Рішення

від 29.05.2018 по справі 909/208/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/208/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Групп", проспект Бажана, 144, офіс 157, м. Київ,02140

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76004

про стягнення заборгованості у сумі 6683568,30грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення адвоката №4702 від 25.10.11

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №32 від 20.11.17

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Груп" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у сумі 6683568,30грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №16/10-08 в частині оплати поставленого позивачем товару та обґрунтовано приписами статей 526, 530, 625, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України.

В ході провадження у справі ухвалою суду від 11.04.17 зупинено провадження у справі №909/208/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Груп" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у сумі 6157665,00 грн. до вирішення справи №910/5064/17 за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до товариств з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Груп" та "Євроконсалтсервісгруп" про визнання недійсним договору цесії №23/11-15-1 від 23.11.15, що розглядається господарським судом м.Києва та зобов"язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.02.18 поновлено провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 20.02.18. Ухвалою суду від 05.03.18 відкладено підготовче засідання на 15.03.18.

Ухвалою суду від 15.03.18 судом прийнято заяву позивача вих.№14/18 від 14.03.18 про збільшення розміру позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача б/н від 20.02.18(вх.№2454/18 від 20.02.18) про зупинення провадження у справі та оголошено перерву в судовому засіданні до 27.03.18.

15.03.18 відповідачем подано клопотання вих.№09-02/396 від 14.03.18(вх.№ 3642/18 від 15.03.18) про призначення почеркознавчої експертизи, клопотання вих.№09-02/398 від 15.03.18(вх.№3643 від 15.03.18) та вих.№09-02/397 від 14.03.18(вх.№3644/18 від 15.03.18) про витребування нових доказів.

В судове засідання 27.03.18 відповідач не з"явився, однак 23.03.18 відповідачем подано письмові пояснення вих.№09-02/431 від 23.03.18(вх.№4721/18 від 23.03.18) та клопотання про відкладення розгляду справи вих.№09-02/422 від 23.03.18(вх.№4722/18 від 23.03.18).

Ухвалою суду від 27.03.18 відмовлено в задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про відкладення підготовчого засідання від 23.03.18 вих. № 09-02/422(вх.№4722/18 від 23.03.17), клопотання вих.№09-02/396 від 14.03.18(вх.№ 3642/18 від 15.03.18) про призначення почеркознавчої експертизи, клопотань про витребування нових доказів вих.№09-02/398 від 15.03.18(вх.№3643 від 15.03.18) та вих.№09-02/397 від 14.03.18(вх.№3644/18 від 15.03.18); закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.04.18.

В судове засідання 17.04.18 відповідач не з"явився, однак направив суду клопотання вих.№09-02/528 від 16.04.18 ( вх.№6003/18 від 16.04.18) про відкладення розгляду справи та вих.№09-02/527(вх.№5502/18 від 16.04.18) про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.04.18 задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" вх.№6003/18 від 16.04.18, відкладено розгляд клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вх.№5502/18 від 16.04.18 та справи по суті на 15.05.18.

Ухвалою суду від 15.05.18 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Групп" вих.№26 від 04.05.18 (вх.№7170/18 від 07.05.18) про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи по суті на 29.05.18.

25.05.18 відповідачем подано клопотання вих.№09-02/668 (вх.№7684/18 від 25.05.18) про призначення почеркознавчої експертизи. В обґрунтування зазначеного клопотання та клопотання вих.№09-02/527(вх.№5502/18 від 16.04.18) про зупинення провадження у справі відповідач як на причину неподання вказаних клопотань у підготовчому провадженні вказує на те, що поновлення провадження у справі №909/208/17 збіглося із розглядом Верховним Судом справи №910/5064/17 за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до товариств з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Груп" та "Євроконсалтсервісгруп" про визнання недійсним договору цесії №23/11-15-1 від 23.11.15.

За змістом ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на приписи ст.207 ГПК України, приймаючи до уваги той факт, що твердження відповідача щодо причин неподання вказаних клопотань у підготовчому провадженні є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, суд залишає без розгляду клопотання відповідача вих.№09-02/668 (вх.№7684/18 від 25.05.18) про призначення почеркознавчої експертизи та клопотання вих.№09-02/527(вх.№5502/18 від 16.04.18) про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви вих.№14/18 від 14.03.18 про збільшення розміру позовних вимог та письмових пояснень вх.№5641/17 від 30.03.17.

Представник відповідача проти позову заперечив та заявив усне клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка ОСОБА_3, яке судом залишено без розгляду на підставі ст.207 ГПК України. Відзиву на позов відповідач не подав, свої заперечення проти позову виклав у поданих суду клопотаннях про витребування доказів, зупинення провадження у справі та призначення експертизи, у яких зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки до позову не долучено документів, які б підтвердили факт поставки товару; підписи на договорі поставки та всіх інших документах відрізняються; в документах, долучених до позовної заяви, не зазначено імені, посадового становища особи, яка отримувала товар та реквізитів довіреностей; відступлення права вимоги є незаконним, оскільки лист відповідача від 16.11.15(т.1, а.с.187), яким Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надало згоду на заміну кредитора у зобов"язанні , є підробним.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, судом встановлено наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.10.08 між товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконсалтсервісгруп" (по договору - постачальник) та дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ( по договору - покупець, по справі - відповідач) укладено договір поставки №16/10-08. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Терміну дії договору сторонами у даному договорі не визначено.

Згідно з п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити, а покупець, в свою чергу, - прийняти і оплатити товар (дорожньо-будівельні матеріали) на загальну суму 20000000,00грн.

Поставка товару здійснюється на склад покупця. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця(п.2.3 договору).

Пунктом 3.1, 3.2 даного договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар та транспортні послуги здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін 30 банківських днів. У разі затримки фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання покупцем коштів на фінансування закупівлі. Оплата товару проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до умов договору та специфікацій, що є невід"ємною частиною договору, постачальником упродовж 2011-2012 років поставлено відповідачу товару на загальну суму 6949284,08грн. Факт поставки товару постачальником та його отримання відповідачем підтверджується наступними документами (копії яких містяться в матеріалах справи):

видатковою накладною від 24.05.11 № РН 0000009 на суму 159160,80грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ №0001 від 24.05.11;

видатковою накладною від 26.05.11 № РН 0000010 на суму 200379,00грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ №0002 від 26.05.11

видатковою накладною від 27.05.11 № РН 0000011 на суму 189047,40грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ №0003 від 27.05.11;

видатковою накладною від 29.05.11 № РН 0000013 на суму 189588,60грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ №0004 від 29.05.11

видатковою накладною від 02.06.2011 № РН 0000017 на суму 190949,40грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0005 від 02.06.2011;

видатковою накладною від 07.06.2011 № РН 0000019 на суму 200379,00 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0006 від 07.06.2011;

видатковою накладною від 09.06.2011 № РН 0000021 на суму 164427,16 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0007 від 09.06.2011;

видатковою накладною від 13.06.2011 № РН 0000023 на суму 177300,46 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0008 від 13.06.2011;

видатковою накладною від 15.06.2011 № РН 0000024 на суму 192128,10 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0009 від 15.06.2011;

видатковою накладною від 17.06.2011 № РН 0000025 на суму 198237,00 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0010 від 17.06.2011;

видатковою накладною від 20.06.2011 № РН 0000026 на суму 181396,50 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0011 від 30.06.2011;

видатковою накладною від 22.06.2011 № РН 0000027 на суму 176869,50 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0012 від 22.06.2011;

видатковою накладною від 24.06.2011 № РН 0000028 на суму 198237,00 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0013 від 24.06.2011;

видатковою накладною від 30.06.2011 № РН 0000029 на суму 194269,80 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0014 від 30.06.2011;

видатковою накладною від 02.07.2011 № РРІ 0000032 на суму 194854,95 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0015 від 02.07.2011;

видатковою накладного від 06.07.2011 № РН 0000033 на суму 196025,25 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0016 від 07.07.2011;

видатковою накладною від 07.07.2011 № РН 0000034 на суму 187887,60 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0017 від 07.07.2011;

видатковою накладною від 11.07.2011 № РН-0000035 на суму 178470,75 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0017 від 11.07.2011;

видатковою накладною від 13.07.2011 № РН-0000037 на суму 187307,70грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0019 від 13.07.2011;

видатковою накладною від 20.07.2011 № РН-0000038 на суму 194854,95 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0020 від 20.07.2011;

видатковою накладною від 25.07.2011 № РН-0000039 на суму 196025,25 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0021 від 25.07.2011;

видатковою накладною від 27.07.2011 № РН-0000040 на суму 192526,80грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0022 від 27.07.2011 ;

видатковою накладною від 29.07.2011 № РН-0000041 на суму 190173,76грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0023 від 29.07.2011;

видатковою накладною від 03.08.2011 № РРІ-0000044 на суму 189588,60 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0024 від 03.08.2011;

видатковою накладною від 05.08.2011 № РН-0000045 на суму 190173,76 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0025 від 05.08.2011;

видатковою накладною від 10.08.2011 № РН-0000046 на суму 195321,75грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0026 від 10.09.2011;

видатковою накладною від 15.08.2011 № РН-0000047 на суму 191929,20 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0027 від 15.09.2011 ;

видатковою накладною від 05.09.2011 № РН-0000051 на суму 188002,66 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0028 від 05.09.2011;

видатковою накладною від 16.09.2011 № РН-0000054 на суму 167964,76 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0029 від 16.09.2011;

видатковою накладною від 19.09.2011 № РН-0000055 на суму 188002,66 грн.;

товарно-транспортною накладною ЧМ № 0030 від 19.09.2011;

видатковою накладною від 23.09.2011 № РН 0000056 на суму 190949,40грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0031 від 23.09.2011;

видатковою накладною від 26.09.2011 № РН 0000057 на суму 191538,76 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0032 від 26.09.2011;

видатковою накладною від 21.10.2011 № РН 0000060 на суму 179055,90 грн.;

зварно-транспортною накладною № ЧМ № 0033 від 21.10.2011;

видатковою накладною від 24.10.2011 № РН 0000061 на суму 191946,90 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0034 від 24.10.2011;

видатковою накладною від 28.04.2012 № 2 на суму 184160,10 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 0001 від 28.04.2012;

видатковою накладною від 08.05.2012 № 6 на суму 182862,90 грн.;

товарно-транспортною накладною № ЧМ № 002 від 08.05.2012;

видатковою накладною від 11.06.2012 № 13 на суму 187290,00 грн.;

товарно-транспортною накладною № РІЗ від 11.06.2012;

податковими накладними (а.с. 134-230) та довіреностями на отримання ТМЦ(а.с.254- 259).

Значені документи підписані відповідачем без претензій та зауважень та скріплені його печаткою.

Суд констатує, що вищезазначені накладні не містять посилань на дату та номер договору, однак такі посилання вказані у відповідних податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково. Зокрема, згідно акта звірки заборгованості станом на 01.01.14 заборгованість відповідача перед постачальником за спірним договором становила 4027566,00грн. У період з 01.01.2014 по 21.04.2015 відповідачем проводились наступні розрахунки з постачальником: 26.06.2014 - на суму 100000,00грн.; 16.10.2014 - на суму 197258,00 грн.(а.с.110); 21.04.2015 - на суму 100000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Згідно актів звіряння розрахунків від 12.05.15, 01.09.15 та 01.11.15 заборгованість відповідача складала відповідно 3712808,10грн., 3630308,10грн. та 3230308,10грн.

У період з 01.09.2015 по 22.10.2015 відповідачем проводились наступні розрахунки з постачальником : 17.09.15- на суму 300000,00 грн., 22.10.15 - на суму 100000,00 грн..

01.11.2015 між постачальником та відповідачем підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості за спірним договором станом на 01.11.2015 складала 3230 308,10 грн.

У період з 01.11.2015 по 04.12.2015 відповідачем здійснювались наступні зарахування коштів на рахунок постачальника: 24.11.2015 - на суму 100000,00 грн.; 14.12.2015 - на суму 100000,00 грн.

Починаючи з 05.12.2015 відповідачем не здійснено жодного платежу з погашення заборгованості за спірним договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед постачальником становить 3030308,10 грн.

Листами № 25/15 від 14.05.2015 та №153/15 від 10.11.15, копії яких знаходяться в матеріалах справи, постачальник повідомив відповідача про наміри відступити право вимоги за договором поставки № 16/10-08 від 16.10.2008 іншій особі. Листом б/н від 16.11.15 (який від імені відповідача підписано директором та скріплено печаткою Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") відповідач не заперечив щодо заміни кредитора та відступлення прав іншій особі за спірним договором поставки.

23.11.2015 року між ТОВ "Євроконсалтсервісгруп ( по договору - цедент) та ТОВ Компанія ТК Групп ( по договору - цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №23/11-15-1.

Відповідно до п. 1.1 спірного договору цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги (цесії), належне цедентові, і стає новим кредитором за договором поставки №16/10-08 від 16.10.2008 року, який укладений між цедентом та дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на вказану суму боргу, а саме 3130308, 10 грн.

За цим договором до цесіонарія переходить право вимагати від боржника належного виконання ним грошового зобов'язання за основним договором щодо оплати основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, а також відшкодування збитків та оплати неустойки за порушення грошового зобов'язання (п. 1.2. спірного договору).

Згідно з п.2.2 договору цедент гарантує, що на час укладання цього договору ним отримано письмову згоду боржника щодо відступлення права вимоги.

Перехід права вимоги цедента (визначеного у п.1.1. договору) до цесіонарія здійснюється в момент підписання цього договору. (п.3.1. спірного договору)

У п. 3.2 спірного договору визначено, що цедент зобов'язується передати цесіонарієві документи, визначені у п.2.3 цього договору та документовану інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим договором, протягом 3 робочих днів з дня набрання чинності цим договором.

Відповідно до п.3.2 спірного договору цедент зобов'язується передати цесіонарієві документи, визначені у п.2.3 цього договору та документовану інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим договором, протягом 3 робочих днів з дня набрання чинності цим договором.

Згідно з п.3.3 спірного договору протягом 5 робочих днів після підписання цього договору цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Розрахунок цесіонарія з цедентом за уступку права вимоги має здійснюватись у повному обсязі від отриманої суми боргу, без будь - яких дисконтів та премій за стягнення з боржника грошових зобов'язань ( п. 3.5. спірного договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. (п.5.1. спірного договору).

Про факт укладення договору відступлення права вимоги (цесії) за спірним договором поставки відповідача повідомлено листом №168/15 від 23.11.15, копія якого міститься в матеріалах справи.

Зазначений договір був предметом розгляду у справі №910/5064/17 за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до товариств з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Груп" та "Євроконсалтсервісгруп" про визнання недійсним договору цесії №23/11-15-1 від 23.11.15. За результатами розгляду зазначеної справи рішенням господарського суду м.Києва від 17.05.17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.17) в позові відмовлено. Зокрема, у рішенні від 17.05.17 Господарський суд м.Києва зазначив, що Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов"язує визнання угод недійсними.

За змістом ч.4ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов"язанні, внаслідок якої позивач набув права вимоги за договором поставки № 16/10-08 від 16.08.2008.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №2/16 від 28.03.16 з вимогою про сплату суми заборгованості в повному обсязі. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на претензію, яку отримав 30.03.16, що підтверджується відміткою канцелярії Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на зазначеній претензії.

31.10.0.2016 позивачем повторно відправлено на адресу відповідача претензію №12/16 із вимогою про сплату суми заборгованості. Зазначена претензія отримана відповідачем 01.11.2016, що підтверджується відміткою канцелярії Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на зазначеній претензії, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, 31.10.16 та 01.02.17 відповідачу надавалися позивачем для підписання акти звірки розрахунків за договором поставки станом на 31.10.2016, однак зазначені акти не підписані та не повернуті позивачу. Водночас, відповідач не надав позивачу будь-яких заперечень щодо суми боргу, вказаної в акті звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, на момент розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 3030308,10грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем на зазначену суму суду не подано.

При вирішенні даного спору суд здійснив наступні

ВИСНОВКИ:

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону та видаткової накладної виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 6949284,08грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Суд констатує, що вищезазначені накладні не містять посилань на дату та номер договору, однак такі посилання вказані у відповідних податкових накладних. Відтак, підписання відповідачем без жодних зауважень видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та фіксують факт здійснення господарської операції ( в даному випадку - купівлю-продаж товару), є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не подано суду належних доказів поставки товару за спірним договором, оскільки ці твердження спростовуються вищенаведеним.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар провів частково, що підтверджується банківськими виписками та актами звірки розрахунків, копії яких долучено до матеріалів справи.

Пунктом 3.1, 3.2 даного договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар та транспортні послуги здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін 30 банківських днів. У разі затримки фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання покупцем коштів на фінансування закупівлі.

Оскільки умовами договору та додатками до нього встановлено момент оплати вартості товару, відповідно підлягають застосуванню умови, визначені обома сторонами договору (з додатками).

Таким чином, станом на день винесення судом рішення сума заборгованості складає 3030308,10грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заперечень представника відповідача про відсутність належного пакету документів при поставці товару (в тому числі відсутність документів, що підтверджують якість товару), суд зазначає наступне.

Згідно п. 4.1 та п 4.2 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам, що визначені для цього виду товару.

Умовами договору поставки сторони передбачили право покупця у разі поставки товару більш низької якості відмовитися від прийняття та оплати товару або оплатити товар за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту(п.4.3, 4.4 договору).

Матеріали справи не містять доказів звернення до позивача з вимогами про усунення недоліків при виконанні договору поставки (надіслання йому повного пакету документів, заміна неякісного товару, тощо), відтак суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані.

Посилання відповідача на недоведеність поставки спірного товару за відсутності довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, визнаються безпідставними, оскільки відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати цю господарську операцію, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 29.04.15 у справі №3-77гс15.

Не приймаються судом до уваги з огляду на ч.4ст.75 ГПК України і твердження відповідача про те, що відступлення права вимоги є незаконним, осікльки зазначені обставини були предметом розгляду у справі №910/5064/17.

Судом встановлено факт існування між сторонами господарських правовідносин з приводу поставки товару згідно договору поставки №16/10-08 від 16.10.08 та порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3030308,00грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому суд констатує, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 3030308,10грн., однак, з огляду на розмір заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу, судом задоволено її за рохрахунком позивача.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доводи позивача не спростовував, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки. Так, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових проплат позивачем нараховані 315141,29грн. 3% річних та 2812216,74грн. інфляційних втрат за період з 01.01.14 по 10.02.17, а також 3% річних в сумі 98630,30грн. та інфляційні втрати в сумі 427273,44грн. за період з 11.02.17 по 15.03.18.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення та встановлено, що в розрахунку суду за вказаний період ці нарахування є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, зважаючи на заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат та 3% річних, вони підлягають до стягнення у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, відтак позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 73-79, 86, 120, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Груп" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у сумі 6683568,30грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"(вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76004, код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Групп"(проспект Бажана, 144, офіс 157, м. Київ,02140, код 36423014) 3030308,00( три мільйони тридцять тисяч триста вісім гривень) основного боргу, 413771,30(чотириста тринадцять тисяч сімсот сімдесят одну гривню тридцять копійок) 3% річних, 3239489,00(три мільйони двісті тридцять дев"ять тисяч чотириста вісімдесят дев"ять гривень) інфляційних втрат та 100253,54(сто тисяч двісті п"ятдесят три гривні п"ятдесят чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2018

Суддя Матуляк П.Я.