Постанова

від 21.05.2018 по справі 529/1160/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/1160/17 Номер провадження 22-ц/786/964/18Головуючий у 1-й інстанції Гвоздик А. Є. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Абрамова П.С., Прядкіної О.В.

За участю секретаря : Кальник А.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 7 лютого 2018 року по справі за позовом Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_2, третя особа Петро-Давидівська сільська рада Диканського району про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2017 року заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача шкоду в розмірі 74236,68 грн., заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зобов'язати звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення селянського господарства площею 46,3 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району та повернути останню у володіння Головного управління Держгеокадастру, з приведенням її у придатний для використання стан.

Заявлені вимоги вмотивовані тим, що під час проведення перевірки земельної ділянки площею 57.3 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петро-Давидівської сільської ради, встановлено самовільне використання останньої ОСОБА_2

За наслідками перевірки складено адмінпротокол за ст.51.-1 КУпАП, який був оскаржений відповідачем, проте в задоволенні його вимог було відмовлено.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 07.02.2018 року позовну заяву Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_2про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 2406200, символ 611 "Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару землі) без спеціального дозволу" шкоду заподіяну територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 74 236,68грн.

Зобов'язано ОСОБА_2звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства площею 46,3 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області та повернути цю земельну ділянку у володіння та користування держави в особі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з приведенням її у придатний для використання стан.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь прокуратури Полтавської області сплачений при поданні вказаної позовної заяви судовий збір в сумі 3200 грн.

Судове рішення про задоволення позовних вимог вмотивоване тим, що позивачем доведено факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, що згідно ст. 1166 ЦК України є підставою для відшкодування шкоди, завданої територіальній громаді Петро-Давидівської сільської ради Диканського району, розмір якої обраховано згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Так, апелянт наполягає на тому, що суд в своєму рішенні безпідставно вказав про надіслання ним заяви про визнання позову, що не відповідає дійсності, оскільки ніяких заяв він не подавав, в судове засідання не викликався, був позбавлений можливості скористатись своїми правами та надати докази на спростування заявлених вимог.

Крім того, місцевий суд не з'ясував та залишив поза увагою питання, хто фактично користується земельною ділянкою, яка тривалий час перебуває в розпорядженні фермерського господарства Райдуга .

У відзиві на апеляційну скаргу Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення останньої.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення 3 сесії 23 скликання Диканської районної ради від 02.09.1998 року надано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 57,3 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 56,3 га, з них ріллі 46,3 га, сіножаті - 5,6 га, пасовищ - 4.4 га, боліт - 1 га біля с. Жадани із земель запасу на території Петро-Давидівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 57,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується копією Державного акту на право постійного користування землею серія ІV-ПЛ №020413, виданого 25.11.1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 43.

Згідно акту про встановлення меж ділянки в натурі ОСОБА_3 від 18.09.1998 року встановлено в натурі межі земельної ділянки наданої для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 57,3 га на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району.

Після отримання земельної ділянки у постійне користування, ОСОБА_3 було створено фермерське господарство.

Так, згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Селянське (фермерське) господарство Райдуга зареєстровано 26.11.1998 року про що в цей же день зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ №47. Вказане свідоцтво видане Диканською районною радою.

Згідно статуту Селянського (фермерського) господарства Райдуга в редакції 1998 року засновником останнього є ОСОБА_3 - батько відповідача ОСОБА_2

Відповідно до протоколу засідання членів господарства від 29.03.2005 року, введено ОСОБА_2 (члена господарства) засновником СФГ Райдуга з внесенням змін і доповнень до статуту господарства, державна реєстрація яких проведена 16.06.2005 року, з яких вбачається, що засновниками селянського фермерське господарство є ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Згідно п. 1.5 Статуту земельна ділянка господарства є власністю засновника, передана в повне господарське користування.

В подальшому, згідно наказу №1 від 18.08.2014 року звільнено з посади голови СФГ Райдуга ОСОБА_3 та призначено головою господарства ОСОБА_2

30.08.2014 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-КЕ №278641.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство в редакції, яка діяла на час надання земельної ділянки і створення фермерського господарства, після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

З наведеного вбачається, що як отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, так і подальше створення фермерського господарства Райдуга було здійснено у відповідності до закону.

Таким чином, з часу набуття селянським (фермерським) господарством статусу юридичної особи, обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

При цьому, сам факт смерті особи, якій в свій час надавалась земельна ділянка для створення фермерського господарства, автоматично не тягне за собою незаконність подальшого користування такою земельною ділянкою фермерським господарством. В противному випадку - порушувався б справедливий баланс інтересів між невиправданим втручанням держави та інтересами фермерських господарств як землекористувачів, основною діяльністю яких є виробництво та вирощування сільськогосподарської продукції.

Між тим, з наданих відповідачем доказів вбачається, що землекористувачем спірної земельної ділянки з 1998 року і поданий час є СФГ Райдуга , яке фактично користується спірною ділянкою, є платником як єдиного податку, так і сільськогосподарського податку.

При цьому господарство щорічно подає звіти до ГУ статистики у Полтавській області про витрати на виробництво продукції сільського господарства, про наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах, про фінансові результати та інші.

В своїх звітах ФГ Райдуга звітує за користування саме спірною земельною ділянкою.

Як пояснив в апеляційній інстанції голова Петро-Давидівської сільської ради, саме ФГ Райдуга є платником земельного податку за користування спірною земельною ділянкою, претензій з цього приводу у сільської ради до сільгоспвиробника не має.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд в межах спрощеного позовного провадження обмежився лише наданими позивачем доказами, не пересвідчився в чиєму користуванні і на якій правовій підставі знаходиться земельна ділянка, фактично ототожнив суб'єкта відповідальності ОСОБА_2 як фізичну особу, з ОСОБА_2 як головою та засновником юридичної особи - СФГ Райдуга , внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про самовільне використання спірної земельної ділянки фізичною особою ОСОБА_2

Між тим, за змістом норм статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство та зі змісту норм статей 1, 5, 7, 8, 12 ЗУ Про фермерське господарство , який діяв на час виникнення спірних відносин, після одержання державного акта на право приватної власності чи користування землею, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Таким чином, суб'єктом спірних правовідносин щодо законності чи незаконності користування спірною земельною ділянкою є саме фермерське господарство Райдуга , а не фізична особа ОСОБА_2

У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача .

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Відповідно до статті 12 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В даному випадку, прокурор, який діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами та визначив належним відповідачем фізичну особу ОСОБА_2, Натомість, враховуючи структуру правових зав'язків, вимога про зобов'язання фізичної особи ОСОБА_2 звільнити спірну ділянку не може вважатись обґрунтованою та підлягаючою примусовому виконанню на підставі судового рішення, оскільки остання не знаходяться в користуванні такої особи, а юридично перебуває у фермерського господарства, засновником та керівником якого є ОСОБА_2

Враховуючи викладене, колегія суддів в приходить до висновку, що судове рішення постановлене при неповному з'ясуванні всіх фактичних обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, а відтак підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2 як до фізичної особи, так як останній є неналежним відповідачем.

При цьому, колегія суддів зауважує, що обставини, встановлені попередніми судовими рішеннями, на які посилався суд першої інстанції, фактично не суперечать вищевказаним висновкам, оскільки зазначені судові рішення, постановлені за результатами оскарження ОСОБА_2 законності притягнення до адміністративної відповідальності, та не вирішували питання про розмежування відповідальності ОСОБА_2 як фізичної особи та як засновника та керівника ФГ Райдуга .

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 7 лютого 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_2, третя особа Петро-Давидівська сільська рада Диканського району про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 1 червня 2018 року.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1