Постанова

від 04.06.2018 по справі 925/1615/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа№ 925/1615/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2018

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 (дата підписання повного тексту рішення - 12.03.2018)

у справі № 925/1615/17 (суддя - Дорошенко М.В.)

за позовом Фермерського господарства "МЕРЕДІАН-К"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання додаткової угоди укладеною,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 Фермерське господарство "МЕРЕДІАН-К" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 02.10.2007.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що позивач, як орендар, після закінчення строку дії укладеного між Фермерським господарством "МЕРЕДІАН-К" та Уманською районною державною адміністрацією договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 02.10.2007 продовжував користуватись орендованими земельними ділянками, належним чином виконував свої обов'язки за договором та протягом місяця не одержував від орендодавця листа-повідомлення про заперечення у поновленні цього договору на новий строк. Тому, на думку позивача, вказаний договір в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором. Проте, відповідач необгрунтовно ухиляється від укладення запропонованої позивачем додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі №925/1615/17 позов задоволено повністю.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 02.10.2007, укладеного між Фермерським господарством "МЕРЕДІАН-К" та Уманською районною державною адміністрацією і зареєстрованого в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.10.2007 за №040779400022.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач після закінчення строку дії договору від 02.10.2007 продовжував користування орендованими земельними ділянками і належно виконував свої обов'язки за договором від 02.10.2007. Крім того, відсутність у позивача, з незалежних від нього причин, як у період з 09.10.2017 по 08.11.2017 так і пізніше, листа-повідомлення відповідача від 02.11.2017 про заперечення у поновленні договору, тому в силу приписів частин 6 - 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір від 02.10.2007 вважається поновленим на той самий строк (на 10 років) і на тих же умовах, які були ним передбачені.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що Головне управління належним чином виконало умови ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі було направлено позивачу 04.11.2017. Крім того, вказав, що лист №23-13-Ш-5660 від 12.02.2018 виконуючого обов'язки директора Черкаської дирекції ПАТ "Укрпошта" підтверджує те, що лист дійсно був направлений, а подальші дій щодо доставки листа до повноважень Головного управління не входять. Також, відповідач звернув увагу на те, що позивач не надав належних доказів щодо подальшого використання земельної ділянки, оскільки вважає, що складання акту обстеження земельних ділянок відноситься до повноважень контролюючих органів у сфері земельних ділянок.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, і рішення - без змін, оскільки оскаржене рішення є обґрунтованим та винесене з дотриманням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі № 925/1615/17та призначено до розгляду справу на 23.05.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 04.06.2018.

В судових засіданнях представник відповідача надавав свої пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області - слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.10.2007 між Уманською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "МЕРЕДІАН-К" (орендар), на підставі розпорядження голови Уманської районної державної адміністрації від 14.09.2007 №264, укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (далі - договір від 02.10.2007) (т. 1; а.с. 11-12).

Відповідно до умов договору оренди орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування чотири земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 71,0735 га, в тому числі 51,5010 га ріллі із земель запасу та 19,5725 га ріллі із земель резервного фонду Коржовокутської сільської ради Уманського району Черкаської області, які знаходяться за межами села Коржовий Кут Уманського району Черкаської області.

Пунктом 2.1 договору від 02.10.2007 передбачено, що в оренду передаються чотири земельних ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 71,0735 га, а саме: земельна ділянка кадастровий номер - 7124383800:02:000:0001, площею 19,5725 га - ріллі із земель резервного фонду; земельна ділянка кадастровий номер - 7124383800:02:000:0002, площею 10,7140 га ріллі; земельна ділянка кадастровий номер - 7124383800:02:000:0003, площею 32,2502 га ріллі; земельна ділянка кадастровий номер - 7124383800:02:000:0004, площею 8,5368 га ріллі із земель запасу Коржовокутської сільської ради Уманського району Черкаської області, які знаходяться за межами села Коржовий Кут Уманського району Черкаської області.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( п. 3.1 договору від 02.10.2007).

Даний договір був зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" та у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.10.2007 за №040779400022.

Як вбачається з договору, останнім днем десятирічного строку дії договору від 02.10.2007 є 08.10.2017. Отже, строк дії договору закінчився з 09.10.2017.

З 01.01.2013 повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" перейшли від районних державних адміністрацій до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, яким, на той час, було Державне агентство земельних ресурсів України, та до його територіальних органів.

Наказом від 25.01.2013 №40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях. Згідно з пунктом 4.32 якого, Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Згідно з пунктом 2 та пунктом 5 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру": утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Черкаській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області; встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

25.04.2015 проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Держгеокадастру України від 26.05.2015 №84 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області" погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

Отже, внаслідок реорганізації Головного управління Держземагенства у Черкаській області його повноваження перейшли до правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області і з 26.05.2015 відповідач є фактичним орендодавцем вказаних у договорі від 02.10.2007 земельних ділянок.

Колегія суддів встановила, що Фермерським господарством "МЕРЕДІАН-К" не надано доказів письмового повідомлення відповідача, за шість місяців до дня закінчення строку дії договору, про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору від 02.10.2007 на новий строк.

04.11.2017 відповідач надіслав позивачу лист-повідомлення від 02.11.2017 №31-23-0.32-9484/2-17, яким повідомив про своє заперечення проти поновлення договору від 02.10.2007 на новий строк. Лист було відправлено ПАТ "Укрпошта" рекомендованим листом з цифровим ідентифікатором 1803601152397, за адресою: 20366 с. Коржовий Кут (т. 1; а.с. 45-46).

Відповідно до даним офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" в мережі Інтернет щодо відстеження поштових відправлень поштове відправлення з цифровим ідентифікатором 1803601152397 було вручене адресату 14.11.2017 в селі Острівець Уманського району Черкаської області з поштовим індексом 20363 (т. 1; а.с. 51-52).

На запит позивача, виконуючий обов'язки директора Черкаської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" листом від 12.02.2018 №23-13-Ш-5660 повідомив представника позивача, що рекомендований лист з ідентифікатором 1803601152397 згідно з виробничими документами був інформаційно направлений за зоною обслуговування у відділення поштового зв'язку Дубова, проте підтвердження вручення даного поштового відправлення адресату відсутні. Подія вручення створена була помилково іншого відправлення та відділення поштового зв'язку. Наразі встановити місцезнаходження цього рекомендованого листа не вдається (т. 1; а.с. 73).

Як встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку дії договору від 02.10.2007 позивач продовжив користуватися орендованими за цим договором земельними ділянками і належним чином виконувати свої зобов'язання орендаря, що підтверджується довідкою Уманської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.12.2017 №7405/23-05-07-020 і актом обстеження земельних ділянок від 13.12.2017 (т. 1; а.с. 22-23).

16.11.2017 позивач звернувся до відповідача з листом, яким повідомив про ненадходження йому протягом місяця з дня закінчення строку дії договору від 02.10.2007 листа-повідомлення про заперечення у поновленні цього договору і, що, договір в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які ним були передбачені, у зв'язку з чим позивач запропонував відповідачу підписати у другій Черкаській державній нотаріальній конторі о 10 год. 00 хв. 27.11.2017 додаткову угоду про поновлення договору від 02.10.2007 на новий або запропонувати інші дату, час, нотаріальну контору для підписання і нотаріального посвідчення такої додаткової угоди, проект якої позивач додав до вказаного листа-повідомлення (т. 1; а.с. 24-25).

Однак, відповідач свого представника 27.11.2017 о 10 год. 00 хв. у другу Черкаську державну нотаріальну контору не направив, про що позивач склав акт (т. 1; а.с. 26).

28.11.2017 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом, яким ще раз повідомив про ненадходження йому протягом місяця з дня закінчення строку дії договору від 02.10.2007 листа-повідомлення про заперечення у поновленні цього договору і, що, останній в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які ним були передбачені, у зв'язку з чим позивач запропонував відповідачу підписати у другій Черкаській державній нотаріальній конторі о 10 год. 00 хв. 07.12.2017 додаткову угоду про поновлення договору від 02.10.2007 на новий або запропонувати інші дату, час, нотаріальну контору для підписання і нотаріального посвідчення такої додаткової угоди, проект якої позивач додав до вказаного листа-повідомлення (т. 1; а.с. 27-28).

Відповідач також свого представника 07.12.2017 о 10 год. 00 хв. у другу Черкаську державну нотаріальну контору не направив, про що позивач склав акт (т. 1; а.с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи, докази надання відповіді на листи позивача від 16.11.2017 та від 28.11.2017 як і докази їх надіслання (вручення) позивачу відповідач, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, не надав.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Цивільний кодекс України передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч. 1 ст. 764 ЦК України і ч. 1 ст. 777 ЦК Кодексу.

Частиною 1 ст. 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Крім того, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема, у частинах 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк і процедура реалізації цього права.

Так, частинами 1, 2, 3, 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Зі змісту частини 1 вказаної норми вбачається, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Так, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідним є наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Водночас, як на підставу позовних вимог про поновлення договору оренди земельної ділянки позивач посилається на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якою передбачена зовсім інша підстава поновлення договору оренди, а саме, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14.

Тобто, законодавчо відокремлено переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", від права вважати продовженим договір оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, яке визначене у інших частинах статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частинами 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення права на поновлення договору) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не повідомив відповідача за 6 місяців до закінчення строку дії договору про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору від 02.10.2007 на новий строк, всупереч п. 3.1 договору від 02.10.2007.

Тобто, позивач не скористався своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору від 02.10.2007. Водночас, на переконання колегії суддів, не виключає можливості його поновлення на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме у разі продовження користування позивачем виділеною земельною ділянкою, належного виконання ним своїх обов'язків за договором і за відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору від 02.10.2007, тобто протягом періоду з 09.10.2017 по 08.11.2017, листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні цього договору.

Доказом продовження користування позивачем виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору від 02.10.2007 є складений комісією у складі: голови Фермерського господарства "МЕРЕДІАН-К"; фінансового директора цього ж господарства; голови села Коржовий Кут; головного спеціаліста відділу організації виробництва, переробки та маркетингу продукції сільського господарства управління агропромислового розвитку Уманської райдержадміністрації акту обстеження земельних ділянок від 13.12.2017. В даному акті за результатами проведеного обстеження земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124383800:02:000:0001 площею 19,5725 га, 7124383800:02:000:0002 площею 10,7140 га, 7124383800:02:000:0003 площею 32,2502 га та 7124383800:02:000:0004, площею 8,5368 га встановлено, що земельні ділянки використовуються Фермерським господарством "МЕРЕДІАН-К" та на них проведені агротехнічні заходи, а саме: внесено мінеральні добрива та проведена зяблева оранка.

Тому, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи представника відповідача щодо неналежності вказаного акту як доказу користування позивачем вказаними земельними ділянками через відсутність у ньому даних про їх засівання сільськогосподарськими культурами господарський суд, оскільки засівання земельних ділянок можливе як восени озимими так і весною ярими сільськогосподарськими культурами. Внесення ж позивачем мінеральних добрив та оранка землі є складовими частинами технологічного процесу вирощування сільськогосподарських культур і ознакою використання позивачем земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

Також, посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо неналежних доказів подальшого використання земельної ділянки, оскільки складання акту обстеження земельних ділянок відноситься до повноважень контролюючих органів у сфері земельних ділянок, є безпідставне.

Так, приписами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 189 Земельного кодексу України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Дослідивши акт обстеження земельних ділянок колегія суддів зазначає, що вказаний акт скріплено печаткою Коржовокутської сільської ради та підписано головним спеціалістом відділу організації виробництва, переробки та маркетингу продукції сільського господарства управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Власюком Р.Ю., тобто представником сільської ради, що має самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

З огляду на вищевказане, колегія суддів прийшла до висновку, що зазначений акт обстеження земельних ділянок є належним доказом подальшого використання Фермерським господарством "МЕРЕДІАН-К" земельної ділянки, оскільки останній підписаний повноважним представником сільської ради.

Також, фактом належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 02.10.2007 є лист №7405/23-05-07-020 Уманської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.12.2017 про нараховані позивачем суми орендної плати за земельну ділянку загальною площею 71,0735, розташованої в адміністративних межах с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області, в розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки землі за 2015 - 2017 і відсутність заборгованості зі сплати орендної плати за землю.

Доказу спростування вищенаведеного факту, ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного суду відповідач не надав.

Суд першої інстанції вірно встановив, що Фермерським господарством "МЕРЕДІАН-К" не було отримано від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області лист-повідомлення від 02.11.2017 про заперечення у поновленні договору протягом місяця після закінчення строку дії договору, а саме протягом періоду з 09.10.2017 по 08.11.2017, та після цього періоду.

Більш того, колегія суддів наголошує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку" рекомендоване поштове відправлення є різновидом реєстрованих відправлень та вручається одержувачу під розписку. Проте, відповідач не надав, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, розписки позивача про отримання даного відправлення.

Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній опис вкладення до цінного листа, в якому повинно бути зазначено, що саме направлено відправником в конверті. Отже, відповідачем не доведено, що ним було відправлено саме лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Враховуючи встановлені обставини справи, оскільки Фермерське господарство "МЕРЕДІАН-К" продовжувало користуватися орендованими земельними ділянками після закінчення строку дії договору від 02.10.2007, не повертало її орендодавцю, належно виконувало обов'язки за договором від 02.10.2007, а також відсутність у нього з незалежних від нього причин як у період з 09.10.2017 по 08.11.2017 так і пізніше листа-повідомлення відповідача від 02.11.2017 про заперечення у поновленні договору, тому колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для поновлення договору від 02.10.2007 відповідно до частин 6, 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, з врахуванням встановленої законодавцем необхідності оформлення такого поновлення договору шляхом обов'язкового укладення додаткової угоди із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення цим органом про поновлення договору оренди землі, а також встановленого судом факту її неукладення у місячний строк, колегія суддів зазначає, що законні права позивача підлягають захистові шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору про його продовження на той самий строк.

Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що запропонована позивачем редакція додаткової угоди до договору від 02.10.2007 відповідає вимогам частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих же умовах, які ним були передбачені.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про визнання додаткової угоди укладеною підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі № 925/1615/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі № 925/1615/17 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі № 925/1615/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі № 925/1615/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1615/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 06.06.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк