Постанова

від 11.09.2018 по справі 804/21/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №804/21/17

адміністративне провадження №К/9901/53583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (суддя - Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (судді - Сафронова С.В., Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 804/21/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення,-

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача у справі №0000031530 від 28 листопада 2016 року.

Позов мотивований тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки винесене податковим органом (з тих же підстав та за той же період) податкове повідомлення-рішення №0003122205, яке позивачем у справі оскаржено в судовому порядку є узгодженим. Окрім того, Товариство зазначило, що зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій виходили з помилковості твердження позивача у справі про узгодженість усього податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0003122205. Окрім того, суди зазначили, що оскільки плата за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності є складовою податку на майно, розмір орендної плати за земельні ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права скаржник у справі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за тим самим платежем, за той самий період та на ту ж саму суму, що й податкове повідомлення-рішення №0003122205 від 30 липня 2015 року. При цьому відповідач від позову про стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням №0003122205 не відмовився.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в ньому норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

З 23 березня 2015 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю за січень 2012 року - грудень 2014 року.

Під час перевірки встановлено, що 02 червня 2005 року між Дніпропетровською міською радою та Товариством укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,6036 га, що знаходиться за адресою: вул. Лісопильна, 10, м. Дніпропетровськ, кадастровий номер 1210100000:01:205:0032. За умовами договору згідно з пункту 2.3 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить - 1113239,74 гривень, орендна плата відповідно до пункту 4.1 договору становить 1% від нормативної грошової оцінки землі. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України. Договором передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 26 квітня 2005 року № 909, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6036 га, кадастровий номер 1210100000:01:205:0032, становить - 1113239,74 гривень.

З урахуванням цих даних позивачем самостійно розраховувались суми податкового зобов'язання з орендної плати та подавались податкові декларації, які і становили предмет перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 527/04-61-22-05/01417630 від 06 березня 2015 року, яким встановлені наступні порушення вимог чинного законодавства та зроблені такі висновки, а саме: занижено податкове зобов'язання з орендної плати за землю на 223299,78 гривень за період з січня 2012 року по грудень 2014 року, у томі числі за 2012 рік - 74433,26 гривень, за 2013 рік - 74433,26 гривень та за 2014 рік - 74 433,26 гривень, що призвело до порушення вимог пункту 274.1 статті 274, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року № 0003122205, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 279124,73 гривень, з яких 223299,78 гривень - за основним платежем, та 55824,95 гривень - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду, оскаржуючи його. За результатами судового розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову від 15 липня 2016 року, справа №804/2830/16, якою адміністративний позов Товариства до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпропетровська міська рада про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково та визнано протиправним, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003122205 від 30 липня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем у розмірі - 74433,26 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 18608,31 гривень.

Суд мотивував своє рішення тим, що з урахуванням норм пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0003122205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за 2012 рік за основним платежем в розмірі - 74433,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18608,31 грн. є такими, що прийнято відповідачем протиправно, внаслідок чого підлягає скасуванню. Протиправність зазначеного податкового повідомлення-рішення у частині нарахувань за 2012 рік суд вбачав у тому, що оскільки 01 лютого 2012 року Товариство подало податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік, в якій була задекларована сума податкових зобов'язань з плати за землю, то 1095-денний термін донарахування податкових зобов'язань за 2012 рік відраховується від вказаної дати, тому на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - 30 липня 2015 року він вже сплинув. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0003122205 залишено без змін.

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, справа №804/2830/16, та набрала законної сили станом на 11 жовтня 2016 року.

28 листопада 2016 року на підставі акта № 527/04-61-22-05/01417630 від 06 березня 2015 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2016 року у справі №804/2830/16 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття податкового боргу як сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до абзацу 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

При цьому, за змістом пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідно до пункту 5 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку відносно того, що на момент розгляду судової справи №804/21/17, податкові зобов'язання, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення №0000031530 від 28 листопада 2016 року є не узгодженими з врахуванням ухвали Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 11 жовтня 2016 року у справі №804/2830/16 та відкликаним податковим повідомленням-рішенням №0003122205 від 30 липня 2015 року.

Окрім того, суди дійшли до правильного висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що законодавством визначено порядок винесення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення суми грошового зобов'язання в судовому порядку.

Щодо посилання позивача на те, що від позову про стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням №0003122205 від 30 липня 2015 року податковий орган не відмовився Суд зазначає наступне.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позову податкового органу про стягнення заборгованості з позивача у справі. Зазначена постанова обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення №0003122205 від 30 липня 2015 року є відкликаним.

Посилання Товариства на те, що його двічі притягнуто до відповідальності одного і того виду за одне й те саме правопорушення є неприйнятним з огляду на те, що податковим законодавством визначено порядок повторного винесення податкового повідомлення рішення у випадку зменшення суми грошового зобов'язання, яким і керувався відповідач у справі при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Окрім того, з позивача у справі не стягнуто заборгованість визначена першим податковим повідомленням-рішенням.

Виходячи з вищевикладеного, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 804/21/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер