Постанова

від 04.06.2018 по справі 914/909/13-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/909/13-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 (головуючий суддя Данко Л.С., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) про відмову у відкритті апеляційного провадження

у справі № 914/909/13-г Господарського суду Львівської області

за позовом Приватного підприємства "Орія"

до Фізичної особи-підприємця Гулки Ореста Ярославовича

про стягнення 3000,00 грн,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Гулки Ореста Ярославовича

до Приватного підприємства "Орія"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Приватне підприємство "Орія" (далі - ПП "Орія") звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гулки Ореста Ярославовича (далі - ФОП Гулка О.Я.) про стягнення 3 000 грн штрафу за невиконання ФОП Гулка О.Я. умов попереднього договору від 09.01.2013 щодо укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення магазину, площею 66,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Сихівська, 2, на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:041:004:0032.

У березні 2013 року ФОП Гулка О.Я. звернувся в Господарський суд Львівської області з зустрічним позовом до ПП "Орія" про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення магазину, площею 66,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Сихівська, 2, на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:041:004:0032, позначені на плані літерою "Б-1".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2013 (суддя Матвіїв Р.І.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, визнано за ФОП Гулка О.Я. право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, площею 66,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Сихівська, 2, на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:041:004:0032, позначені на плані літерою "Б-1", державну реєстрацію на вказане нерухоме майно доручено провести державному реєстратору у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У квітні 2015 року Львівська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2013.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 припинено апеляційне провадження по справі №914/909/13-г з розгляду апеляційної скарги Львівської міської ради.

У березні 2018 року Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради (далі - Управління) подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2013.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2013.

Ухвала мотивована тим, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строку для подання апеляційної скарги, а наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Управління подало касаційну скаргу, в якій просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- Управління здійснює участь у формуванні та реалізації політики міської ради та її виконавчих органів у сфері земельних відносин і організації землеустрою, отже суд першої інстанції, в порушення процесуального законодавства, не залучив Управління до участі у справі;

- суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 260 ГПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження, не залишивши попередньо апеляційну скаргу без руху, у разі визнання неповажними підстав поновлення строку на апеляційне оскарження;

- Управління не брало участі у справі та не могло знати про ухвалення рішення суду першої інстанції, тому невідкладно, після отримання копії рішення у справі 07.03.2018 звернулося з апеляційною скаргою;

- Управління є самостійною юридичною особою, може бути самостійно третьою особою у справі, тому твердження апеляційного господарського суду про обізнаність Управління про наявність судової справи, у якій воно не було залучено як сторона чи третя особа, у зв'язку з поданням Львівською міською радою апеляційної скарги у справі, не ґрунтується на правильному застосуванні ч.2 ст. 50 ГПК України.

Позивач та відповідач не надали відзиви на касаційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 295 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не перешкоджає перегляду ухвали апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, виходить з такого.

Відповідно до п. 13 ч. 1 Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посилаючись на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, Управління зазначає, що дізналося про оскаржуване судове рішення з реєстру права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, де вказано, що право власності на нежитлове приміщення магазину 66,1 кв.м належало Гулці О.Я. на підставі рішення суду по справі №914/909/13-г від 17.04.2013. Також, Управління зазначає, що невідкладно, після виявлення вказаних обставин, 19.01.2018 подало заяву про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії судового рішення, яке ним отримано 07.03.2018 (т.1 а.с. 241).

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України), місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140 Конституції України).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

Повноваження територіальної громади міста Львова здійснюється через органи місцевого самоврядування - Львівську міську раду, її виконавчі органи та органи, створені ними шляхом делегування повноважень, які відповідно до приписів чинного законодавства є юридичними особами та відповідно реєструються в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Повноваження Управління закріплені в Положенні про розмежування повноважень між Виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалами ЛМР № 219 від 19.10.2006 та № 3704 від 08.07.2010.

Таким чином, Управління є виконавчим органом Львівської міської ради, що здійснює реалізацію політики міської ради та виконавчих органів у сфері земельних відносин.

З огляду на викладене, враховуючи, що Управління є виконавчим органом Львівської міської ради, останнє звернулося з апеляційною скаргою, як орган місцевого самоврядування з пропуском річного строку з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, що, відповідно до ч.2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), унеможливлює поновлення строку на апеляційне оскарження, незалежно від причин пропуску цього строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 261 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Таким чином, як попередня редакція ст. 93 ГПК України містила річний строк на звернення з апеляційною скаргою для органу місцевого самоврядування, а скаржник - Управління, є виконавчим органом Львівської міської ради, так і ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII) містить присічний річний строк на апеляційне оскарження, отже у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.

Щодо посилання Управління на те, що його не було залучено до участі в справі, хоча суд ухвалив рішення про його права та інтереси, отже воно не було обізнане про оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Львівська міська рада відповідно до повноважень, покладених на неї Положенням про розмежування повноважень між Виконавчими органами Львівської міської ради, зверталась до Львівського апеляційного господарського суду в березні 2015 року з апеляційною скаргою на рішення суду від 17.04.2013, за наслідками розгляду якої 19.10.2015 винесено ухвалу про припинення провадження на підставі ч.1 ст.80, ст.ст. 86, 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка не оскаржена, не скасована та набрала законної сили 19.10.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління звертається з апеляційною та касаційною скаргами не в своїх інтересах, а в межах наданих Львівською міською радою повноважень за захистом прав територіальної громади міста Львова.

Таким чином, безпідставним є посилання Управління на те, що його, в порушення норм процесуального закону, не було залучено до участі в справі, оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом, Львівська міська рада, як безпосередній представник територіальної громади, вже зверталася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, але провадження за вказаною апеляційною скаргою було припинено у зв'язку з пропущенням річного строку.

Отже, обмеження, яке встановлено п.1 ч. 2 ст. 261 ГПК України щодо осіб, яких не було залучено до справи, у даному випадку не може бути застосоване до скаржника, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, Львівська міська рада вже зверталася з апеляційною скаргою, проте провадження було припинено, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.

Щодо доводів скаржника про необхідність залишення його апеляційної скарги без руху на підставі ч.3 ст. 260 ГПК України, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки ця норма процесуального закону не поширюється на ч.2 ст. 261 ГПК України.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Хоча суд апеляційної інстанції не застосував ч. 2 ст. 261 ГПК України (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 93 ГПК України), проте це не вплинуло на правильність висновку суду про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, у зв'язку з чим, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Управління без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду без змін, з мотивів, зазначених у даній постанові.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у справі №914/909/13-г залишити без змін, з мотивів викладених у даній постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.