ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.05.2018Справа № 910/735/18
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи №910/735/18
за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго
до Житлово-будівельного кооперативу Киянка
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні
відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Киянка 14Б
про стягнення 253 237,22 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - Півень Д.О. довіреність №17092101 від 21.09.2017;
Бородін С.Г. довіреність №18050201 від 02.05.2018;
від відповідача - Пінчук М.М. довіреність №02/23-02 від 23.02.2018;
від третьої особи - не зявилися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" (далі - відповідач) про стягнення 223735,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов договору №310682 від 01.09.2011, поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині сплати вартості поставленої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим виникла, заявлена до стягнення, заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/735/18 та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018, за заявою відповідача, судове засідання для розгляду справи по суті замінено на підготовче засідання, з початком розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.
23.02.2018 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив частково, в частині здійснених нарахувань за грудень 2016 та січень, лютий 2017, оскільки відповідачем, за письмовим попередженням позивача, 01.12.2016 було відключено систему теплоспоживання, а отже послуги, визначені договором, відповідач в цей період не отримував, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення коштів за вказаний період.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 залучено до участі у даній справі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Киянка 14Б" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання.
15.03.2018 позивач, через відділ діловодства суду, подав відповідь на відзив, в якій зауважив на тому, що доводи відповідача про відсутність гарячого водопостачання з грудня 2016 року є безпідставними, оскільки докази внесення змін до договору в частині зняття навантажень гарячого водопостачання, за якими здійснюється нарахування, відсутні, як і відсутні належні та допустимі докази відключення від системи теплоспоживання, зокрема: акт опломбування, в той час як самовільне відключення протирічить умовам договору і не може беззаперечно свідчити про не отримання відповідачем послуг за договором. При цьому, позивач наголошує на тому, що відповідач не допустив працівників позивача, які прибули на його вимогу для відключення системи теплоспоживання, до теплового обладнання, про що був складений акт не допуску.
У судовому засіданні 20.03.2018, судом постановлено ухвалу, яка у відповідності до ч.5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, про прийнята до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, новою ціною позову є стягнення 253237,22 грн., що складається з 218259,42 грн. основного боргу, 6644,22 грн. - 3% річних та 28333,58 грн. інфляційних втрат.
27.03.2018 відповідач, через відділ діловодства суду, подав пояснення, в яких зауважив на тому, що 01.12.2016 були перекриті та опломбовані крани (вентилі) постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання в підвалі будинку відповідача спільно з працівником позивача - слюсарем Бородін С.Г., про що складено акт опломбування, який переданий на підписання позивачу в двох примірниках, у зв'язку з чим вказаний акт відсутній у відповідача. При цьому, відповідач наголошує на тому, що в подальшому працівників позивача не було допущено до теплового обладнання житлового будинку, оскільки вони прибули тільки з посвідченнями, без належно оформлених доручень з відповідними повноваженнями.
У судовому засіданні 24.04.2018, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, судом поставлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.04.2018.
27.04.2018, у відповідності до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.05.2018.
18.05.2018, у відповідності до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 23.05.2018.
В судовому засіданні 23.05.2018 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив частково, в частині стягнення боргу з грудня 2016 по травень 2017.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, втім 13.03.2018 подала до суду заяву про розгляд даної справи без її участі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 23.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
01.09.2011 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (далі - позивач) як постачальником та Житлово- будівельним кооперативом Киянка (далі - відповідач) як споживачем укладено Договір №310682 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (п. 1.1 договору).
Згідно з пп. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
В свою чергу, споживач, у відповідності до пп. 2.3.1 договору, зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.
Так, додатком №1 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, а саме: постачальник відпускає споживачу теплову енергію у гарячій воді в межах 783,3 Гкал на рік з приєднаним тепловим навантаженням 0,246 Гкал/годину; в тому числі на гаряче водопостачання (ГВП) 0,135 Гкал/годину.
При цьому, пунктами 4.4, 4.5 договору сторони узгодили, що пропозиції про зміну договірних обсягів постачання теплової енергії узгоджуються сторонами не пізніше, ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду. Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.
Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2 до договору, в п. п. 2, 3, 8 якого передбачено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності. У разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 додатку 1. У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або не надання споживачем показників приладів обліку у встановлений цим додатком термін, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається, зокрема: на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-1, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.10 додатку 2).
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2012, при цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п. 4.1, 4.3 договору).
Під час розгляду справи встановлено, що договір неодноразово пролонговувався та 01.06.2017 дія договору була припинена за письмовою заявою відповідача.
Укладений сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Позивач, на виконання умов договору, протягом вересня 2016 року - травня 2017 року забезпечив поставку до будинку відповідача, за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 14б, згідно із заявленими величинами приєднаного теплового навантаження, теплової енергії для забезпечення потреб з опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 452150,84 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, відомостями обліку споживання теплової енергії та обліковими картками.
Натомість, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, сплативши лише 233891,42 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 218259,42 грн.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань по поставці теплової енергії у гарячій воді протягом спірного періоду та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії доведений належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 218259,42 грн.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про безпідставність здійснених нарахувань з грудня 2016 по травень 2017, оскільки відповідачем, за письмовим попередженням позивача, 01.12.2016 було відключено будинок від системи теплоспоживання, з огляду на наступне.
