Постанова

від 31.05.2018 по справі 910/28455/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 910/28455/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 31.05.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018

у справі №910/28455/15 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сучасні будівельні рішення

треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджи Продакт ;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Завод будівельних матеріалів №1

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет (далі, відповідач-1 або ТОВ Каховка Маркет ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сучасні будівельні рішення (далі, відповідач-2 або ТОВ ТД Сучасні будівельні рішення ) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна №1 від 14.05.2010, укладеного між відповідачами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджи Продакт (далі, третя особа-1 або ТОВ Енерджи Продакт ) та на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Завод будівельних матеріалів №1 (далі, третя особа-2 або Завод).

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що в рахунок забезпечення виконання Договору про відкриття кредитної лінії №ІВ386-МВ/08 від 24 листопада 2008 року між ним, як правонаступником Закритого акціонерного товариства Альфа-Банк (іпотекодержателем), та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних матеріалів №1 (іпотекодавцем) був укладений Іпотечний договір №91/09 від 02 березня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №3257, за умовами якого останній передав йому:

- об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 31742,1 кв.м., туалет літ. Б, огорожа 1, 2 по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області;

- майнові права на цей об'єкт (Корпус), будівництво якого не завершене та який стане власністю Заводу після завершення будівництва. Відповідно до проекту будівництва Корпус має такі техніко-економічні показники, як: продуктивність цеха по виготовленню газобетонних панелей та дрібних блоків - 893 куб.м. на добу, площа забудови (частини, що реконструюються) - 22929 кв.м., площа твердого покриття - 32561 кв.м.;

- земельну ділянку загальною площею 7,1757 га по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області (кадастровий номер: 6510700000:13:047:0019) для будівництва та обслуговування заводу будівельних матеріалів.

У квітні 2009 року будівництво Заводу було закінчене.

4 березня 2010 року Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради видано Заводу свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю заводу по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області.

Позивач вказував, що у березні 2015 року під час розгляду Господарським судом Херсонської області справи №923/329/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет (відповідач-1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи Продакт (третя особа-1) про стягнення 196 875 000,00 грн. та зобов'язання повернути майно в натурі йому стало відомо про те, що поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків, модель ТТ-8 000, розмір 6260*2423,5*3242,3, серійний номер 6350-0001, виробник Aircrete Europe B.V. The Netherlands, та електрошафу для поворотного столу загальною вартістю 680 642,49 грн. з урахуванням ПДВ, що знаходиться по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області та який є невід'ємною складовою Заводу, на підставі Договору купівлі-продажу №0804/2-С від 8 квітня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних матеріалів №1 (далі, третя особа-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сучасні будівельні рішення (далі, відповідач-2), був проданий останньому.

У подальшому це майно на підставі Договору купівлі-продажу майна №1 від 14 травня 2010 року (спірного договору) було відчужене відповідачем-2 у справі Товариству з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет (відповідачу-1).

Позивач стверджує, що продаж вищевказаного майна, яке входило до предмету іпотеки, за обома зазначеними договорами відбулося без отримання його згоди як іпотекодержателя, у зв'язку з чим спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 позов Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк задоволено.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу майна №1 від 14 травня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сучасні будівельні рішення та Товариством з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет .

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет (65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 25/48, код 24107955) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код 23494714) 609 грн. витрат по оплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сучасні будівельні рішення (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15, офіс 6, код 36462980) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код 23494714) 609 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу, переданого в іпотеку Банку, а тому правочин щодо його відчуження без згоди іпотекодержателя (Банку) згідно частини 3 статті 12 Закону України Про іпотеку є недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/28455/15. До апеляційної скарги відповідачем-1 також було додане клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення суду є незаконним, необґрунтованим та прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ Каховка Маркет зводяться до наступного:

- здійснюючи судовий розгляд справи №910/28455/15 судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права, які регулюють правила виключної підсудності справ про банкрутство, а також всупереч положенням статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнано недійсним правочин за позовом особи, яка не мала права на його пред'явлення;

- судом прийнято рішення з ігноруванням процедури переходу для розгляду цієї справи по новому Господарському процесуальному кодексу у редакції, яка діє з 15.12.2017;

- висновок суду про те, що поворотний стіл є приналежною частиною будівлі є безпідставним, оскільки суперечить положенням статті 5 Закону України Про іпотеку та статтям 186, 191, 575 Цивільного кодексу України. За твердженнями відповідача-1 поворотний стіл є рухомим майном, оскільки його можна демонтувати та перемістити без знецінення та зміни призначення, а тому він не може бути предметом договору іпотеки;

- Банком не надано суду доказів на підтвердження того, що укладенням спірного договору купівлі-продажу були порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/28455/15; відкрито апеляційне провадження у справі №910/28455/15, розгляд справи призначено на 31.05.2018.

14.05.2018 представник позивача подав через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Каховка Маркет , рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/28455/15 залишити без змін.

29.05.2018 від представника Компанії Естро ЛТД адвоката Барбула О.О. надійшла заява про залучення до участі у справі №910/28455/15 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Компанії Естро ЛТД (103 Sham Peng Tong Plaza, Victoria, Mahe, Seychells, номер компанії 066266), оскільки права Компанії Естро ЛТД можуть бути порушені прийнятим судовим рішенням у даній справі.

У судове засіданні 31.05.2018 з'явився представник позивача.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів та третіх осіб.

Представник позивача у судовому засіданні проти залучення до участі у справі Компанії Естро ЛТД як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, ухвалив відмовити у задоволенні заяви Компанії Естро ЛТД про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, враховуючи наступне.

За змістом статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Так, Компанія Естро ЛТД в обґрунтування поданої 29.05.2018 заяви зазначає, що між Компанією Естро ЛТД та ТОВ Каховка Маркет було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу рухомого майна від 03.03.2016 (копія додана до заяви), згідно якого Компанія Естро ЛТД стала, як стверджує остання, власником майна (згідно переліку, наведеного у додатку №1 до договору від 03.03.2016), яке, у свою чергу, є предметом спірного Договору купівлі-продажу майна №1 від 14.05.2010, укладеного між відповідачами, у зв'язку з чим її права може бути порушено прийнятим у справі №910/28455/15 судовим рішенням.

Судом встановлено, що згідно пункту 1.1. договору купівлі-продажу від 03.03.2016 продавець (ТОВ Каховка Маркет ) передає у власність покупця (Компанія Естро ЛТД ), а покупець приймає у власність рухоме майно, відповідно до переліку, зазначеного в Додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

У переліку майна, наведеного у додатку №1 до договору від 03.03.2016, значиться, зокрема, і поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків; модель ТТ - 8000; розмір 6260*2423,5*3242,3; серійний номер 6350-0001; виробник Aircrete Europe B.V. The Netherlands, та електрошафа для поворотного столу (пункт 71 додатку).

Згідно частини 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Судом встановлено, що згідно пунктів 4.1., 4.2. вказаного договору купівлі-продажу від 03.03.2016 приймання-передача майна здійснюється за Актом приймання-передачі майна (надалі Акт ), який є невід'ємною частиною даного договору; передача майна покупцю (Компанії Естро ЛТД ) за Актом здійснюється в день підписання цього договору.

Однак, Компанією Естро ЛТД до заяви про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 не додано Акту приймання-передачі майна, який відповідно до пункту 4.1. вищевказаного договору повинен бути його невід'ємною частиною та, відповідно, підтверджувати факт передачі майна покупцю та перехід права власності на спірне майно до Компанії.

Крім того, майно, зазначене у пунктах 1-70 додатку до договору купівлі-продажу від 03.03.2016 не містить ідентифікуючих ознак, а тому встановити, чи являється воно тим самим майно, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу не являється за можливе.

За таких обставин, є недоведеними посилання заявника (Компанії Естро ЛТД ) на те, що він на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2016 став власником майна, яке, у свою чергу, є предметом спірного Договору купівлі-продажу майна №1 від 14.05.2010. Відтак, заява Компанії Естро ЛТД про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 задоволенню не підлягає, оскільки суду не доведено, що рішення суду у даній справі впливатиме на її права та обов'язки щодо однієї із сторін спору.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Каховка Маркет , оскаржене рішення суду залишити без змін.

Згідно вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в рахунок забезпечення виконання Договору про відкриття кредитної лінії №ІВ386-МВ/08 від 24 листопада 2008 року між позивачем, як правонаступником Закритого акціонерного товариства Альфа-Банк (іпотекодержателем), та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних матеріалів №1 (іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір №91/09 від 2 березня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №3257 (далі, Іпотечний договір), за умовами якого останній передав позивачу:

- об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 31742,1 кв.м., туалет літ. Б, огорожа 1, 2 по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області;

- майнові права на об'єкт (Корпус), будівництво якого не завершене та який стане власністю Заводу після завершення будівництва. Відповідно до проекту будівництва Корпус має такі техніко-економічні показники, як: продуктивність цеха по виготовленню газобетонних панелей та дрібних блоків - 893 куб.м. на добу, площа забудови (частини, що реконструюються) - 22929 кв.м., площа твердого покриття - 32561 кв.м.;

- земельну ділянку загальною площею 7,1757 га по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області (кадастровий номер: 6510700000:13:047:0019) для будівництва та обслуговування заводу будівельних матеріалів.

Відповідно до умов пункту 3.4. Іпотечного договору після завершення реконструкцій об'єкту під Корпус, оформлення та реєстрації права власності на Корпус у встановленому законодавством порядку Корпус продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов цієї угоди. При цьому, даний договір є чинним і не потребує внесення змін та доповнень до нього. Завод зобов'язаний зареєструвати у встановленому законом порядку обтяження прав Банку на збудований Корпус та/або його частини.

Пунктами 4.4.1.6. та 4.4.2.6. Іпотечного договору передбачено, що ні до завершення реконструкції Об'єкта під Корпус, ні після її завершення, іпотекодавець без попередньої письмової згоди Банку жодним чином не має права відчужувати, обтяжувати та передавати Об'єкт та/або його частини та земельну ділянку третім особам, зокрема, не продавати його, не передавати в користування (найм, оренду, лізинг, позичку), в іпотеку, в довірчу власність (в управління), до статутного фонду третьої особи, не встановлювати сервітут або інші речові права третіх осіб на предмет іпотеку, не вносити його в спільну діяльність, не продовжувати строк дії договорів найму (оренди, лізингу, позички) предмета іпотеки, що будуть укладені протягом строку дії цього договору, не відмовлятися від права власності на предмет іпотеки, не знищувати предмет іпотеки або здійснювати інше його відчуження чи обтяження.

Відповідно до умов пункту 4.4.2.7. Іпотечного договору іпотекодавець без попередньої письмової згоди Банку після завершення реконструкції Об'єкта під Корпус також не може здійснювати капітальний ремонт, зведення, перебудування, перепланування, перетворення, добудову або інший вплив на Корпус, який міг би призвести до зміни його площі або зміни інших характеристик, вказаних у правовстановлюючому документі.

Строк дії Іпотечного договору відповідно до умов пункту 7.1. останнього встановлений з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

Судом встановлено, що у квітні 2009 року будівництво Корпусу Заводу будівельних матеріалів №1 було закінчене, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом готовності об'єкта до експлуатації №18 від 2 квітня 2009 року (том 1, а.с. 79). Серед основних показників Заводу визначено його продуктивність - 893 куб.м. на добу, площу ділянки заводу - 7,1757 га, будівельний об'єм виробничого корпусу - 318 285,0 куб.м., загальну площу виробничого корпусу - 21 389,5 кв.м.

4 березня 2010 року виконавчим комітетом Новокаховської міської ради видано Заводу свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю заводу по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області (том 1, а.с. 85).

8 квітня 2010 року між Заводом (продавцем) та ТОВ ТД Сучасні будівельні рішення (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу майна №0804/2-С, за умовами якого продавець продав, а покупець купив, зокрема, поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків, модель ТТ-8 000, розмір 6260*2423,5*3242,3, серійний номер 6350-0001, виробник Aircrete Europe B.V. The Netherlands, та електрошафу для поворотного столу, загальною вартістю 680 642,49 грн. з урахуванням ПДВ, які є невід'ємною складовою заводу та знаходяться по вул. Першотравневій, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі №910/4499/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 8 квітня 2010 року №0804/2-С, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних матеріалів №1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сучасні будівельні рішення в частині позиції 71 додатку №1 до даного договору (поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків, модель ТТ-8 000, розмір 6260*2423,5*3242,3, серійний номер 6350-0001, виробник Aircrete Europe B.V. The Netherlands, та електрошафа для поворотного столу, загальною вартістю з ПДВ 680 642,49 грн.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, 14 травня 2010 року між відповідачами у справі було укладено Договір купівлі-продажу майна №1, за умовами якого відповідач-2 продав, а відповідач-1 купив вищевказане майно.

Актом приймання-передачі майна від 3 червня 2010 року стверджується факт передачі відповідачем-2 та прийняття відповідачем-1 майна, купленого на підставі спірного договору №1 від 14 травня 2010 року.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, третіх осіб, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договорів, актами приймання-передачі майна.

Заявлені позивачем вимоги стосуються визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна №1 від 14 травня 2010 року у зв'язку з тим, що продаж майна за цим договором, яке входило до предмета іпотеки, відбулося без отримання його згоди як іпотекодержателя, спірний договір був укладений без наміру створення правових наслідків за ним, а також на момент його підписання представники сторін не мали відповідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення цього правочину.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (їх частин недійсними) недійсними.

Згідно частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 3 статті 576 Цивільного кодексу України права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Відповідно до частини 4 статті 5, частини 2 статті 16 Закону України Про іпотеку нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Статтею 186 Цивільного кодексу України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, головна та приналежні речі утворюють єдине ціле, яке передбачає їх використання за єдиними призначенням, вони розглядаються як одна річ.

У пункті 3.2. Іпотечного договору зазначені містобудівні документи, на підставі яких здійснювалася реконструкція Об'єкта під Корпус - Рішення виконкому Новокаховської міської ради Херсонської області та Проект будівництва, розроблений у відповідності з Архітектурно-планувальним завданням, Висновок комплексної державної експертизи. Водночас, у доданій позивачем до позовної заяви копії Опису технологічного процесу Каховського заводу автоклавного газобетону від 24.01.2008 (том 1, а.с. 137), наданому компанією ЭЙРКРИТ Текнолоджи БВ (Aircrete Technology BV), зазначена приналежність поворотного столу з електрошафою до Корпусу.

Згідно з пунктом 3.4 Іпотечного договору після завершення реконструкції Об'єкта під Корпус, оформлення та реєстрації права власності на Корпус у встановленому законодавством порядку Корпус продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов цього договору... .

Вищезазначене свідчить про те, що поворотний стіл для газобетонних блоків разом з електрошафою до поворотного столу являються приналежностями головної речі, без яких Корпус не може функціонувати та не може забезпечити визначену в Іпотечному договорі продуктивність, а відтак є невід'ємними складовими предмету іпотеки.

Той факт, що поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків був невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №910/4499/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та постановою Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/4499/16.

Так, у своїй постанові від 20.06.2017 у справі №910/4499/16 Київський апеляційний господарський суд встановив наступне: Відповідно до наявної у матеріалах справи копії Звіту про аудит технологічного обладнання об'єкту технологічне обладнання заводу по виготовленню автоклавного зернистого бетону: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Первомайська, 79: генеральним проектувальником запроектовано, а генеральним підрядником та субпідрядником реалізовано будівництво спеціальних фундаментів під обладнання у виробничому корпусі, в т. ч. і монтаж поворотного столу та електрошафи до нього моделі ТТ-8000, розміру 6260,0x2423,5x3252,3 мм, серійний номер 6350-0001, виробництва Aircrete Europe D/V/ The Netherlands ; наявний у технології виробництва поворотний стіл є невід'ємною частиною заводу по виготовленню автоклавного зернистого бетону. Враховуючи технологію виробництва, без наявності даного елементу, експлуатація заводу за призначенням - неможлива (т.ІІ, а. с. 140-155). Крім того, показник продуктивності корпусу 893 куб.м. на добу зазначено і у Акті готовності об'єкта до експлуатації №18 від 02.04.2009, також у ньому зазначено, що, в т. ч., прийнято закінченим будівництво фундаментів під обладнання у виробничому корпусі, а також монтаж обладнання у вказаній будівлі. Тобто, забезпечення такої потужності виробництва обумовлено комплексним використанням певного устаткування, зокрема поворотного столу, який був установлений на фундаменті Заводу в складі виробничої лінії Корпусу та у зв'язку з вилученням якого предмет іпотеки втратить свої якісні характеристики, визначені у Договорі іпотеки. Відповідно поворотний стіл з електричною шафою є приналежною річчю предмету іпотеки. При цьому застережень про те, що приналежні речі не входять до предмету іпотеки Договір іпотеки не містить. .

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи зазначене, доводи скаржника з приводу того, що поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків не був предметом іпотеки є безпідставними, та спростовуються вищевстановленими обставини справи.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України Про іпотеку правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів належного узгодження з позивачем продажу спірного майна згідно Договору купівлі-продажу майна №1 від 14.05.2010, наявність якого в силу положень зазначеної вище статті закону та умов Іпотечного договору є обов'язковим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір є таким, що підлягає визнанню недійсним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ТОВ ТД Сучасні будівельні рішення на момент укладення Договору купівлі-продажу майна №1 від 14.05.2010 ще не було власником спірного майна, однак у пункті 1.3. договору підтвердило, що вже є власником цього майна.

Так, спірне майно придбане ТОВ ТД Сучасні будівельні рішення на підставі Договору купівлі - продажу №0804/2-С від 08.04.2010. Водночас, право власності продавця згідно пункту 5.1. Договору №0804/2-С від 08.04.2010 переходить до покупця з моменту оформлення Акту приймання-передачі.

Однак, матеріали справи свідчать, що акт приймання - передачі майна за Договором №0804/2-С від 08.04.2010 був оформлений сторонами лише 03.06.2010, тобто після укладення оспорюваного позивачем Договору №1 від 14.05.2010. Водночас, текстом оспорюваного договору не було визначено, що майно тільки буде придбане (набуте) продавцем (відповідачем-2) у майбутньому, а навпаки продавець за умовами спірного договору (пункт 1.3.) стверджує, що предмет купівлі-продажу вже належить продавцю.

Таким чином, на час укладення спірної угоди продавець не був власником майна, яке є предметом договору купівлі-продажу №1 від 14.05.2010, що також свідчить про його недійсність з огляду на положення статті 215 Цивільного кодексу України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції із посиланням на положення абз. 2 пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , оскільки позивач у справі є іпотекодержателем майна, яке було предметом спірного правочину, а не його власником, який був би вправі витребувати його з чужого незаконного володіння, то вимоги про визнання недійсним наступного правочину щодо відчуження іпотечного майна є у даному випадку належним способом захисту його порушеного права.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції всупереч положенням статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнано недійсним правочин за позовом особи, яка не мала права на його пред'явлення є безпідставними, оскільки правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 Цивільного кодексу України). Зазначена позиція висловлена також у постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009, де зазначено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Укладення відповідачами спірного договору порушує законні інтереси позивача, що полягають у запобіганні виведенню іпотечного майна з іпотеки.

Відтак, позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідачів.

Отже, за встановлених обставин справи, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт існування обставин, з якими закон у відповідності до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язує можливість визнання недійсним спірного договору, як і доведено факт порушення його прав зі сторони відповідачів у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог Банку та визнання недійсним спірного договору.

Доводи скаржника про те, що здійснюючи судовий розгляд справи №910/28455/15 судом першої інстанції було грубо порушено норми процесуального права щодо виключної підсудності, визначені частиною 9 статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), оскільки 19.11.2015 Господарським судом міста Киева порушено провадження у справі №910/282556/15 про банкрутство ТОВ Завод будівельних матеріалів №1 , є безпідставними, оскільки таке правило застосовується у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів) укладених боржником, тобто особою, відносно якої відкрито процедуру банкрутства. Натомість, ТОВ Завод будівельних матеріалів №1 не є стороною оскаржуваного Договору купівлі-продажу №1 від 14.05.2010. Водночас, у справі №910/28455/15 ТОВ Завод будівельних матеріалів №1 є третьою особою, яка не заявляє своїх вимог на предмет спору, та будь-яких позовних вимог до Заводу у даній справі позивачем не заявлено.

Щодо посилання ТОВ Каховка Маркет на правову позицію, зазначену у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року в справі №908/4804/14(3-304гс16), суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у вказаному судовому рішенні висловив правову позицію щодо підсудності розгляду спору, визначеного статтею 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , зокрема, заяв арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вчинених останнім після порушення провадження у справі про банкрутство, або протягом одного року, що передував порушенню цієї справи.

Отже, обставини, за яких Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2016 року в справі №908/4804/14 (3-304гс16) висловив свою правову позицію, є відмінними від обставин у даній справі, оскільки оскаржуваний у межах тієї справи договір поруки було укладено протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, що не відповідає обставинам даної господарської справи, відповідно до яких оскаржуваний договір укладено в 2010 році, в той час як справу про банкрутство ТОВ Завод будівельних матеріалів №1 порушено 19.11.2015, тобто більше ніж через п'ять років та спеціальні підстави щодо недійсності оскаржуваного правочину, що передбачені в статті 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у даній справі не застосовуються.

Посилання ТОВ Каховка Маркет на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з ігноруванням процедури переходу для розгляду цієї справи по новому Господарському процесуальному кодексу у редакції, яка діє з 15.12.2017, із проведенням у справі підготовчого засідання та надання відповідачу-1 строку на подання відзиву, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що станом на дату набрання чинності новою редакцією Кодексу суд першої інстанції вже перейшов до стадії розгляду справи по суті, що підтверджується диском звукозапису та формулярами (протоколами судових засідань) у справі.

Звукозаписом судового засідання від 16.01.2018 підтверджується, що суд повідомив сторін про набрання чинності з 15.12.2017 нової редакції Господарського процесуального кодексу України та про те, що враховуючи обставини справи, предмет спору та перехід у попередніх судових засіданнях до стадії розгляду справи по суті, подальший розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017, не передбачає повернення суду зі стадії розгляду справи по суті до стадії, що передує їй, встановивши, що у матеріалах справи станом на дату прийняття оскарженого рішення були наявні відзиви відповідача-1 на позовну заяву Банку, як і пояснення інших учасників судового процесу, дійшов висновку, що місцевим господарським судом у даному випадку не було допущено порушень норм процесуального права щодо правил розгляду справ за новим Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги не надано жодних нових доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які могли б бути надані ним у разі проведення у справі підготовчого засідання за новим Господарським процесуальним кодексом України.

Усі інші доводи та міркування скаржника взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каховка Маркет на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/28455/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/28455/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/28455/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.06.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко