Рішення

від 31.05.2018 по справі 826/13173/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 31 травня 2018 року                      № 826/13173/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді – Добрівської Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Київресурспостач» доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Київресурспостач»  (далі – ПАТ «Київресурспостач», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – ГУ ДФС у місті Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2017 №1793140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 518030,25 грн, з яких: за податковим зобов'язанням – 470410,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 117602,65 грн. Позивач стверджує, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами адміністративного оскарження, складено у строк що перевищує 3 робочі дні, що настають за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного оскарження, що є порушенням п.7 глави ІІ Наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень – рішень платникам податків». Також, на думку позивача, відповідач помилково використав інформацію, надану у листі від 22.08.2017 №18675/6/99-99-11-03-01-25, оскільки Закон України «Про Державний земельний кадастр» не передбачає отримання відомостей Державного земельного кадастру у формі листа. На думку позивача, при розрахунку орендної плати за 2015 рік, відповідач мав виходити із базової вартості  478,39 грн за кв.м., що затверджена на початку 2015 року. Така думка підтверджується висновком експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження №010817 щодо нарахування орендної плати за землю 2015 рік згідно договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004 №1080. Крім того, строк договору оренди №1079 від 03.11.2014 становить 5 років і спливає 10.11.2009, а отже, виходячи з норм Цивільного кодексу України, договір, строк дії якого закінчився не створює прав та обов'язків щодо нарахування та сплати орендної сплати за землю. Оскільки перевірка проводилась за період 2014-2016 роки, відповідач при розрахунку грошових зобов'язань з орендної плати за землю, не звернув увагу на те, що договір оренди №1079 був нечинним у вказаному періоді, та всупереч вимогам закону донараховав грошові зобов'язання з орендної плати за землю за таким договором. На момент перевірки та станом на момент подання позовної заяви угода про продовження строку договору оренди земельної ділянки не укладались. Отже, договір  оренди земельної ділянки є нечинним, на думку позивача, він зобов'язаний був сплачувати саме земельний податок на підставі фактичного користування земельними ділянками у відповідності до приписів ст.274 Податкового кодексу України, оскільки правових підстав для сплати орендної плати у скаржника не було. Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України є безпідставним. Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним, посилаючись на те, що нормами Податкового кодексу України встановлено граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки. Крім того, зазначив, що орендна палата за 2014-2016 роки обчислялась за нормативною грошовою оцінкою 2007 року, однак нормативно-грошова оцінка змінювалась у перевіряємий період. Отже, орендна плата за користування земельною ділянкою комунальної власності,    після набрання законної сили Податковим кодексом України, повинна становити не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. На підтвердження зазначеного у запереченнях, відповідачем надано: запит та відповідь в Департамент земельних ресурсів Виконавчий орган Київської міської рад Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №165 від 04.07.2012; довідка про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки №356 від 07.10.2016. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві: письмово викладену позицію по суті заявлених вимог з доказами на підтвердження наведених в ній доводів;  докази на підтвердження обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення №1793140304 від 09.10.2017. У зв'язку з неявкою в судове засідання 01.11.2017 представника відповідача, від якого надійшли письмові заперечення проти позову і витребувані судом додаткові докази у справі, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів. Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Ознайомившись з позиціями сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне. Між ПАТ «Київресурспостач» та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 03.11.2004, зареєстрований головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 10.11.2004 за №78-6-00228, прийнято в оренду на 5 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Марка Вовчка, 14, в Оболонському районі м. Києва, розміром 5288 в межах червоних ліній, кв.м для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази, кадастровий номер – 8000000000:78:113:0015. Підпунктом 4.2. пункту 4 зазначеного договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 відсотків від її грошової оцінки. Підпунктом 6.1. пункту 6 зазначеного договору встановлено, що передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки. Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Київресурспостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 30.05.2017 за №211/26-15-14-02-01/32663874, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог, зокрема, вимог ст.286, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за землю у сумі 1216068,33 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 389716,30 грн та за 2016 рік у сумі 826352,03 грн. Ці висновки ґрунтуються на тому, що після припинення дії вищезазначеного договору, земельна ділянка повернута не була та знаходиться в користування ПАТ «Київресурспостач», проте у період що перевірявся, за вказану ділянку суб'єктом господарювання справлялась орендна плата за землю. Орендна плата за 2014 – 2016 роки підприємством обчислялась за нормативною грошовою оцінкою 2007 року. Тому, на думку контролюючого органу, в порушення п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, де розмір орендної плати не може бути менше ніж 3% нормативної грошової оцінки, підприємством сума орендної плати за землю обчислялась за ставкою 2%; крім того, в порушення рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», де з 01.07.2015 було змінено базову вартість 1 кв.м землі, суб'єктом господарювання сума орендної плати за період ІІ півріччя 2015-2016 років обчислена за базовою вартістю 2007 року (відповідно до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877), а саме: базова вартість 1 кв.м землі з 01.07.2015 (за даними платника) – 478,39 грн.; базова вартість 1 кв.м землі з 01.07.2015 (за даними перевірки) – 864,94 грн. Таким чином, за перевіряємий період, загальна сума орендної плати за землю, що задекларована позивачем становить 6002968,97 грн, а за даними перевірки загальна сума орендної плати за землю повинна становити 7292813,61 грн. На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 №1084140305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 1520085,41 грн, з яких за податковим зобов'язанням – 1216068,33 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 304017,08 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України. Рішеннями Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 №18675/6/99-99-11-03-01-25, на підставі глави 4 Податкового кодексу України контролюючим органом скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 №1084140305 у частині нарахування орендної плати по земельній ділянці (кадастровий номер №8000000000:78:113:0015), в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу – частково задоволено. Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06.10.2017 №31746/10/26-15-14-03-04 направила лист позивачу про надання інформації, в якому повідомила, що на виконання рішення Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 №18675/6/99-99-11-03-01-25 направило запит до Департаменту земельних ресурсів від 30.08.2017 №12814/9/26-15-14-03-05 про надання інформації щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером №8000000000:78:113:0015 на 2014-2016 роки. На підставі наданої інформації Департаментом земельних ресурсів від 14.09.2017 №05707-16060, контролюючим органом визначена сума податкового зобов'язання. На підставі зазначеного акта перевірки та з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 №18675/6/99-99-11-03-01-25, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 09.10.2017 №1793140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 588030,25 грн, з яких: за податковим зобов'язанням – 470410,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 117602,65 грн. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне. Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що користування землею в Україні є платним. З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.                              Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі». Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, в якій би формі не справлялась плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати), вона у відповідності до положень Податкового кодексу України залишається загальнодержавним податком. Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України. В свою чергу, норми статті 288 Податкового кодексу України містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Як вбачається зі змісту ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до п.288.1, п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно ст.31, ст.17 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, визначених у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Під час розгляду справи судом було встановлено, що після завершення дії договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004, позивач земельну ділянку не звільнив, за актом приймання-передачі орендодавцю не передав, письмового заперечення від орендодавця щодо подальшого використання такої ділянки не отримував, тобто, фактично продовжував нею користуватися. Отже, враховуючи викладене, ПАТ «Київресурспостач», у період з 01.01.2014 до 31.12.2016, було зобов'язане сплачувати орендну плату відповідно до умов договору оренди землі, від 03.11.2004. Разом з тим, згідно наданої інформації Департаментом земельних ресурсів від 14.09.2017 №05707-16060, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 5288 кв.м. на вул. Марка Вовчка, 14, в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер (№8000000000:78:113:0015) з 01.07.2015 по 31.12.2015 з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки за 2014 рік (1,249) у розмірі комерційного використання становить 12853529,09 грн; з 01.01.2016 по 31.12.2016 з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки за 2014, 2015 роки (1,249, 1,433)  становить 18419107,19 грн. Згідно п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Відповідно до п.289.1, п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року та не пізніше 15 січня поточного року забезпечує інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.     Пункт 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлює мінімальну та максимальну граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України, з 01.04.2014, вимагав, аби річний платіж був не менш 3 відсотків нормативної грошової оцінки.      Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю «орендна плата». Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу – іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення частини першої статті 58 Конституції України, згідно якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 02.12.2014 (справа №21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа №21-165а15), 24.04.2015 (справа №131а15), 14.03.2017 (справа №21-2246а16). Крім того, слід зазначити, що посилання позивача на положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України не є прийнятними, адже у період спірних відносин плата за землю належала до загальнодержавних податків і зборів. Відтак, попри те, що підприємством сума орендної плати за землю обчислялась за ставкою 2%, а зміни до даного договору не було внесені протягом періоду, який був предметом перевірки, за Позивачем зберігався законодавчо визначений обов'язок зі сплати орендної плати за землю у розмірі, що не може бути меншим ніж передбачений приписами п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України. З урахуванням викладеного, суд виходить з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною, в силу положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не підлягають. Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, - В И Р І Ш И В: У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Київресурспостач» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення  09.10.2017 №179314030 відмовити повністю. Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Позивач – Приватне акціонерне товариство «Київресурспостач» (ідентифікаційний номер 32663874, адреса: вул. Марка Вовчка, буд. 14, м. Київ, 04073). Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ідентифікаційний код: код ЄДРПОУ – 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) Суддя                                                                              Н.А. Добрівська