Постанова

від 31.05.2018 по справі 922/3360/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа № 922/3360/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор - Комісар О.О.;

1-й позивач - Шафоростова О.М.;

2-й позивач - не з'явився;

відповідач - Донський Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (вх. № 655Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.18 (повний текст якої підписано 19.03.18, суддя Байбак О.І.) у справі № 922/3360/17

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області , м. Харків;

2. Харківського національного медичного університету, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" , м. Харків

про стягнення 266 422,15 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2017 р. по справі №922/3360/17 позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 106 966,55 грн грошових коштів за фактичне користування приміщеннями за період з березня 2016 року по серпень 2017 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на користь прокуратури Харківської області 1 604,50 грн - судового збору. Решту позову залишено без розгляду.

На виконання зазначеного рішення 04.12.2017 р. господарським судом видано відповідний наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" звернулось до суду з заявою, в якій просило суд розстрочити на один рік, починаючи з 14.02.18 з визначенням щомісячного розміру платежу в сумі 8913,88 грн. (106966,55 грн./12 місяців) виконання судового наказу № 922/3360/17 від 04.11.17 (рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 р. по справі № 922/3360/17) про стягнення з ТОВ "Інверс-Тім" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 106 966,55 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 березня 2018 року у справі № 922/3360/17 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Інверс-Тім" про розстрочення виконання судового наказу № 922/3360/17 від 04.12.2017 р. (рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 р. по справі № 922/3360/17).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 12 березня 2018 року у справі №922/3360/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким розстрочити виконання судового наказу № 922/3360/17 від 04.12.2017 р. про стягнення з ТОВ "Інверс-Тім" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 106 966,55 грн. - на один рік, починаючи з 14.02.18 з визначенням щомісячного розміру платежу в сумі 8 913,88 грн. Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала ухвалена судом з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, а саме обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення господарського суду.

Ухвалою від 20.04.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інверс-Тім" на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 року у справі №922/3360/17. Позивачам запропоновано надати суду відзиви на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Відповідачу встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відзиву на апеляційну скаргу.

Через канцелярію суду РВ Фонду державного майна України по Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якій просило залишити апеляційну скаргу ТОВ "Інверс-Тім" на ухвалу господарського суду без задоволення, ухвалу суду - без змін.

Харківська місцева прокуратура № 1 Харківської області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому також просила залишити апеляційну скаргу ТОВ "Інверс-Тім" на ухвалу господарського суду без задоволення, ухвалу суду - без змін.

Після проведення підготовчих дій в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, у відповідності до вимог ст. 268 ГПК України ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 року справу №922/3360/17 призначено до розгляду на 15 травня 2018 року на 11:30 год.

Ухвалою суду від 15 травня 2018 року відкладено розгляд справи на 31 травня 2018 року.

У судове засідання другий позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю другого позивача, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зокрема, зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Як свідчать матеріали заяви, відповідач в обґрунтування необхідності надання йому розстрочки у виконанні рішення посилається на неможливість здійснення ним господарської діяльності та отримання в її результаті будь-якого прибутку в зв'язку з прийняттям рішення господарського суду Харківської області від 30.06.16 у справі №922/1469/16, яким визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень, укладеного між ним, як орендарем та стягувачем, як орендодавцем.

Як зазначає боржник, інших джерел прибутку, які не зв'язані з використанням орендованих у стягувача приміщень, він не має.

При цьому, боржник зазначає, що рішенням господарського суду у справі №922/2632/17 зобов'язано стягувача у даній справі укласти з боржником у даній справі договір оренди приміщення, в якому боржник і зможе проводити господарську діяльність, та як наслідок, сплачувати заборгованості за судовим наказом №922/3360/17 від 04.11.17.

В якості доказів наявності зазначених обставин, відповідач надав суду копію рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. у справі №922/1469/16 та копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 р. у справі №922/2632/17.

Однак, згідно з вимогами ст. ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що надані відповідачем копії судових рішень в розумінні вищевказаних положень закону не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання розстрочки. Боржником не доведено, що він не в змозі виконати судове рішення за рахунок існуючих активів товариства, або за рахунок коштів, залучених товариством в т.ч. від засновників або від інших суб'єктів господарювання в борг, кредит або іншим не забороненим законом способом.

Рішення господарського суду Харківської області та Постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/2632/17 не може вважатися належним та допустимим доказом наявності вищезазначених обставин.

Крім того, боржником не надано суду належних та допустимих доказів того, що у випадку надання йому розстрочки він дійсно буде в змозі виконати судове рішення у даній справі.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, в силу приписів до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наведені у заяві про розстрочку виконання рішення господарського суду мотиви та надані заявником документи, суд дійшов висновку, що заявником не доведено неможливість виконання рішення суду, а в матеріалах справи не міститься достатньо доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також інтереси позивача у справі.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що заявником не доведено винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Недостатність чи відсутність коштів в даному випадку не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення можна розстрочити.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання боржником не надано.

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 р. у справі №922/3360/17.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12 березня 2018 року у справі № 922/3360/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 01.06.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.