Ухвала

від 25.06.2018 по справі 820/5599/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 червня 2018 р.Справа № 820/5599/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Мельнікової Л.В. ,

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ до Головного управління ДФС України в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановила:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю МІКРО-ТЕХ до Головного управління ДФС України в Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

18.05.2018 року означене судове рішення повторно оскаржено ГУ ДФС у Харківській області в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на принесення апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 року у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Харківській області відмовлено. Ухвалою цього ж суду від 04.06.2018 року апеляційна скарга відповідача залишена без руху з наданням 10-денного строку для усунення її недоліків: зазначення інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року по справі № 820/559/17.

20.06.2018 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДФС у Харківській області про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

В якості інших поважних причин, що обумовили пропуск процесуального строку на оскарження судового рішення, скаржник зазначає, що після того, як відпали обставини, які перешкоджали відкриттю апеляційного провадження (а саме після сплати судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 950 від 15.05.2018 року), ГУ ДФС у Харківській області 18.05.2018 року, тобто через три дні після отримання платіжного доручення та підготовки апеляційної скарги разом, повторно подано апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження, що свідчить про наявність процесуального інтересу контролюючого органу у вирішенні справи по суті.

Скаржник зазначає, що контролюючим органом вживалися всі заходи, спрямовані на усунення обставин, що перешкоджали відкриттю апеляційного провадження, зокрема:

- з моменту первісного повернення апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області неодноразово зверталося до ДФС України з листами Про збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки у 1 та 2 кварталі 2018 року (відповідно до листів від 12.03.2018 року № 1630/8/20-40-10-10-05, від 02.04.2018 року № 2286/8/20-40-10-10-05, від 18.04.2018 року № 2754/8/20-40- 10-10-05, від 05.05.2018 року № 3168/8/20-40-10-10-05);

- в означений період від Державної казначейської служби України у великій кількості надходили повідомлення щодо необхідності здійснення безспірного списання коштів, відповідно до яких, з рахунку ГУ ДФС у Харківській області проводилося безспірне списання грошових коштів, спрямованих на повернення судового збору суб'єктам господарювання.

Разом з тим, ГУ ДФС у Харківській області є територіальним органом ДФС України, яке фінансується з Державного бюджету України. Відповідно до п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів.

Проведення платежів, спрямованих на сплату судового збору здійснюється за запитом уповноваженої особи відділу фінансування ОДПІ до територіального органу Головного управління Державної казначейської служби м. Харкова Харківської області.

Скаржник зазначає, що у випадку наявності виконавчих листів про стягнення витрат по сплаті судового збору, територіальний орган Головного управління Державної казначейської служби м. Харкова Харківської області в першу чергу проводить безспірне списання коштів з рахунків. Відповідно до пункту 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 (із змінами), визначено коди програмної класифікації видатків бюджету: КЕКВ 2800, з яких проводиться безспірне списання.

На період встановлення даних щодо можливості списання грошових коштів з рахунку не проводяться платежі за платіжними дорученнями, які було підготовлено та направлено уповноваженими особами відділу фінансування ГУ ДФС у Харківській області до територіального органу Головного управління Державної казначейської служби м. Харкова Харківської області, за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Зазначені обставини свідчать, що тривалий час з рахунків ГУ ДФС у Харківській області проводяться безспірне списання коштів, спрямованих на погашення заборгованості зі сплати судового збору за іншими судовими справами. Означене зумовило неможливість сплати судового збору при первісній подачі апеляційної скарги та проміжок у два місяці між поверненням апеляційної скарги та її повторною подачею.

Окрім наведеного, скаржник зазначає, що значна сума судового збору (більше 100000,00 грн.) також унеможливлювало вчасну оплату судового збору з визначених вище підстав.

Відповідач вказує, що незабезпечення реалізації територіальними органами ДФС України права на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду позбавить можливості скасувати незаконні та необґрунтовані судові рішення, негативно вплине на процес забезпечення надходжень до Державного бюджету України чи економію бюджетних коштів. В той же час, за рахунок саме податкових платежів формується більша частина доходів, з яких першочергово кошти спрямовуються на виплати соціально-незахищеним верствам населення (дітям-сиротам, інвалідам, багатодітним сім'ям), забезпечується фінансування закладів охорони здоров'я та освіти, заходів економічного розвитку країни, а також своєчасність виплати заробітної плати, стипендії, інших виплат працівникам бюджетної сфери.

За наведених обставин, просить надати можливість захистити інтереси Держави та не позбавляти права на оскарження рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом установлено, що повний текст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року отриманий відповідачем ГУ ДФС у Харківській області засобами рекомендованого поштового зв'язку 04.01.2018 року /а.с. 65/.

22.01.2018 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /а.с. 67-68/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області залишена без руху, скаржнику надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом направлення суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 113665,95 грн. /а.с. 73-74/. Зазначена ухвала отримана скаржником 31.01.2018 року /а.с. 76/.

12.02.2018 року, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 26.01.2018 року, до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги по справі № 820/5599/17 /а.с. 77-78/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 року у задоволенні означеного клопотання скаржнику відмовлено /а.с. 87-88/. Ухвалою цього ж суду від 23.02.2018 року апеляційна скарга повернута ГУ ДФС у Харківській області /а.с. 89/. Ухвали разом із апеляційною скаргою та доданими матеріалами отримані відповідачем 01.03.2018 року /а.с. 91/.

18.05.2018 року на рішення суду першої інстанції ГУ ДФС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу, до скарги надано оригінал платіжного доручення № 950 від 15.05.2018 року про сплату судового збору за подання скарги у розмірі 113665,95 грн.

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішеннях по справі Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії від 13.01.2000 року та по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приходячи до висновку про задоволення клопотання ГУ ДФС у Харківській області, колегія суддів вважає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 287, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.

Поновити Головному управлінню ДФС у Харківській області строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року по справі № 820/5599/17.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання, і на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис)А.П. Бенедик Л.О. Донець