Рішення

від 30.05.2018 по справі 817/683/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2018 року м. Рівне №817/683/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань у сумі 1 193 386,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 298 346,50 грн., а всього на загальну суму 1 491 732,50 грн. в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтувавши їх положеннями статті 133, статті 134 Податкового кодексу України, статтей 3 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ствердив, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення, а обґрунтування відповідача, наведені в акті перевірки, відзиві на позов не відповідають вимогам чинного законодавства. Звернув увагу на те, що позивачем надані докази, які підтверджують факт реального виконання будівельних робіт та поставки будівельних матеріалів ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС на підставі укладених з позивачем договорів. Крім того, просив суд врахувати обов'язкові правові висновки Верховного суду у постанові від 27.03.2018 по справі № 816/8089/17, зокрема те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Позивач також звернув увагу на ч. 2 ст. 77 КАС України та на практику Європейського суду щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якій позов не визнав. В обґрунтування у відзиві на позовну заяву зазначив, що позаплановою виїзною перевіркою встановлено нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС . Усі операції з отримання позивачем послуг та товарно-матеріальних цінностей з цими суб'єктами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Разом з тим, відповідач звернув увагу, що зазначені суб'єкти здійснювали операції, пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим кошти перераховані позивачем використані для цілей інших, ніж передбачено установчими документами. Таким чином, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік на суму 1193386,00 грн. Відповідач вказує на те, що контрагенти позивача не подавали податкову звітність, мали недостатньо трудових ресурсів та виробничого обладнання для здійснення господарських операцій з позивачем. Зазначені суб'єкти ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС фігурують у кримінальних провадженнях, у т.ч. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, досудовим розслідуванням по яких встановлено використання фіктивних підприємств для вчинення дій щодо пособництва службовим особам живого сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Позивач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" (код ЄДРПОУ 39662222) є зареєстрованою юридичною особою, що перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, у 2015-2016 році перебував у Реєстрі неприбуткових організацій та установ. Основний вид економічної діяльності позивача згідно витягу з ЄДР - комплексне обслуговування об'єктів (81.10), предмет діяльності позивача згідно статуту - забезпечення житлом та житловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу шляхом сприяння будівництва багатоквартирного житлового будинку №3 з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за адресою: вул. Соборна,285а, м.Рівне, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

У період з 18.01.2018 року по 24.01.2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача дотримання податкового законодавства за період з 1.03.2015 по 30.09.2017р., валютного - за період з 1.03.2015р. по 30.09.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 1.03.2015р. по 30.09.2017р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 02.02.2018 №290/17-00-14-01/39662222. Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення у позивача , крім іншого, вимог підпункту 133.4.2, 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України щодо використання позивачем коштів в сумі 6629925 грн. за 2016 рік для цілей інших, ніж передбачено установчими документами, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток, виходячи з суми операції нецільового використання за 2016 рік на суму 1193386 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 19.02.2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000941401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань у сумі 1 193 386,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 298 346,50 грн., а всього на загальну суму 1491732,50 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про встановлення перевіркою порушень вимог підпункту 133.4.2, 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України. Вказані висновки обґрунтовані посиланням на нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС , оскільки в останніх відсутні виробничі потужності, наймані працівники, ними не подавалась податкова звітність, останні фігурують в кримінальних провадженнях, все це виключало можливість виконання ними договірних зобов'язань перед позивачем.

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з позовом, у якому стверджує про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення та відповідно, про його протиправність.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що предмет діяльності позивача згідно статуту є забезпечення житлом та житловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу шляхом сприяння будівництва багатоквартирного житлового будинку № 3 з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за адресою: вул. Соборна,285а, м. Рівне.

З метою будівництва зазначеного багатоквартирного житлового будинку позивачем були укладені договори з його контрагентами ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС , що підтверджується наданими позивачем договором №01/10-1 про надання послуг в сфері будівництва від 01.10.2015 з ФОП ОСОБА_2, договором про виконання будівельних робіт №01/10-22п від 01.10.2015р. з ТОВ КРОНАС ТЕХНІКС , договором на виконання будівельних робіт №1512-8 від 15.12.2015р. з ТОВ Мет-ТОП , договором поставки будівельних матеріалів №11/15-25 від 20.11.2015 з ТОВ Оригінал-2014 , договором підряду №15/07-105п на виконання будівельних робіт від 15.09.2015 з ТОВ ВАЛІО ГРУП , договором підряду №48т-10/15 від 21.10 2015 р. з ТОВ ТЕРРІУС .

Фактичне виконання вищезазначених робіт позивачем підтверджується наступними доказами, а саме:

- щодо виконання договору №01/10-1 від 01.10.2015 з ФОП ОСОБА_2: акти виконаних робіт за жовтень 2015р.- лютий 2016р. , банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 2388879,84грн.,

- щодо виконання договору №01/10-22п від 01.10.2015р. з ТОВ КРОНАС ТЕХНІКС : акти здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 31.01.2016 р. , банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 2017165,00 грн.,

- щодо договору №1512-8 від 15.12.2015р. з ТОВ Мет-ТОП : актами здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 31.12.2015 р., банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 710983,00 грн.,

- щодо договору №11/15-25 від 20.11.2015 з ТОВ Оригінал-2014 : видатковою накладною №06/01 від 06.01.2016 р., банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 637979,00 грн.,

- щодо договору №15/07-105п від 15.09.2015 з ТОВ ВАЛІО ГРУП : актами здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 30.06.2016р., банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 536330,00грн.,

- щодо договору №48т-10/15 від 21.10 2015 р. з ТОВ ТЕРРІУС : актами здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 31.12.2016 р. , банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 536330,00 грн.

Крім того, відповідно до декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих Департаментом ДАБІ у Рівненській області 10.11.2016 і 23.01.2017 та акту приймання-передачі від 14.03.2017 підтверджується досягнення мети діяльності позивача, а саме багатоквартирний житловий будинок № 3 з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за адресою: вул. Соборна,285а, м. Рівне, споруджено та прийнято в експлуатацію та передано Товариству з обмеженою відповідальністю ЖЕК Квартал м. Рівне.

Також, судом встановлено, що після перерахування позивачем коштів своїм контрагентам відбувся фактичний рух активів.

Суд оцінює зазначені докази позивача, як докази, що спростовують висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій із своїми контрагентами та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Судом враховується, що за змістом статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 (у редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 цього Закону (у відповідній редакції). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також згідно зі статтею 1 цього Закону (у відповідній редакції) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, в контексті наведених вище норм чинного законодавства та досліджених документів, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (у відповідній редакції), судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Під час судового розгляду достеменно встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем робіт, послуг та придбаних у ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" та ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС .

При цьому суд критично оцінює висновки акту перевірки відповідача про те, що у ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Суд звертає увагу на те що, ці висновки ґрунтуються виключно на відомостях, що містяться в базах ДФС, за якими ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС не подавали фінансової звітності. Поміж того, що жодного документального підтвердження цьому відповідачем суду не надано, вказані заключення є абсолютно довільними та безґрунтовними.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які були, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДФС, які, тим більше стосуються не позивача, а його контрагентів.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України, то враховується, що відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Підпунктом 133.4.3 пункту133.4 статті133 Податкового кодексу України передбачено, що у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених вказаним пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів.

Із змісту зазначеної норми п.133.4.3 ст.133 ПКУ вбачається, що податкове зобов'язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Відповідно обов'язок відповідача доказування правомірності свого рішення можливий саме через доказування нецільового використання активів позивачем. Однак, відповідачем не доведені належними доказами обставини щодо того, на яку іншу мету використані позивачем перераховані на користь вищезазначених контрагентів кошти.

При цьому відповідно до пп.134.1.1 пункту 134.1 ПКУ, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень 'стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Обов'язковою умовою нарахування податку на прибуток є визначення фінансового результату, який за правилами національних положень бухгалтерського обліку визначається як різниця між доходами та витратами платника податків. Без установлення факту отримання платником податків доходів та їх розміру неможливо визначити фінансовий результат за період, оскільки відсутній елемент об'єкта оподаткування.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, відповідач не встановив, що позивач в період, що перевірявся, отримував дохід. Відповідачем встановлено тільки, що в звітні періоди позивач проводив виплати на користь своїх контрагентів- ФОП ОСОБА_2, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС . Такі виплати - це втрати позивача, а не його доходи і факт понесення виплат у звітному періоді не означає, що в цьому звітному періоді платник податків отримав доходи.

Щодо посилань відповідачем у відзиві на позов на наявність встановлених фактів при досудовому розслідуванні по кримінальних провадженнях, зазначених у акті перевірки позивача, по контрагентах позивача (вчинення дій щодо пособництва службовим особам живого сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, свідчення по кримінальному провадженні директора про заперечення участі в фінансово-господарській діяльності), то судом враховується, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, наявність вироків, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів відповідачем надано не було. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного суду у постанові від 27.03.2018р. по справі № 816/8089/17.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Судом враховується, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області № НОМЕР_1 від 19.02.2018, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі 22375 (двадцять дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 10 коп. сплачених згідно квитанцій № 0.0.978136163.1 від 02.03. 2018 року та № 0.0.978126385.1 від 02.03. 2018 року.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_1 від 19.02.2018.

Стягнути на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" (код ЄДРПОУ 39662222, вул. Соборна, 285-А, м. Рівне, Рівненської області, 33000) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати у розмірі 22375 (двадцять дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 червня 2018 року.

Суддя Зозуля Д.П.