Постанова

від 05.06.2018 по справі 922/3776/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа № 922/3776/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача (вх. 585 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2018 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Жигалкіним І.П., повний текст якого складено 14.03.2018 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Косметік", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", м. Мерефа,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора Косметік", звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", в якій просив суд після збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача, загальну суми боргу в розмірі 15651,15 грн., що складається з заборгованості в сумі 13848,96 грн. за договором поставки № АК-01/09 від 01.09.2013 р.; пені за прострочення оплати за товар в сумі 1123,20 грн.; інфляційних втрат внаслідок знецінювання неотриманих грошей, що супроводжуються ростом цін на товари і послуги в сумі 553,96 грн.; 3% річних від прострочення суми боргу в розмірі 125,21 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2018 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат фарм" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кім. 8-7, код ЄДРПОУ 38117651, п/р 26004010373504 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора косметик" (01133, м. Київ, пров. Госпітальний, 1-А, офіс 65, код ЄДРПОУ 38749375, п/р 26009053117516 в ПАТ "КБ Приватбанк", МФО 321842) заборгованість в розмірі 13848,96 грн. за договором поставки № АК-01/09 від 01.09.2013 р.; пеню за прострочення оплати за товар в сумі 1123,02 грн.; інфляційні втрати внаслідок знецінювання неотриманих грошей, що супроводжуються ростом цін на товари і послуги в сумі 553,96 грн.; 3% річних від прострочення суми боргу в розмірі 125,21 грн. та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський виходив з того, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору, а тому - позовні вимоги визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про невмотивованість оскаржуваного рішення суду в частині врахування первинних документів, які не містять певних даних - зокрема, підписів осіб та печатки підприємства. Підставою для скасування рішення місцевого господарського суду апелянт також вважає обставини того, що за умовами укладеного між сторонами договору, поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця, проте позивачем такі заявки та специфікації не надано, як не надано і первинних документів за договором відступлення прав вимоги на частину боргу, заявленого до стягнення, а місцевим господарським судом цього не враховано.

Серед інших обставин, які на думку відповідача свідчать про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, відповідач зазначає невірне встановлення судом обставин щодо строків виконання зобов'язань за договором, щодо обов'язку позивача вивезти не реалізований товар, не дослідження судом причин ненадання звітів про реалізований товар, відсутності у відповідача саме грошового зобов'язання перед позивачем.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій останній з її доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

01.09.2013 року між ТОВ "Флора косметик" (Постачальником) та ТОВ "Астат фарм" (Покупцем) був укладений договір поставки № АК-01/09, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар протягом 3-х календарних днів з моменту отримання заявки Покупця, а Покупець - прийняти товар та оплатити його. Згідно п. 5.1. договору, Покупець зобов'язується здійснювати оплату товару по мірі реалізації один раз в 30 днів. П. 5.4. договору передбачено, що Покупець надає Постачальнику звіт про реалізований товар кожні 30 днів.

Відповідно до п. 6.1. договору, граничний термін реалізації товару 3 місяці, після чого поставлений або нереалізований товар підлягає поверненню Покупцем за рахунок Постачальника.

Всього протягом дії договору 2013-2017 р.р. на виконання умов договору Постачальником було поставлено товар на загальну суму 201947,63 грн., з яких відвантажено покупцеві товар на суму 197209,20 грн. та отримане відступлене право вимоги іншого кредитора на суму 4738,43 грн. Так, протягом дії договору було отримано оплату від покупця на суму 182876,75 грн. та повернуто товару Покупцем до Постачальника на суму 5221,92 грн. Останній раз оплата товару була здійснена Покупцем 23.06.2017 р.

П. 6.1. договору визначено, що граничним терміном реалізації товару є 3 місяці, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню Постачальнику. Враховуючи умови договору щодо обмеженого терміну реалізації товару, 29.09.2017 р. Постачальник звернувся до Покупця із претензією про погашення суми заборгованості або повернення товару із відповідним розірванням договору на підставі ст. 657 Цивільного кодексу України. Покупець на претензію не відповів, але повернув частково товар та залишив борг по справі за товар на суму 13848,96 грн.

Ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. В разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння зміна умов договору не допускається.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконані або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В п. 7.2. договору № АК-01/09 від 01.09.2013 р. зазначено, що в разі прострочення Покупцем (Відповідачем) оплати товару Постачальник (Позивач) має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано більш якісні копії видаткових накладних, про відсутність реквізитів в яких стверджував відповідач в апеляційній скарзі. На вказаних копіях міститься як підписи осіб, так і печатки підприємств. За викладеного, доводи апеляційної скарги в частині відсутності на видаткових накладних підписів та печаток - відхиляються колегією суддів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що підтвердженням факту того, що суми поставленого товару згідно зазначених (спірних) накладних визнані Відповідачем, є акти звіряння, які складені протягом дії договору, пізніше дат відповідних поставок, які підписані з боку Відповідача та знаходяться у копіях у матеріалах справи.

Теж саме стосується суми вимог, яка отримана Позивачем за договором про відступлення права вимоги №10 від 06.02.2014, відповідний договір про відступлення був оформлений 06.02.2014, а останній акт звіряння датований станом на червень 2017 року, отже, відповідна сума врахована у даному акті звіряння та визнана Відповідачем. Отже посилання відповідача на нібито невизнання даних сум та нібито невірну оцінку суду першої інстанції щодо врахування даних сум та визнання відповідної суми боргу, безпідставні, спростовуються матеріалами справи.

Стосовно ненадання специфікацій до договору, колегія суддів зазначає, що відсутність заявок покупця на поставку товару та специфікацій до договору не є вирішальним, оскільки здійснення поставки товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Стосовно строків реалізації за договором поставки: відповідно п.6.1 договору встановлений граничний термін реалізації товару 3 місяці, після чого поставлений але нереалізований товар підлягає поверненню Покупцем за рахунок Постачальника.

Враховуючи те, що сторонами у договорі було передбачено граничний термін оплати поставленого товару та в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем нереалізованого товару, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на не настання строку на реалізацію товару, є безпідставними та таким, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення і судовій практиці Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15.03.2017р. по справі №911/4620/15 та від 09.08.2017р. по справі №910/17610/15., де Верховний Суд України, розглядаючи спору з аналогічними умовами договорів поставки вказав, що аналіз чинного законодавства у сукупності з умовами договору дає підстави для висновку, що не реалізація товару протягом встановленого у договорі строку із моменту поставки та не вчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.

Щодо посилань Відповідача про відсутність грошових зобов'язань перед Позивачем, колегія суддів зазначає, що договором поставки прямо передбачений (п.1.1) обов'язок Покупця (відповідача) прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату. Окрім того, відповідальність щодо сплати пені також передбачена договором. Відповідно до умов п. 7.2 Договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Отже договором поставки №АК-01/09 від 01.09.2013 передбачено грошове зобов'язання Відповідача.

Підставою позову є неналежне виконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором №АК-01/09 від 01.09.2013.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.