Пунктами 29, 36, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та умовами договору передбачено обов'язок теплопостачальної компанії забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором та обов'язок споживача повідомляти теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору.
Додатком №5 до договору, сторони узгодили умови припинення подачі теплової енергії, пунктом 1 якого визначено, що постачальник припиняє подачу теплової енергії споживачу, у випадку, зокрема: письмового звернення сторін про відключення (самовільне відключення споживачем систем теплоспоживання без дозволу постачальника забороняється; відключення виконується по наряду постачальника з оформленням акту пломбування).
Отже, відповідач має право відмовитись від послуг постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання і належним доказом відключення будинку від системи теплоспоживання є акт пломбування, який оформлюється постачальником. Самовільне відключення від мереж забороняється.
Позаяк, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, зокрема копії акту пломбування, оформленого у відповідності до умов договору, які б засвідчували факт відключення будинку від систем теплоспоживання у встановленому порядку з 01.12.2016.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача із листом від 24.11.2016 №24/11-1, в якому повідомив, що не має наміру отримувати з 01.12.2016 послугу з постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, у зв'язку з чим просить здійснити відключення від гарячого водопостачання по відповідному наряду з оформленням відповідного акту опломбування.
Втім, як свідчить акт не допуску від 12.12.2016, представників позивача, які прибули для пломбування приладів обліку, з метою відключення систем теплоспоживання, з оформленням відповідного акту до обладнання допущено не було, що свідчить про самовільне перекриття відповідачем вентилів системи теплоспоживання.
В той час, як самовільне відключення від мереж теплопостачання не є підставою для звільнення від оплати послуг визначених договором (постанова Верховного Суду України від 11.11.2015 №6-1192цс15).
При цьому, судом враховано, що статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Умовами договору сторони визначили, що постачальник зобов'язаний виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1, а споживач зобов'язаний отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (п.п. 1.1, 2.2.1 договору).
Отже, поставка теплової енергії у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження свідчить про виконання послуг позивачем.
Додатком №1 сторони погодили, обсяги постачання теплової енергії, а саме: постачальник відпускає споживачу теплову енергію у гарячій воді в межах 783,3 Гкал на рік з приєднаним тепловим навантаженням 0,246 Гкал/годину; в тому числі на гаряче водопостачання (ГВП) 0,135 Гкал/годину.
Зміна договірних обсягів постачання теплової енергії узгоджується сторонами не пізніше, ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду, з обов'язковим складанням письмового документа (п.п. 4.4, 4.5 договору).
Втім, матеріали справи не містять доказів зміни обсягів постачання теплової енергії, в тому числі зняття теплових навантажень на гаряче водопостачання, за якими здійснюється розрахунок наданих послуг, у зв'язку з відключенням системи теплоспоживання.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором №310682 від 01.09.2011 щодо надання послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді і відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, в розумінні вимог ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які б засвідчував факт відключення будинку від систем теплоспоживання з 01.12.2016 у встановленому договором порядку (акт пломбування, оформлений постачальником).
Надані ж позивачем фотографія системи теплопостачання, з оголошенням про перекриття, опломбування та припинення постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання та скарги мешканців не є належними та допустимими доказами здійснення відключення будинку відповідача у встановленому порядку від систем теплоспоживання та не виконання позивачем своїх обов'язків по договору щодо поставка теплової енергії у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження. Самовільне ж перекриття вентилю (засувки) гарячого водопостачання, який знаходиться на теплообміннику в підвалі будинку відповідача, як зазначалося вище, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надалі послуги.
Не надані під час розгляду справи і жодні докази у підтвердження доводів відповідача про те, що перекриття вентилю (засувки) гарячого водопостачання, який знаходиться на теплообміннику в підвалі будинку відповідача здійснювалось в присутності працівника позивача - слюсара Бородіна С.Г., в той час як представник позивача Бородін С.Г, в судовому засіданні та залученій до матеріалів справи пояснювальній записці на ім'я начальника РТМ Центр заперечив факт його перебування 01.12.2016 в приміщенні ТП, де знаходиться теплообмінник і засувки теплоносія та факт здійснення ним опломбування та складення актів.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності та враховуючи, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 218259,42 грн. підтверджуються належними доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 28333,58 грн. та 3% річних у розмірі 6644,22 грн. за прострочення сплати грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
В свою чергу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі даної норми цивільного законодавства, позивачем нараховано за період з жовтня 2016 по грудень 2017, з урахуванням часткових оплат, та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6644,22 грн. та інфляційні втрати в сумі 28333,58 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" про стягнення 253237,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" про стягнення 253 237,22 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" (03087, м. Київ, вул.Єреванська, 14-Б; ідентифікаційний код 22906451) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг в розмірі 218 259 (двісті вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 28333 (двадцять вісім тисяч триста тридцять три) грн. 58 коп., три відсотки річних в розмірі 6644 (шість тисяч шістсот сорок чотири) грн. 22 коп. та 3798 (три тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.06.2018.
Суддя Т.В. Васильченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2018 |
Оприлюднено | 05.06.2018 |
Номер документу | 74441919 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Васильченко Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні