Рішення

від 24.05.2018 по справі 916/2140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2140/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

Секретар судового засідання Шейнцис О.О.,

За позовом: Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітокс" (67486, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Штурпельська);

до відповідача 2: Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (67441, Одеська область, Роздільнянськіий район, с. Новоукраїнка);

про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітокс" (67486, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Штурпельська);

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65197, м. Одеса, вул. Канатна, 83);

до відповідача 2: Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (67441, Одеська область, Роздільнянськіий район, с. Новоукраїнка);

про визнання права власності на посіви та майбутній врожай

за участю представників сторін:

прокурор: Закернична І.П. - посвідчення №031666 від 26.01.2015р.;

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Ярошенко Г.Ю. - довіреність №31-15-0.6-8704/2-17 від 12.01.2018р.;

від відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом): Пужаєва І.С. - довіреність № б/н дійсна до 31.12.2018р.

від відповідача за первісним та зустрічним позовом 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

30.08.2017р. Роздільнянська місцева прокуратура Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітокс" та Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, в якій просить суд визнати незаконним рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII, а також зобов'язати ТОВ "Агровітокс" повернути безпідставно набуту земельну ділянку загальною площею 58,0 га у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області шляхом її звільнення, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокуратура зазначає, що рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII прийнято всупереч положенням частини другої статті 19 Конституції України , Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України у зв'язку із перевищенням сільської радою своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності, загальною площею 58,0 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Новоукраїнка.

Як вказує Прокуратура, спірна земельна ділянка була передана відповідачу 1 за актом приймання-передачі. При цьому, оскільки ТОВ "Агровітокс" право оренди на земельну ділянку, площею 58 га, на підставі договору оренди зареєстровано не було, останнє здійснює користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

За таких обставин, оскільки земельна ділянка, площею 58 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Новоукраїнка, вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, то наявні правові підстави для повернення останньої державі в особі головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою суду від 04.09.2017р. порушено провадження у справі №916/2140/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду на 04.10.2017р.

04.10.2017р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області подано до суду пояснення (т.1 а.с.44-49), в яких позивач зазначив про відсутність у Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перебуває за межами населеного пункту та знаходиться у державній власності.

Відповідно до чинного законодавства, починаючи з 01.01.2013р. повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах Одеської області покладені на Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою суду від 04.10.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового дослідження доказів судом було відкладено розгляд справи на 18.10.2017р.

Ухвалою суду від 18.10.2017р. судом було продовжено строк розгляду справи до 14.11.2017р. з одночасним відкладенням на 01.11.2017р.

01.11.2017р. від ТОВ "Агровітокс" до суду надійшла зустрічна позовна заява (т.1 а.с.81-85) до Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно якої ТОВ "Агровітокс" просить суд визнати за ним право власності на посіви та майбутній врожай 2018р. ріпаку, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 58,0 га, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, судові витрати товариство просить стягнути з Прокуратури.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, ТОВ "Агровітокс", посилаючись на ст.775 Цивільного кодексу України та ст.93 Земельного кодексу України, зазначає про наявність у нього права власності на посіви та майбутній врожай 2018р.

З огляду на що позивач за зустрічним позовом, керуючись ст.392 Цивільного кодексу України, просить суд визнати його право власності на посіви та майбутній врожай 2018р. та зазначає про відсутність у відповідачів за зустрічним позовом права вчиняти будь-які дії щодо вказаних посівів.

Крім того, 01.11.2017р. ТОВ "Агровітокс" до канцелярії суду було подано заяву про забезпечення позову (т.1 а.с.158-161), згідно якої просить суд накласти арешт на посіви (незбираний врожай) та майбутній врожай сільськогосподарських культур 2018р. ріпаку ТОВ "Агровітокс", що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 58,0 га, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, яка перебуває у фактичному користуванні (оренді) ТОВ "Агровітокс" та заборонити іншим особам окрім ТОВ "Агровітокс" вчиняти будь-які дії з посівами (незібраним врожаєм) та майбутнім врожаєм сільськогосподарських культур 2018р. ріпаку ТОВ "Агровітокс".

У судовому засіданні 01.11.2017р., судом у зв'язку з необхідністю вирішення питання щодо зустрічного позову, було оголошено перерву до 13.11.2017р.

Ухвалою суду від 06.11.2017р. зустрічну позовну заяву ТОВ "Агровітокс" прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом та призначено розгляд на 13.11.2017р.

13.11.2017р. в судовому засіданні представником ТОВ "Агровітокс" було надано заяву про визначення кола осіб за зустрічним позовом (т.2 а.с.157), відповідно до якої він зазначив, що позивачем за зустрічним позовом є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровітокс", відповідачем 1 є Роздільнянська місцева прокуратура Одеської області, відповідачем 2 - ГУДГК в Одеській області, відповідачем 3 - Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області.

У вказаному судовому засіданні судом було оголошено перерву до 06.12.2017р., а також відхилено заяву ТОВ "Агровітокс" про забезпечення позову з огляду на ненадання останнім жодних доказів, що підтверджують ймовірність утруднення виконання рішення у разі їх невжиття.

Ухвалою суду від 13.11.2017р., приймаючи до уваги, що за первісним позовом у справі №916/2140/17 статус позивача має саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області судом замінено первісного відповідача за зустрічним позовом Роздільнянську місцеву прокуратуру Одеської області на належного відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою суду від 06.12.2017р. за клопотанням представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) строк розгляду справи було продовжено на 15 днів та, приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представника Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 22.01.2018 р.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. справу № 916/2140/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на визначену ухвалою суду від 06.12.2017р. дату, а саме на 22.01.2018 р.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. у зв'язку з необхідністю встановлення відповідачу за зустрічним позовом строку для подання відзиву на зустрічний позов, підготовче засідання у справі №916/2140/17 відкладено на 21.02.2018р.

07.02.2018р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області до суду подано відзив (т.3 а.с.23-27), в якому відповідач за первісним позовом зазначив про відсутність у ТОВ "Агровітокс" статусу землекористувача, з огляду на те, що останнім права оренди спірної земельної ділянки не було зареєстровано.

Зазначене має наслідком відсутність у ТОВ "Агровітокс" права власності на посіви та майбутній врожай.

В судовому засіданні 21.02.2018р. оголошено перерву до 14.03.2018р.

13.03.2018р. ТОВ "Агровітокс" було подано до суду відповідь на відзив, в якій позивачем за зустрічним позовом ще раз було викладене нормативне обґрунтування належного йому права власності на посіви та врожай 2018р.

Ухвалою суду від 14.03.2018р. строк підготовчого провадження у справі №916/2140/17 продовжено на 30 днів, підготовче засідання у справі відкладено на 04.04.2018р.

Ухвалою суду від 04.04.2018р., за клопотанням прокурора та представника позивача, підготовче засідання у справі №916/2140/17 відкладено на 13.04.2018р.

Ухвалою суду від 13.04.2018р. судом було закрито підготовче провадження у справі №916/2140/17 із одночасним призначенням до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25.04.2018р.

У судовому засіданні 25.04.2018р. судом було оголошено перерву до 21.05.2018р., про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 21.05.2018р. судом було оголошено перерву до 24.05.2018р.

24.05.2018р. ТОВ "Агровітокс" було подано до суду заяву про зупинення провадження по справі №916/2140/17 до вирішення Великою палатою ВСУ у інших справах №916/1979/13 та №923/466/17 питання про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, 24.05.2018р. на електронну адресу суду від Прокуратури надійшло клопотання про забезпечення позову. Разом з тим, оскільки зазначене клопотання не містить електронного цифрового підпису та доказів сплати судового збору, у суду відсутні підстави для залучення його до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.05.2018р. прокурор підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі, просив суд його задовольнити, проти позовних вимог по зустрічному позову заперечував.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, проти позовних вимог по зустрічному позову заперечував.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітокс" проти позовних вимог прокурора заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання 24.05.2018р. не з'явився, натомість в матеріалах справи наявна заява останньої про розгляд справи з відсутності відповідача за первісним позовом та зустрічним позовом, в якій сільська рада також просить суд у задоволенні первісного позову відмовити, а вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Також у вказаному судовому засіданні судом було відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі з огляду на імперативні норми ч.3 ст.195 ГПК України, яка не передбачає можливість зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України.

