,00 грн.

Однак, відповідно до договору купівлі-продажу № 1052 від 10 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_2 було продане ОСОБА_3 інше приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26, приміщення 101.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53193418 від 13.02.2016 року, нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 65,8 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26, приміщення 101 належать ОСОБА_3

Також, судом встановлено, що згідно пункту 4.2. договору визначено, що після викупу приміщень сторони будуть їх співвласниками пропорційно понесених ними витрат на викуп і ремонт приміщень, а також непередбачені витрати. Пунктом 4.3. договору передбачено, що ОСОБА_2 повинен повернути позивачу 50 % понесених затрат на викуп приміщення, ремонтні роботи та інші затрати, і лише після цього, ОСОБА_2 став би рівноправним співвласником приміщення.

Стаття 629 ЦК України передбачає, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 355 ЦК України передбачає, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно зі ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 1133 ЦК вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин.

Стаття 1134 ЦК України передбачає, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Оскільки приміщення, які передбачені договором про спільну трудову діяльність від 20.07.2012 року, були викуплені ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_1, витрати на придбання цих приміщень фактично поніс позивач, то суд вважає, що відповідно до п.п. 4.2., 4.3. цього договору, ст. ст. 1134, 1139 ЦК України ОСОБА_1 став співвласником приміщень.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що між сторонами був укладений трудовий договір, оскільки за змістом та характером договору не вбачається виникнення трудових правовідносин. Навпаки, зміст договору свідчить про існування цивільних відносин спільної діяльності.

Згідно ст. 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Стаття 216 ЦК України передбачає, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. ст. 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи положення ст. ст. 203, 215, 216, 388, 658 ЦК України суд приходить до висновку, що договір укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є недійсним.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст.11, 16, 203, 208, 215, 216, 655, 657, ЦК України, та у відповідності до ст. ст. 2, 12-13, 20, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 - про визнання права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.11.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1052.

Визнати за ОСОБА_1 (НОМЕР_1) право власності на нежитлове підвальне приміщення за адресою: місто Одеса, вулиця Спиридонівська, будинок 26, приміщення 101, загальною площею 65,8 кв.м.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нежитлові підвальні приміщення за адресою: місто Одеса, вулиця Спиридонівська, будинок 26, приміщення 101, загальною площею 65,8 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.05.2018 р.

Суддя

25 квітня 2018 року