Ухвала

від 14.08.2018 по справі 708/1097/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1312/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 39 Ткаченко С. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах: Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Ювшина В.І.

за участю секретаря: Матюха В.І.

учасники справи:

представника позивача адвоката ОСОБА_5

представника відповідача адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_5 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Рацівської сільської ради, третя особа ОСОБА_8, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, Рацівської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

рішення ухвалено під головуванням судді Ткаченко С.Є.

повний текст рішення складено 01.06.2018 року.

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Рацівської сільської ради, третя особа ОСОБА_8, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_9, якій належала на праві власності земельна ділянка площею 2,46 га, розташована на території Рацівської сільської ради.

Позивач, як рідний син померлої, являється спадкоємцем першої черги на спадкове майно, але належним чином не може переоформити спадкове майно, оскільки відсутній оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку.

У зв'язку з чим просив суд визнати за ним, ОСОБА_7, право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,46 га. в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району.

ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, Рацівської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування та просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_8 зі спадкодавцем ОСОБА_9 Визнати за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,46 га. в порядку спадкування за заповітом, без зміни її цільового призначення.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_8 зі спадкодавцем ОСОБА_9 Визнано за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,46 га. в порядку спадкування за заповітом, без зміни її цільового призначення. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачка не надала доказів про те, що зверталася до нотаріальної контори і їй було відмовлено в оформленні спадкових прав. Крім того ОСОБА_8 проживала окремо від спадкодавця, а тому не являється такою, яка прийняла спадщину після смерті матері.

В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 посилається на докази, які підтверджують факт її постійного проживання із спадкодавцем на день її смерті, які були належним чином досліджені судом першої інстанції. Вважає рішення суду першої інстанції правильним та справедливим.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій та статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7 до Рацівської сільської ради, третя особа ОСОБА_8, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при наявності заповіту від 14.08.2008 року ОСОБА_7 позбавлений права на спадкування, зазначеного в ньому спадкового майна земельної ділянки площею 2,46 га, в порядку спадкування за законом.

Задовольняючи позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7, Рацівської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд прийшов до висновку, що відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 229 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення аналогічного змісту містить і частина перша статті 81 ЦПК України.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,46 га, розташованої в межах Рацівської сільської ради Чигиринського району, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.

Сторони по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 являються рідними дітьми померлої та в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини не звертались.

Згідно з заповітом від 14.08.2008 року, посвідченого секретарем Рацівської сільської ради Чигиринського району, який на день смерті заповідача не змінено і не скасовано, про що свідчить відповідний напис на заповіті, ОСОБА_9 за життя заповіла дочці ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2,46 га. в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району. Відповідно до заповіту від 02 березня 1992 року, посвідченого секретарем Рацівської сільської ради Чигиринського району, який на день смерті заповідача не було змінено і не скасовано, ОСОБА_9 за життя заповіла синові ОСОБА_7 належний її на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Рацівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2016 року ОСОБА_8 відмовлено в визначенні додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 в задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання заповіту від 14.08.2008 року недійсним, посвідченого секретарем Рацівської сільської ради Чигиринського району, за яким ОСОБА_9 за життя заповіла дочці ОСОБА_8 земельну ділянку, відмовлено.

16.08.2016 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Чигиринського району про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою нотаріуса йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Статтею 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. За змістом пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 про встановлення факту постійного проживання суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку у їх сукупності, зокрема показів свідків, пояснень сторін у справі, а також письмових доказів встановив, що ОСОБА_8 позивач за зустрічним позовом, на день смерті матері ОСОБА_9 постійно проживала в з останньою без реєстрації у своєму будинку в АДРЕСА_1, так як мати ОСОБА_9 хворіла і потребувала постійного догляду.

Такий висновок суду першої інстанції про встановлення факту постійного проживання спадкодавця з спадкоємцем на час смерті спадкодавця відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому ним в постанові від 01 серпня 2018 року по справі №212/9157/15-ц.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлення факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_8 із спадкодавцем ОСОБА_9 відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Рацівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом вже встановлено факт постійного проживання ОСОБА_7 з спадкодавцем ОСОБА_9 являються неприйнятними, так як по даній справі такий факт не встановлювався. Окрім того, ОСОБА_8 не була залучена до участі по даній справі, тому обставини встановлені даним рішенням не мають преюдиційного значення при розгляді даної справи.

Так як спадкодавець ОСОБА_9 залишила заповіт на ім'я ОСОБА_8, за яким заповіла земельну ділянку дочці ОСОБА_8, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_8

ОСОБА_8 пропустила шестимісячний строк звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини і судом її було відмовлено в визначенні додаткового строку для подання заяви, тому вона не зверталась до нотаріуса з відповідною заявою.

Такий розподіл спадкового майна, за яким право власності на будинок визнано за ОСОБА_7, а право власності на земельну ділянку визнано за ОСОБА_8 відповідає фактичним обставинам справи та волі спадкодавця, вираженої в відповідних заповітах.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Інші доводи апелянта також перевірені судом апеляційної інстанції та визнані неприйнятними.

Так як апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то колегія суддів не проводить перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_5, на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року залишити без задоволення, а рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Н.І.Гончар

Судді В.В.Пономаренко

В.І.Ювшин

Повний текст постанови складено 15 серпня 2018 року.