Постанова

від 24.05.2018 по справі 520/4717/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/857/18

Номер справи місцевого суду: 520/4717/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні, відшкодування матеріальної шкоди та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

26 квітня 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та земельною ділянкою (т. 1, а.с. 3-5). 21 липня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву, яку 22 серпня 2016 року уточнила, до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні, відшкодування матеріальної шкоди та стягнення моральної шкоди (т. 2, а.с. 76-79, 106-109).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року в задоволені первісного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОМР про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та земельною ділянкою, та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні, відшкодування матеріальної шкоди та стягнення моральної шкоди суд вирішив відмовити (т. 1, а.с. 248-252).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 09 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Зокрема, апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним в зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм процесуального права. Тому, апелянт просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року скасувати в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2 (т. 2, а.с 4-6).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи в справі було відмовлено (т. 2, а.с. 138-143).

Відзив або заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представник ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення в справі в оскаржуваній частині (щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2В.) суд першої інстанції виходив, що матеріали справи не містять належним доказів того, що спірний паркан було побудовано саме відповідачами, а також не надано доказів того, що відповідачі зруйнували гараж, що належав ОСОБА_2 та, більш того, сама позивач за зустрічним позовом не змогла визначитись з тим, хто саме зруйнував її гараж. Протягом розгляду цивільної справи позивач не скористалась своїм процесуальним правом та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування, а саме факт знищення саме відповідачами гаражу розміром 4,47 х 5,1 м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег 4, а тому в суд першої інстанції вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів майнової шкоди, вказуючи при цьому, на те, що відшкодування моральної шкоди є похідними від основних вимог, а тому ці позовні вимоги були також залишені судом без задоволення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2004 року, у справі № 2-2987/04, було визнано дійсною угоду купівлі-продажу гаражу розміром 4,47 х 5,1 м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег 4, що була укладена між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 18.02.2002 року та визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж розміром 4,47 х 5,1 м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег 4 (т. 1, а.с. 47) .

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ОД № 058866 ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0705 га, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Золотий берег 4-а (т. 1, а.с. 7) . Рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 912-VІІ було присвоєно земельній ділянці (кадастровий номер 5110136900:39:005:0004) та земельній ділянці (кадастровий номер -5110136900:39:005:0005) адресу м. Одеса, вул. Золотий берег, 4-Б (т. 1, а.с. 46). Крім того, ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 01 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, належить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Золотий Берег 4-Б, та складається в цілому з одного житлового будинку під літерою Б, житловою площею 117,2 кв.м., загальною площею 220,9 кв.м. та надвірних споруд літ. В - підсобна, № 4,8,9 - огородження, 1-мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 705 кв.м. (т. 1, а.с. 45).

ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/5 частина домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 30 листопада 1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів (т. 1, а.с. 8).

14 липня 2016 року ОСОБА_2 в рамках даної справи через представника ОСОБА_10 було подано зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою спільного використання, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Золотий берег, буд. 4, а також стягнути з відповідачів майнову шкоду в розмірі 123 765,83 грн та моральну шкоду в розмірі 90 000 грн (т. 1, а.с. 76-79). Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 самовільно захопила частину земельної ділянки на дворі спільного користування та поставила там паркан, огородивши для своїх потреб частину земельної ділянки спільного користування; побудувати паркан відповідачі заважав належний позивачці гараж, який вона потім зруйнувала; на момент подання позову за парканом, який побудований на земельній ділянці, яка не належить ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_3 знаходяться всі комунікації будинку, в якому проживає позивачка, і доступу до їх обслуговування немає. ОСОБА_4 вирила фундамент на захопленій земельній ділянці та будує там якийсь додатковий будинок. Будівництво без будь-яких дозволів проходить на земельній ділянці спільного користування. Через будівництво та захоплення земельної ділянки позивачці було завдано матеріальної шкоди, пов'язаної із відновленням гаражу, вартість відновлення якого на сьогоднішній день становить 123 765,83 грн. Тому ОСОБА_2 просила задовольнити свої позовні вимоги (т. 1, а.с. 76-79). 22 серпня 2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_10 було подано уточнену зустрічну позовну заяву з тими ж підставами, але в підсумку просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою спільного використання, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Золотий берег, буд. 4 та буд. 4-В шляхом демонтажу самовільно побудованого паркану та знесення незаконно побудованої будови, інші вимоги залишилися такими ж (т. 1, а.с. 106-109).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до Київської районної адміністрації м. Одеси, до Одеської міської ради, до Департаменту комунальної власності Одеського міського управління ресурсів, до Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради з заявами щодо того, що ОСОБА_4 незаконно збудувала паркан та захопила земельну ділянку, на якій розташовувався сумісний проїзд, яким користувалися мешканці двору за адресою вул. Золотий Берег, 4. На захопленій ділянці знаходяться міські комунікації водопровід та каналізація, якими користуються мешканці будинку № по вул. Золотий Берег в м. Одеса. Крім того, вказаними заявами було повідомлено, що 11.04.2016 року група невідомих робітників, за вказівкою ОСОБА_4 побудували фундамент глибиною 1 м 40 см до гаражу ОСОБА_2 та стіну на всю довжину двору, загородивши виїзд з цього двору. Тому заявниця просила усунути перешкоди шляхом демонтажу незаконно збудованої ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 55,56,57).

Листом від 01.06.2016 року Департаментом комунальної власності був направлений запит начальнику управління архітектури та містобудування щодо надання матеріалів первинного землевідведення за адресою вул. Золотий берег, 4, м. Одеса та інформації про порядок користування землею загального користування, яка перекрита парканом гр. ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 59). Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради 03.06.2016 року був направлений лист, яким повідомлено, що за її заявою було проведено обстеження та встановлено, що за спірною адресою розміщено кам'яну огорожу, однак у зв'язку із відсутністю особи, яка проводила роботи по їх встановленню, встановити законність її розташування на місці не надалось можливим. Проектна документація на зазначений об'єкт до Департаменту не надходила, інформація про законність зайняття території відсутня. Департаментом не узгоджувалось встановлення огорожі за спірною адресою. В підсумку було повідомлено, що подальший контроль по демонтажу огорожа відносить до компетенції Київської районної адміністрації м. Одеси (т. 1, а.с. 61).

Крім іншого, в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_2 до ВП Київського району та до Прокуратури Одеської області про те, що ОСОБА_4 незаконно захопила проїзд, та здійснює будівництво, не маючи відповідного дозволу, не земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Одеси, а також знесла гараж, який їй належить (т. 1, а.с. 62). Листом Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, який адресований ОСОБА_2 повідомлено, що відносини, які склалися між нею та ОСОБА_4 відносяться до категорії цивільно-правових, спірні питання по яким вирішуються в судовому порядку (т. 1, а.с. 60).

05.07.2016 року до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради представником ОСОБА_2 - ОСОБА_10 був направлений адвокатський запит щодо того чи зверталась громадянка ОСОБА_7 чи інші особи з заявою чи іншими документами про початок виконання робіт по будівництву паркану, розташованого за адресою: вул. Золотий Берег, 4, м. Одеса та за адресою: вул. Золотий Берег, 4-Б, м. Одеса (т. 1, а.с. 117). У відповідь на вказаний запит було повідомлено, що за даними відділу загального листування та архіву управління звернень від юридичних або фізичних осіб з питання оформлення будь-якої документації щодо улаштування паркану за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4 та 4-Б до управління не надходило (т. 1, а.с. 118).

Крім того, 05.08.2016 року до головного Управління Держгеокадастру в Одеській області представником ОСОБА_2 - ОСОБА_10 подано адвокатський запит щодо того хто та на якій підставі стали власниками земельних ділянок із кадастровим номером: № 51101136900:39:005:0004, 51101136900:39:005:0005, 51101136900:39:005:0016, 51101136900:39:005:0018. Також представник просив повідомити яким чином дані земельні ділянки розташовані одна відносно іншої, чи не накладається земельна ділянка на іншу, які адреси присвоєно кожній земельній ділянці та на підставі якого документа таке присвоєння відбулося (зазначення реквізитів відповідного документа) (т. 1, а.с. 119). У відповідь на цей запит було повідомлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 51101136900:39:005:0004 (площа 0,666 га), 51101136900:39:005:0005 (площа 0,0039 га) належать ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право власності серії ОД № 05866, реєстр № 010450501602 від 09.12.2004 року на підставі договору купівлі-продажу на земельну ділянку від 01.08.2003 року № 10576. Вказані земельні ділянки не є суміжними між собою, відомості щодо накладення один на одного або на іншу земельну ділянку відсутні. Також було повідомлено, що відомості щодо реєстрації права власності (користування) на земельні ділянки за кадастровими номерами 51101136900:39:005:0016, 51101136900:39:005:0018 відсутні (т. 1, а.с. 120).

08.08.2016 року до Одеського міського управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради представником ОСОБА_2 - ОСОБА_10 подано адвокатський запит щодо того чи подавалися до управління будь-які заяви щодо приватизації земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег 4, 4-А, 4-Б, 4-В (т. 1, а.с. 121). У відповідь на запит було повідомлено, що Рішенням Одеської міської ради від 09.12.1999 року № 647-ХХІ громадянам ОСОБА_11, ОСОБА_12 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1533 га за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4-а. Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 61-ХХІІІ гр. ОСОБА_13 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0705 га за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4-а. Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1152 громадянам ОСОБА_14, ОСОБА_15 було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4. Рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 892-VIІ гр. ОСОБА_7 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4-В (т. 1, а.с. 122).

Крім іншого, з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_10 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради був направлений запит щодо того чи звертались до управління з заявою чи іншими документами про початок виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4-В гр. ОСОБА_16 чи будь-які інші особи та чи погоджувались управлінням будь-які проекти чи дозволи на виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4-В гр. ОСОБА_16 (т. 1, а.с. 127). У відповідь Управління повідомили, що будівельні паспорти або будівельна проектна документація на будівництво будь-яких об'єктів гр. ОСОБА_7 за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4-В не значиться (т. 1, а.с. 128) .

05.07.2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_10 до Департаменту ДАБІ в Одеській області направився запит щодо того чи зверталась громадянка ОСОБА_7 чи інші особи до Департаменту з заявою чи будь-якими іншими документами про початок виконання робіт по будівництву паркану, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Золотий Берег, буд. 4 та буд. 4-Б (т. 1, а.с. 129), на який надійшла відповідь про те, що ані гр. ОСОБА_7, ані інші особи з заявами чи іншими документами до Департаменту на рахунок запитуваного питання не звертались (т. 1, а.с. 130). До Київської районної адміністрації надсилався аналогічний адвокатський запит у відповідь на який зазначено, що заяв на будівництво забору по вул. Золотий Берег, 4, м. Одеса від гр. ОСОБА_7 чи інших осіб не надходило (т. 1, а.с. 131-132).

В матеріалах справи міститься копія листа Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.07.2016 року № 1194/01-11, адресованого ОСОБА_2, в якому зазначено, що в результаті виходу за адресою: вул. Золотий Берег, 4, м. Одеса спеціалістів районної адміністрації та проведеної департаментом комунальної власності перевірки встановлено, що спірна огорожа встановлена гр. ОСОБА_7 За інформацією департаменту комунальної власності від 29.06.2016 року № 01-26/Т-37-860 між мешканцями будинків № 4 та № 4-Б по вул. Золотий Берег (гр. ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20В.) досягнуто згоди. Вказані громадяни не заперечують проти проведення гр. ОСОБА_7 необхідних заходів в рамках діючого законодавства по приватизації земельної ділянки у відповідності до погоджених меж (т. 1, а.с. 134).

В матеріалах справи міститься копія повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва житлового будинку в м. Одеса, по вул. Золотий Берег, 4-а (т. 1, а.с. 178-179).

Відповідно до листа департаменту комунальної власності ОМР від 17.05.2016 року адресованого гр. ОСОБА_3, громадянкою ОСОБА_2 були надані департаменту копії про реєстрацію права власності на гараж (реєстраційний номер 13378759 від 26.12.2005 року). Інформація про наявність документів, які підтверджують право власності чи користування на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4, де був розташований гараж, в Департаменті відсутня (т. 1, а.с. 180).

Відповідно до листа УСБУ в Одеській області № 65/16/6329 від 12.10.2016 року ОСОБА_2 повідомлено, що за її заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4, яка надійшла 11.10.2016 року, відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016160000000356 від 11.10.2016 року (т. 1, а.с. 192).

Крім зазначеного в матеріалах справи міститься документи щодо проекту відновлення конструкції гаражу за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, 4, замовник ОСОБА_2, а також кошторис на цей проект (т. 1, а.с. 196-197).

