Ухвала

від 04.06.2018 по справі 820/5599/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 червня 2018 р.Справа № 820/5599/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ до Головного управління ДФС України в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановила:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ до Головного управління ДФС України в Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

18 травня 2018 року означене судове рішення повторно оскаржено ГУ ДФС у Харківській області в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на принесення апеляційної скарги.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник зазначає, що у період, встановлений апеляційним судом для усунення недоліків апеляційної скарги, ГУ ДФС у Харківській області було позбавлена можливості здійснити сплату судового збору, у зв'язку із забороною проведення платежів за платіжними дорученнями.

Скаржник також зазначає, що положеннями Закону України від 22 травня 2015 року № 484 - VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору , який набрав чинності 01 вересня 2015 року, органи ДФС України позбавлені пільг щодо сплати судового збору за подання процесуальних документів до суду. Відповідно до п. 6 абз. 3 статті 129 Конституції України та статті 7 КАС України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду крім випадків, встановлених законом. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, відповідно до якої кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Отже, забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну або касаційну скаргу. Відповідно до низки рішень Європейського суду, право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Скаржник зазначає, що ГУ ДФС у Харківській області протягом 2018 року зверталось до ДФС України з проханням розподілити кошторисні призначення за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки на І квартал 2018 року на загальну суму судового збору щонайменше у розмірі 11,2 млн. грн (листи ГУ ДФС у Харківській області від 03 січня, 29 січня, 15 лютого, 05 березня, 02 квітня, 18 квітня, 05 травня 2018 року). Натомість, фінансування поточного року за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки не охоплює нагальні потреби (безспірне списання коштів по арештам та сплату судового збору).

Вказує, що після 15 грудня 2017 року суттєво збільшені розміри судового збору за подання до адміністративного суду апеляційних скарг на рішення суду, заяв про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а також 200 відсотків ставки - за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду. Окрім іншого, з 15 грудня 2017 року контролюючі органи позбавлені можливості подання до суду клопотань про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору чи звільнення від його сплати.

Оскільки відповідач не втратив процесуального інтересу до розгляду справи і цей факт підтверджується наданням платіжного доручення № 950 від 15 травня 2018 року, яким, незважаючи на недостатність фінансування, сплачено судовий збір, ГУ ДФС у Харківській області просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 820/5599/17 та поновити ГУ ДФС у Харківській області процесуальний строк на принесення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарги на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

З матеріалів справи убачається, що повний текст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року отриманий відповідачем ГУ ДФС у Харківській області засобами рекомендованого поштового зв'язку 04 січня 2018 року /а.с. 65/.

22 січня 2018 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /а.с. 67-68/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2018 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області залишена без руху, скаржнику надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом направлення суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 113665,95 грн. /а.с. 73-74/. Зазначена ухвала отримана скаржником 31 січня 2018 року /а.с. 76/.

12 лютого 2018 року, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 26 січня 2018 року, до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги по справі № 820/5599/17 /а.с. 77-78/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у задоволенні означеного клопотання скаржнику відмовлено /а.с. 87-88/. Ухвалою цього ж суду від 23 лютого 2018 року апеляційна скарга повернута ГУ ДФС у Харківській області /а.с. 89/. Ухвали разом із апеляційною скаргою та доданими матеріалами отримані відповідачем 01 березня 2018 року /а.с. 91/.

18 травня 2018 року на рішення суду першої інстанції ГУ ДФС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу, до скарги надано оригінал платіжного доручення № 950 від 15 травня 2018 року про сплату судового збору за подання скарги у розмірі 113665,95 грн.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Так, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкривала стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (подалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ у пункті 39 справи Устименко проти України , принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії . Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України ).

Також, у пункті 74 Рішення у справі ОСОБА_1 проти Хорватії і пункті 70 Рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип належного урядування передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах ОСОБА_1 проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Не спростовують наведене й обставини звернення ГУ ДФС України у Харківській області з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею ч. 1 ст. 295 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 820/198/16, відповідно до якого, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Харківській області, колегія суддів враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем подано 18 травня 2018 року, тобто більше ніж через два місяці після її первісного повернення судом апеляційної інстанції; при цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

За змістом частин 2 та 3 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху &ln; &g&; у випадку, якщо вона подана після закінчення строків &lp; &gs;, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 3 ст. 243, ч.2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року по справі № 820/5599/17 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання, і на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3