Постанова

від 13.09.2018 по справі 2а-10357/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5410/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівський хлібзавод №1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №2а-10357/08/1370 (рішення ухвалено в м.Львові, о 14 год 42 хв, головуючий суддя Качур Р.П., повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018) за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Львівський хлібзавод №1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПАТ Львівський хлібзавод №1 22.12.2008 звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові, правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №422301/1/19722 від 05.11.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн. (в тому числі: 174573,00 грн. основний платіж, 61511,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та №432301/1/19723 від 05.11.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 713376,00 грн. (в тому числі: 475584,00 грн. основний платіж, 237792,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013, позов задоволено частково. Визнано протиправними оспорювані акти індивідуальної дії. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 в частині задоволення позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від від 28.01.2016 вказав, що суди попередніх інстанцій не запропонували позивачу надати докази, які б підтверджували його позицію щодо нездійснення реалізації браку готової продукції на суму в розмірі 52802,00 грн. у першому кварталі 2008 року. Судами також не перевірено належним чином і доводи відповідача про порушення товариством вимог пункту 5.9 статті 5 Закону №334/94-ВР внаслідок невірного визначення убутку запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат. Судами достеменно не встановлено підстави списання відповідних товарно-матеріальних цінностей, не з'ясовано, які саме запаси списувались, на яку суму та на ремонт яких основних засобів, не витребувано в товариства і відповідних первинних документів, які б засвідчували проведення ним будь-яких ремонтних робіт у четвертому кварталі 2006 року. Вирішуючи питання про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання інформаційно-консультаційних послуг у ПП Універсальна інвестиційна група та комісійних послуг у ПМП Опал , судовими інстанціями не встановлено, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, як свідків. Також, необхідно перевірити технічну можливість контрагентів виконати спірні роботи (надати послуги) з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності відповідної кількості кваліфікованого персоналу або ж залучення третіх осіб до виконання договірних зобов'язань тощо), а також понесення ними витрат, супутніх звичайній господарській діяльності (на виплату заробітної плати, оренду, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку тощо) на час виникнення спірних правовідносин.

Надалі, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 у цій справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 432301/1/19723 від 05.11.2008 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 567708,00 грн. (в тому числі: 378472,00 грн. за основним платежем та 189236,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 567708,00 грн (378472,00 грн - основний платіж та 189236,00- штрафні санкції ) здійснено відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 (справа №25/137-а), якою підтверджено реальність господарських операцій позивача з ПМП Опал і яка вступила в законну силу та не є предметом апеляційного перегляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2017 (№ К/800/25363/16 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 в частині відмови в задоволенні позову та справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3, а.с. 110-116).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ВАТ Львівський хлібзавод № 1 до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №422301/1/19722 від 05.11.2008 та № 432301/1/19723 від 05.11.2008, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145668,00 грн (в тому числі: 97112,00 грн. - основний платіж, 48556,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПАТ Львівський хлібзавод №1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове, яким визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №422301/1/19722 від 05.11.2008 та податкове повідомлення-рішення №422301/1/19723 від 05.11.2008 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145 668,00 грн (в тому числі 97 112,00 грн - за основним платежем та 48 556,00 грн - за штрафними санкціями).

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушують норми матеріального права, а саме рішення ґрунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, і які суд вважає встановленими. Судом порушено норми, а саме не правильно застосовано ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну каргу ПАТ Львівський хлібзавод №1 залишити без задоволення.

Представник відповідача при апеляційному розгляді просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, здійснивши перевірку підстав для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що на підставі виданих ДПІ у м. Львові направлень № 1033/23-2 від 19.06.2008 та №1044/23-2 від 19.07.2008, відповідачем згідно з п. 1, п. 3, п. 4 ст. 11, п. 1, п. 2 ст. 111, ч. 11 ст. 111 Закону України Про державну податкову службу №509-ХІІ та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ Львівський хлібозавод №1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 01.04.2008, за результатами якої складено акт № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008 (далі акт перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008) (Т.1, а.с. 22-44).

