Рішення

від 30.05.2018 по справі 708/1097/16-ц

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/1097/16-ц

Номер провадження № 2/708/1/18

Р і ш е н н я

Іменем України

30 травня 2018 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі - Тендітній Л.В.,

з участю представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині справу за позовом ОСОБА_1 до Рацівської сільської ради, третя особа ОСОБА_5, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Рацівської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 14.11.2009 року померла його мати ОСОБА_6, якій належала на праві власності земельна ділянка площею 2,46 га, розташована на території Рацівської сільської ради.

Він, як рідний син померлої, являється спадкоємцем першої черги за законом на вищевказане спадкове майно, яке належало на час смерті ОСОБА_7

Протягом шести місяців після її смерті він прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований та проживав разом з померлою на час відкриття спадщини і переоформив частину спадкового майна у вигляді житлового будинку в порядку спадкування за заповітом.

Право власності на вказаний житловий будинок визнано за ним в судовому порядку, згідно до рішення Чигиринського районного суду від 17.11.2015 року, яке набрало чинності.

Він також звернувся до ОСОБА_8 державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, але у зв'язку з відсутністю на неї правовстановлюючого документу, а сааме: державного акту на право власності на земельну ділянку, який було втрачено, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом йому було відмовлено і видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.08.2016 року.

А тому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,46 га, що знаходиться на території Рацівської сільської ради та належала померлій 14.11.2009 року ОСОБА_6.

Разом з тим, до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_1, Рацівської сільської ради також звернулася ОСОБА_5, яка просить суд встановити факт її постійного проживання з померлою 14.11.2009 року матір'ю ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на належну померлій земельну ділянку загальною площею 2,46 га в порядку спадкування за заповітом від 14.08.2008 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_7 близько півтора року постійно проживала разом з нею до дня смерті, оскільки за станом здоров'я та через похилий вік потребувала стороннього догляду.

У зв`язку з цим для підтвердження факту прийняття нею спадщини просить встановити факт її постійного проживання разом з померлою матір'ю та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,46 га в порядку спадкування за заповітом, оскільки через відсутність підтвердження факту прийняття спадщини та втрату оригіналу правовстановлюючого документу не може оформити спадкове майно в нотаріальній конторі.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши суду, що 14.11.2009 року померла мати позивача ОСОБА_7

Після її смерті відкрилася спадщина на території Рацівської сільської ради у вигляді житлового будинку та земельної ділянки.

Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв її син ОСОБА_1, який здійснював поховання матері та в порядку спадкування за заповітом оформив частину спадкового майна у вигляді житлового будинку в судовому порядку і дане рішення суду набрало чинності.

Під час його звернення до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини у вигляді земельної ділянки йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на неї.

Відповідачка в установлений законом строк не зверталася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, а отже пропустила строк звернення.

Згідно до рішення Чигиринського районного суду від 12.09.2016 року, яке набрало чинності, їй відмовлено у продовженні строку для прийняття спадщини.

Що стосується її вимоги про встановлення факту постійного проживання, то згідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем підлягають задоволенню судом лише в тому випадку, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

У зв`язку з цим просить визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, що належала його матері, а ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовити.

Інший представник позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 також підтримав позовні вимоги та прохав їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

А в задоволенні позову ОСОБА_5 просив відмовити, оскільки саме позивач прийняв спадщину після смерті матері, так як був зареєстрований та проживав разом з нею, що встановлено рішенням суду, яке набрало чинності, у зв`язку з чим посилання іншої сторони на те, що ОСОБА_5 постійно проживала разом з матір'ю, є безпідставними.

Третя особа-позивачка ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1, оскільки вважає його безпідставним та просила задовольнити її позовні вимоги, пояснивши суду, що вона доглядала свою матір до дня смерті, яка проживала разом з нею близько півтора року.

Мати склала на її користь заповіт, де заповіла належну їй на підставі державного акту земельну ділянку на території Рацівської сільської ради.

Вона вважає, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки постійно проживала разом з нею та доглядала її до смерті.

А тому просить встановити факт її постійного проживання разом з померлою та визнати за нею право власності на земельну ділянку, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача - Рацівської сільської ради - ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнав, вважаючи його необґрунтованим, водночас не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5, пояснивши суду, що воля померлої повинна бути виконана, згідно до заповітів.

Представник третьої особи-позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_9 підтримала заявлені останньою позовні вимоги і прохала їх задовольнити, пояснивши суду, що ОСОБА_7 мала похилий вік та слабке здоров'я, у зв`язку з чим потребувала стороннього догляду і близько півтора року постійно проживала разом з ОСОБА_5 до дня смерті.

14.08.2008 року мати склала на її користь заповіт, де заповіла земельну ділянку площею 2,46 га, розташовану на території Рацівської сільської ради.

У зв'язку з цим просить встановити факт її постійного проживання разом з матір'ю та визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, оскільки через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу остання не може оформити спадкове майно в нотаріальній конторі.

В задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити , оскільки саме ОСОБА_5 є спадкоємицею вказаної земельної ділянки, згідно до заповіту.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працює фельдшером Вітівського ФАП і в 2006 році ходила до ОСОБА_7 та робила їй уколи за призначенням лікаря.

ОСОБА_7 на той час вже проживала в будинку своєї дочки ОСОБА_5, яка її доглядала.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що добре знає ОСОБА_5 і так само добре знала померлу ОСОБА_7

ОСОБА_5 забрала матір до себе додому і там доглядала її до смерті. Вони всі жили в одній кімнаті, мати завжди була доглянута.

При цьому ні ОСОБА_1, ні його дружини вона у будинку ОСОБА_5 ніколи не бачила.

Спочатку ОСОБА_7 могла сама себе обслуговувати, а після перенесеного інсульту була частково паралізована. Незважаючи на це, вона все розуміла, всіх упізнавала, нормально говорила.

Зі слів померлої їй було відомо, що вона хотіла залишити будинок сину, щоб йому було де жити, а землю бажала залишити дочці, яка її доглядала.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що ОСОБА_5 доглядала свою матір ОСОБА_7 протягом тривалого часу.

ОСОБА_7 завжди була доглянутою і охайною та проживала разом з дочкою.

Вона говорила їй, що хата буде сину - ОСОБА_1, бо він постійно на заробітках, і щоб йому було де жити, а земля буде дочці ОСОБА_13, яка її доглядає.

ОСОБА_1 свою матір не доглядав, бо весь час перебував на заробітках і на похороні його також не було.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що проживала по сусідству з ОСОБА_7 і добре її знала. Баба спочатку проживала у своєму будинку, а коли захворіла, то перейшла жити до своєї дочки ОСОБА_5, де проживала до самої смерті.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона проживає в трьох кварталах від ОСОБА_5 і їй відомо, що остання доглядала свою матір до смерті, яка проживала разом з нею з 2006 року, возила її в лікарню. Сина померлої ОСОБА_1 в гостях у матері вона не бачила жодного разу.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що знала ОСОБА_7 з 1979 року.

ОСОБА_7 часто приїздила до сина в гості і привозила йому молочні продукти, а коли його не було вдома, то залишала у неї по сусідству.

ОСОБА_1 часто їздив на заробітки і давав матері гроші.

Також їй відомо, що ОСОБА_7 кілька разів хворіла і лежала в лікарні, де її навідувала невістка ОСОБА_17 - дружина сина ОСОБА_18.

На прохання ОСОБА_1 вона двічі робила ремонт у будинку ОСОБА_7 і останнього разу, коли баба була паралізована та проживала у своєї дочки ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що вона приходиться невісткою померлій ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Її колишній чоловік ОСОБА_1 часто їздив на заробітки за кордон, а вона доглядала свекруху, протягом тривалого часу вони з дітьми проживали в будинку свекрухи, там залишилися їхні речі, меблі, вони робили ремонт в будинку, утримували господарство.

При цьому гроші на ремонт та утримання будинку давав матері ОСОБА_1, який теж давав гроші сестрі на лікування та похорон матері, поставив за власний кошт пам'ятники батькам.

Також коли свекруха лежала у лікарні, то вони з ОСОБА_5 доглядали її по черзі.

ОСОБА_7 проживала протягом всього часу у своєму будинку, а вже перед смертю, коли була лежачою, ОСОБА_5 забрала її до себе додому.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що ОСОБА_5 з грудня 2006 року забрала до себе додому свою матір ОСОБА_7, яка тяжко хворіла, була паралізованою та не могла сама себе обслуговувати.

Вона часто навідувала ОСОБА_7 і їй відомо, що ОСОБА_5 доглядала матір до смерті, баба завжди була доглянута і охайна, а її сина ОСОБА_18 вона жодного разу не бачила, бо він жив у м. Чигирині, на похороні матері його також не було.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що в період з 2007 року по 2011 рік працювала в сільському магазині і часто бачила ОСОБА_5, яка купляла продукти харчування і казала, що купляє для своєї хворої матері, яку вона забрала до себе додому та доглядає.

Вислухавши представників сторін, третю особу-позивачку, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_5 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з свідоцтва про смерть № 124140 (а.с.8), 14 листопада 2009 року померла ОСОБА_7, (по-батькові якої в свідоцтві про смерть помилково написано як Констянтинівна) .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,46 га, розташованї в межах Рацівської сільської ради Чигиринського району.