В процесі розгляду справи сторонами були також подані наступні клопотання та заяви: про ознайомлення з матеріалами справи від 04.10.2017р. вх.№21317/17 (т.1 а.с.51), про відкладення слухання справи від 11.10.2017р. вх.№21762/17 (т.1 а.с.57), клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу від 18.10.2017р. вх.№22239/17 (т.1 а.с.58), про продовження строку розгляду справи від 18.10.2017р. вх.№2-5495/17 (т.1 а.с.59), про долучення додаткових документів до матеріалів справи від 01.11.2017р. вх.№23214/17 (т.1 а.с.67), клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи від 01.11.2017р. №23323/17 (т.1 а.с.69-74), про залучення додаткових документів до матеріалів справи від 10.11.2017р. вх.№23942/17 (т.2 а.с.1-143), про залучення додаткових документів до матеріалів справи від 13.11.2017р. вх.№24037/17 (т.2 а.с.144-146), про залучення додаткових документів до матеріалів справи від 13.11.2017р. вх.№24038/17 (т.2 а.с.147-156), про продовження строку розгляду справи від 06.12.2017р. вх.№2-6424/17 (т.3 а.с.1), про ознайомлення з матеріалами справи від 12.12.2017р. вх.№26569/17 (т.3 а.с.9), про відкладення слухання справи від 22.01.2018р. вх.№1361/18 (т.3 а.с.12-13), про залучення додаткових документів до матеріалів справи від 21.02.2018р. вх.№4061/18 (т.3 а.с.29-30), про відкладення розгляду справи від 14.03.2018р. вх.№5968/18 (т.3 ас.47-49), про перехід до розгляду справи по суті від14.03.2018р. вх. №6032/18 (т.3 а.с.50), про розгляд справи за відсутності сторони від 14.03.2018р. вх.№6036/18 (т.3 а.с.51), про залучення додаткових документів до матеріалів справи від 14.03.2018р. вх.№ 6028/18 (т.3 а.с.52-54), про продовження строку підготовчого провадження від 14.03.2018р. вх.№2-1563/18 (т.3 а.с.55), про ознайомлення з матеріалами справи від 05.04.2018р. вх.№7592/18 (т.3 а.с.72), про ознайомлення з матеріалами справи від 10.04.2018р. вх.№7734/18 (т.3 а.с.73), про відкладення слухання справи від 25.04.2018р. вх.№8597/18 (т.3 а.с.85).

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги Прокурора направлені на визнання незаконним рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII "Про надання в тимчасову оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 58,0 га ріллі, згідно поданої заяви ТОВ "Агровітокс" в особі Подкопалова В.Л.", яким було передано в оренду земельну ділянку 58,0 га, як такого, що прийняте з перевищенням сільської радою своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності.

Як вказує прокурор, фактично, вказаним рішенням порушено право Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на розпорядження спірною земельною ділянкою у визначеному земельним законодавством порядку.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду позовних вимог прокуратури в порядку господарського судочинства, суд зазначає наступне.

За змістом п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" , питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК ).

З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Крім того, за змістом п. 1.2.5 вказаної постанови, спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК .

Із урахуванням висновків Конституційного Суду України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК України , статей 78 , 116 , 122 ЗК України , у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Фактично в даному випадку спір за своєю природою є спором про право Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже має розглядатися в порядку господарського судочинства в залежності від суб'єктного складу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України , способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення , дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обраний прокуратурою спосіб захисту ефективним, а вимоги про визнання незаконним рішення сільської ради підлягають розгляду господарським судом.

Надаючи правову оцінку законності вказаного рішення, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, рішенням Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII "Про надання в тимчасову оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 58,0 га ріллі, згідно поданої заяви ТОВ "Агровітокс" в особі Подкопалової В.Л." (т.1 а.с.20) вирішено надати в оренду та укласти тимчасовий договір оренди земельної ділянки, загальною площею 58 га ріллі терміном на 1 рік з ТОВ "Агровітокс".

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі в редакції закону станом на момент прийняття спірного рішення) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування , що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України , цим та іншими законами.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Пунктами "а", "в" частини першої ст. 12 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу .

За змістом статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

01.01.2013р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", II розділом "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Згідно з пунктом 7 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до статей 193 та 194 Земельного кодексу України відомості щодо місця розташування та правовий режим земельних ділянок визначаються, виходячи з даних державного земельного кадастру, що ведеться управліннями земельних ресурсів обласних державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій.

Як встановлено судом, довідкою ГУ Держгеокадастру в Одеській області вд 13.04.2017р.№10-15-0.8-4128/2-17 (т.1 а.с.32) підтверджується те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Новоукраїнка Новоукраїнської сільської ради.

Приймаючи до уваги надані Держгеокадастром відомості стосовно розташування спірної земельної ділянки, з урахуванням положень статті 83 Земельного кодексу України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" суд доходить висновку, що станом на момент прийняття Новоукраїнською сільською радою Роздільнянського району Одеської області оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності.

Згідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015р. № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання у користування земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Виходячи з правового аналізу вищевикладених норм, враховуючи встановлення факту віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності, суд доходить висновку про відсутність станом на момент прийняття рішення від 11.11.2016р. №116-VII "Про надання в тимчасову оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 58,0 га ріллі, згідно поданої заяви ТОВ "Агровітокс" в особі Подкопалової В.Л." у Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області повноважень щодо розпорядження спірної земельної ділянкою.

За змістом ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом відсутності повноважень у Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на розпорядження спірною земельної ділянкою, суд вважає вимоги прокуратури про визнання незаконним рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII правомірними та такими що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги прокуратури про зобов'язання ТОВ "Агровітокс" повернути безпідставно набуту земельну ділянку загальною площею 58,0 га у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області шляхом її звільнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

15.11.2016р., на виконання рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII, між ТОВ "Агровітокс" (Орендар) та Новоукраїнською сільською радою в особі голови сільської ради Яслик С.С. було укладено договір оренди землі (т.1 а.с.21-22), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 58,0 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами с.Новоукраїнка. Вказаний договір укладено сторонами строком на 1 рік (п.8 договору).

Пунктом 20 договору передбачено передачу земельної ділянки у 5 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, 15.11.2016р. вказану земельну ділянку було передано ТОВ "Агровітокс" за актом прийому-передачі №40 (т.1 а.с.23).

В свою чергу, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що вбачається зі ст. 125 Земельного кодексу України .

Разом з тим, як встановлено судом, та сторонами по справі не заперечується, всупереч ст. 125 Земельного кодексу України, право оренди землі за зазначеним договором зареєстровано не було.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що у відповідача 1 за первісним позовом не виникло право оренди земельної ділянки державної власності загальною площею 58,0 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Новоукраїнка, у зв'язку з чим у ТОВ "Агровітокс" відсутні законні правові підстави для володіння та користування нею.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України , самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги прокуратури про зобов'язання ТОВ "Агровітокс" повернути безпідставно набуту земельну ділянку є обґрунтованими.

Разом з тим, стосовно розміру земельної ділянки, яка підлягає поверненню, суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, об'єктом договору оренди є земельна ділянка, загальною площею 58,0 га ріллі.

Натомість, як встановлено судом із сукупності наявних у справі документів (т.2 а.с.92-106), при проведенні інвентаризації вказаної земельної ділянки встановлено інший розмір її площі - 51,8940 га.

Як встановлено судом, право державної власності було оформлено належним чином саме на земельну ділянку, загальною площею 51,8940 га, яка має відповідний кадастровий номер 5123984200:01:002:0205 (а.с.145-146).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що поверненню підлягає саме та ділянка, площа якої є вірно встановленою, та право власності на яку зареєстровано, у зв'язку з чим позов прокуратури в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд вважає що в даному випадку, вимоги, з якими до суду звернулась прокуратура, а саме визнання незаконним рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII, а також зобов'язання ТОВ "Агровітокс" повернути безпідставно набуту земельну ділянку шляхом її звільнення, мають немайновий характер.

Оскільки фактично в даному випадку спірна земельна ділянка не вибувала із державної власності, підстав для віднесення вимоги про повернення земельної ділянки до майнової відсутні.

При цьому, суд зазначає, що прокуратура не позбавлена права звернутися до суду із заявою про повернення надлишково сплаченої суми судового збору.

Щодо вимог зустрічного позову ТОВ "Агровітокс" до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на посіви та майбутній врожай, суд зазначає наступне.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, обґрунтовуючи останню, ТОВ "Агровітокс", посилаючись на ст.392 Цивільного кодексу України, просить суд визнати за ним право власності на посіви та врожай 2018р.

Згідно статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Як встановлено статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, вказаною нормою встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це невизнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Натомість позивачем за зустрічним позовом жодним чином не доведено, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області вчиняються будь-які дії, спрямовані на визнання за собою права власності на посіви та врожай.

Позивачем за зустрічним позовом взагалі не надано жодних доказів, які підтверджують оспорення будь-ким права власності ТОВ "Агровітокс" на посіви та врожай 2018 року.

Враховуючи відсутність жодних доказів, підтверджуючих порушення чи оспорювання права власності ТОВ "Агровітокс" на посіви та врожай, а також доказів втрати документів, які засвідчують його право власності на посіви, у суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ТОВ "Агровітокс".

При цьому, суд зазначає, що ТОВ "Агрвітокс" не позбавлений права звернутися до належного органу з метою врегулювання спірних земельних правовідносин шляхом отримання земельної ділянки в оренду належним чином.

Враховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову, підстави для покладення на відповідачів судових витрат, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , відсутні.

Керуючись ст.ст. 129,180,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.11.2016р. №116-VII "Про надання в тимчасову оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 58,0 га ріллі, згідно поданої заяви ТОВ "Агровітокс" в особі Подкопалова В.Л."

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровітокс" (67486, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Штурпельська, код ЄДРПОУ 33311334) повернути безпідставно набуту земельну ділянку, загальною площею 51,8940 га, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області шляхом її звільнення.

4. В задоволенні решти первісного позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітокс" (67486, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Штурпельська, код ЄДРПОУ 33311334) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, р/р 35213085000564 в ДКСУ м.Київ МФО 820172) 1 600 /одну тисячу шістсот/ грн. судового збору.

6. Стягнути з Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської (67441, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с.Новоукраїнка, код ЄДРПОУ 04380428) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, р/р 35213085000564 в ДКСУ м.Київ МФО 820172) 1 600 /одну тисячу шістсот/грн. судового збору.

7. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 червня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська