Рішення

від 17.05.2018 по справі 2а-10357/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-10357/08/1370

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Львів

14 год. 42 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представниці позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

у с т а н о в и в:

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №422301/1/19722 від 05.11.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн. (в тому числі: 174573,00 грн. основний платіж, 61511,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- №432301/1/19723 від 05.11.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 713376,00 грн. (в тому числі: 475584,00 грн. основний платіж, 237792,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008 року Про результати виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібозавод №1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 01.04.2008 року , висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що господарські операції з ПМП Опал та ІП Універсальна інвестиційна група підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . А тому, вважає, що оскільки підприємство не порушувало вимог Закону України Про податок на додану вартість та Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , відтак, податкові повідомлення-рішення № 422301/1/19722 та № 432301/1/19723 від 05.11.2008 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками ДПІ у м. Львові проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством Львівський хлібозавод №1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 01.04.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008 року. В процесі перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ІП Універсальна інвестиційна група та з ПМП Опал , оскільки такі фактично не відбувались. Вказані висновки зроблені у зв'язку із тим, що надані позивачем документи в частині здійснення господарських операцій з ІП Універсальна інвестиційна група не розкривають за своїм змістом суті наданих послуг та є однотипними, а тому, на думку контролюючого органу, не можуть вважатись первинними документами, що підтверджують факт існування та виконання господарських відносин. Крім того, зазначив, що позивачем не представлено документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) ПМП Опал товарів, а відтак підтверджували б факт виконання цивільно-правових зобов'язань. На вимогу надати вказані в реєстрі податкові накладні в оригіналі, підприємством надано лише протокол виїмки від 21.05.2007 року, складений старшим оперуповноваженим ВДДСБЕЗ МВС України ОСОБА_4, в якому йдеться про те, що документи, які стосуються господарських взаємовідносин ВАТ Львівський хлібозавод №1 з ПМП Опал за період 2006 року, вилучено. Копій податкових накладних та інших бухгалтерських документів, які б підтверджували взаємовідносини ВАТ Львівський хлібозавод №1 з ПМП Опал до перевірки не представлено. З огляду на наведене, вважає, що викладені в акті перевірки № 2939/23-2/32483792 від 01.12.2011 року висновки щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення №422301/1/19722 та №432301/1/19723 від 05.11.2008 року правомірними і підстав для задоволення даного позову немає.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та письмових поясненнях.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними оспорювані акти індивідуальної дії. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 року в частині задоволення позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 року залишено без змін.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 у цій справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 208.09.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 432301/1/19723 від 05.11.2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 567708,00 грн. (в тому числі: 378472,00 грн. за основним платежем та 189236,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2017 (№ К/800/25363/16 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 в частині відмови в задоволенні позову та справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.3, а.с.110-116).

Вказана справа надійшла на адресу суду 12.01.2018 року за вх. № 798 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Качур Р.П.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції. Зазначений закон набрав чинності 15.12.2017.

Згідно з п. 10 розділу VІІ Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 15.01.2018 цю справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

Представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити, 28.02.2018 за вх. № 890ел. подала відповідь на відзив (Т.3, а.с. 136-139) та 02.05.2018 за вх. № 12649 доповнення до відповіді на відзив (Т.3, а.с.159-163).

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, просив у його задоволенні відмовити, 08.02.2018 за вх. № 3431 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (Т.3, а.с. 129)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти таких, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі виданих ДПІ у м. Львові направлень № 1033/23-2 від 19.06.2008 та № 1044/23-2 від 19.07.2008 року, відповідачем згідно з п. 1, п. 3, п. 4 ст. 11, п. 1, п. 2 ст. 111, ч. 11 ст. 111 Закону України Про державну податкову службу №509-ХІІ та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ Львівський хлібозавод №1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 01.04.2008, за результатами якої складено акт № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008 (далі акт перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008) (Т.1, а.с.22-44).

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:

1) п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.9, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 282/97-ВР від 22.05.1997 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 174573,00 грн., в тому числі: за 2006 рік (IV квартал) на 39981,00 грн., за 2007 рік (IV квартал) на 66078,00 грн., за 2008 рік (І квартал) на 68514,00 грн.;

2) п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 475584,00 грн., в тому числі: за жовтень 2006 року262400,00 грн., грудень 2006 року 116072 грн., жовтень 2007 року 27500,00 грн., листопад 2007 року 10214,00 грн., грудень 2007 року15148,00 грн., січень 2008 року 23790,00 грн., лютий 2008 року 20460,00 грн.

Зі змісту акта перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008 з'ясовано, що вказані порушення виникли у зв'язку із: заниженням валового доходу у першому кварталі 2008 року на суму 52802,00 грн. внаслідок відшкодування за рахунок покупців браку готової продукції, який у попередніх податкових періодах включено до складу валових витрат; невірним визначенням убутку запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, що призвело до завищення скоригованих валових витрат за четвертий квартал 2006 року на 159926,00 грн.; безпідставним формуванням даних податкового обліку при придбанні інформаційно-консультаційних послуг в Іноземного підприємства Універсальна інвестиційна група , а також комісійних послуг у Приватного малого підприємства Опал , з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2008:

- №422301/1/19722, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн. (в тому числі: 174573,00 грн. основний платіж, 61511,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) (Т.1, а.с. 56);

- №432301/1/19723, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 713376,00 грн. (в тому числі: 475584,00 грн. основний платіж, 237 792,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) (Т.1, а.с.57).

ВАТ Львівський хлібозавод №1 скористалось правом адміністративного оскарження, однак, за наслідками такого, у задоволенні скарги підприємства відмовлено, ці податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив такіобставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів.

ВАТ Львівський хлібозавод №1 (код за ЄДРПОУ 05492054) зареєстроване, як юридична особа, 15.07.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №376267 та довідкою з ЄДРПОУ серії АА №057768. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, виробництво макаронних виробів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оброблення металевих відходів та брухту, діяльність їдалень.

Судом встановлено, що ВАТ Львівський хлібозавод №1 в охоплений перевіркою період з 01.10.2006 року по 01.04.2008 року мало взаємовідносини по придбанню інформаційно-консультаційних послуг в ІП Універсальна інвестиційна група та комісійних послуг у ПМП Опал .

На спростування тверджень відповідача, позивачем надано суду первинні документи, які були оформлені за наслідками фінансово-господарських відносин з його контрагентами-постачальниками за період з 01.10.2006 року по 01.04.2008 року. Зокрема, на підтвердження здійснення господарської операції з ІП Універсальна інвестиційна група позивач представив суду наступні документи:

- договір № 10-2007-01-К від 01.10.2007 (Т.1, а.с.65-66), відповідно до умов якого замовник ВАТ Львівський хлібозавод №1 доручає, а виконавець ІП Універсальна інвестиційна група зобов'язується надати, у відповідності до умов даного договору інформаційно-консультаційні послуги з фінансового, економічного, юридичного, комерційного, управлінського забезпечення господарської діяльності замовника та визначених ним осіб. Перелік таких осіб доводиться до відома виконавця у письмовому вигляді. Згідно з вимогами пункту 1.2. даного договору, виконавець та замовник домовились про надання послуг у наступному вигляді: усні консультації (по телефону, віч-на-віч у розташуванні виконавця, віч-на-віч у розташуванні замовника), оформлення наданої усної консультації письмово, письмова консультація, закріплення фахівця виконавця за замовником, щотижневе інформування про зміни в регуляторних актах та про аналітичні матеріали, які стосуються предмету договору. Пунктом 1.3. договору встановлено, що надані послуги, відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. даного договору, а також їх вартість, порядок розрахунків та період, за який такі послуги надавались, визначаються відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, які є невід'ємною частиною даного договору;

- акти приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2007 на суму 165000,00 грн., від 30.11.2007 на суму 61284,00 грн., від 31.12.2007 на суму 90893,00 грн., від 31.01.2008 на суму 142745,00 грн. та від 29.02.2008 на суму 122760,00 грн. (Т.1, а.с.67-71);

- податкові накладні № 81 від 31.10.2007 на суму 165000,00 грн., № 86 від 30.11.2007 на суму 61284,00 грн., № 95 від 31.12.2007 на суму 90893,00 грн., № 1 від 31.01.2008 на суму 142745,00 грн., № 10 від 29.02.2008 на суму 122760,00 грн. (Т.1, а.с.72-76);

- платіжні доручення № 02030973 від 27.11.2007 на суму 165000,00 грн., №02035919 від 26.12.2007 на суму 61284,00 грн. та №02040881 від 30.01.2008 на суму 90893,00 грн. (Т.1, а.с.173-175).

На підтвердження здійснення господарської операції з ПМП Опал позивач представив суду наступні документи:

- протокол виїмки, складений старшим оперуповноваженим ВДДСБЕЗ МВС України ОСОБА_3, у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи № 70/04-07, порушеної за фактом контрабанди, відповідно до ст.79 Кримінального процесуального кодексу України. Зі змісту даного протоколу вcтановлено, що документи, які стосуються господарських взаємовідносин ВАТ Львівський хлібозавод №1 з ПМП Опал за період 2006 року вилучено (Т.1, а.с.77-81);

- податкові накладні № 344 від 01.09.2006 на суму 33627,89 грн., № 347 від 30.09.2006 на суму 33045,98 грн. (Т.1, а.с.82, 83);

- меморіальні ордери № 3365 від 24.10.2006 на суму 3100214, 92 грн., № 5806 від 08.12.2006 на суму 1172723,18 грн., № 4082 від 13.10.2006 на суму 6195491,50 грн., № 4878 від 23.10.2006 на суму 2803976,24 грн. (Т.1, а.с.176, 177);

- акт перевірки № 19/23-0/05492054 від 23.01.2007 Про результати виїзної планової перевірки ВАТ Львівський хлібозавод №1 ЄДРПОУ 05492054 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року . Відповідно до цього акта від 23.01.2007 встановлено, що за результатами перевірки правильності визначення ВАТ Львівський хлібозавод №1 валового доходу та валових витрат за перевірений період не встановлено заниження валового доходу та завищення валових витрат. Крім того, перевіркою не встановлено порушень в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за жовтень 2004 року-вересень 2006 року (Т.1, а.с.178-216).

Вирішуючи цей спір, суд керується таким.

До набрання чинності Податковим кодексом України правове регулювання відносин щодо справляння окремих видів податків, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток, регулювались нормами спеціальних законів, а саме: Законом України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 у (далі Закон №168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 23.12.1994 (далі Закон України № 334/94-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток до квітня 2011 року регламентовано Законом України № 334/94-ВР, відповідно до п. 3.1 ст. 3 якого об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 Закону України № 334/94-ВР, валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами абз. 2 пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі, з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

До складу валових витрат згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 393/34-ВР не включаються: будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п. 5.9 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 393/34-ВР передбачено, що витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України № 168/97-ВР, відповідно до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 якого, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п. 7.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР). Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків.

Відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 цієї ж статті Закону України № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно з визначенням наведеним у ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

А тому, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Cкасовуючи рішення судів у вказаній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.12.2017 у справі № К/800/25363/16 вказав, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо порушень Підприємством вимог податкового законодавства, які викладені в акті перевірки від 07.08.2008 за № 81/23-0/05492054 як підстави для донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з ПДВ відповідно до податкових повідомлень-рішень, в задоволенні позову Підприємства щодо яких відмовлено. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС. .

Враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 13.12.2017 у вказаній справі суду слід дослідити факт правомірності заниження валового доходу у першому кварталі 2008 на суму 52802,00 грн., внаслідок відшкодування за рахунок покупців браку готової продукції, який у попередніх податкових періодах включено до складу валових витрат, правильність визначення убутку запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, що призвело до завищення скоригованих валових витрат за четвертий квартал 2006 на 159926,00 грн.; підставність формування даних податкового обліку при придбанні інформаційно-консультативних послуг в Іноземного підприємства „Універсальна інвестиційна група» .

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року, судом запропоновано позивачу надати докази, які б підтверджували його позицію щодо нездійснення реалізації браку готової продукції у першому кварталі 2008 року на суму в розмірі 52802,00 грн. З даного приводу представник позивача лише вказав, що відповідачем в акті перевірки №81/23-0/05492054 від 07.08.2008 року не зазначено ні первинного документа, ні інших доказів, які достовірно б підтверджували наявність факту порушення, що, на його думку свідчить про порушення вимог Наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005 року № 327 (далі Порядок № 327, втратив чинність). З цих підстав вважає, що висновок контролюючого органу про заниження скоригованого валового доходу на суму 52802,00 грн. за перший квартал 2008 року є безпідставним та необґрунтованим.

Проте, суд критично оцінює такі твердження відповідача, оскільки акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому використовується контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Крім того, висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки платник податків має право надати свої зауваження до відповідного акта, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Відповідно до п. 2.3 Порядку № 327 2.3. Описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином:

2.3.1. Результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів.

2.3.2. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно з підпунктом 2.3.4. п. 2.3 Порядку № 327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Підпунктом 2.3.7. п. 2.3 Порядку № 327 передбачено, що результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства оформляються аналогічно оформленню результатів перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Так, судом встановлено і відображено в підпункту 3.1.2 акта перевірки від 07.08.2008, завищення валових витрат на суму 645494,00 грн., в тому числі за 2006 рік (IV квартал) на 159926,00 грн. (Т.1, а.с.28)

В цьому підпункті 1 акта перевірки зазначено, що протягом IV кварталу 2006 року підприємством проводилось списання товарно-матеріальних цінностей на витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та ремонт основних засобів, проте суми вказаних запасів не відображались, як це передбачає п. 5.9 ст. 5 Закону та додаток К1/1 до рядків 01.2 та 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємства, а зменшували витрати на придбання товарів, що відображено по коду рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік.

Факт відшкодування браку готової продукції, витрати на виготовлення якого в попередніх податкових періодах були включені до складу валових витрат і відображались по коду рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2008 року, належним чином зафіксований в акті перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008 року.

Як зазначив представник відповідача, формування таких висновків здійснено на аналізі показників податкових декларацій, які представлено позивачем до перевірки. Разом з тим, пропозицій чи пояснень щодо того, які на переконання позивача, первинні документи, підтверджують чи спростовують таке порушення не надано.

З огляду на викладене, доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Зазначене (таке зменшення витрат без підтвердження їх первинними документами) вплинуло, в кінцевому результаті на стан розрахунків з бюджетом.

Крім того, на пропозицію суду надати будь-які належні та допустимі докази в підтвердження позиції позивача щодо нездійснення реалізації браку готової продукції у першому кварталі 2008 року на суму в розмірі 52802,00 грн., ВАТ Львівський хлібозавод №1 не представлено та до матеріалів справи не долучено.

Щодо покликань відповідача про порушення підприємством вимог п.5.9 ст.5 Закону № 334/94-ВР внаслідок невірного визначення убутку запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, слід зазначити таке.

Підприємством позивача впродовж четвертого кварталу 2006 року здійснено списання товарно-матеріальних цінностей, однак, суми вказаних запасів, на виконання вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України №334/94-ВР та додатком К1/1 до рядків 01.2 та 04.2 декларації з податку на прибуток, ВАТ Львівський хлібзавод № 1 у декларації не відображено, а зменшено витрати на придбання товарів за кодом рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік (четвертий квартал). За даними перевірки, в четвертому кварталі 2006 року за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, було списано брак готової продукції (Дт 97 Інші витрати Кт 24 Брак у виробництві ), який в попередніх податкових періодах відображався у складі валових витрат бухгалтерським проведенням Дт 24 Брак у виробництві Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками і включено до коду рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства на суму 159926,00 грн.

З цього приводу представник позивача обґрунтовує свою позицію аналогічно, а саме зазначає, що відповідачем всупереч вимог Порядку оформлення перевірок від 10.08.2005 року в акті перевірки від 07.08.2008 року не вказано ні первинного документа, ні інших доказів, які достовірно б підтверджували наявність факту здійснення позивачем протягом четвертого кварталу 2006 року списання товарно-матеріальних цінностей на витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та на ремонт основних засобів. З цих підстав, висновок податкового органу про завищення скоригованих валових витрат за четвертий квартал 2006 року на 159926,00 грн., на його думку, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, вирівнювання бази оподаткування податком на прибуток (при обчисленні якої попередньо враховано витрати на придбання запасів за правилом першої події ) відбувається наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), в порядку пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР. Адже, невикористані в господарській діяльності запаси (у складі незавершеного виробництва, готової продукції), вартість яких було включено до валових витрат платника за правилом першої події , відображаються в податковому обліку платника як приріст запасів, що збільшує оподатковуваний дохід платника.

За правилами підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме - придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації.

Таким чином, вартість запасів, використаних позивачем на ремонт основних засобів, підлягає відображенню в складі валового доходу з метою збалансування суми сформованих валових витрат за фактом придбання цих товарно-матеріальних цінностей.

І хоча методологічна помилка, яка полягає в зменшенні валових витрат на вартість придбаних запасів, використаних на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, не може бути підставою для притягнення платника до відповідальності, якщо така помилка не призвела до викривлення стану його розрахунків з бюджетом/

Разом з тим, на пропозицію суду жодних пояснень чи відповідних первинних документів, які б засвідчували проведення ВАТ Львівський хлібозавод №1 будь-яких ремонтних робіт у четвертому кварталі 2006 року позивачем не надано.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком контролюючого органу про те, що позивачем невірно визначено убуток запасів на складах, що призвело до завищення валових витрат у четвертому кварталі 2006 року на суму 159926,00 грн.

Щодо взаємовідносин ВАТ Львівський хлібозавод №1 з ІП Універсальна інвестиційна група , судом встановлено таке.

Зі змісту акта перевірки від 07.08.2008 встановлено, що до складу валових витрат позивача, окрім убутку балансової вартості запасів, включено інформаційно-консультаційні послуги, що надані ІП Універсальна інвестиційна група , а саме: в четвертому кварталі 2007 року в сумі 264314,00 грн. та в першому кварталі 2008 року в сумі 221254,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ІП Універсальна інвестиційна група укладено договір № 10-2007-01-К від 01.10.2007 року, відповідно до умов якого замовник ВАТ Львівський хлібозавод №1 доручає, а виконавець ІП Універсальна інвестиційна група зобов'язується надати, у відповідності до умов даного договору інформаційно-консультаційні послуги з фінансового, економічного, юридичного, комерційного, управлінського забезпечення господарської діяльності замовника та визначених ним осіб.

Згідно з п. 1.2 Договору, а саме підпунктом 1.2.1 цього договору зафіксовано, спосіб, у який надаються відповідні послуги за цим договором (Т.1, а.с.65-66).

Як зазначив позивач, факт надання таких послуг у відповідності до умов договору підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі наданих послуг у жовтні-грудні 2007 року та січні-лютому 2008 року та звітами до них.

Як зазначалось вище, ВАТ Львівський хлібозавод №1 на підставі договору, актів приймання-передачі наданих послуг тощо до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, включено інформаційно-консультаційні послуги, що надані ІП Універсальна інвестиційна група : в четвертому кварталі 2007 року в сумі 264314,00 грн. та в першому кварталі 2008 року в сумі 221254,00 грн. Окрім того, до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ІП Універсальна інвестиційна група (від 31.10.2007 року, від 30.11.2007 року, від 31.12.2007 року, від 31.01.2008 року та від 29.02.2008 року), віднесені суми податку на додану вартість по операціям з отримання інформаційно-консультаційних послуг на суму 97112,00 грн.

Однак, як встановлено судом, платіжні доручення про сплату ВАТ Львівський хлібозавод №1 коштів за надані ІП Універсальна інвестиційна група послуги від 31.01.2008 року на суму 142745,00 грн. та від 29.02.2008 року на суму 122760,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Так, на підтвердження факту можливості здійснення господарської операції ІП Універсальна інвестиційна група , в частині наявності ресурсів для здійснення господарської діяльності позивач надав такі документи:

- договір оренди нежитлового приміщення №333/07 від 01.09.2007 року, згідно якого орендодавець ЗАТ Технопарк ЛЗТА передає в тимчасове користування, а орендар ІП Універсальна інвестиційна група приймає нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Тургенєва, 72, у корпусі №42 про передачу об'єкта орендареві складається акт приймання-передачі (додаток №2 до цього договору). Згідно п.1.2 договору, об'єкт використовується орендарем під офіс. Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користуванням об'єктом оренди, що складає 53021,33 грн. на місяць;

- акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по вищезгаданому договору про оренду приміщень у жовтні-грудні 2007 року та січні-лютому 2008 року;

- угода про відшкодування витрат по забезпеченню об'єкта електричною енергією від 01.09.2007 року з актами наданих послуг по договору у жовтні-грудні 2007 року та січні, березні 2008 року;

- звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання за 2007 рік (Форма 6-ПВ), в якому вказано про кількість працюючих (27 осіб);

- звіт з праці за січень-січень 2008 року та січень-лютий 2008 року, в яких вказано про фонд оплати праці;

- звіти до актів приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2007 року, від 30.11.2007 року, від 31.12.2007 року, від 31.01.2008 року та від 29.02.2008 року, які є невід'ємною частиною договору №10-2007-01-К від 01.10.2007 року.

Оцінюючи надані ВАТ Львівський хлібозавод №1 первинні документи, а саме акти приймання-передачі наданих послуг (від 31.10.2007 року, від 30.11.2007 року, від 31.12.2007 року, від 31.01.2008 року та від 29.02.2008 року), суд враховує, що відповідно до п.п.2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, як вбачається зі змісту актів приймання-передачі наданих послуг, укладених між позивачем та ІП Універсальна інвестиційна група , види наданих позивачу послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів стосовно зобов'язань виконавців за цими договорами або містять загальну вказівку про надання інформаційно-консультаційних послуг. Інформаційні та консультаційні послуги, про які йдеться мова у зазначених актах, вказані як узагальнене поняття і не можуть бути оцінені як такі, що мають безпосередній зв'язок із господарською діяльністю товариства.

З метою спростування таких висновків позивачем до матеріалів справи долучено копії звітів до акту приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2007, від 30.11.2007, від 31.12.2007, від 31.01.2008, від 29.02.2008 (Т.2, а.с.174-217). Представницею позивача на підтвердження достовірності інформації згідно з звітами про надання послуг за вищевказаними актами до матеріалів справи долучено копії договорів та інших документів (Т.3, а.с.164-250, Т.4, а.с. 1-33).

Оцінюючи вказаний договір від 01.10.2017, акти наданих послуг та звіти по таких актах, судом не встановлено хто із працівників контрагента надавав консультаційні послуги, оскільки як акти приймання-передачі консультаційних послуг, так і звіти до таких актів підписано виконавчим директором ІП Універсальна інвестиційна група .

Зі змісту кожного із звітів до актів приймання-передачі з'ясовано оформлення усних консультацій письмово. За Договором від 01.10.2017, а саме, підпункту 1.2.1, послуга 2 (згідно з п. 1.2. послуга 2 - оформлення наданої усної консультації письмово) - для отримання письмового варіанту попередньо отриманої усної консультації замовник скеровує на адресу виконавця попередньо поставлене для усної консультації питання у письмовій формі. Разом з тим, жодного письмового варіанту наданої консультації не представлено, як і не представлено попередньо скерованих письмових питань для виконання контрагенту.

Суд співставивши такі документи з інформацією у звітах до актів зазначає, що такі синхронізуються між собою, разом з тим, представниця позивача не надала пояснень чому такі документи не були представленими до акту перевірки від 07.08.2008, на виконання вимоги № 1 відповідача щодо надання документів, при оскарженні податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, разом із скаргою; під час розгляду справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Крім цього, суду не надано пояснень щодо тарифікації послуг, чому така була найбільш вигідною для позивача.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими покликання представника відповідача про те, що позивачем не підтверджено зв'язок з господарською діяльністю ВАТ Львівський хлібозавод №1 . Не було надано в т.ч. і обґрунтування та доказів економічної доцільності зазначених вище послуг, з огляду на те, що на ВАТ Львівський хлібозавод №1 працюють штатні юристи та бухгалтери, що й не заперечувалось в судовому засіданні позивачем.

Жодних інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ІП Універсальна інвестиційна група , позивачем не представлено.

Суд додатково звертає увагу позивача на той факт, що сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також об'єкта оподаткування податком на прибутком без належного підтвердження відповідними первинними документами. Проте, надані позивачем первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій, судом не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами), послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. У даному випадку відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають дійсного змісту господарських операцій, що відбулись між ВАТ Львівський хлібозавод №1 та ІП Універсальна інвестиційна група .

В той же час, суд констатує, що в судовому засіданні представницею ВАТ Львівський хлібозавод №1 було зазначено про те, що для підтвердження своєї позиції підприємством надані всі наявні в нього докази.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено зв'язок витрат ВАТ Львівський хлібозавод №1 по придбанню інформаційних та консультаційних послуг в ІП Універсальна інвестиційна група з веденням його господарської діяльності, а також наявність ділової мети в отриманні вказаних послуг; у договорі, укладеному між позивачем та вказаним суб'єктом господарської діяльності, відсутня будь-яка вказівка на характер та тематику досліджень, а в актах приймання-передачі наданих послуг не міститься будь-якої конкретизації наданих послуг. В той же час, аналіз цих актів не дає можливості зробити висновок на основі чого обраховувалась та чи інша сума при наданні відповідних послуг. А тому, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

На противагу аргументам представника позивача про те, що довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме контролюючий орган, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічно і згідно з приписами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (чинний) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді нереальність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (чинний) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Таким чином ці доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 422301/1/19722 від 05.11.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн. (в тому числі: 174573,00 грн. - основний платіж, 61511,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 432301/1/19723 від 05.11.2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145668,00 грн. (в тому числі: 97112,00 грн. - основний платіж, 48556,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Останнім днем виготовлення повного тексту судового рішення у цій справі є 26.05.2018, яке є вихідним днем. 27.05.2018 - святковий день, 28.05.2018 - вихідний день.

В період з 29.05.2018 по 01.06.2018 включно суддя перебувала у відрядженні. 02.06.2018 та 03.06.2018 - вихідні дні.

Таким чином, повний текст цього рішення складено та підписано у перший робочий день судді 04.06.2018.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 422301/1/19722 від 05.11.2008 та № 432301/1/19723 від 05.11.2008 року, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145668,00 грн. (в тому числі: 97112,00 грн. - основний платіж, 48556,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018.

Суддя Качур Р.П.