Ухвала

від 30.05.2018 по справі 916/2130/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2130/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Міщенка І.С., Чумака Ю.Я.

за участю помічника судді - Шкурдової Ю.С. (за дорученням головуючого судді)

за участю представників:

прокурора - Гришина Т.А.

позивача - Чернова Г.А.

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 (головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Величко Т.А., Мишкіна М.А.) та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2015 (суддя Оборотова О.Ю.)

у справі № 916/2130/15

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креата Центр"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Заступник прокурора Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ-Іммобільє" (далі - Відповідач) про витребування у останнього на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлових приміщень першого поверху № 810 загальною площею 145,8 кв.м, розташованих по пров. Нечипуренка, 15, у місті Одесі.

Позов обґрунтовано відсутністю законних підстав для перебування спірного майна у володінні Відповідача, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі № 916/2545/13 визнано недійсними пункт 13 рішення Одеської міськради від 14.04.2010 № 5649-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" (далі - рішення Одеської міськради № 5649-V), а також договір міни, укладений між Одеською міськрадою і товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" (далі - ТОВ "АРТ") шляхом підписання 12.08.2010 удаваних правочинів: договору дарування об'єкта власності ТОВ "АРТ" загальною площею 6 756,7 кв.м і договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, у тому числі спірного об'єкта нерухомого майна, а тому це майно вибуло із володіння власника не з його волі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визнання недійсним договору міни від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, серед яких є спірне майно, через чотири роки після їх укладення, не може слугувати підставою для витребування вказаного майна у добросовісного набувача на законних підставах. Також, суд першої інстанції керувався приписами статей 256, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та виходив зі спливу позовної давності, перебіг якої необхідно починати із 5.12.2011 року (початок розгляду справи № 916/2545/13), та недоведеності прокурором поважності причин пропущення цього строку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 15.03.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2016 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2015 залишено без змін.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що здійснення Позивачем права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може розцінюватися як вираження волі територіальної громади, та, враховуючи, що спірні нежитлові приміщення вибули із володіння територіальної громади поза її волею, правомірними є вимоги Прокурора про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності, оскільки Одеській міській раді стало відомо про порушення свого права та про особу, яка його порушила, під час розгляду справи №26/17-5059-2011 не пізніше 18.01.2012, тобто з дня першого засідання у вказаній справі.

Прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі Прокурор, зокрема, посилається на неправильне застосування судами ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України щодо застосування строку позовної давності.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі №916/2130/15 за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2015 та призначено її до розгляду на 30.05.2018 о 13 год. 20 хв.

Під час підготовки справи до розгляду з'ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №907/50/16 за позовом Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал" про витребування майна з незаконного володіння, справу №907/50/16 за касаційною скаргою Заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі справи №907/50/16 на Велику Палату Верховного Суду став висновок Касаційного господарського суду, що, з огляду на наявність постанов Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15 та від 22.06.2017 у справі №6-1047цс17, існує правова невизначеність у застосуванні статей 387, 388 та статті 267 ЦК України, а саме щодо застосування інституту позовної давності до правовідносин, що регулюються ст.ст. 387, 388 ЦК України. Також, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, про те, що положення законодавства про позовну давність до вимог про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Разом з тим, правовідносини у цій справі №916/2130/15 є подібними до правовідносин у справі №907/50/16, оскільки виникли у зв'язку з витребуванням майна з чужого володіння, а підставою відмови в задоволенні позовних вимог у справі №916/2130/15 став висновок судів про сплив строку позовної давності при зверненні власника майна з позовом про витребування цього майна з чужого володіння.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів з власної ініціативи дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження за касаційною скаргою, поданою у справі, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №907/50/16.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 302, 303 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 916/2130/15 за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №907/50/16.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Міщенко І.С.

Чумак Ю.Я.