Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/4079/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/4079/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інтеравто"

про стягнення 8183,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Семеняка В.В., довіреність № б/н від 06.04.18

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інтеравто" (відповідач) про стягнення 8183,00 грн., з яких: 8165,00 грн. основного боргу, 18,00 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі усного договору з відповідачем позивач поставив відповідачу товар (ступиця) у кількості 1 шт. на суму 8165,00 грн., що підтверджується зареєстрованою податковою накладною № 1214 від 10.05.2017 на суму 8165,00 грн., проте відповідач оплату товару не здійснив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

16.04.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4079/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" про поновлення строку для подачі клопотання про витребування доказів; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" строк для подачі наведеного клопотання; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Імпорт" про витребування доказів; витребувано докази від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві; уповноважено представника позивача на одержання витребуваних доказів.

27.04.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

04.05.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнав позовні вимоги, вказав на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обставини, на які позивач посилався у позовній заяві, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

04.05.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 910/4079/18 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на явну безпідставність і надуманість позовних вимог, а також необхідність повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інтеравто" про розгляд справи № 910/4079/18 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, судове засідання призначено на 21.05.2018 о 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 21.05.2018, з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 21.05.2018, не з'явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 явку сторін у судове засідання 21.05.2018 було визнано не обов'язковою.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

У судовому засіданні, призначеному на 21.05.2018, судом досліджено докази і письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві. При цьому судом враховано, що позивач відповіді на відзив відповідача у встановлений судом строк не подав, а також, не подав заяв чи клопотань про зміну позовних вимог або про відмову від позову, що фактично свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві вимоги.

У судовому засіданні, призначеному на 21.05.2018, судом досліджено докази і письмові пояснення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, заслухано усні пояснення представника відповідача по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" (позивач) стверджує, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інтеравто" (відповідач) був укладений усний договір, на підставі якого позивач поставив відповідачу товар (ступиця) у кількості 1 шт. на суму 8165,00 грн., що підтверджується зареєстрованою податковою накладною № 1214 від 10.05.2017 на суму 8165,00 грн.

Проте, відповідач оплату товару не здійснив, відповіді на претензію позивача № 37 від 23.02.2017 про оплату товару не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 8165,00 грн. заборгованості за поставлений товар, а також 18,00 грн. 3% річних за період з 06.03.2018 по 02.04.2018 за прострочення виконання грошового збов'язання.

На твердження позивача, якщо відповідачем було включено до податкової звітності з ПДВ операцію з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпорт" відповідно до податкової накладної №1214 від 10.05.2017, реєстраційний номер 9099290024 на суму 8165,00 грн., то таке буде доказом здійснення спірної господарської операції.

З огляду на неможливість самостійно надати суду докази здійснення спірної господарської операції, позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, яке судом було задоволене та витребувано від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві копії декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Торговий дім Інтеравто" (ідентифікаційний код 41135686) за травень 2017 року із розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Зазначені докази, на отримання яких від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 було уповноважено представника позивача, останній до суду не подав.

Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю з огляду на відсутність між сторонами договірних відносин (як в усній, так і в письмовій формі), зазначив про безпідставність тверджень позивача про поставку ним відповідачу спірного товару, враховуючи, що податкова накладна, на яку посилається позивач, не є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з передачі товару.

Також відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю господарської операції про отримання товару чи проведення оплати товару, податкова накладна ним не погоджувалась і до податкового кредиту не була включена, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 26.04.2018 р. № 8 та податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2017 з додатками.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Як встановлено судом, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження укладення між сторонами правочину (в тому числі у спрощений спосіб) щодо поставки спірного товару, на підставі якого б між сторонами виникли цивільні права і обов'язки відповідно до ст. 11 ЦК України.

При цьому надана позивачем податкова накладна № 1214 від 10.05.2017 не приймається судом у якості доказу укладення між сторонами правочину, в тому числі у спрощений спосіб, щодо поставки спірного товару, рівно як і в якості доказу на підтвердження поставки спірного товару, оскільки остання не є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з передачі товару.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній станом на дату вищевказаної податкової накладної) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно частини другої наведеної статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Проте, надана позивачем податкова накладна № 1214 від 10.05.2017 не відповідає вищезазначеним вимогам, а отже, не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п. 14.1.179 ст. 14 Податкового кодексу України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На твердження відповідача, згідно даних програмного забезпечення "M.E.Doc" (програмне забезпечення для подачі звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді) ним було отримано податкову накладну № 1214 від 10.05.2017 на суму 8165,00 грн.

Проте, з огляду на відсутність господарської операції щодо отримання товару чи проведення оплати спірного товару, вищевказана податкова накладна відповідачем не була погоджена і до податкового кредиту не була включена, на підтвердження чого відповідач надав до матеріалів справи бухгалтерську довідку № 8від 26.04.2018 за підписом бухгалтера і директора ТОВ "Торговий дім Інтеравто" та податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Позивач наведені твердження відповідача не спростував, декларацію з податку на додану вартість ТОВ "Торговий дім Інтеравто" за травень 2017 року із розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка була витребувані судом за клопотанням позивача, - не подав.

Як встановлено судом зі змісту наданої відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 з додатками, яка була подана ТОВ "Торговий дім Інтеравто" до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, дані про операцію з придбання товару на суму 8183,00 грн. відповідачем до податкової звітності не включались.

Наведене, в свою чергу, підтверджує відсутність господарської операції щодо отримання спірного товару відповідачем та проведення оплати даного товару.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів здійснення господарської операції з передачі позивачем відповідачу та отримання відповідачем товару (ступиці) у кількості 1 шт. на суму 8165,00 грн.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено факт здійснення господарської операції з передачі спірного товару відповідачу, то у останнього не виникло зобов'язання з оплати цього товару, у зв'язку з чим доводи позивача, викладені у позовній заяві, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог як в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8165,00 грн., так і в частині суми 3% річних у розмірі 18,00 грн., які є похідними від суми основного боргу, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, містить ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач складається тільки з суми судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним не подається попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести відповідач.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи статті 129 ГПК України та відмову в позові повністю, судовий збір повністю покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.06.2018.

Суддя Гумега О.В.