Рішення

від 29.05.2018 по справі 826/15395/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2018 року № 826/15395/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Київресурспостач

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Київресурспостач (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені у розмірі 265103,40грн., скасувати податкову вимогу №41247-17 від 03 липня 2017 року, стягнути з відповідача сплачену пеню у розмірі 265103,40грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Київресурспостач залишено без руху.

04 грудня 2017 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху надана квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні 16 січня 2018 року.

У судовому засіданні 16 січня 2018 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи облікової картки позивача, суд вийшов зі стадії письмового провадження та призначив справу до судового розгляду у судовому засіданні 14 березня 2018 року, яке відкладено до 10 квітня 2018 року.

Представником позивача адміністративний позов підтримано в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу пеню, оскільки за одне податкове правопорушення може бути застосовано тільки один вид штрафної санкції, а щодо позивача відповідачем застосовано і штраф і пеню за заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що спірна вимога є вважається відкликаною, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 28 квітня 2017 по 23 травня 2017 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ Київресурспостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2016 року, результати якої оформлені актом від 30 травня 2017 року №211/26-15-14-02-01/32663874. Перевіркою встановлено наступні порушення:

п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пп.1.2, пп.2.1, пп2.4, пп.2.15, пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, розділу 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , розділу 16 Витрати Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 269338,00 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 184001,00 грн. та за 2015 рік у сумі 85337,00 грн.;

п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1., 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 124753,00грн., у тому числі за червень 2014 року у сумі 9940,00грн., серпень 2014 року у сумі 19994,00грн., квітень 2015 року у сумі 47761,00грн., травень 2015 року у сумі 47058,00грн.

ст.286, пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за землю у сумі 1216068,33грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 389716,30грн., за 2016 рік у сумі 826352,03грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2017 року № 0004061402, яким позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1., 200.2 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ 155941,25грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 124753,00грн та за штрафними санкціями у розмірі 31188,25грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 21 червня 2017 року № 0004071402 позивачу за порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пп.1.2, пп.2.1, пп2.4, пп.2.15, пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, розділу 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , розділу 16 Витрати Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 315338,25грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 269338,00грн та за штрафними санкціями у розмірі 46000,25грн.

Платіжними дорученнями від 23 червня 2017 року №125 на суму 315338,25грн та від 26 червня 2017 року №127 на суму 155941,25грн., на яких міститься відмітка банку, позивачем сплачено визначені податковими повідомленнями-рішеннями суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ відповідно. З наявної у матеріалах справи копії інтегрованої картки позивача з ПДВ платіжне доручення від 26 червня 2017 року №127 на суму 155941,25грн. відображене у даній картці.

Згідно податкової вимоги від 03 липня 2017 року №41247-17, отриманої позивачем 29 вересня 2017 року, станом на 02 липня 2017 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 265103,40грн. та складається з пені у розмірі 182465,05грн. з податку на прибуток та у розмірі 82638,35грн. з ПДВ.

Листом від 31 жовтня 2017 року №34354/10/26-15-17-02-39 відповідачем повідомлено, що позивачу було нараховано пеню з податку на прибуток відповідно до п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України по податковому повідомленню-рішенню №0004071402 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на акт перевірки від 30 травня 2017 року №№211/26-15-14-02-01/32663874 у сумі 182734,90грн.; з ПДВ відповідно до п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України по податковому повідомленню-рішенню №0004061402 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на акт перевірки від 30 травня 2017 року №№211/26-15-14-02-01/32663874 у сумі 82639,27грн.

Крім того, відповідачем винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 03 липня 2017 року №41247-17.

Платіжними дорученнями від 30 серпня 2017 року №245 на суму 40000,00грн., від 06 вересня 2017 року №261 на суму 42639,27грн., від 30 серпня 2017 року №247 на суму 20000,00грн., від 13 вересня 2017 року №272 на суму 40000,00грн., від 29 вересня 2017 року №314 на суму 50000,00грн. та від 02 жовтня 2017 року №315 на суму 72734,90грн., які проведені банком, позивачем сплачено визначений у податковій вимозі від 03 липня 2017 року №41247-17 борг. З наявної у матеріалах справи копії інтегрованої картки позивача з ПДВ платіжні доручення від 30 серпня 2017 року №245 на суму 40000,00грн., від 06 вересня 2017 року №261 на суму 42639,27грн. відображені у даній картці.

Не погоджуючись з нарахованою пенею у розмірі 265103,40грн., яка складається з пені у розмірі 182465,05грн. з податку на прибуток та у розмірі 82638,35грн. з ПДВ, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Слід зазначити, що судом неодноразово витребовувалось у відповідача особову картку з податку на прибуток, проте вказані документи не надані суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги №41247-17 від 03 липня 2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 03 липня 2017 року прийнято податкову вимогу №41247-17, відповідно до якої станом на 02 липня 2017 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 265103,40грн., з яких 182465,05грн. з податку на прибуток приватних підприємств та 82638,35грн. з ПДВ.

Платіжними дорученнями від 30 серпня 2017 року №245 на суму 40000,00грн., від 06 вересня 2017 року №261 на суму 42639,27грн., від 30 серпня 2017 року №247 на суму 20000,00грн., від 13 вересня 2017 року №272 на суму 40000,00грн., від 29 вересня 2017 року №314 на суму 50000,00грн. та від 02 жовтня 2017 року №315 на суму 72734,90грн., які на яких міститься відмітка банку про проведення, позивачем сплачено визначений у податковій вимозі від 03 липня 2017 року №41247-17 борг.

Відповідно до п.59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У той же час, суд зазначає, що відповідно до п.п.60.1.1 п.60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Згідно з п.60.2 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

У зв'язку з тим, що позивачем було сплачено суму податкового зобов'язання за оскаржуваною вимогою, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем, податкова вимога від 03 липня 2017 року №41247-17 в силу положень п.п.60.1.1 п.60.1 статті 60 ПК України вважається відкликаною.

На підтвердження викладеного відповідачем зазначено у відзиві на позовну заяву про відкликання оскаржуваної податкової вимоги 25 жовтня 2017 року, а також 17 січня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надано суду докази, що свідчать про відкликання податкової вимоги від 03 липня 2017 року №41247-17, а саме, належним чином завірені роздруківки з комп'ютерної програми, з яких вбачається про відкликання вказаної податкової вимоги 25 жовтня 2017 року та про відсутність у позивача заборгованості.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана податкова вимога від 03 липня 2017 року №41247-17 є відкликаною, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені у розмірі 265103,40грн. згідно податкової вимоги №41247-17 від 03 липня 2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання.

Згідно з п31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до п.57.2 ст.57 Податкового кодексу України у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Частиною 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання, то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов'язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 ПК України, строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов'язань визначається по-різному.

Як встановлено судом, позивачем узгоджено суму грошового зобов'язання по винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням без номерів без дати, яку своєчасно сплачено позивачем, а саме 23 червня 2017 року платіжним дорученням №125 на суму 315338,25грн. та 26 червня 2017 року платіжним дорученням №127 на суму 155941,25грн., які знаходиться в матеріалах справи, тобто, враховуючи відсутність доказів на підтвердження дати отримання позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень та відсутності на них дати винесення, суд вважає, що позивач вклався у встановлений законом десятиденний строк.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпунктів 129.1.1, 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній станом на момент прийняття податкових повідомлень-рішень та прийняття податкової вимоги) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України (в поточній редакції) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Однак, згідно даних відображених в особовій картці позивача з податку на додану вартість 02 липня 2017 року відповідачем здійснено нарахування пені в сумі 82638,35 грн Відповідач, як на підставу для нарахування пені, посилається на податкові повідомлення-рішення, які було винесено за порушення податкового законодавства, що виявлені за результатами податкової перевірки, а також на сам Акт перевірки.

Судом встановлено, що донарахування пені в розмірі 265103,40грн. відповідачем здійснено на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1. ст.129 Податкового кодексу України в редакції діючій до 01.01.2017 року, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2017 не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв'язку з чим підпункт 129.1.2. пункту 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції на час прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент, з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, а тому такі дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність донарахування пені в розмірі 265103,40грн. за оскаржуваною податковою вимогою, оскільки податковий борг у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені.

З матеріалів справи вбачається, що донарахування пені в розмірі 265103,40грн. відповідачем здійснено на підставі відповідно до п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України по податковому повідомленню-рішенню №0004071402 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на акт перевірки від 30 травня 2017 року №№211/26-15-14-02-01/32663874 у сумі 182734,90грн.; з ПДВ відповідно до п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України по податковому повідомленню-рішенню №0004061402 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на акт перевірки від 30 травня 2017 року №№211/26-15-14-02-01/32663874 у сумі 82639,27грн.

Такі доводи податкового органу суд не приймає до уваги, оскільки фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов'язання (припинення порушення). При цьому, суд звертає увагу, що в податкових повідомленнях-рішеннях без номерів від червня 2017 року дану суму пені зазначено не було та не було відображено податковим органом в Акті перевірки.

Варто звернути увагу, що у податковій вимозі від 03 липня 2017 року №41247-17 сума податкового боргу вказана станом на 02 липня 2017 року, що розуміється як заборгованість, що нараховувалась та рахується станом із 01 січня 2014 по 03 липня 2017 року, адже перевірка порушення вимог податкового законодавства проводилась з 01 січня 2014 року. Слід також зазначити, що Акт перевірки датований 30 травня 2017 року, податкові повідомлення-рішення винесено у червні 2017 року, податкова вимога від 03 липня 2017 року, а норма закону на підставі, якої було нараховано пеня, діяла в редакції до 01 січня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено Конституційним Судом України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вважає, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління ДФС у місті Києві щодо нарахування пені у розмірі 265103,40грн. є протиправними, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача сплаченої пені у розмірі 265103,40грн., суд зазначає наступне.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначені положеннями ст. 43 Податкового кодексу України.

Так, положеннями п. 43.1-43.4 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Тобто, обов'язковою умовою для повернення сплаченої суми 265103,40грн. є подання позивачем заяви про таке повернення до контролюючого органу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з відповідною заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача сплаченої пені у розмірі 265103,40 грн. передчасною.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Київресурспостач (код ЄДРПОУ 32663874, зареєстровано як юридична особа за адресою: 04073, місто Київ, вулиця Марка Вовчка, будинок 14) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 39439980) щодо нарахування пені у розмірі 265103,40грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства Київресурспостач (код ЄДРПОУ 32663874, зареєстровано за адресою: 04073, місто Київ, вулиця Марка Вовчка, будинок 14) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 39439980) суму судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова