Рішення

від 24.05.2018 по справі 813/8438/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/8438/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства транспортно-експедиційного підприємства Автотрансекспедиція до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник - Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного транспортно-експедиційного підприємства Автотрансекспедиція (далі - позивач, ПТЕП Автотрансекспедиція ) до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник - Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області), з вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.08.2014 року, № НОМЕР_2 від 26.08.2014 року, № НОМЕР_3 від 30.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що викладені в акті перевірки № 1738/13-03-22-04/25544907 від 07 серпня 2014 року висновки, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного податкового законодавства, а тому, податкові повідомлення-рішення контролюючого орану прийняті на підставі вказаного акту, на переконання позивача слід визнати протиправними та скасувати.

Позивачем також зазначено, що вказаний акт перевірки повністю ґрунтується на даних інших актів, якими було зафіксовано факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача. Такі акти, на думку позивача, не можуть розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності (нереальності вчинення) ним господарських операцій. Реальність здійснення господарських операцій позивача із ПП Імпел ЛТД (ЄДРПОУ - 35501934) за період листопад, грудень 2011 р., ПП Сьомий день (ЄДРПОУ - 32484508) за період березень, травень 2011 р., ТзОВ ТГ Євроінвест (ЄДРПОУ - 35444515) за період серпень 2011 р., ТзОВ ТД Енергокомфорт (ЄДРПОУ - 31189735) за період червень 2013 р., ТзОВ Транслем (ЄДРПОУ - 38844515) за період січень, лютий 2014 р., ТзОВ ПКФ Восток Трейд (ЄДРПОУ - 38961066) за період січень лютий 2014 року, підтверджується договорами-заявками, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що були представлені до перевірки та долучені до матеріалів справи. На переконання позивача, вказані первинні документи відповідачем не були досліджені належним чином.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі..

Представник відповідача у судове засідання не прибув, долучив до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи. Вказав, що проведеною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ПП Імпел ЛТД (ЄДРПОУ - 35501934) за період листопад, грудень 2011 року, ПП Сьомий день (ЄДРПОУ - 32484508) за період березень, травень 2011 року, ТзОВ ТГ Євроінвест (ЄДРПОУ - 35444515) за період серпень 2011 року, ТзОВ ТД Енергокомфорт (ЄДРПОУ - 31189735) за період червень 2013 року, ТзОВ Транслем (ЄДРПОУ - 38844515) за період січень, лютий 2014 року, ТзОВ ПКФ Восток Трейд (ЄДРПОУ - 38961066) за період січень лютий 2014 року, встановлено неналежне оформлення документами правочини між позивачем та його контрагентами за період, який підлягав перевірці, в результаті чого, такі правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків. Звернув увагу, що первинні документи підписано не встановленими особами. Згідно даних отриманої та використаної при перевірці позивача податкової інформації, його контрагенти не знаходяться за юридичними адресами, не мають відповідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та надання послуг. З огляду на викладене у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Суд з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, та встановив наступне.

ПТЕП Автотрансекспедиція зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.02.1998 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 25544907 та взяте на податковий облік 01.10.1998 року за № 2860; станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПТЕП Автотрансекспедиція з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ПП Імпел ЛТД (ЄДРПОУ 35501934) за період листопад, грудень 2011 року, ПП Сьомий день (ЄДРПОУ 32484508) за період березень, травень 2011 року, ТзОВ ТГ Євроінвест (ЄДРПОУ 35444515) за період серпень 2011 року, ТзОВ ТД Енергокомфорт (ЄДРПОУ 31189735) за період червень 2013 року, ТзОВ Транслем (ЄДРПОУ 38844515) за період січень, лютий 2014 року, ТзОВ ПКФ ВостокТрейд (ЄДРПОУ 38961066) за період січень лютий 2014 року, за результатами якої складено акт № 1738/13-03-22-04/25544907 від 07 серпня 2014 року .

Листом ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 22.08.2014 №12560/10/13-03-22-04-09/499 внесено зміни до акту перевірки та визначено порушення:

1) завищення валового доходу та доходу що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: п. 135.1., п. 135.2., п. 135.3. ст. 135 Податкового кодексу України, встановлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по транзитних операціях з реалізації послуг, попередньо придбаних у ТзОВ ТГ Євроінвест та ТзОВ ТД Енергокомфорт на загальну суму 11500 грн. в т.ч. за 3 квартал 2011 р. в сумі 10833,33 грн., за 2 квартал 2013 року в сумі 666,67грн.;

2) завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: в порушення п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на загальну суму 188300 грн., а саме по операціях з придбання послуг у ПП Сьомий День у 1 та 2 кварталі 2011 р. на суму 63300 грн., у ТзОВ ТГ Євроінвест у 3 кварталі 2011 року на суму 10000 грн., у ПП Імпел ЛТД у 4 кварталі 2011 р. на суму 114500 грн., у ТзОВ ТД Енергокомфорт у 2 кварталі 2013 року на суму 500 грн.;

3) завищення суми податкових зобов'язань, а саме: в порушення п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з реалізації послуг покупцям, попередньо придбаних у ТзОВ ТГ Євроінвест, ТзОВ ТД Енергокомфорт, ТзОВ ПКФ Восток Трейд, ТзОВ Транслем, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ПТЕП Автотрансекспедиція всього у сумі 3 556, 66 грн., зокрема: за серпень 2011 р. в сумі 2 166, 67 грн.; за червень 2013 р. в сумі 133, 33 грн.; за січень 2014 року в сумі 533, 33 грн.; за лютий 2014 р. в сумі 733, 33 грн.;

4) завищення суми податкового кредиту, а саме: в порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України ПТЕП Автотрансекспедиція завищено податковий кредит за період, що перевірявся, по операціях з придбання послуг без реального факту вчинення господарської операції у ТзОВ ТГ Євроінвест, ТзОВ ТД Енергокомфорт, ТзОВ ПКФ Восток Трейд, ТзОВ Транслем на загальну суму 38 726, 67 грн., зокрема: за березень 2011 р. на суму 8460 грн.; за травень 2011 р. на суму 4 200 грн.; за серпень 2011 р. на суму 2 000 грн.; за листопад 2011 р. на суму 14 000 грн.; за грудень 2011 р. на суму 8 900 грн.; за червень 2013 р. на суму 100 грн.; за січень 2014 р. на суму 416, 67 грн.; за лютий 2014 року на суму 650 грн.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 350, 00 грн., у т.ч. 22 900, 00 грн. за основним платежем і 11450,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 26 серпня 2014 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 114 500, 00 грн. /а.с.11, 12/

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку адміністративного оскарження, що підтверджується копією рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 28.10.2014 року № 25461/10/13-01-10-08-05/1611 та рішення ДФС України від 18.11.2014 року № 6987/6/99-99/0-01-25 /а.с.77-82, 83-86/.

30.10.2014 року контролюючим органом на підставі акта перевірки від 07 серпня 2014 року № 1738/13-03-22-04/25544907 та, з врахуванням рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 28.10.2014 року № 25461/10/13-01-10-08-05/1611, прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу також додатково зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 63300, 00 грн. /а.с.13/.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності ПТЕП Автотранекспедиція є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, кількість працюючих осіб підприємства складає 25 осіб, серед яких 15 осіб менеджери з логістики, зокрема до компетенції яких входить організація міжнародних і внутрішніх перевезень, побудова та ведення логістичних маршрутів, координація і контроль переміщення вантажу на всіх етапах шляху. Дані фахівці визначають вартість перевезень, беруть участь у підборі транспортних компаній, здійснюють моніторинг ринку транспортних послуг. Обов'язки менеджерів з (транспортної) логістики включають взаємодію з митними брокерами та органами сертифікації, ведення товарно-транспортної документації, складання звітів тощо.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач мав фінансового-господарські відносини з ПП Імпел ЛТД за період листопад, грудень 2011 року, ПП Сьомий день за період березень, травень 2011 року, ТзОВ ТГ Євроінвест за період серпень 2011 року, ТзОВ ТД Енергокомфорт за період червень 2013 року, ТзОВ Транслем за період січень, лютий 2014 року, ТзОВ ПКФ ВостокТрейд за період січень лютий 2014 року на підставі: - договору на надання маркетингових послуг без номера від 2 грудня 2010 року з ПП Сьомий день , на виконання такого було складено акт від 31.03.2011 року про отримання позивачем маркетингових послуг на суму 50760,00 грн. з ПДВ, виписано податкову накладну № 70 від 31.03.2011 р. на суму 50760,00 грн. з ПДВ, здійснено оплату за маркетингові послуги в сумі 50760,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № СФ-0310307 від 31.03.2011 року, що підтверджується копією банківської виписки; складено акт 05.05.2011 року про отримання позивачем маркетингових послуг на суму 25200,00 грн. з ПДВ, виписано податкову накладну № 19 від 05.05.2011 року на суму 25200,00 грн. з ПДВ, здійснено оплату за маркетингові послуги в сумі 25200,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури б/н від 05.05.2011 року, що підтверджується копією банківської виписки, складено звіт про надання маркетингових послуг згідно вказаного договору від 05.05.2011 року; - спрощеної форми договору в порядку ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, про надання рекламних послуг з ПП Імпел ЛТД , що підтверджується складанням акту № ОУ-0261206 , № ОУ-0291104, згідно якого позивачем отримано рекламні послуги на суму 53400,00 грн. з ПДВ та на суму 84000,00 грн. з ПДВ відповідно, виписано податкову накладну № 169 від 26.12.2011 р. на суму 53400,00 грн. з ПДВ та № 109 від 29.11.2011 року на суму 84000,00 грн. з ПДВ, здійснено оплату за маркетингові послуги, що підтверджується копією банківських виписок у відповідних розмірах, складено звіт про виконану роботу з проведення рекламних заходів за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 року ; - договору № 5052-11-Т про надання транспортних послуг від 25.08.2011 р. з ТзОВ ТГ Євроінвест , на виконання такого договору було складено акт № ОУ-0000030, виписано ТТН № 189 від 22.08.2011 року, виписано податкову накладну 25.08.2011 р. № 10, здійснено оплату за транспортні послуги в сумі 6200,00 грн. з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки; - договору № 5155-11-Т про надання транспортних послуг від 30.08.2011 р. з ТзОВ ТГ Євроінвест , на виконання такого договору було виписано ТТН № 197 від 30.08.2011 р., складено акт № ОУ-0000033 , виписано податкову накладну від 30.08.2011 р. № 14, здійснено оплату за транспортні послуги в сумі 5 800, 00 грн. з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки; - договору перевезення № 3459-13-Т від 06.06.2013 року з ТзОВ ТД Енергокомфорт , на виконання такого було виписано ТТН № І-1710 від 6 червня 2013 року , складено акт № ОУ-0000339 , виписано податкову накладну 07.06.2013 р. № 13 , здійснено оплату за транспортні послуги в сумі 600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки; - заявки про надання транспортних послуг № 797-14-Т від 14.02.2014 р. до Договору № 493/14 від 14.02.2014 р. з ТзОВ Транслем на виконання такої було складено акт № 8011 від 17.02.2014 р., виписано податкову накладну 17.02.2014 р. № 8011, виписано ТТН згідно якої вантажовідправником є ТзОВ Акку-енерго , укладено 03.03.2014 р. договір № 03034 про уступку права вимоги, здійснено оплату за транспортні послуги в сумі 3900,00 грн. з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки ; - заявки про надання транспортних послуг № 395-14-Т від 28.01.2014 р. до договору № 308/14 АТЕ від 29.01.2014 р. з ТзОВ ПКФ Восток Трейд , на виконання такої було виписано ТТН № Р70 від 29 січня 2014 року, складено акт № ОУ-300106 від 30 січня 2014 р., видано податкову накладну 30.01.2014 року № 4253, здійснено оплату за транспортні послуги в сумі 2500,00 грн. з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки.

Вище вказані договори перевезення та заявки були укладені з перевізниками вантажів на виконання інших договорів із замовниками позивача таких перевезень вантажів, а саме: згідно з договором транспортного експедирування № 204/14 від 16.01.2014 р. з ТзОВ МІРА будматеріали , договору транспортного експедирування № 40/14 від 10.01.2014 р. з ТзОВ Акку-енерго , договору транспортного експедирування № 26/14АТЕ від 08.01.2014 р. з ТзОВ БІОВАК Україна .

На переконання суду оцінка господарських операціях повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, суд вважає, що формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Відтак, на підтвердження реальності виконання правочинів з транспортних послуг та експедирування товарів, позивачем надано належні первинні документи: договори, заявки, відповідні податкові та товарно-транспортні накладні та банківські виписки, які дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг, характеристики кількісних показників та їх ціновий вираз.

Отже, судом встановлено, що викладені в акті перевірки № 1738/13-03-22-04/25544907 від 07.08.2014 року та зміни до акту перевірки обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів про перевірки або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, такі акти самі по собі не можуть бути підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Так відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції в якому ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне.

Однак, відповідачем не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених ПТЕП Автотрансекспедиція господарських операцій (в тому числі і результатів почеркознавчої експертизи з категоричними висновками щодо підписів на поданих позивачем первинних документах). Доказів участі ПТЕП Автотрансекспедиція разом із його контрагентами у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх фіктивність , відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. До того ж, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом нереальності господарської діяльності ПТЕП Автотрансекспедиція , оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у рішенні від 11.04.2017 р. по справі №826/18925/14.

Отже, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

З аналізу норм ст. 215 та 228 ЦПК України випливає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім цього відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

При цьому витрати позивача за укладеними з контрагентами договорами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому суд приходить до переконання, що висновок Акту перевірки про порушення позивачем норм ПК є необґрунтованим, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та протиправними.

Водночас стаття 67 Основного Закону України також передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) в редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ (набрав чинності з 13.08.2015) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 9 січня 2007 року у рішенні Інтерсплав проти України , а також Верховний Суд України, зокрема у постанові № 21-1578 від 13.01.2009 року.

Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії та Булвес проти Болгарії . При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477, мають в Україні значення джерела права, і чітко констатують правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Крім того, Україну проголошено правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1,частина перша статті 8 Основного Закону України). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Відтак, позивач мав право розраховувати на передбачені податковим законодавством вигоди від провадження своєї діяльності й правомірно ними скористався, визначаючи податкові зобов'язання за результатом своєї діяльності, а Податковий кодекс України для позбавлення права на формування податкового кредиту та витрат не визначає таку підставу, як нереальність господарської діяльності.

Контролюючий орган за наслідками податкової перевірки встановлює протиправність правочинів, які були вчинені суб'єктами господарювання на власний розсуд та без наділення законом контролюючого органу на такі дії відповідними повноваженнями, а від так протиправно, оскільки не було враховано припис акту цивільного законодавства України, що викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Одночасно належить зауважити, що у відповідності до прецедентної практики Європейського суду з прав людини термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (див. рішення у справі Занд проти Австрії , заява N 7360/76).

Правосуддя ж за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003). Право на судовий захист є одним з конституційних прав. А тому є всі підстави для ефективного поновленням позивача в правах з питань протиправного донарахування йому податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки у відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

В свою чергу у відповідності до п. 61 Рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року Брумареску проти Румунії складовою верховенства права є принцип правової визначеності .

Одночасно, згідно принципу належного урядування на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії , заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії , заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини , п. 128, та Беєлер проти Італії , п. 119).

У відповідності до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Рішення ЄСПЛ та Європейська Конвенція, як відомо, в Україні також є джерелом права та згідно ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ( Лелас проти Хорватії , п. 74).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що якщо держава задекларувала певні принципи, зокрема при адмініструванні податків та здійснення за цим адмініструванням судового контролю, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих принципів. В протилежному випадку держава, по відношенню до платника податків, діє протиправно, оскільки Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків та порушення справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загального інтересу та вимогами захисту права власності. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Позитивний приклад втручання Верховним Судом України у матеріальний закон, зокрема та не виключно міститься у справі № 21-1578 від 13.01.2009 року в якій ВСУ викладено позицію, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності, і ця позиція відповідає правилу індивідуальної відповідальності платника податків та порушення справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загального інтересу та вимогами захисту права власності та узгоджується з уставленою практикою ЄСПЛ.

У справах щодо України практика Суду є обов'язковою до виконання українськими судами і всіма державними органами, відповідно до статті 46 Конвенції, і положень частини другої статті 1 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року.

Крім того, частиною першою статті 13 цього Закону передбачено заходи загального характеру, які вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді . Зокрема, для судів таким заходом є зміна практики застосування чинного законодавства .

Наведене законодавче забезпечення підтверджує наявність правових підстав для зміни практики українськими судами, в т.ч. для виправлення судових помилок та недоліків судочинства через дію верховенство права у справах, де необхідне реальне та ефективне поновлення в правах, зокрема платників податків.

Виправлення судової помилки щодо реального та ефективного поновлення в правах платника податків є нереалізованим в українській судовій практиці, але поширеним інститутом (способом) виправлення судових помилок та недоліків судочинства через верховенство права в країнах-членах Ради Європи, які визначено практикою Європейського суду з прав людини, і міжнародним договором, яким є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у адміністративному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи тощо.

Підставами для судового розсуду відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень є той факт чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа Довженко проти України ), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відтак враховуючи викладене, суд вважає за необхідне з метою захисту порушених прав позивача визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26 серпня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та від 30 жовтня 2014 року № НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 26.08.2014 року, № НОМЕР_2 від 26.08.2014 року .№ НОМЕР_3 від 30.10.2014 року .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39554382) на користь Приватного підприємства транспортно-експедиційного підприємства Автотрансекспедиція (м. Львів, вул. Городоцька, 291/21; ЄДРПОУ 25544907) 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 31 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018 року.