Вказана земельна ділянка належала померлій ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 292132, що також підтверджено даними довідок № 758/16 від 02.08.2016 року та № 23-28-0.5-1452/15-16 від 29.12.2016 року, виданих відділом Держгеокадастру у ОСОБА_8 районі, про те, що на ім'я ОСОБА_7 було виготовлено та зареєстровано 24.05.2005 року за № 010579800378 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 292132 на земельні ділянки загальною площею 2,46 га, розташовані в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району.

Відповідно до свідоцтва про народження № 879029, позивач-відповідач ОСОБА_1 являється сином померлої та спадкоємцем першої черги за законом даної земельної ділянки, як це передбачено ст.1261 ЦК України.

Однак, як встановлено в судовому засіданні і вбачається із заповіту від 14.08.2008 року, посвідченого секретарем Рацівської сільської ради Чигиринського району, який на день смерті заповідача не змінено і не скасовано, про що свідчить відповідний напис на заповіті, ОСОБА_7 за життя заповіла ОСОБА_5 вище вказану земельну ділянку площею 2,46 га .

А, як передбачено ч.1 та ч.2 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як визначено в ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

А згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Як вбачається з рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 26.12.2017 року, яке згідно до постанови апеляційного суду Черкаської області від 05.04.2018 року, залишено без змін і вступило в законну силу 05.04.2018 року, позивачу-відповідачу ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні зазначеного вище заповіту від 14.08.2008 року недійсним.

А у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судячи з довідки № 1527 від 10.08.2016 року, виданої Рацівською сільською радою Чигиринського району, ОСОБА_7 до дня смерті була зареєстрована і проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, де разом з нею були зареєстровані син ОСОБА_1 та онук ОСОБА_21

При цьому інші члени сім'ї та утриманці на день її смерті не проживали і зареєстровані не були (а.с.10).

Разом з тим при прийнятті судового рішення від 17.11.2015 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок Рацівською сільською радою Чигиринського району було надано суду довідку № 2175 від 28.08.2015 року про те, що позивач-відповідач був не лише зареєстрований в будинку за місцем реєстрації матері ОСОБА_7, а й проживав з нею на день її смерті.

Надання суду таких суперечливих доказів вказує на безвідповідальне ставлення посадових осіб Рацівської сільської ради Чигиринського району до виконання своїх службових обов`язків при виготовленні та видачі офіційних документів.

Однак навіть, якщо брати до уваги факт того, що позивач-відповідач прийняв спадщину у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, то це не надавало б йому права на спадкування спірної земельної ділянки за законом при наявності заповіту, згідно до якого дану земельну ділянку спадкодавець ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_5

При цьому обмеженням спадкоємця у спадкуванні за заповітом є лише право на обов'язкову частку у спадщині, яке відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Оскільки ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що він має право на обов'язкову частку у спадщині за заповітом від 14.08.2008 року, то суд приходить до висновку, що останній вичерпав всі передбачені законом засоби для можливості прийняття спадщини за законом у вигляді земельної ділянки після смерті його матері ОСОБА_7

Виходячи з цього, спадкоємицею спірної земельної ділянки є третя особа-позивачка, а позивач-відповідач ОСОБА_1 мав би право на спадкування цього спадкового майна за законом лише в разі відсутності заповіту чи визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття ОСОБА_5 чи при наявності в нього права на обов'язкову частку.

Однак в своїй позовній заяві вона ставить питання про встановлення факту її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини 14.11.2009 року за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна, 80 Чигиринського району, що надасть їй можливість успадкувати земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, в обґрунтування заявлених вимог, крім показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, ОСОБА_5, як позивачка, надала суду на підтвердження даного факту акт від 24.05.2017 року про постійне проживання фізичної особи в будинку № 80 за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна Чигиринського району Черкаської області, затвердженого головою Рацівської сільської ради, та акт про факт відсутності постійного проживання фізичної особи в будинку № 78 за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна Чигиринського району Черкаської області, затвердженого головою Рацівської сільської ради.

Судячи зі змісту вказаних актів, що засвідчені мешканцями с. Вітове Чигиринського району Черкаської області та сусідами ОСОБА_5 - ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_22 і ОСОБА_23, з грудня 2006 року по день своєї смерті 14.11.2009 року ОСОБА_7 постійно проживала в будинку своєї дочки ОСОБА_5 за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна, 80 Чигиринського району Черкаської області, при цьому у своєму будинку протягом цього часу не проживала.

Натомість її син ОСОБА_1, як вказано в одному з цих актів (а.с.169), більше десяти років з дня складання вищезазначеного акту про факт відсутності постійного проживання фізичної особи від 24.05.2017 року не проживав в будинку своєї матері за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна, 78 Чигиринського району Черкаської області і на день смерті ОСОБА_7 14.11.2009 року з останньою також не проживав та на її похованні присутній не був.

З урахуванням встановлених обставин суд приймає дані докази документального характеру як належні та допустимі, оскільки зазначені факти знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Виходячи з цього, суд вважає встановленим той факт, що третя особа-позивачка проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 з грудня 2006 року до дня смерті останньої.

При цьому у суду немає підстав не довіряти показам свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які є односельцями та сусідами ОСОБА_5, і, проживаючи поряд з останньою, були безпосередніми очевидцями подій, а їх покази щодо того, що померла ОСОБА_7 до дня смерті постійно проживала разом з ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і не спростовуються матеріалами справи.

Покази свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_1 спілкувався зі своєю матір'ю ОСОБА_7, допомагав їй матеріально, робив ремонт в її будинку та поніс витрати на поховання, не спростовують покази інших свідків щодо того, що ОСОБА_7 в останні роки свого життя проживала з ОСОБА_5, яка забрала матір до себе додому, де доглядала її до дня смерті, оскільки та хворіла, частково була паралізованою та потребувала стороннього догляду, що підтвердила суду і ОСОБА_17, до того ж свідок ОСОБА_16 пояснила в судовому засіданні, що ОСОБА_7, будучи хворою, проживала у ОСОБА_5

Водночас витяги ОСОБА_8 з особового рахунку № 06-06-119 щодо споживання ОСОБА_7 електроенергії неможливо взяти в основу доказів, оскільки зазначені дані стосуються домоволодіння за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна, 76 Чигиринського району, а ОСОБА_7, як зазначалося вище, проживала до дня смерті за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна, 80 Чигиринського району, при цьому у власності мала будинок за адресою: с. Вітове, вул. Гагаріна, 78 Чигиринського району, де і була зареєстрована.

Більше того представник позивача-відповідача ОСОБА_3 наголошував, що витрати з електроенергії в будинку пов`язані з тим, що в ньому хтось проживав, але це не свідчить про підтвердження факту проживання в ньому ОСОБА_7

Як передбачено ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незважаючи на це, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа (оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку ) видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом неможливо, що вбачається з постанови про нотаріальну відмову № 635/02-31 від 16.08.2016 року, у зв`язку з чим, на думку суду, у третьої особи-позивачки не було необхідності окремо звертатися до нотаріуса з цього приводу.

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, вважає, що при наявності заповіту від 14.08.2008 року ОСОБА_1 позбавлений права на спадкування, зазначеного в ньому спадкового майна - земельної ділянки площею 2,46 га , в порядку спадкування за законом, а ОСОБА_5, постійно проживаючи разом зі своєю матір'ю ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, та прийнявши спадщину після її смерті в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України і не заявивши про відмову від неї, має право на спадкування цього майна за вказаним заповітом.

Посилання представника позивача-відповідача ОСОБА_2 на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо судової практики розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 на те, що встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодацем можливе лише при відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про місце реєстрації особи, в деякій мірі суперечить змісту даного листа в цій його частині, де зазначено, що заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи, оскільки в цьому випадку справа розглядається в позовному, а не в окремому, провадженню і суд виходить із зібраних та досліджених судом доказів, до того ж вказаний лист носить рекомендаційний характер, при цьому нормами Цивільного кодексу, а саме ч.3 ст.1268 цього Кодексу, такої вимоги не передбачено.

Також доводи представника позивача-відповідача ОСОБА_2 щодо того, що існує ще один заповіт від 21.11.2000 року, згідно з яким ОСОБА_7 заповіла дану земельну ділянку своєму синові ОСОБА_1, є дійсним, не узгоджуються з положеннями ч.3 ст.1254 ЦК України, де визначено, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Виходячи з цього, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і не можуть бути задоволені, в той час як позов ОСОБА_5 слід задовольнити в повному обсязі.

Крім того, оскільки позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на її користь слід стягнути понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 542,87 грн. з кожного.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 1223, 1233, 1235, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» , ст., ст. 10, 12, 81-84, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рацівської сільської ради, третя особа ОСОБА_5, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовити.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Рацівської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) разом зі спадкодавцем ОСОБА_7 (Констянтинівною) , померлою 14 листопада 2009 року , на час відкриття спадщини 14 листопада 2009 року.

Визнати за ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) право власності на земельну ділянку загальною площею 2,46 га (кадастрові номери 7125485000:01:001:1106, 7125485000:01:001:1234, 7125485000:01:002:1089) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області та відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 292132 належала померлій 14.11.2009 року ОСОБА_7 (Констянтинівні), в порядку спадкування за заповітом, без зміни її цільового призначення.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого за адресою: 20901, АДРЕСА_1) та Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 04409401, юридична адреса: 20910, с. Рацеве, вул. Центральна, 74/б Чигиринського району Черкаської області) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) судовий збір по п`ятсот сорок дві гривні 87коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 1 червня 2018 року.

Головуюча