Рішення

від 23.05.2018 по справі 140/949/17

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2018 р. Справа № 140/949/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представників позивача: ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4

до: Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Немирівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_4 з позовом до управління Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 06.04.2015 року позивач отримувала пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 9 років, як особа, яка постійно проживала або постійно працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильські АЕС, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом із тим, 01.07.2016 року управлінням Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області було призупинено виплату відповідної пенсії, посилаючись на відсутність у неї права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Такі дії відповідача щодо зупинення виплати пенсії позивач вважає протиправними, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19.05.2017 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 17.08.2017 року проведено заміну неналежного відповідача управління Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області на належного - Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (правонаступника).

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 26.02.2018 року адміністративну справу №140/949/17 передано за предметною підсудністю на розгляд Вінницькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою від 25.04.2018 року матеріали справи №140/949/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2018 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити. Зокрема зазначили, що згідно довідки виконавчого комітету Руднянської сільської ради позивач з 26.04.1986 року по 1990 рік постійно проживала в с. Рудня та працювала вахтовим методом у місті Житомирі, тобто фактично отримувала заготівки на фабриці, а основну роботу виконувала дома.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову з підстав, що викладені в наявних у матеріалах справи письмових запереченнях. Зокрема зазначила, що в квітні 2016 року після перевірки пенсійних справ було встановлено, що документи пенсійної справи потребують уточнення, оскільки згідно записів трудової книжки з жовтня 1986 року по лютий 1993 року позивач працювала на взуттєвій фабриці в м. Житомир, яке знаходиться у "чистій" зоні. В результаті проведеної перевірки не підтверджено факт постійного перебування позивача на території, яка відноситься до 2 зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. З огляду на викладене, вважає, що позивач не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 06.04.2015 року ОСОБА_4 призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала або постійно працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильські АЕС, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом із тим, з 01.07.2016 року управлінням Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області виплата позивачу відповідної пенсії була призупинена.

Про відповідне рішення позивача повідомлено листом від 17.11.2016 року №2050/06-47/02, у якому зазначено, що підставою для призупинення позивачу виплати пенсії слугувала проведена в квітні 2016 року перевірка пенсійних справ, якою виявлено, що наявні у пенсійній справі ОСОБА_4 документи потребують уточнення для визначення права позивача при призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: факту постійного проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.

Така необхідність зумовлена тим, що з жовтня 1986 року по лютий 1993 року ОСОБА_4 працювала на Житомирській взуттєвій фабриці у "чистій" зоні. З метою з'ясування даних обставин управлінням було здійснено запити до управління соціального захисту населення Немирівської РДА, управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, управління Пенсійного фонду Україні у м. Житомир.

Як зазначено у листі від 17.11.2016 року №2050/06-47/02, із відповідей, які надійшли на запити, не вбачається постійне проживання ОСОБА_4 на території радіоекологічного забруднення, з огляду на що позивач не мала права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Разом із тим, не погоджуючись із такими діями та висновками відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі по тексту - Закон № 796).

Відповідно до ст. 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім інших є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, ст. 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 14 Закону №796 встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Частина 1 статті 65 Закону №796 визначає, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 4 ст. 65 Закону №796, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 Порядку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

Судом встановлено, що посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 на ім'я ОСОБА_5 було видане Вінницькою облдержадміністрацією, згідно якого їй присвоєно статус громадянки, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224).

Таким чином, оскільки саме уповноважений орган при прийнятті рішення про видачу посвідчення перевіряє надані для цього документи, то уповноваженим органом було підтверджено факт належності позивача до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Крім того, згідно довідки виконавчого комітету Руднянської сільської ради Овруцького району Житомирської області позивач з 26.04.1986 року по 1990 рік постійно проживала в с. Рудня та працювала вахтовим методом в м. Житомир.

Як вбачається із Акту позапланової перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії №56 від 17.06.2016 року, перевіркою встановлено, що відповідно до погосподарських книг Руднянської сільської ради ОСОБА_4 в період з 26.04.1986 року по 27.10.1989 рік дійсно зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно Постанови КМУ від 23.07.1991 року №106 віднесене до другої зони радіоактивного забруднення.

Суд також звертає увагу на те, що ні на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії до відповідача, ні на час розгляду справи в суді, факту необґрунтованої видачі посвідчення потерпілого 2 категорії позивачу, уповноваженим на те органом встановлено не було.

Крім того, посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії було видане позивачу обласною адміністрацією в 2015 році, і дане посвідчення уповноваженим органом не вилучалось, не визнавалось недійсним, і на даний час залишається чинним, а тому, відповідач безпідставно ставить під сумнів статус позивача, як потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та заперечує його право на виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку виплата пенсії позивачу була протиправно призупинена починаючи з 01.07.2016, а тому її виплата підлягає поновленню.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_4 з 01.07.2016 року, яке оформлене листом від 17.11.2016 року №2050/06-47/02.

Зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відновити виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.07.2016 року, як особі, яка постійно проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_4 (вул. Гагаріна, 6Б, с. Нові Обіходи, Немирівський район, Вінницька область, НОМЕР_1);

Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. М. Леонтовича, 51, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24894976).

Повний текст рішення складено 04.06.2018 року.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя:

Секретар: