Постанова

від 17.09.2018 по справі 140/949/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 140/949/17

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

17 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Немирівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до управління Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 17.08.2017 року проведено заміну неналежного відповідача управління Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області на належного - Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (правонаступника).

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 26.02.2018 року адміністративну справу №140/949/17 передано за предметною підсудністю на розгляд Вінницькому окружному адміністративному суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 року, яке оформлене листом від 17.11.2016 року №2050/06-47/02.

- зобов'язано Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 року, як особі, яка постійно проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Зазначено, що в квітні 2016 року після перевірки пенсійних справ було встановлено, що документи пенсійної справи позивача потребують уточнення, оскільки згідно записів трудової книжки з жовтня 1986 року по лютий 1993 року позивач працювала на взуттєвій фабриці в м. Житомир, яке знаходиться у "чистій" зоні. В результаті проведеної перевірки не підтверджено факт постійного перебування позивача на території, яка відноситься до 2 зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. З огляду на викладене, вважає, що позивач не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що починаючи з 06.04.2015 року позивач отримувала пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 9 років, як особа, яка постійно проживала або постійно працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильські АЕС, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом із тим, 01.07.2016 року управлінням Пенсійного фонду України у Немирівському району Вінницької області було призупинено виплату відповідної пенсії, посилаючись на відсутність у неї права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Такі дії відповідача щодо зупинення виплати пенсії позивач вважає протиправними.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 06.04.2015 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала або постійно працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильські АЕС, згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до довідки виконавчого комітету Руднянської сільської ради Овруцького району Житомирської області позивач з 26.04.1986 року по 1990 рік постійно проживала в с. Рудня та працювала вахтовим методом в м. Житомир.

Згідно Акту позапланової перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії №56 від 17.06.2016 року, перевіркою встановлено, що відповідно до погосподарських книг Руднянської сільської ради ОСОБА_2 в період з 26.04.1986 року по 27.10.1989 рік дійсно зареєстрована та проживала в с. Рудня Овруцького району Житомирської області, яке згідно Постанови КМУ від 23.07.1991 року №106 віднесене до другої зони радіоактивного забруднення.

Починаючи з 01.07.2016 року управлінням Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області виплата позивачу відповідної пенсії була призупинена.

Листом від 17.11.2016 року №2050/06-47/02, позивача повідомлено, що підставою для призупинення позивачу виплати пенсії слугувала проведена в квітні 2016 року перевірка пенсійних справ, якою виявлено, що наявні у пенсійній справі ОСОБА_2 документи потребують уточнення для визначення права позивача при призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: факту постійного проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.

Так, з жовтня 1986 року по лютий 1993 року ОСОБА_2 працювала на Житомирській взуттєвій фабриці у "чистій" зоні. З метою з'ясування даних обставин управлінням було здійснено запити до управління соціального захисту населення Немирівської РДА, управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, управління Пенсійного фонду Україні у м. Житомир.

Із відповідей, які надійшли на запити, не вбачається постійне проживання ОСОБА_2 на території радіоекологічного забруднення, з огляду на що позивач не мала права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Позивач не погоджується із вказаними діями та висновками відповідача, а тому звернулась до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку виплата пенсії позивачу була протиправно призупинена починаючи з 01.07.2016, а тому її виплата підлягає поновленню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі по тексту - Закон № 796).

Відповідно до ст. 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім інших є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, ст. 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

У відповідності до пункту 2 ч. 1 ст. 14 Закону №796 встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Згідно ч. 1 ст. 65 Закону №796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4 ст. 65 Закону №796).

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 Порядку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 на ім'я ОСОБА_2 було видане Вінницькою облдержадміністрацією, згідно якого їй присвоєно статус громадянки, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224).

Отже, уповноваженим органом при прийнятті рішення про видачу посвідчення перевірено надані для цього документи та підтверджено факт належності позивача до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Водночас, посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 на ім'я ОСОБА_2, ні на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії до відповідача, ні на час розгляду справи в суді уповноваженим органом не вилучалось, не визнавалось недійсним, факту необґрунтованої видачі посвідчення потерпілого 2 категорії позивачу, уповноваженим на те органом встановлено не було, а тому, відповідач безпідставно ставить під сумнів статус позивача, як потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та заперечує його право на виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.