22 червня 2017 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_10 було подано клопотання про призначення в справі судової будівельно-технічної експертизи на вирішення якої поставити питання яка дійсна відновлювана вартість будівельних робіт по відновленню гаражу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, буд. 4 на момент проведення експертизи згідно наявного проекту відновлення (т. 1, а.с. 238-239), в задоволенні якого ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року було відмовлено в зв'язку з тим, що питання поставлені перед експертом не стосуються предмету спору, матеріали справи містять локальний кошторис на проведення будівельних робіт і сума, вказана в ньому, ніким не оспорюється (т. 1, а.с. 244-245).

21.07.2017 року в справі було ухвалено рішення про відмову в задоволенні як первісних, так і зустрічних позовних вимог (т. 1, а.с. 247-252). Однак, не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 особисто 09.08.2017 року подала до суду апеляційну скаргу.

Слухання справи в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладалось. До участі в розгляді справи було допущено нового представника відповідача - адвоката ОСОБА_21, яким було подано клопотання про приєднання до справи матеріалів з кримінального провадження та копію технічної документації (т.2, а.с. 111-137).

Враховуючи вище зазначені документи, які подавалися сторонами в справі в підтвердження своїх вимог, та які встановлюють фактичні обставини справи, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

За своєю сутністю стадія апеляційного провадження призначена для того, аби переглянути ухвалене судове рішення та усунути помилку, допущену в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначений перелік способів захисту цивільних прав, який, однак, не є вичерпним, оскільки положеннями вказаної статті встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно з ч. 2 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в постанові № 5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду від 12.06.2009 року, а саме в п. 9, предметом позову є те, що конкретно вимагає позивач, підставою - чим він обґрунтовує свої вимоги, змістом - обраний позивачем спосіб захисту права.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частина 2 статті 43 ЦПК встановлює, що учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Окрім того, відповідно до роз'яснень пленуму Верховного суду України, наданих в п. 14 постанови № 12 від 24.10.2008 року Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались з порушенням встановленого порядку. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив в призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Отже, з наведених законодавчих норм та роз'яснень суду вищої інстанції апеляційний суд звертає увагу на те, що суд при здійсненні відповідної процесуальної дії повинен керуватися нормами цивільного процесуального законодавства, враховуючи при цьому стадійність процесу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, та, при цьому, враховуючи стадію, на якій перебуває цивільні справа, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в кожному спорі є предмет доказування (вимоги позивача, які, власне, ним заявлялись), та є способи доказування. Наведені вище докази, які містяться в матеріалах справи (заяви ОСОБА_2 та адвокатські запити її представника) свідчать про те, що стороною в справі була обрана певна процесуальна позиція, спосіб доказування, та вчинялися відповідні дії щодо доведення обґрунтованості своїх позовних вимог. Учасник справи, звертаючись до суду, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України), тобто, бере на себе процесуальний ризик щодо доведення своїх позовних вимог. На стадії апеляційного провадження суд може допустити нові докази лише у виняткових випадках та за умови того, що сторона доведе поважність їх неподання в суді першої інстанції. Однак, апелянтом в рамках даної справи підтверджень щодо причин поважності не подання доказів надано не було, а подані матеріали з кримінального провадження мають проміжний характер, та не встановлюють обставини, на які посилалась сторона в позові. Вирок у кримінальному провадженні відсутній, а тому вважати преюдиційними обставини, на які посилається слідчий суддя при вчинені відповідних процесуальних дій немає законних підстав. При тому звертається увага не те, що вказані матеріали надані лише в суді апеляційної інстанції, хоча момент руйнування майна, за твердженням сторони, квітень 2016 року (т.1, а.с. 106). Окремо колегія суддів зауважує, що за обставинами справи при кваліфікації всіх спірних правовідносин між сторонами вбачається спір про порядок землекористування земельними ділянками, який може бути вирішений в рамках окремого самостійного провадження.

Таким чином, оскільки наведені доводи апелянта не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, враховуючи обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи на момент розгляду в суді першої інстанції, позицію учасників справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, зважаючи на стадійність цивільного процесу та здійснення, в контексті цього, кожним учасником провадження відповідних процесуальних дій, передбачених законом, керуючись принципами та положенням діючого цивільного процесуального законодавства апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_22

ОСОБА_23

ОСОБА_24

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

24.05.2018 року м. Одеса