Постанова

від 29.05.2018 по справі 904/9290/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 року м.Дніпро Справа № 904/9290/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) від 06.12.2017 року у справі № 904/9290/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська область

про стягнення заборгованості за договором поставки товару у розмірі 33 784,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" про стягнення заборгованості у розмірі 33 784,99 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017року (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" заборгованість в розмірі 33 784,99 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності Позивачем факту поставки товару на спірну суму, що підтверджується підписом відповідача на товарно-транспортних накладних.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що матеріалами справи не підтверджена його заборгованість, додані до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних не є первинним бухгалтерськими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто не фіксує здійснення відповідачем та позивачем господарської операції. А відтак товарно-транспортні накладні можуть підтверджувати лише витрати щодо перевезення товарів сторонньою організацією. Та додані до позовної заяви товарно-транспортні накладні мають суттєві недоліки, оскільки не дають змоги ідентифікувати особу, яка її підписала.

Крім того відповідно до п.2.4. Договору поставки товару № 1139 від 24.11.2014 року, отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою Покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджується довіреністю. Ані позивач, ані третя особа довіреності на отримання товару уповноваженою особою покупця не надали.

За таких обставин просить рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/9290/17 від 06.12.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Одночасно, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку позивач мотивує тим, що копію оскаржуваного рішення ним було отримано 19.01.2018 року. В зв'язку з чим, граничним терміном подання апеляційної скарги скаржник вважає 29.01.2018 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує про те, що відповідно до вимог чинного законодавства товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт поставки товару. Стосовно певних недоліків у оформленні вказує на те, що практика ВГСУ та ВС свідчить, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточність в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що відбувся фактичний рух активів у зв'язку з його господарською діяльністю. Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості. А відтак просить рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/9290/17 від 06.12.2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору у поясненнях, заперечує проти скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 року, посилаючись на те, що товарно-транспортна накладна є первинним документом відповідно до приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704. Крім того вказує на те, що відтиск штампів підприємства, наявний зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (прийнятті товару). До того ж вказує на те, що сторонами Договору поставки господарські операції по поставці товару здійснювались без оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 року №987 Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, якою було встановлено обов'язкове надання постачальникові довіреності для передачі матеріальних цінностей, втратила чинність з 01.01.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2018р. у справі № 904/10339/17 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2018р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановила наступне:

24.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД" (далі -Відповідач/Покупець) було укладено Договір поставки товару № 1139 (а.с. 13-14) (далі - Договір поставки).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору поставки визначено, що загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною Покупцем або на умовах самовивозу.

Згідно з п.4.1. та п.4.2. Договору поставки строк оплати, сума кожної поставки вказуються у накладних. Розрахунки за Товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

У відповідності до п.4.3. Договору поставки, суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладних, які неоплачені та строк оплати яких настав.

Пункт 5.2. Договору поставки містить обов'язок покупця прийняти, а також оплатити Товар у строк, вказаний у накладних.

Так, на підтвердження факту виконання третьою особою, прийнятих на себе зобов'язань по поставці товару ТОВ Лікармед за період з 21.02.2017 р. по 11.03.2017 позивачем надані копії товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи (а.с.16-80).

03.07.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - Позивач/Фактор) та ТОВ "Фрам Ко" був укладений Договір надання послуги факторингу №Ф030717/14 (далі - Договір факторингу).

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 33 784,99 грн. у розпорядження Клієнта- ТОВ "Фрам Ко" за плату, а Клієнт -ТОВ "Фрам Ко" зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки товару №1139 від 24.11.2014 р. до ТОВ "ЛІКАРМЕД" (далі -"Боржник") в розмірі 33 784,99 грн.

Згідно з Додатком №1 до Договору факторингу, ТОВ "Фрам Ко" передано ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" право вимоги до боржника ТОВ "ЛІКАРМЕД" за договором поставки товару №1139 від 24.11.2014р. на суму 33 784,99 грн.

Таким чином, у позивача виникло право вимоги перед відповідачем за договором поставки товару № 1139 від 24.11.2014р.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, вірно встановлено, що правовідносини сторін регулюються нормами ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення Відповідача на користь Позивача спірної заборгованості, за наступних підстав.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно умов договору, а саме п. 2.4. договору отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою Покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджуються довіреністю.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу та 193 Господарського кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Щодо тверджень позивача, що поставка товару відповідачу підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно п. 3.2. договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6 від 15.06.1965 року .

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Представник відповідача заперечив проти отримання товару за товарно-транспортними накладними, які до позову додав позивач, оскільки на цих накладних міститься підпис невідомої особи про отримання товару від імені відповідача.

Відповідно до п. 11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, зазначено, що Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. .

Так зазначені нормативні акти вимагають наявність обов'язкового реквізиту: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 в редакції від 01.01.2015 року первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо .

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що надані Позивачем у підтвердження факту прийняття Відповідачем спірного товару товарно-транспортні накладні (а.с. 16, 20, 22-26, 28-70, 73-80) не містять розшифровки підпису осіб, що отримали товар, а також їх посади або іншої підстави, надає право на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача.

Крім того, за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

В накладних № 74678/1 від 21.02.2017 року отримувачем вказана ОСОБА_4, в накладній № 76160/1 від 22.02.2017 року отримувач ОСОБА_6, в накладній № 79833/1 від 23.02.2017 року отримувач ОСОБА_5, в накладній № 82449/1 від 24.02.2017 року отримувач ОСОБА_2,в накладній № 1006751 від 11.03.2017 року ОСОБА_3, в накладній № 100659/1 від 11.03.2017 року ОСОБА_4, однак позивачем не надано доказів повноважень зазначених осіб на отримання спірного товару, а відповідачем даний факт заперечується.

Таким чином надані позивачем до позовної заяви товарно-транспортні накладні не містять дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, позивачем жодним доказом також не доведено наявність повноважень у представників відповідача, підпис яких зазначений у спірних товарно-транспортних накладних, для прийняття визначених товарно-матеріальних цінностей від імені ТОВ Лікармед .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 277 Господарського Процесуального кодексу України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення .

З урахуванням викладеного, судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 по справі № 904/9290/17 щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 33 784,99 грн. підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на Позивача, стягнувши з останнього на користь Відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2400 грн.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД" , м. Дніпро - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) від 06.12.2017 року у справі № 904/9290/17- скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД", м. Дніпро про стягнення заборгованості за договором поставки товару у розмірі 33 784,99 грн., 1600 грн. - судового збору - відмовити.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м. Київ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКАРМЕД" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1600 грн.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлення обставин, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 286 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.06.2018.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік