Ухвала

від 05.06.2018 по справі 910/17180/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17180/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДІ ПАРК-КИЇВ ПЛЮС"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018

у справі № 910/17180/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДІ ПАРК-КИЇВ ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБОЛ ГРУП"

про стягнення 124 669,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "СЕНДІ ПАРК-КИЇВ ПЛЮС" 24.05.2018 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 910/17180/17.

При перевірці матеріалів касаційної скарги Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 15 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення , що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом ч. 5 ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справи, на які поширюється дія цієї частини ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення коштів у розмірі 124 669, 00 грн., що значно менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік), а тому у розумінні ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справа № 910/17180/17 є малозначною і крім цього, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), а відтак, Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі і відмовляє у такому відкритті.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 15, 17, 163, 234, 287, 293, 314 (в редакції, чинній з 15.12.2017), Суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "СЕНДІ ПАРК-КИЇВ ПЛЮС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 910/17180/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.