Постанова

від 02.08.2018 по справі 372/3572/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3572/17 Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В. Провадження № 22-ц/780/3170/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С. Категорія 20 02.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Фінагеєва В.О., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В :

17 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просила, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 від 18 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №4218.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 18 серпня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняла в дар належну дарувальнику на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1.

З 09 лютого 1999 року по 13 квітня 2011 року позивач та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі.

05 жовтня 2006 року подружжя на спільні кошти придбало земельну ділянку, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим номером №4331.

Позивач визнана потерпілою в кримінальному провадженні №12016100100012317 від 01 жовтня 2016 року за ст. 190 ч. 2 КК України та за ст. 358 ч. 3 КК України, що розслідується Шевченківським УНП м. Києва.

Згідно фабули кримінального провадження, відповідач ОСОБА_3 виготовив ряд завідомо підробних офіційних документів від імені позивача, її сина та своєї матері відповідача по справі - ОСОБА_4, в тому числі спірний договір дарування земельної ділянки.

Позивач посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3, даруючи земельну ділянку, що була у спільній власності подружжя на момент укладення правочинів, не мав на те жодних повноважень, тому такий договір є недійсним, а земельна ділянка та будинок підлягає поверненню подружжю.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження умов недодержання сторонами вимог встановлених ст. 203 ЦК України, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання його недійсним, в зв'язку з недоведеністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні.

Просить заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач та відповідач ОСОБА_3 з 09 лютого 1999 року по 13 квітня 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, актовий запис №142 та рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року ( а.с. 37, 38-39 ).

На підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2006 року ОСОБА_3 27 вересня 2007 року видано державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 ( а.с. 34 ).

18 серпня 2011 року, в порушення прав та інтересів позивача, вимог чинного законодавства, був укладений договір дарування земельної ділянки згідно умов якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 ( а.с. 33 ).

12 листопада 2013 року позивач змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 45 ( а.с. 40 ).

При цьому, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12016100100012317 від 01 жовтня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, за фактом заволодіння ОСОБА_3 обманним шляхом грошовими коштами ОСОБА_2, та виготовлення ним ряду завідомо підробних офіційних документів від імені ОСОБА_6, її сина, своєї матері ОСОБА_4 ( а.с. 35-36 ).

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №8-4/2012 від 22 вересня 2017 року, підпис та рукописний текст ОСОБА_2 в графі ОСОБА_2 в заяві від 05 жовтня 2006 року, виданої від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 на придбання ОСОБА_3 будь-яких земельних ділянок по всій території України, зареєстровану в реєстрі №4095 виконано не ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ), а ОСОБА_3.

Підпис в графі Обдаровувана та рукописний текст Максименко Катерина Федосіївна в договорі дарування земельної ділянки від 18 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо дарування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 розташованої в АДРЕСА_2 виконано не ОСОБА_4, а ОСОБА_3 ( а.с. 20-28 ).

Зазначені обставини підтвердила ОСОБА_4 у ході досудового розслідування ( а.с. 11-17 ).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, спірна земельна ділянка була набута подружжям за час шлюбу та є спільною сумісної власністюподружжя у розумінні положень ст. 60 СК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 4 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказі на підтвердження того, що ОСОБА_2, як співвласник майна, надала свою згоду, або уповноважила ОСОБА_3 на вчинення спірного правочину.

За таких обставин, суд першої інстанції, з точки зору апеляційного суду, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, і, без додержання норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 60 СК України, ст.ст. 203, 215, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення зазначених норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні, знайшли своє підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Відповідно, апеляційні вимоги апелянта, на переконання суду другої інстанції, підлягають частковому задоволенню згідно ст. 60 СК України, ст.ст. 203, 215, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, а відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до положень ст. 376 ЦПК України

Також, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір не у солідарному порядку, як того просить апелянт, а у розмірі по 800 (( 1 600 х 0,4 + 1 600 х 0,4 х 150 : 100 ) : 2 ) грн., з кожного із відповідачів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 який укладений 18 серпня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю. і зареєстрований в реєстрі за №4218.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 800 грн., з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

В.О. Фінагеєв