Постанова

від 05.09.2018 по справі 810/1219/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1219/18 Головуючий у 1 інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Ключковича В.Ю. Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи - Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація Київської області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи - Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація Київської області, в якому просив: зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення, позивачу, земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, в розмірі середньої частки (паю) 5,11 в умовних кадастрових гектарах.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_5 земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області в розмірі середньої частки (паю) 5,11 в умовних кадастрових гектарах, право на яку виникло на підставі рішення Миронівського районного суду від 10 квітня 2017 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на те, що рішення про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області приймається відповідно до Закону районною державною адміністрацією.

16 серпня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

21 серпня 2018 року до суду апеляційної інстанції від Миронівської районної державної адміністрації Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким також, підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10.04.2017 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області, Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, СТОВ Петровського про визнання права на земельну частку (пай) позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) в колишньому колективному сільськогосподарському підприємстві імені Петровського села Ємчиха Миронівського району Київської області, розміром 5,11 умовних кадастрових гектарах. Рішення суду набрало законної сили 04 травня 2017 року.

Позивач звернувся до Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області із заявою про виділення йому в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 5,11 в умовних кадастрових гектарах на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 16 травня 2017 року № 02-41-192 Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області погодила місце розташування земельної ділянки площею 5,11 в умовах кадастрових гектарах на території Ємчиської сільської ради за межами села Ємчиха та надала викопіювання з карти-схеми.

19 травня 2017 року позивач звернувся до Миронівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про ухвалення рішення про виділення земельної ділянки в натурі.

У відповідь на заяву, позивач отримав лист Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 23 червня 2017 року, де повідомлено, що для вирішення питання про виділення в натурі земельної ділянки необхідно надати графічні матеріали з карти розпаювання КСП імені Петровського з місцем розташування бажаної земельної ділянки.

10 липня 2017 року позивач повторно звернувся до Миронівської районної державної адміністрації із заявою про ухвалення рішення про виділення земельної ділянки в натурі.

Миронівська районна державна адміністрація листом від 30 жовтня 2017 року повідомила позивача, що для вирішення питання про виділення в натурі земельної ділянки необхідно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

18 липня 2017 року позивач звернувся із аналогічною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Листом від 16.08.2017 р. № Л-23338/0-14041/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача про те, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а в районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Миронівського районного суду Київської області від 10.04.2017 у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області, Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, СТОВ Петровського про визнання права на земельну частку (пай) позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) в колишньому колективному сільськогосподарському підприємстві імені Петровського села Ємчиха Миронівського району Київської області, розміром 5,11 умовних кадастрових гектарах. Рішення суду набрало законної сили 04 травня 2017 року.

Так, листом від 16 травня 2017 року № 02-41-192 Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області погодила місце розташування земельної ділянки площею 5,11 в умовах кадастрових гектарах на території Ємчиської сільської ради за межами села Ємчиха та надала викопіювання з карти-схеми.

Згідно ст. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Так, як зазначалося, 18 липня 2017 року позивач звернувся до Головного управління з клопотанням стосовно виділення в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 25,11 умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Головне управління розглянуло вказаний лист та надало відповідь про відсутність правових підстав щодо прийняття рішень про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості).

Згідно ст.ст. 121, 122 Земельного кодексу України, Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області та розмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не може перевищувати більше 2,0 га.

Головне управління передає земельні ділянки у власність громадянам у порядку визначеному ст. 118 Земельного кодексу України.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону, визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а саме: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу емельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Таким чином, виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) можливе лише із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності та на підставі відповідного рішення сільських, селищних, міських ради щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є підставою для прийняття рішення районною державною адміністрацією про виділення земельної частки (паю) з земель запасу або резервного фонду земель, що не було враховано під час прийняття рішення першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на положення ч.1 ст.118 Земельного кодексу України, яка визначає порядок набуття права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам. сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

З вищенаведеного слідує, що чинне земельне законодавство передбачає два способи безоплатного одержання громадянами земель для ведення особистого селянського господарства: із земель державної або комунальної власності на підставі Земельного кодексу України; із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності на підставі Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення щодо виділення позивачу земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) повинен застосовуватися саме Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а не Земельний кодекс України, оскільки Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" є спеціальним законодавчим актом, який регулює питання виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам.

Згідно ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені (невитребувані і земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) або їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, якщо відоме їх місцезнаходження.

З матеріалів справи вбачається, що в поданих ОСОБА_5 на розгляд відповідачу документах відсутні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач діяв виключно в межах власних повноважень та в рамках діючого законодавства, і, відповідно, до встановлених норм і правил у сфері землеустрою, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року в справі № 810/3393/17.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції помилково зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_5 земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області в розмірі середньої частки (паю) 5,11 в умовних кадастрових гектарах, право на яку виникло на підставі рішення Миронівського районного суду від 10 квітня 2017 року.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року скасувати

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи - Ємчиська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація Київської області про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2018 р.