Постанова

від 30.05.2018 по справі 450/2013/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 450/2013/14-ц

провадження № 61-401св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Універсал Банк ,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1,

третя особа - Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2014 року у складі судді Мусієвського В. Є. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Павлишина О. Ф., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство Універсал Банк (далі - ПАТ Універсал Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, про виселення без надання іншого житла.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ Універсал Банк посилалося на те, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року у справі за його позовом про визнання права власності на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за банком було визнано право власності на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1. 27 березня 2014 року право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за банком в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 08 квітня, 20 травня та 12 червня 2014 року ОСОБА_1 було надіслано вимоги про добровільне виселення із вказаного житлового будинку протягом одного місяця з моменту їх отримання, однак вказані вимоги залишилися не виконаними. У зв'язку з припиненням права власності на будинок ОСОБА_1 припинилося і право членів її сім'ї на користування ним, а звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення усіх мешканців житлового будинку. Виходячи з викладеного, позивач просив виселити відповідачів із спірного будинку без надання іншого житлового приміщення, позбавити їх права користування цим житловим приміщенням, а також усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні ПАТ Універсал Банк власністю шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідачів.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2014 року позовні вимоги ПАТ Універсал Банк задоволено частково. Виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що на підставі рішення суду ПАТ Універсал Банк набуло права власності на предмет іпотеки, а тому наявні правові підстави для виселення мешканців спірного будинку на вимогу нового власника без надання іншого жилого приміщення. Відповідачі належним чином повідомлялися про необхідність виселення, проте в добровільному порядку цю вимогу не виконали. Вимоги про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання є передчасними, оскільки підставою для цього є, зокрема рішення суду про виселення. Крім того, Державна міграційна служба України не була залучена до участі у справі, у зв'язку з чим у цьому провадженні не може вирішуватися питання про зобов'язання вказаної особи вжити певну дію.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку ОСОБА_2 лише в частині задоволення позову про виселення, а тому і переглядалося апеляційним судом тільки в цій частині.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2014 року змінено шляхом його доповнення про те, що рішення не підлягає до виконання протягом дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, врахувавши вимоги матеріального права та ту обставину, що відповідачі належним чином повідомлялися про необхідність виселення із спірного будинку і в добровільному порядку не виселилися. Разом з тим, місцевий суд не застосував до спірних правовідносин Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували джерела коштів, за які було придбано переданий в іпотеку будинок, зокрема, чи це майно було придбано за рахунок отриманого кредиту, повернення якого забезпечено його іпотекою. В дійсності житловий будинок було придбано не за рахунок кредиту, тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню норми статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), згідно з якими не допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Апеляційний суд послався у своєму рішення на вказану правову норму, однак не застосував її при вирішенні спору та не навів жодних обґрунтувань відхилення доводів відповідачів.

ПАТ Універсал Банк подало пояснення на касаційну скаргу та просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що спірний житловий будинок було придбано за рахунок кредитних коштів, а тому виселення мешканців з цього будинку можливе без обов'язкового надання їм іншого жилого приміщення, що відповідає вимогам статті 109 ЖК Української РСР.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ Універсал Банк не оскаржується , а тому не є предметом перегляду в касаційному порядку.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004 року).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.

Встановлено, що 20 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Універсал Банк (далі - ВАТ Універсал Банк ), правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк , та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL1036 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні послуги у різних валютах в межах ліміту, встановленого у базовій валюті, що дорівнює 107 тис. доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором того ж дня між Відкритим акціонерним товариством Універсал Банк та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами в розмірі 725 049 грн.

Станом на час укладення іпотечного договору зазначений предмет іпотеки належав на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку із земельною ділянкою, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісеєвою О. Я. 25 червня 2007 року за реєстраційним номером 2466.

Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року позов ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_1 про визнання права власності на предмет іпотеки та стягнення заборгованості задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 156 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом визнання за ПАТ Універсал Банк права власності на вищевказане нерухоме майно за ціною 1 344 500 грн, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 2 162 566 грн 77 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за Кредитним договором в сумі 818 066 грн 77 коп.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 квітня 2014 року №№ 21103526, 21129644 за ПАТ Універсал Банк зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 1 Закону Про іпотеку іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 вказаного Закону.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Укладеним іпотечним договором сторони узгодили право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому положення договору не містять умов та порядку виселення іпотекодавця з наданого в іпотеку будинку у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.10 іпотечного договору встановлено, що усі спори, пов'язані з виконанням цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.

Прикінцевими положеннями Закону Про іпотеку , який набрав чинності з 1 січня 2004 року, внесено зміни до ЖК Української РСР, зокрема, текст статті 109 викладено у нові редакції.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону Про іпотеку та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України Про іпотеку , так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16.

Установивши у справі, яка переглядається, що банк набув право власності на спірний будинок у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки і з цих підстав просить виселити мешканців переданого в іпотеку будинку, придбаного не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою, суди дійшли помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення відповідачів із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

Доводи ПАТ Універсал Банк про наявність правих підстав для виселення відповідачів без надання іншого житла у зв'язку з придбанням спірного будинку за рахунок кредиту, отриманого відповідно до умов кредитного договору № Є/ V від 25 червня 2007 року, укладеного між ПАТ Приват Банк та ОСОБА_1, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як зазначено вище, законодавством встановлено виняток із загального правила, згідно з яким допускається виселення громадян з переданого в іпотеку жилого приміщення без надання іншого житла лише за умови, якщо це приміщення придбано за рахунок кредиту, забезпеченого його іпотекою.

Встановлено, що спірний будинок був придбаний не за рахунок кредиту, отриманого ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору від 20 грудня 2007 року, укладеного між нею та ВАТ Універсал Банк , в забезпечення виконання зобов'язань за яким в іпотеку банку було передано спірне нерухоме майно.

Той факт, що отримані ОСОБА_1 за Кредитним договором від 20 грудня 2007 року грошові кошти в сумі 107 тис. доларів США були спрямовані на погашення кредиту перед ПАТ Приват Банк , правового значення для правильного вирішення цієї справи не має і не є підставою для задоволення позову.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 109 ЖК Української РСР підстав для виселення відповідачів із житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення, оскільки ОСОБА_1 набула право власності на спірний житловий будинок не за рахунок отриманих у кредит від ПАТ Універсал Банк коштів, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм матеріального права.

Зважаючи на те, що допущене судами неправильне застосування вищенаведених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позову про виселення відповідачів із житлового будинку без наданням їм іншого жилого приміщення, оскаржувані судові рішення в означеній частині слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

За правилами статті 141 ЦПК України з позивача ПАТ Універсал Банк на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 905 грн 04 коп.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщеннявідмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Універсал Банк на користь ОСОБА_2 905 (дев'ятсот п'ять) гривень 04 копійки судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак