Ухвала

від 16.05.2017 по справі 804/21/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2017 рокусправа № 804/21/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронової С.В.

судді: Мельника В.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 804/21/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

03.01.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Головпостачспецбуд з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 28.11.2016 року.

В обґрунтування свого адміністративного позову товариство зазначило, що відповідачем було протиправно прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2016 року, яким товариству донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю за січень 2013 - грудень 2014 року на загальну суму 186083,16 грн. Таке виносилось на підставі акта перевірки № 527/04-61-22-05/01417630 від 06.03.2015 року та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/2830/16 від 15.07.2016 року. Відтак, попередньо зазначеною постановою суду було визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0003122205 від 30.07.2015 року, яким товариству збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму - 279124,73 грн., у тому числі за основним платежем - 223299,78 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції - 55824,95 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення вперше прийнято за результатами проведеної перевірки на підставі акта № 527/04-61-22-05/01417630 від 06.03.2015 року. На думку позивача, у зв'язку із тим, що вищевказаним рішенням суду (набрало законної сили станом на 11.10.2016 року), це податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасоване, то визначені у ньому суми грошового зобов'язання отримали статус узгоджених у загальному розмірі - 186083,16 грн. Тож відповідач не врахував цього та протиправно виніс повторне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2016 року. Крім того, позивач як сторона договору оренди земельної ділянки, узгодив із контрагентом - Дніпропетровською міською радою - усі істотні умови цього договору, у тому числі, що стосується розміру орендної плати в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі як розміру земельного податку. А за рішеннями Верховного Суду України від 11.06.2013 року та від 24.06.2014 року зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у заоволенні адміністратвиного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.03.2015 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Головпостачспецбуд (далі - ТОВ Головпостачспецбуд ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю за січень 2012 року - грудень 2014 року.

Під час перевірки було встановлено, що 02.06.2005 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ Головпостачспецбуд укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,6036 га, що знаходиться за адресою: вул. Лісопильна, 10, м. Дніпропетровськ, кадастровий номер 1210100000:01:205:0032. За умовами договору згідно з п. 2.3 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить - 1113239,74 грн., орендна плата відповідно до пункту 4.1 договору становить 1% від нормативної грошової оцінки землі. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України. Договором передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 26.04.2005 року № 909, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6036 га, кадастровий номер 1210100000:01:205:0032, становить - 1113239,74 грн.

З урахуванням цих даних позивачем самостійно розраховувались суми податкового зобов'язання з орендної плати та подавались податкові декларації, які і становили предмет перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 527/04-61-22-05/01417630 від 06.03.2015 року, яким встановлені наступні порушення вимог чинного законодавства та зроблені такі висновки, а саме: занижено податкове зобов'язання з орендної плати за землю на 223299,78 грн. за період з січня 2012 року по грудень 2014 року, у томі числі за 2012 рік - 74433,26 грн., за 2013 рік - 74433,26 грн. та за 2014 рік - 74 433,26 грн., що призвело до порушення вимог п. 274.1 ст. 274, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є неврахування та несплата ТОВ Головпостачспецбуд протягом періоду 2012 - 2014 років суми орендної плати за земельні ділянки у розмірі, що визначена нормами Податкового кодексу України, не враховано збільшення розміру плати до трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі зазначеного акту перевірки податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 року № НОМЕР_2, яким ТОВ Головпостачспецбуд збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 279124,73 грн., з яких 223299,78 грн. - за основним платежем, та 55824,95 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обвязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Приписами статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до вимог частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року (Закону №161 - XIV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до абзацу другого статті 4 та абзацом першим статті 5 Закону №161 - XIV, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Приписами статті 13 Закону №161-XIV встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону №161-XIV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до абзацу першого, другого статті 21 Закону № 161 - XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно статті 24 Закону №161-XIV, орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати.

Приписами підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Приписами пункту 289.2 статті 289 ПК України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою.

Разом з тим, відповідно до пп. пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого договором розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм права викладена у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі №21-274а14 та від 16 березня 2016 року у справі №1170/2а-3151/12, яка в силу приписів ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У відповідності до абз.1 п.286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 розділу ІІ ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зокрема, у разі якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 58.1 ст.58 розділу ІІ ПК України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобовязань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Оскільки плата за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності є складовою податку на майно, розмір орендної плати за земельні ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Колегія суддів погоджується з тим, що, у перевіряємий період, а саме січень - грудень 2013 року та січень - грудень 2014 року, позивач повинен був самостійно нараховувати та сплачувати орендну плату з юридичних осіб у трикратному розмірі земельного податку. За розрахунком податкового органу сума земельного податку становить - 37216,77 грн., а річна сума орендної плати за 2013 та 2014 роки становить 111650,31 грн. відповідно за кожен період. Ці обставини були встановлені і вищевказаним рішенням суду від 15.07.2016 року, справа № 804/2830/16, що набрало законної сили станом на 11.10.2016 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 804/21/17 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов