Рішення

від 25.05.2018 по справі 372/3572/17

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3572/17

Провадження № 2-359/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 травня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участю представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/3572/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Витачів, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, від 18.08.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №4218, та стягнути солідарно з відповідачів судовий збір. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 18.08.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняла в дар, належну дарувальнику на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Витачів, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020. З 09.02.1999 року по 13.04.2011 року позивач та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. 05.10.2006 року подружжя на спільні кошти придбало земельну ділянку, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим номером №4331. Позивач визнана потерпілою в кримінальному провадженні № 12016100100012317 від 01.10.2016 року за ст. 190 ч. 2 КК України та за ст. 358 ч. 3 КК України, що розслідується Шевченківським УНП м. Києва. Згідно фабули кримінального провадження, відповідач ОСОБА_3 виготовив ряд завідомо підробних офіційних документів від імені позивача, її сина та своєї матері відповідача по справі ОСОБА_4, в тому числі спірний договір дарування земельної ділянки. Позивач посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 даруючи земельну ділянку, що була у спільній власності подружжя на момент укладення правочинів, не мав на те жодних повноважень, тому такий договір є недійсним, а земельна ділянка та будинок підлягає поверненню подружжю, тому вона звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві, та просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце слухання справи повідомлялися належним чином, заперечень щодо позову та клопотань про відкладення справи до суду не направили, тому суд вважає за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи наступного.

Судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_3 з 09.02.1999 року по 13.04.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії І-БК № 084903, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, актовий запис № 142, та копією рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2011 року.

27.09.2007 року ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯЕ № 596740 на право власності на земельну ділянку площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Витачів, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020.

18.08.2011 року був укладений договір дарування земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Витачів, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020.

12.11.2013 року позивач змінила прізвище з Троцан на Шешко-Максименко , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії І-ОК № 005598, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 45.

Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12016100100012317 від 01.10.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, за фактом заволодіння ОСОБА_3 обманним шляхом грошовими коштами ОСОБА_2, та виготовлення ним ряд завідомо підробних офіційних документів від імені ОСОБА_6, її сина, своєї матері ОСОБА_4

Відповідно до копії висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 8-4/2012 від 22.09.2017 року, підпис та рукописний текст ОСОБА_6Ф. в графі ОСОБА_6Ф. в заяві від 05.10.2006 року, виданої від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 на придбання ОСОБА_3 будь-яких земельних ділянок по всій території України зареєстровану в реєстрі № 4095 виконано не ОСОБА_6 (ОСОБА_2Ф.), а ОСОБА_3. Підпис в графі Обдаровувана та рукописний текст Максименко Катерина Федосіївна в договорі дарування земельної ділянки від 18.08.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо дарування земельної ділянки кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, розташованої в Київській області, Обухівському районі, с. Витачів, виконано не ОСОБА_4, а ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням зазначених норм права, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 717 ЦК України , за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 7, 8 Постанови № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

З аналізу зазначених правових норм, та досліджених в судовому засіданні доказів, вбачається, що при укладанні договору дарування від 18.08.2011 року, сторони в шлюбі не перебували, оскільки розірвала шлюб 13.04.2011 року, рішення суду про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя не приймалось, вирок суду у кримінальному провадженні № 12016100100012317 від 01.10.2016 року не виносився, висновок експерта № 8-4/2012 від 22.09.2017 року, що підпис та рукописний текст ОСОБА_6Ф. в графі ОСОБА_6Ф. в заяві від 05.10.2006 року, виданої від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 на придбання ОСОБА_3 будь-яких земельних ділянок по всій території України зареєстровану в реєстрі № 4095 виконано не ОСОБА_6 (ОСОБА_2Ф.), є неналежним доказом, оскільки в договорі дарування від 18.08.2011 року, не зазначається про заяву від 05.10.2006 року, виданої від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 на придбання ОСОБА_3 будь-яких земельних ділянок по всій території України, також не є належним доказом і протокол допиту відповідачки, та висновок експерта № 8-4/2012 від 22.09.2017 року, в частині, що підпис в графі Обдаровувана та рукописний текст Максименко Катерина Федосіївна в договорі дарування земельної ділянки від 18.08.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо дарування земельної ділянки кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, розташованої в Київській області, Обухівському районі, с. Витачів, виконано не ОСОБА_4, а ОСОБА_3, оскільки не порушує прав позивача, який не є стороною оспорюваного правочину, а є підставою для звернення до суду ОСОБА_4 з відповідним позовом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України

Згідно зі ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження умов недодержання сторонами вимог встановлених ст. 203 ЦК України, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання його недійсним, в зв"язку з недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Тому, позовна вимога позивача про стягнення судового збору також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 78-81, 89, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05.06.2018р.

Суддя: