Рішення

від 30.05.2018 по справі 402/142/18

УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №402/142/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді -Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання - Кашнікова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське, Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до СТОВ "Агрофірма Нива" про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною позовною заявою в якій зазначила, що 18.05.2012 року між її чоловіком ОСОБА_2 та СТОВ "Агрофірма" "Нива" було укладено договір №515 оренди земельної ділянки строком на 10 років.

07.10.2013 року ОСОБА_2 помер.

Позивачка, як спадкоємець, 16 липня 2014 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку.

Перші роки після смерті чоловіка позивачка не могла належними чином займатись усім господарством, тому не заперечувала проти користування Відповідачем земельної ділянки.

В подальшому вирішила приступити до самостійного обробітку земельної ділянки та звернулась до відповідача із пропозицією про розірвання спірного договору.

Крім того, у зв"язку із зміною нормативно грошової оцінки землі із початку липня 2017 року почала систематично звертатись до Відповідача з пропозиціями спочатку переукладання договору а в подальшому і вимогою про розірвання.

У п. 37 договору оренди вказано, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Просить розірвати договір оренди землі №515 від 18 травня 2012 року укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та вказав, що договором оренди передбачена умова його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, та ця умова є підставою для розірвання спірного договору оренди, щодо клопотання представника відповідача про відмову у задоволенні позову у зв"язку із пропуском строку позовної давності просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що заперечує проти позову повністю. У власника земельної ділянки, претензій по договору не було. Позивач має такі самі обов"язки, як і попередній власник землі. Припинення договору оренди в односторонньому порядку не передбачено. Підстав для розірвання договору землі немає, адже відповідач не порушив жодних умов договору. Крім того просить в задоволенні позову відмовити у зв"язку із пропуском позивачкою строку позовної давності.

Суд встановив, що 18 травня 2012 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Агрофірма "Нива" був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 4.2953 га, яка розташована на території Кам"янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Зазначений договір зареєстрований відділом Держкомзему в Ульяновському районі Кіровоградської області 18.05.2012 року .

Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту серія Р1 №325108, виданого Ульяновсько районною державною адміністрацією.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 липня 2014 року, серія бланку НАА №89940, позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку розміром 4,2953 га.

У відповідності до ч. 1 ст. 148-1 Земельного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідності до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п. 37 договору оренди від 18 травня 2012 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору".

Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі окрім інших підстав цієї статті передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Цивільним кодексом України, а саме ч. 1 ст. 781 фактично дублюється норма ч. 4. ст. 32 Закону України Про оренду землі , та зазначається, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначені положення Цивільного кодексу України повністю відповідають захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, які національні суди ,відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , повинні застосовувати як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_3 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначив, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушені.

Як зазначалося вище договором оренди від 18 травня 2012 року, а саме п. 37 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни, або розірвання договору оренди.

Викладене підтверджується копією Договору оренди землі від 18 травня 2012 року (а.с.7-11), копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.25), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с.24), не викликає сумніву, є достовірним.

Відповідно до ст. ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.(ч.4 ст. 267 ЦК України)

Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено обов"язок особи знати про стан своїх майнових прав.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов"язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Судом встановлено, що оспорюваний договір оренди укладено 18.05.2012 року, 07.10.2013 року помер чоловік позивачки ОСОБА_2.

16 липня 2014 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2

Із зазначеним позовом до суду ОСОБА_1 звернулася лише 16.02.2018 року, тобто зі спливом строку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка після смерті чоловіка перші роки не заперечувала проти користування відповідачем земельною ділянкою, отримувала орендну плату та своїми діями підтвердила свою згоду на користування земельною ділянкою.

Щодо посилання позивачки про звернення до відповідача із пропозицією спочатку переукладання договору а зрештою подальшому з вимогою про розірвання спірного договору.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив, що позивачка додала до позовної заяви ( а.с.а.с.26,27) лист-пропозицію про розірвання договору оренди землі, яка датована 09.02.2018 року та заяву про розірвання спірного договору, яка датована 25.07.2017 року, однак документального підтвердження того, що зазначені лист та заява були отримані Відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачка достовірно знала та могла дізналася про існування договорівних відносин щодо використання СТОВ "Агрофірма "Нива" належної їй в порядку спадкування земельної ділянки саме починаючи із 16 липня 2014 року.

З позовними вимогами про розірвання договору оренди землі позивачка звернулася лише 16.02.2018 року (а. с. 1).

У відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України відповідач заявив про застосування позовної давності. (а.с. 42-44,170-172).

Таким чином, початок перебігу позовної давності розпочався із 16.07.2014 року, з часу коли позивачка могла довідатися про порушення свого права.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв"язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, без поважних на те причин.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. ст.. 12, 13, 76, 77, 78, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст.16,319,321,387,781,1218 Цивільного Кодексу України, ст.148-1 Земельного Кодексу України, ст.32 Закону України Про оренду землі , ст. 9 Конституції України,суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ульяновський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05.06.2018 року в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя: ОСОБА_4