Рішення

від 27.04.2018 по справі 810/1219/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року № 810/1219/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація Київської області в якому просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення, позивачу, земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, в розмірі середньої частки (паю) 5,11 в умовних кадастрових гектарах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Миронівського районного суду від 10 квітня 2017 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну частку (пай) в колишньому колективному сільськогосподарському підприємстві імені Петровського, села Ємчиха, Миронівського району Київської області розміром 5,11 в умовних кадастрових гектарах. Для виділення вказаної земельної ділянки в натурі позивач звертався з відповідною заявою до відповідача. Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, про те, що повноваження на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів належать сільським, селищним, міським радам, за межами населених пунктів - районним державним адміністраціям, а в Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутні правові підстави для прийняття відповідного рішення. На підставі цього, позивач вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області проявляє протиправну бездіяльність щодо вирішення питання про виділення в натурі земельної частки (паю) позивачу, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено засідання на 11 квітня 2018 року.

Позивач 11.04.2018 надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача 11.04.2018 подав до суду клопотання в якому не заперечував проти клопотання позивача про справі щодо її розгляду в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що у Головного управління Держгеокадастру у Київській області, згідно повноважень не має правових підстав для прийняття рішення про передачу у власність, надання, виділення земельних часток (паїв), проте, законодавством України чітко врегульований порядок виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Так, відповідач зазначає, що відповідно до законодавства, підставами для виділення земельних часток ( паїв ) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Представник третьої особи - Ємчиської сільської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.

Представник третьої особи - Миронівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, відповідно до якого по суті позовних вимог не заперечує та просить суд проводити розгляд справи без участі представника. Зазначає, що районні державні адміністрації мають обмеженні повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність та розпоряджаються землями колективної власності.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 КАС України, судом прийнято ухвалу від 11.04.2018 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10.04.2017 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області, Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, СТОВ Петровського про визнання права на земельну частку (пай) позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в колишньому колективному сільськогосподарському підприємстві імені Петровського села Ємчиха Миронівського району Київської області, розміром 5,11 умовних кадастрових гектарах. Рішення суду набрало законної сили 04 травня 2017 року.

На виконання даного рішення позивач звернувся до Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області із заявою про виділення йому в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 5,11 в умовних кадастрових гектарах на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 16 травня 2017 року № 02-41-192 Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області погодила місце розташування земельної ділянки площею 5,11 в умовах кадастрових гектарах на території Ємчиської сільської ради за межами села Ємчиха та надала викопіювання з карти-схеми.

19 травня 2017 року позивач звернувся до Миронівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про ухвалення рішення про виділення земельної ділянки в натурі.

У відповідь на заяву, позивач отримав лист Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 23 червня 2017 року, де повідомлено, що для вирішення питання про виділення в натурі земельної ділянки необхідно надати графічні матеріали з карти розпаювання КСП імені Петровського з місцем розташування бажаної земельної ділянки.

Оскільки запитувальні матеріали позивачем надавались до Миронівської районної державної адміністрації разом із заявою від 19 травня 2017 року, то позивач повторно звернувся із заявою 10 липня 2017 року.

Миронівська районна державна адміністрація листом від 30 жовтня 2017 року повідомила позивача, що для вирішення питання про виділення в натурі земельної ділянки необхідно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

18 липня 2017 року позивач звернувся із аналогічною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Листом від 16.08.2017 № Л-23338/0-14041/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, про те, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а в районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Як було встановлено судом, 10 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області, Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, СТОВ Петровського про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування було повністю задоволено, та 04 травня 2017 року зазначене рішення набрало чинності.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Тобто, відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" до повноважень районних державних адміністрацій віднесено прийняття рішення щодо виділення земельних ділянок в натурі власникам земельних часток (паїв), якщо ці земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів.

Судом встановлено, що листом від 16 травня 2017 року № 02-41-192 Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області погодила місце розташування земельної ділянки площею 5,11 в умовах кадастрових гектарах на території Ємчиської сільської ради за межами села Ємчиха та надала викопіювання з карти-схеми.

Оскільки Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV регулює питання виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, а такі землі відповідно до вищезазначеного листа-відповіді відсутні, то відповідно спірні відносини необхідно регулювати Земельним Кодексом України.

Частинами 1-3, 5, 10-11 статті 25 Земельного кодексу України врегульовано порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та встановлено, що:

При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

З аналізу вказаної норми випливає, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності. Така ж правова позиція висловлена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", згідно якої при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належним чином доведено, а Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та наявними у матеріалах справи доказами не спростовано бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо вирішення питання про виділення в натурі земельної частки (паю) ОСОБА_1, право на яку виникло на підставі рішення суду від 10.04.2017.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 640,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області в розмірі середньої частки (паю) 5,11 в умовних кадастрових гектарах, право на яку виникло на підставі рішення Миронівського районного суду від 10 квітня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.