Постанова

від 04.06.2018 по справі 910/4608/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа№ 910/4608/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників сторін

від позивача Куций О.М.

від позивача Жилка І.П.

від відповідача Суржан Є.В., Сов'як В.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 (повний текст складено 25.04.2017) по справі №910/4608/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Бобруйськбіотехнології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс"

про стягнення 360 859,63 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бобруйськбіотехнології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" про стягнення боргу згідно з видатковими накладними № 88 та № 89 від 04.11.2014 у розмірі 360 859,63 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що по видатковій накладній № 88 від 04.11.2014 та видатковій накладній № 95 від 04.11.2014 він здійснив поставку визначеного сторонами товару. Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 233350,00 грн, а також 3 % річних в розмірі 14365,40 грн та інфляційні втрати в розмірі 113144,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 по справі №910/4608/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобруйськбіотехнології" заборгованість в розмірі 233 350,00 грн, 3 % річних в розмірі 14365, 40 грн, інфляційні втрати в розмірі 113 144,23 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 412,89 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що поставка позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем в свою чергу, здійснено часткову оплату отриманого товару в розмірі 199 550,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що між сторонами існували також інші зобов'язання, за якими позивач мав заборгованість перед відповідачем, в зв'язку з чим між позивачем та відповідачем підписано акти взаємозаліку заборгованості. Так, відповідно до зазначених актів у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставку товару по видатковій накладній № 88 від 04.11.2014 та видатковій накладній № 95 від 04.11.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 07.05.2018 розгляд справи №910/4608/17 призначено на 21.05.2018.

21 травня 2018 року судове засідання не відбулося, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 розгляд справи призначено 29.05.2018.

В судовому засіданні 29.05.2018 оголошено перерву до 04.06.2018.

В судове засідання 04.06.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

В листопаді 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бобруйськбіотехнології" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" (далі -покупець) досягнута домовленість про купівлю-продаж концентрату протиобліднювальної рідини, загальною вартістю 432900,00 грн.

На виконання зазначеної домовленості позивач поставив, а відповідач прийняв концентрат протиобліднювальної рідини (5л) у загальній кількості 4 810 шт. на загальну суму 432900,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 88 від 04.11.2014 та видатковою накладною № 95 від 04.11.2014.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо, відповідно до акта цивільного законодавства, для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, наявні в матеріалах справи видаткові накладні від 04.11.2014 містять найменування товару, його кількість, ціну та підпис уповноважених осіб сторін. Відтак, між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару в розмірі 199550,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особових рахунках позивача.

Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 233 350,00 грн.

В той же час, апелянт зазначає, що зазначена заборгованість залікована в рахунок погашення боргу позивача перед відповідачем, яка виникла з інших правовідносин.

Так, апелянтом, на підтвердження своїх доводів надано акти взаємозаліку №5 від 30.09.2015, №4 від 30.06.2015, №1 від 31.03.2015, №4 від 31.12.2014.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання зазначених актів до суду першої інстанції, апелянт зазначає, що не був повідомлений про розгляд даної справи, позовну заяву та ухвали суду першої інстанції не отримував.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 порушено провадження по справі №910/4608/17, розгляд справи призначено на 24.04.2017.

Зазначена ухвала надіслана сторонам по справі.

В той же час, як вбачається з відмітки відділу поштового зв'язку (а.с.6) зазначена ухвала повернута на адресу суду першої інстанції за закінченням терміну зберігання .

Таким чином, відповідач не був повідомлений про розгляд справи.

При цьому, рішення місцевого господарського суду проголошено в першому судовому засіданні, за відсутності представника відповідача, який не повідомлений про розгляд справи належним чином.

Колегія суддів звертає увагу, що в Рішенні Європейського суду з прав людини від 02 лютого 2017 року у справі "Лопушанський проти України" (Заява N 27793/08) Суд встановив, що з огляду на відсутність будь-яких доказів того, що заявник був належним чином повідомлений про судове засідання, апеляційний суд мав відкласти засідання, але не зробив цього.

Відтак, відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені процесуальним законом.

Колегія суддів звертає увагу, що висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог місцевий господарський суд мотивував тим, що відповідач не спростував обставини щодо несплати заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає докази надані апелянтом, та які не були подані до суду першої інстанції

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначає апелянт, між ним та позивачем 01.09.2014 укладено договір зберігання №010914/2.

Також, 01.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір на організацію та виконання навантажувальних робіт №010914/1.

На виконання зазначених договорів відповідач надав відповідачу послуги на суму 238800,00 грн, які неоплачені позивачем.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними, у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви, як одностороннього правочину, не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони, як односторонній правочин, слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін, в такому разі, є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Таким чином, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Як вбачається з наданих апелянтом актів взаємозаліків №5 від 30.09.2015, №4 від 30.06.2015, №1 від 31.03.2015, №4 від 31.12.2014, між сторонами проведено взаємозалік вимог між позивачем та апелянтом за надані послуги.

Крім того, між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків.

При цьому, колегія суддів враховує, що у відзивах на апеляційну скаргу, позивач посилається лише на те, що на його думку Київський апеляційний господарський суд безпідставно поновив строк на подання апеляційної скарги та відкрив провадження по даній справі.

Заперечення щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, у відзивах на апеляційну скаргу відсутні.

Колегія суддів в судовому засіданні оглянула оригінали вищезазначених актів, договорів на організацію та виконання навантажувальних робіт №010914/1 та зберігання №010914/2, а також податкових накладних.

Твердження представника відповідача про підробку підписів та печаток відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, в порядку ст. 73 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено існування заборгованості у відповідача, з огляду на проведений між сторонами взаємозалік вимог.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, з огляду на ухвалення рішення по справі у відсутність відповідача, який не повідомлений про час та місце судового розгляду.

В свою чергу, вищезазначене порушення призвело до порушення прав відповідача щодо доступу до правосуддя.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 по справі №910/159/18 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 3 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 по справі №910/4608/17. Постановити нове.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобруйськбіотехнології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" про стягнення боргу в розмірі 360859,63 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобруйськбіотехнології" (02094, м. Київ, вулиця Мурманська, будинок 3; ідентифікаційний код: 39162312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал-Сервіс" (02002, м. Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 23; ідентифікаційний код: 34875031) 8119 грн. 34 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/4608/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.06.2018.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай