Постанова

від 05.06.2018 по справі 922/4434/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа № 922/4434/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

позивача - адвокат Третьякова Н.Ю., посвідчення від 08.08.2017 року НОМЕР_1;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Чорного Дмитра Валентиновича, м. Харків (вх. № 795Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року у справі №922/4434/17, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якого складено 29.03.2018р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга-Центр Плюс", м. Харків

до відповідача Фізичної особи - підприємця Чорного Дмитра Валентиновича, м. Харків

про стягнення 11842,34 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року у справі № 922/4434/17 позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чорного Дмитра Валентиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга-Центр Плюс" 11842,34 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг за договором оренди приміщення № 53 від 01.01.2013р.; 1600,00 грн. - судового збору.

Фізична особа - підприємець Чорний Дмитро Валентинович з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року у справі №922/4434/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Проект додаткової угоди від 21.12.2015 року до договору оренди 353 від 01.01.2013 року, який передбачає пролонгацію терміну дії договору до 29.02.2016 року є не підписаним з боку ФОП Чорного Д.В., що підтверджує відсутність у останнього зобов'язань по сплаті за січень та лютий 2016 року по договору, який припинив свою дію 31.12.2015 року.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач поставив відповідачу електроенергію у січні та лютому 2016 року, її обсяг; позивач є законним володільцем облікового пристрою (лічильника) та останній пройшов повірку; позивач має документально підтверджені показники облікового пристрою та законний спосіб зняття показників.

Договір купівлі - продажу електроенергії від 18.12.2013 року та договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.12.2011 року не є належними та допустимими доказами, оскільки з вказаних договорів не є можливим визначити чи поставлена електроенергія та вода до всієї будівлі за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, 31-Б та чи лише до нежитлових приміщень загальною площею 629,6 м.2, розтошовані на 1 та 2 поверхах нежитлової будівлі літ. А-6, за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, 31-Б.

Позовна заява підписана не уповноваженою особою, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що особа, яка діє від імені позивача є керівником даної юридичної особи та згідно статуту має право на такі дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2018 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Чорного Д.В. на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року у справі №922/4434/17 залишено без руху, у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; Фізичну особу - підприємця Чорного Д.В. зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатися неподаною та буде повернута апелянту.

07.05.2018 року на адресу суду від апелянта надійшла заява (вх.№3390), в якій останній просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з тим, що повного тексту оскаржуваного рішення апелянт не отримував.

Крім того, апелянт просить долучити до матеріалів справи оригінал квитанції №ПН1223459 від 07.05.2018 року про сплату судового збору у розмірі 2400,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 року клопотання Фізичної особи - підприємця Чорного Дмитра Валентиновича про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження; встановлено позивачу строк до 29.05.2018 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 05.06.2018 року.

В судовому засіданні 05.06.2018 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2018 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102225052890, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2013 р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 53, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 629,6 м2, розташовані на 1 (першому) та 2 (другому) поверхах нежитлової будівлі Літ. "А-6", за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, буд. 31-Б, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Радуга-Центр Плюс" на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 29.11.2011 р. (надалі - "об'єкт оренди").

У відповідності до п. 1.2. договору, об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для розташування фітнес-клубу, студії засмаги, салону краси, кафетерію, пункту прийому замовлень на виготовлення меблів. Використання об'єкту оренди для інших, прямо не передбачених договором цілей, не допускається та розглядається як порушення орендарем істотних умов договору.

Згідно п. 2.1 договору передача об'єкту оренди орендодавцем та прийняття його орендарем проводиться сторонами під час передачі об'єкта оренди та оформлюється актом прийому-передачі, підписаного сторонами. В акті прийому-передачі вказується стан об'єкта оренди на момент передачі в оренду.

У п. 3.1. договору сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 25184 грн. із розрахунку 40 грн. за 1 квадратний метр площі в місяць.

Відповідно до п. 3.3.2. договору орендна плата сплачується не пізніше 15 числа поточного місяця.

За змістом п. 3.4. договору, компенсація комунальних платежів входить в орендну плату.

Пунктами 3.4.1-3.4.2, 3.6 договору передбачено, що оплата спожитої електричної енергії здійснюється шляхом компенсації на підставі показань облікового пристрою (лічильника). Первинне показання лічильника фіксується в акті прийому-передачі об'єкта оренди або в іншому документі, підписаному сторонами.

Компенсація вартості за спожиту електричну енергію проводиться з моменту фактичної передачі об'єкта оренди орендарем орендодавцю на підставі виставленого рахунку, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання вказаного рахунку.

Оплата орендної плати та компенсація вартості за спожиту електричну енергію проводиться шляхом безготівкового розрахунку.

Згідно п. 4.1.9 договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити платежі, передбачені розділом 3 цього договору.

У п. 6.1. договору сторони погодили, що даний договір діє до 31.12.2013 року.

Вказаний договір містить підписи позивача та відповідача та скріплений печаткою ТОВ "Радуга-Центр Плюс".

Як вбачається з матеріалів справи, актом приймання - передачі майна б/н від 01.01.2013 р. позивач передав відповідачу в тимчасове користування об'єкт оренди.

Додатковими угодами від 16.12.2013 року, від 17.03.2014 року, від 16.12.2014 року, та від 21.12.2015 року сторони продовжували строк дії договору.

Додатковою угодою від 21.12.2015 року сторони продовжили строк дії договору до 29.02.2016 року.

Позивач зазначає, що відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати безпосередньо орендної плати за договором, однак в повному обсязі не виконав своїх зобов'язань, визначених п. 3.4., 3.4.1-3.4.2, 3.6 договору щодо відшкодування спожитих в січні та лютому 2016 року комунальних платежів, в т.ч. спожитої електроенергії.

В обґрунтування факту понесення витрат на сплату комунальних послуг з утримання орендованого відповідачем приміщення у січні та лютому 2016 року позивачем було надано договір купівлі-продажу електроенергії від 18.12.2013 року, укладений з ТОВ "Енерго Х"; акти про використану електроенергію та акти здачі-примання робіт (надання послуг) за січень-лютий 2016 року; виставлені ТОВ "Енерго Х" до сплати рахунки-фактури за цей же період та платіжні доручення згідно з якими позивач сплатив на користь ТОВ "Енерго Х" спожиту електричну енергію; договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.12.2011 року, укладений між позивачем та КПКГ "Харківкомуночиствод"; рахунки на сплату наданих послуг за січень-лютий 2016 року, рахунки-фактури за цей же період та платіжні доручення згідно з якими позивач сплатив вартість наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що з метою відшкодування відповідачем вартості спожитих комунальних послуг в січні-лютому 2016 року, позивач направляв відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2016 року та від 29.02.2016 року, та виставив відповідачу до сплати відповідні рахунки № 28 від 29.01.2016 року на суму 6253,98 грн., та № 28 від 29.02.2016 року на суму 7560,36 грн.

Втім, вказані рахунки залишилися неоплаченими, у зв'язку з чим за відповідачем перед позивачем утворився борг у розмірі 11842,34 грн.

Вказані обставини й стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 11842,34 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг за договором оренди приміщення № 53 від 01.01.2013 року.

26.03.2018 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

У відповідності до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

До комунальних послуг зокрема відносяться послуги з надання централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення, тощо (стаття 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Отже, зобов'язання відповідача щодо відшкодування на користь позивача вартості спожитих комунальних послуг (п. 3.4. договору) включає в себе і обов'язок щодо сплати послуг з надання централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення.

Таким чином, укладеним між сторонами договором передбачено обов'язок відповідача відшкодовувати вартість спожитої електричної енергії.

Факт понесення позивачем витрат на оплату послуг з централізованого постачання води, водовідведення, а також отриманої електроенергії, спожитих в січні - лютому 2016 року в приміщенні, що є предметом оренди за договором, підтверджується матеріалами справи, а саме договорами з постачальником електроенергії та виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, актами здачі-примання робіт (надання послуг), рахунками на сплату та платіжними дорученнями.

Таким чином, недоречними є аргументи апелянта щодо того, що договір купівлі - продажу електроенергії від 18.12.2013 року та договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.12.2011 року не є належними та допустимими доказами, оскільки, як зазначає апелянт, з вказаних договорів не є можливим визначити чи поставлена електроенергія та вода до всієї будівлі за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, 31-Б чи лише до нежитлових приміщень загальною площею 629,6 м.2, розтошованих на 1 та 2 поверхах нежитлової будівлі літ. А-6, за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, 31-Б.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивач, з метою компенсації вартості понесених витрат направляв відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2016 року та від 29.02.2016 року, та рахунки до сплати № 28 від 29.01.2016 року на суму 6253,98 грн., та № 28 від 29.02.2016 року на суму 7560,36 грн.

Втім, з боку відповідача будь-яких заперечень стосовно споживання зазначених в актах послуг не надходило, а рахунки були оплачені лише частково.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення заборгованості за договором в сумі 11842,34 грн.

Не приймаються, також, аргументи апелянта про те, що проект додаткової угоди від 21.12.2015 року до договору оренди 353 від 01.01.2013 року, який передбачає пролонгацію терміну дії договору до 29.02.2016 року є не підписаним з боку ФОП Чорного Д.В., що підтверджує відсутність у останнього зобов'язань по сплаті за січень та лютий 2016 року по договору, який припинив свою дію 31.12.2015 року.

В матеріалах справи наявна додаткова угода від 21.12.2015 року до договору оренди №53 від 01.01.2013 року, в якій сторони погодили продовжити дію договору оренди №53 від 01.01.2013 року до 29.02.2016 року.

Вказана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печаткою ТОВ "Радуга-Центр Плюс".

Також, апелянт зазначає, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що особа, яка діє від імені позивача є керівником даної юридичної особи та згідно статуту має право на такі дії.

Колегія суддів з такими аргументами не погоджується та зазначає, що в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2017 року, з якого вбачається, що керівником та підписантом згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга-Центр Плюс" є Пантлей П.В., який підписав позовну заяву.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аргументи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянтам була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Чорного Дмитра Валентиновича, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018р. у справі №922/4434/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження передбачено ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.06.2018 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.