Згідно висновків цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:

1) п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.9, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 282/97-ВР від 22.05.1997 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 174573,00 грн, в тому числі: за 2006 рік (IV квартал) на 39981,00 грн., за 2007 рік (IV квартал) на 66078,00 грн., за 2008 рік (І квартал) на 68514,00 грн.;

2) п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 475584,00 грн., в тому числі: за жовтень 2006 року 262400,00 грн, грудень 2006 року 116072 грн, жовтень 2007 року 27500,00 грн, листопад 2007 року 10214,00 грн, грудень 2007 року 15148,00 грн, січень 2008 року 23790,00 грн, лютий 2008 року 20460,00 грн.

Зі змісту акта перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008 видно, що вказані порушення виникли у зв'язку із: заниженням валового доходу у першому кварталі 2008 року на суму 52802,00 грн внаслідок відшкодування за рахунок покупців браку готової продукції, який у попередніх податкових періодах включено до складу валових витрат; невірним визначенням убутку запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, що призвело до завищення скоригованих валових витрат за четвертий квартал 2006 року на 159926,00 грн; безпідставним формуванням даних податкового обліку при придбанні інформаційно-консультаційних послуг в Іноземного підприємства Універсальна інвестиційна група , а також комісійних послуг у Приватного малого підприємства Опал , з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2008:

- №422301/1/19722, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн (в тому числі: 174573,00 грн. основний платіж, 61511,00 грн штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 56);

- №432301/1/19723, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 713376,00 грн. (в тому числі: 475584,00 грн. основний платіж, 237 792,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 57).

Як вказано вище, ця справа була двічі предметом розгляду Вищого адміністративного суду України, який скасовував ухвалені рішення судів з різних підстав.

Востаннє, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2017 звернуто увагу на те, що при відмові в задоволенні позовних вимог суди виходили виключно з тексту акту перевірки, в якому відображено факт порушення, та на те, що позивачем у судовому процесі не було надано доказів на його спростування. Разом з тим, позивач доводив невідповідність висновку СДПІ в цій частині нормам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі Порядок № 327) (чинний станом на 07.08.2008).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції 17.05.2018 виходив з того, що відповідачем правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 422301/1/19722 від 05.11.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн. (в тому числі: 174573,00 грн - основний платіж, 61511,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) та № 432301/1/19723 від 05.11.2008 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145668,00 грн (в тому числі: 97112,00 грн - основний платіж, 48556,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що ВАТ Львівський хлібозавод №1 зареєстроване, як юридична особа, 15.07.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №376267 та довідкою з ЄДРПОУ серії АА №057768. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, виробництво макаронних виробів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оброблення металевих відходів та брухту, діяльність їдалень.

Судом встановлено, що ВАТ Львівський хлібозавод №1 в охоплений перевіркою період з 01.10.2006 по 01.04.2008 мало взаємовідносини по придбанню інформаційно-консультаційних послуг в ІП Універсальна інвестиційна група .

З матеріалів справи видно, що позивачем надано суду первинні документи, які були оформлені за наслідками фінансово-господарських відносин з його контрагентами-постачальниками за період з 01.10.2006 по 01.04.2008.

Зокрема, на підтвердження здійснення господарської операції з ІП Універсальна інвестиційна група позивач представив суду наступні документи:

- договір № 10-2007-01-К від 01.10.2007 (Т.1, а.с.65-66), відповідно до умов якого замовник ВАТ Львівський хлібозавод №1 доручає, а виконавець ІП Універсальна інвестиційна група зобов'язується надати, у відповідності до умов даного договору інформаційно-консультаційні послуги з фінансового, економічного, юридичного, комерційного, управлінського забезпечення господарської діяльності замовника та визначених ним осіб. Перелік таких осіб доводиться до відома виконавця у письмовому вигляді. Згідно з вимогами пункту 1.2. даного договору, виконавець та замовник домовились про надання послуг у наступному вигляді: усні консультації (по телефону, віч-на-віч у розташуванні виконавця, віч-на-віч у розташуванні замовника), оформлення наданої усної консультації письмово, письмова консультація, закріплення фахівця виконавця за замовником, щотижневе інформування про зміни в регуляторних актах та про аналітичні матеріали, які стосуються предмету договору. Пунктом 1.3. договору встановлено, що надані послуги, відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. даного договору, а також їх вартість, порядок розрахунків та період, за який такі послуги надавались, визначаються відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, які є невід'ємною частиною даного договору;

- акти приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2007 на суму 165000,00 грн., від 30.11.2007 на суму 61284,00 грн., від 31.12.2007 на суму 90893,00 грн., від 31.01.2008 на суму 142745,00 грн. та від 29.02.2008 на суму 122760,00 грн. (Т.1, а.с.67-71);

- податкові накладні № 81 від 31.10.2007 на суму 165000,00 грн., № 86 від 30.11.2007 на суму 61284,00 грн., № 95 від 31.12.2007 на суму 90893,00 грн., № 1 від 31.01.2008 на суму 142745,00 грн., № 10 від 29.02.2008 на суму 122760,00 грн. (Т.1, а.с.72-76);

- платіжні доручення № 02030973 від 27.11.2007 на суму 165000,00 грн., №02035919 від 26.12.2007 на суму 61284,00 грн. та №02040881 від 30.01.2008 на суму 90893,00 грн. (Т.1, а.с.173-175).

Посилання відповідача на те, що позивач не представив всі платіжні доручення, колегія суддів не бере до уваги, так як при апеляційному перегляді представник контролюючого органу підтвердив проведення такої оплати.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що попереднім актом перевірки №19/23-0/05492054 від 23.01.2007 Про результати виїзної планової перевірки ВАТ Львівський хлібозавод №1 ЄДРПОУ 05492054 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006 встановлено правильність визначення ВАТ Львівський хлібозавод №1 валового доходу та валових витрат за перевірений період і не встановлено заниження валового доходу та завищення валових витрат. Крім того, перевіркою не встановлено порушень в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за жовтень 2004 року - вересень 2006 року (т. 1, а.с. 178-216).

До набрання чинності Податковим кодексом України правове регулювання відносин щодо справляння окремих видів податків, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток, регулювались нормами спеціальних законів, а саме: Законом України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 у (далі Закон №168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 23.12.1994 (далі Закон України №334/94-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток до квітня 2011 року регламентовано Законом України № 334/94-ВР, відповідно до п. 3.1 ст. 3 якого об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 Закону України № 334/94-ВР, валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 2 пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі, з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

До складу валових витрат згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 393/34-ВР не включаються: будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 393/34-ВР передбачено, що витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України №168/97-ВР, відповідно до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 якого, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п. 7.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР). Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків.

Відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 цієї ж статті Закону України № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Відтак, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

З матеріалів справи видно, що скасовуючи рішення судів у вказаній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.12.2017 у справі № К/800/25363/16 вказав, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, які викладені в акті перевірки від 07.08.2008 за № 81/23-0/05492054 як підстави для донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно до податкових повідомлень-рішень, в задоволенні позову Підприємства щодо яких відмовлено. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України . При цьому, звернуто увагу на те, що при відмові в задоволенні позовних вимог суди виходили виключно з тексту акту перевірки і не враховано доводи позивача про не відповідність висновку податкового органу нормам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, а також презумпції добросовісності платника податків.

Вищий адміністративний суд України вказав, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У той же час, суди попередніх інстанцій, всупереч встановленому частиною 2 ст. 71 КАС України правилу (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо обов'язку доведення в адміністративному процесі, фактично поклали тягар доведення правомірності дій СДПІ щодо збільшення в податковому обліку позивача суми валового доходу на позивача.

Відповідно до підпункту 2.3.2 Порядку № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до Наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005 № 327 вказано, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (п. 2.3.2.); не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (п. 2.3.4.).

В акті виїзної позапланової перевірки № 81/23-0/05492054 від 07.08.2008, не зазначено жодного первинного або іншого документа, що підтверджував би реалізацію позивачем браку готової продукції у першому кварталі 2008 року на суму у розмірі 52 802,00 грн та не зазначено інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, а саме заниження скоригованого валового доходу на суму 52802,00 грн. за 1 квартал 2008 року.

Відповідачем не конкретизовано всупереч вищевказаному Порядку №327, в якому саме податковому періоді дану суму було включено до складу валових витрат та не здійснено посилання на первинні документи щодо такого включення до складу валових витрат.

Факт відшкодування браку готової продукції, витрати на виготовлення якого в попередніх податкових періодах були включені до складу валових витрат і відображалися по коду рядка 04.1 Декларації за 1-ий квартал 2008 р також не доведений належними і допустимими доказами при апеляційному розгляді, що дає підстави суду вважати висновок податкового органу про заниження скоригованого валового доходу на суму 52802,00 грн. за 1-ий квартал 2008року безпідставним та необгрунтованим.

Крім цього, ДПІ у м. Львові встановлено, що протягом 4-го кварталу 2006 року ВАТ Львівський хлібзавод №1 проводилось списання матеріальних цінностей на витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та на ремонти основних засобів, проте суми вказаних запасів не відображались як це передбачає п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та додаток К1/1 до рядків 01.2 та 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємства, а зменшували витрати на придбання товарів, що відображені по коду рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006р. (4-ий квартал). Таким чином, ДПІ у м. Львові зроблено висновок, що позивачем в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств невірно визначено убуток запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно з згаданим Законом в розмірі 159 926,00 грн.

Згідно Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання методологія складання декларації з прибутку в 2006 році передбачала, що у рядок 4.1 витрати на придбання товарів, робіт, послуг Декларації з податку на прибуток підприємства вносяться суми, що потрапляли у звітному періоді у кредит бухгалтерського рахунку 63 в частині, яка відповідала ознакам валових витрат в розумінні чинного у відповідному податковому періоді Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Придбання браку готової продукції - не є валовими витратами у розумінні ст. 5.1. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , оскільки в подальшому не використовуються у власній господарській діяльності. Вказане також стверджується у акті перевірки.

Згідно з ст. 5.9. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідач вважає, що в порушення п. 5.9 ст. 5 згаданого Закону підприємством невірно визначено убуток запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно зі згаданим Законом.

Проте, виходячи з акту перевірки, декларації платника, колегія суддів вважає висновок акту перевірки про завищення валових витрат в 4 - му кварталі 2006 року на суму 159926,00 грн. внаслідок завищення убутку запасів станом на 01.01.2007 на суму 159926,00 грн - безпідставним.

Згідно абз.5 п.5.9 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у тому ж звітному періоді.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.01.2016 про направлення справи на новий розгляд, вказував, що суду, поміж іншим, слід перевірити, чи призвела методологічна помилка позивача щодо зменшення валових витрат на вартість придбаних запасів, використаних на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності до викривлення стану його розрахунків з бюджетом, тобто заниження податкових зобов'язань.

Аналізуючи Декларацію з податку на прибуток за 2006 рік (рядок 04.2 К1) сума визначеного убутку запасів на складах переноситься в декларацію з податку на прибуток (р.04.2 К1), внаслідок чого збільшуються (зменшуються) скориговані валові витрати.

Таким чином, у випадку завищення убутку збільшуються валові витрати підприємства. Однак, вказаний розрахунок не вплинув на розмір скоригованих валових витрат (р.06), оскільки підприємством не враховано даних витрат при розрахунку приросту/убутку, але як вказується в акті перевірки (абз.1 стор.24 ОСОБА_3) зменшувались витрати на придбання товарів по коду рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006рік (4 - ий квартал).

Таким чином, завищення показника (р.04.2 К1) на суму 159926,00 грн позивачем компенсовано зменшенням р.04.1 Декларації за 2006 р. (4-ий квартал).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що навіть при неправильності проведення розрахунку приросту/убутку (завищення убутку) позивачем не допущено заниження об'єкту оподаткування, оскільки не зменшення значення (р.04.2 К1) і зменшення (р.04.1) не вплинуло на значення скоригованих валових витрат (р.06) декларації і відповідно не призвело до заниження податкового зобов'язання звітного періоду.

Твердження контролюючого органу, що списаний у 4 кварталі 2006 року брак готової продукції, який в попередніх податкових періодах відображався у складі валових витрат , є безпідставним, не підтвердженим жодними доказами.

При апеляційному розгляді твердження позивача про те, що ним не реалізовувався брак готової продукції не спростований представником відповідача, який в свою чергу не надав будь-яких доказів реалізації такої і отримання підприємством доходу.

Щодо взаємовідносин ПАТ Львівський хлібзавод №1 та ІП Універсальна інвестиційна група колегія суддів зазначає наступне.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на врахування понесених витрат у податковому обліку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом встановлено, що між ВАТ Львівський хлібзавод №1 та Іноземним підприємством Універсальна інвестиційна група укладено Договір №10-2007-01-К від 01.10.2007 про надання інформаційно-консультаційних послуг, виконання робіт.

Як видно з акту прийому - передачі виконаних робіт відповідно до Договору №10-2007-01-К від 01.10.2007, в них містяться усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а саме міститься назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належним чином підтверджено фактичне виконання Іноземним підприємством Універсальна інвестиційна група зобов'язань за Договором №10-2007-01-К від 01.10.2007 р. підтверджено актами прийому - передачі наданих послуг від 31.10.2007 р., 30.11.2007 р., 31.12.2007 р., 31.01.2008 р., 29.02.2008 р.

Дані акти є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій по Договору №10-2007-01-К від 01.10.2007.

Крім того, в цих актах містяться усі необхідні реквізити первинних документів, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а саме міститься назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, факт надання зазначених послуг підтверджується звітами до акту приймання - передачі наданих послуг від 31.10.2007, 30.11.2007, 31.12.2007, 31.01.2008, 29.02.2008, в яких міститься деталізоване розкриття змісту наданих послуг, що вказані у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, безпідставним є посилання суду першої інстанції на відсутність доказів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю.

В матеріалах справи наявні документи (договори, звіти, накладні та ін.), які підтверджують здійснення господарської діяльності саме в тих видах господарської діяльності, консультації на які надавало ІП Універсальна інвестиційна група . Вказані документи підтверджують, що спірні послуги були фактично спрямовані на забезпечення підприємницької діяльності позивача, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

Так, актом перевірки описано діяльність позивача у періоді, що перевіряється, саме з тих питань, відносно яких і надавались консультаційні послуги, зокрема: укладення договорів купівлі-продажу нерухомості - ст.17 акту; експорт в межах договору комісії - ст.9, 10, 53; операції з нерухомістю - ст.17; придбання автомобіля - ст.16; продаж товарів на експорт - ст.53; земельний податок - ст.38-39; плата за навчання працівника, який працює за сумісництвом - ст.11, п.2.15.14; дебіторська заборгованість бюджетних організацій - ст.15, 18; процентний вексель - ст.19; ремонт основних засобів - ст.16-17.

На погляд колегії суддів, позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій з цим контрагентом, що відповідно до правової позиції Верховного Суду (ухвала від 10.05.2018 у справі №820/1763/16), якою ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, але на підставі наявних документів можна зробити висновок про те, що вказані витрати фактично понесені. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Таким чином, позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Крім того, ІП Універсальна інвестиційна група на час виникнення спірних правовідносин та на даний час зареєстроване як платник ПДВ.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цієї норми Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у званому періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) і основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах „а« , „в« , „г« , „д« пункту 10.1 статті 10 того ж Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2. статті 10 зазначеного Закону).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Лише після набуття чинності рішення суду про визнання угоди недійсною та повернення сторін в первісний стан (двостороння реституція), ця господарська операція може бути належним чином відображена в документах податкового обліку з відповідним зменшенням сум податкового кредиту.

Доказів про недійсність вищезазначеного договору купівлі-продажу або невідповідність податкових накладних чинному законодавству України суду не надано.

Колегія суддів також вважає зазначити, що впродовж 10-ти років розгляду даної справи податковий орган не представив додаткових доказів на підтвердження порушень платника, зафіксованих в акті перевірки, як і спростування тверджень позивача, в тому числі при апеляційному перегляді, про відсутність таких.

Методологічна помилка позивача щодо зменшення валових витрат на вартість придбаних запасів, використаних на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, до викривлення стану його розрахунків з бюджетом, тобто заниження податкових зобов'язань не привела.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вищевказаних обставин та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №422301/1/19722 від 05.11.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн (в тому числі 174573,00 грн - за основним платежем та 61511,00 грн - за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 422301/1/19723 від 05.11.2008 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145 668,00 грн. (в тому числі 97 112,00 грн - за основним платежем та 48 556,00 грн - за штрафними санкціями).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівський хлібзавод №1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №2а-10357/08/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Львівський хлібзавод №1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №422301/1/19722 від 05.11.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 236084,00 грн (в тому числі 174573,00 грн - за основним платежем та 61511,00 грн - за штрафними санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 422301/1/19723 від 05.11.2008 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145 668,00 грн. (в тому числі 97 112,00 грн - за основним платежем та 48 556,00 грн - за штрафними санкціями).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 18.09.2018