Постанова

від 04.09.2018 по справі 910/735/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/735/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Суліма В.В.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Жекова Г.І. довіреність № 18011501 від 15.01.18;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

вільний слухач: ОСОБА_3 довіреність № паспорт НОМЕР_1 від 10.11.95; розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Киянка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018, повний текст якого підписаний 04.06.2018

у справі № 910/735/18 (суддя - Васильченко Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Киянка"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Киянка 14Б"

про стягнення 253 237,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" (далі - відповідач) про стягнення 223 735,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов договору № 310682 від 01.09.2011, поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині сплати вартості поставленої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим виникла, заявлена до стягнення, заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/735/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основний борг в розмірі 218 259,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 28 333,58 грн., три відсотки річних в розмірі 6 644,22 грн. та 3 798,56 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Киянка" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/735/18, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Київенерго" в розмірі 146 228,07 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що фактичний спір між позивачем та відповідачем існує лише в частині нарахувань позивачем коштів відповідачу для сплати за грудень 2016 та січень-травень 2017, однак, 01.12.2016 працівником позивача та керівником відповідача спільно були перекриті та опломбовані крани (вентилі) постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання в підвалі житлового будинку відповідача, що підтверджується фотографією, як письмовим доказом, також додано копії скарг мешканців, що проживають в будинку відповідача, з приводу фактичної відсутності гарячої води в будинку відповідача з 01.12.2016.

Також скаржник вказує на те, що договір № 310682 не регулює питання відповідальності відповідача за самовільне перекриття та опломбування ним кранів (вентилів) постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання в підвалі житлового будинку відповідача, не передбачена така відповідальність і чинним законодавством.

Скаржник посилається на те, що у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15 підлягав застосуванню Закон України "Про житлово-комунальні послуги", тоді як у даній справі підлягає застосуванню Закон України "Про теплопостачання"

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/735/18. Призначено справу до розгляду на 04.09.2018.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 № 09.1-08/2671/18, у зв'язку із відпусткою судді Шаптали Є.Ю., який не є суддею-доповідачем у даній справі, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018, справу № 910/735/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Отрюх Б.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 прийнято матеріали справи № 910/735/18 до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 04.09.2018 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи те, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір № 310682 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу, за договором споживачу, для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (п. 1.1 договору).

У п.п. 2.2.1, 2.3.1, договору № 310682 сторонами погоджено, що позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1; а відповідач - дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-1, оформлений позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п.10 додатку 2).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2012, при цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п. 4.1, 4.3 договору).

В подальшому договір було пролонговано, однак, 01.06.2017 дія договору припинена за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 276 ГК України встановлено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін; розрахунки за договорами енергопостачання, здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із даними облікових карток, наявних у матеріалах справи, за період з вересня 2016р. по квітень 2017р., позивач здійснив постачання у зазначений період теплової енергії за договором № 310682 на загальну суму у розмірі 422 648,96 грн., що відображено у розрахунку позивача заборгованості відповідача, також у розрахунку відображено часткову оплату відповідачем спожитої ним за договором теплової енергії за вказаний період у розмірі 233 891,42 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 188 757,54 грн.

Доказів оплати у встановленому порядку, як і доказів оскарження кількості поставленої теплової енергії у гарячій воді до суду не подано і не міститься у матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи, погоджуючись із висновком господарського суду першої інстанції про не взяття до уваги доводів відповідача про безпідставність здійснених нарахувань з грудня 2016 по травень 2017, оскільки відповідачем, за письмовим попередженням позивача, 01.12.2016 було відключено будинок від системи теплоспоживання, враховуючи наступне.

Пунктами 29, 36, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та умовами договору передбачено обов'язок теплопостачальної компанії забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором та обов'язок споживача повідомляти теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору.

Додатком №5 до договору, сторони узгодили умови припинення подачі теплової енергії, пунктом 1 якого визначено, що постачальник припиняє подачу теплової енергії споживачу, у випадку, зокрема: письмового звернення сторін про відключення (самовільне відключення споживачем систем теплоспоживання без дозволу постачальника забороняється; відключення виконується по наряду постачальника з оформленням акту пломбування).

Також слід зазначити наступне.

Питання відключення житлових будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2005 р. №630, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання , затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6.11.2007 №169).

Зокрема, згідно з п. 24 цих Правил, "споживачі можуть відмовитися від отримання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води" (далі - ГВП), а у п. 25 передбачено, що відключення споживачів від мереж, зокрема, ГВП здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до вказаних чинних нормативно-правових документів передбачається відключення будинку загалом, а не секцій, під'їздів чи окремих його приміщень, і вирішувати це питання необхідно за згодою всіх співвласників багатоквартирного будинку. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від ГВП його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до відповідної комісії органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади з письмовою заявою про відключення від ГВП.

У заяві про відключення від мереж ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додають копію протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ГВП.

Після вивчення поданих документів міжвідомча комісія приймає рішення щодо відключення від мереж гарячого водопостачання. При цьому обов'язково враховують технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання цього населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання.

Отож для від'єднання будівлі від мереж ГВП власникам необхідно: отримати відповідний дозвіл міжвідомчої комісії; звернутися письмово до виконавця послуг з ГВП щодо видачі технічних умов.

Далі, після від'єднання будівлі від мереж ГВП, складають відповідний акт встановленого взірця за участю представників теплопостачального підприємства, управителя будинку та монтажної організації, що проводила зазначені роботи. Акт мають підписати всі сторони, і його потрібно засвідчити печаткою. Дата затвердження цього акта головою міжвідомчої комісії є датою припинення нарахувань плати.

Однак, відповідачем належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які свідчать про відключення 01.12.2016 будинку від системи теплоспоживання суду не надано.

Слід зазначити, що письмове звернення відповідача із листом від 24.11.2016 №24/11-1, в якому повідомив, що не має наміру отримувати з 01.12.2016 послугу з постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, у зв'язку з чим просить здійснити відключення від гарячого водопостачання по відповідному наряду з оформленням відповідного акту опломбування, не є доказом відключення будинку від системи теплоспоживання.

Крім того, як свідчить акт недопуску від 12.12.2016, представників позивача, які прибули для пломбування приладів обліку, з метою відключення систем теплоспоживання, з оформленням відповідного акту, до обладнання допущено не було, на надано також і доказів на підтвердження того, що перекриття вентилю (засувки) гарячого водопостачання, який знаходиться на теплообміннику в підвалі будинку відповідача здійснювалось в присутності працівника позивача - слюсара ОСОБА_4

Як вбачається із правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.11.2015 № 6-1192цс-15, самовільне відключення від мереж теплопостачання не є підставою для звільнення від оплати послуг визначених договором.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 188 757,54 грн. боргу є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та враховуючи розмір фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 310682, апеляційний господарський суд вважає правильними суми, що підлягають стягненню: інфляційні втрати - 28 333,58 грн., 3% річних - 6 644,22 грн.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги немає підстав визнати такими, що спростовують висновки оскаржуваного рішення.

Слід зазначити, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з теплопостачання, а не стягнення грошових коштів у якості відповідальності за самовільне відключення від мережі теплопостачання.

Згідно із ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело по неправильного вирішення справи.

Однак, з огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/735/18 та для задоволення апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Киянка", відсутні.

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/735/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Киянка" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/735/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/735/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача - Житлово-будівельний кооператив "Киянка".

4. Матеріали справи № 910/735/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2018.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.В. Отрюх

В.В. Сулім