Постанова

від 05.06.2018 по справі 805/4235/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року справа №805/4235/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника позивача Малушко Г.Ю., представника відповідача Колеснікової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 р. у справі № 805/4235/17-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАРСОТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 року № 0005611415, № 0005621415, № 0005541415, № 0005551415, № 0005531415, від 27 листопада 2017 року № 0005671602,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАРСОТ (далі - позивач, ТОВ МАРСОТ ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому з урахуванням уточнення просило, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005551415 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211319,00 гривень, у тому числі за основним платежем 140879,00 гривень, за штрафними санкціями 70440,00 гривень, № 0005531415 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1272,00 гривень, у тому числі за основним платежем 848,00 гривень, за штрафними санкціями 424,00 гривень, № 0005541415 від 23 листопада 2017 року про завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21859,00 гривень, №0005611415 від 23 листопада 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 9585,90 гривень, у тому числі за основним платежем 7668,72 гривень, за штрафними санкціями 1917,18 гривень, № 0005621415 від 23 листопада 2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн., № 0005671602 від 27 листопада 2017 року про застосування штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 254179,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року задоволено позовні вимоги, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 листопада 2017 року № 0005611415, № 0005621415, № 0005541415, № 0005551415, № 0005531415, від 27 листопада 2017 року № 0005671602 (а.с.152-162 т.7).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що виходячи з сукупності викладених у акті перевірки обставин та враховуючи відкриті кримінальні провадження щодо ТОВ Тедіс України встановлено неможливість здійснення позивачем господарської операції з отримання ТМЦ від ТОВ Тедіс України у зв'язку з чим позивачем було здійснено документальне оформлення операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності підприємства, з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту за отриманні послуги та збільшення витрат по податку на прибуток. Апелянт зазначає, що при аналізі операцій з реалізації алкогольних напоїв на адресу інших підприємств встановлено, що позивач здійснював реалізацію горілчаної продукції на адресу ТОВ Маріком ЛТД , ТОВ Енерджі транс та неплатникам, за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, які передбачені у постанові КМУ від 30.10.2008 року № 957 із змінами та доповненнями від 09.11.2016 року № 828. Також, позивач відповідно до ст.. 240, 242, 246, 249 ПК України у період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року був платником екологічного податку за розміщення відходів, оскільки не укладав договір із спеціалізованим підприємством на передачу та подальшу утилізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп, приладів та обладнання, що містять ртуть, тому позивач є платником екологічного податку. Позивачем при перевірці було підтверджено надання до перевірки усіх документів (а.с.165-167 т.7).

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марсот" є юридичною особою, є платником податків на додану вартість, перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (центральне відділення), основними видами господарської діяльності є роздрібна та оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, місцезнаходження юридичної особи: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Ковальська, будинок 7 (а.с. 12-15 том 1, а.с. 201-211 том 5).

Позивач має наступні ліцензії: на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серія АЕ № 668804 (том 4, а.с. 16, 18, 21); на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серія АЕ № 668803 (том 4, а.с. 17, 19, 20); на право здійснення оптової торгівлі тютюновими виробами серія АЕ № 297841 (том 4, а.с. 15); на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями серія АЕ № 297186 (том 4, а.с. 14).

Головним управлінням ДФС у Донецькій області в період з 25 вересня 2017 року по 06 листопада 2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Марсот" податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року.

За результатами перевірки складено акт 13 листопада 2017 року №749/05-99-14-15/37121646 (том 1, а.с. 19-40). Згідно висновків акту, перевіркою встановлені порушення ТОВ "Марсот":

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу ІІІ Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено всього у сумі 848 грн., у тому числі за півріччя 2017 року в сумі 848грн., яке в свою чергу призвело до завищення рядка 19 декларації з податку на прибуток "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду" на 848грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 встановлено його заниження всього у сумі 848 грн., у тому числі за півріччя 2017 року в сумі 848грн. , яке в свою чергу призвело до завищення рядка 19 декларації з податку на прибуток "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду" на 848грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ "Тедіс Україна".

2. 44.1, п.44.6 ст. 44, п.85.2 ст.85, п.189.1 ст.189, пп."а" п.198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3, 198.5 "б" ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму заниження всього у сумі 140 879грн., у тому числі за листопад 2016 - 38648грн., грудень 2016 - 12011грн., січень 2017 - 25842грн., лютий 2017 - 47276грн., травень 2017 - 17102грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за червень 2017) у розмірі 21 859грн.

Підставою для визначення відповідних порушень слугувало те, що ТОВ " Марсот" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по операціям придбання ТМЦ (тютюнові вироби) у ТОВ "Тедіс Україна" ( код 30622532), які мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальності здійснення господарських операцій.

Наданими до перевірки документами, з урахуванням ухвал суду, баз ДФС, не підтверджено проведення операцій з отримання ТМЦ, тобто дані операції не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального товарного характеру, у зв'язку з цим, наявність у ТОВ " Марсот" документів, а також відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку - придбання не є безумовним підтвердженням реальності отримання ТМЦ.

Також, встановлено, що ТОВ "Марсот" з ТОВ "Марікон ІЛД" (код 24642157, платник ПДВ) уклали договір оренди нежитлового приміщення №2-032 від 01.02.2016 (додаткові угоди до нього №1 від 30.06.2016 та № б/н від 17.11.2016) за умовами якого, ТОВ "Марсот" - орендар приймає, а ТОВ "Марікон ІЛД" передає у тимчасове платне користування наступне майно: складські приміщення з кімнатою для персоналу, загальною площею 1647,4кв.м. (далі - об'єкт оренди), розташований за адресою: м. Маріуполь, вул.. Таганрозька, б.58.

Проте, у ході перевірки не підтверджено використання вказаного орендованого нежитлового приміщення площею 1647,4кв.м. у господарській діяльності ТОВ "Марсот".

3. ч.2 ст.17 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. №482/95-ВР із змінами та доповненнями, ціни на горілчану продукцію, реалізовану ТОВ "Марсот" на адресу ТОВ "Маріком ІЛД" (код ЄДРПОУ24642157), ТОВ "Енерджі транс" (код ЄДРПОУ 40873440) та неплатника є нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, які передбачені у Постанові КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008р. №957 із змінами та доповненнями від 09.11.2016р. №828.

Підставою для вказаного висновку послугувало те, що на думку відповідача підприємство ТОВ "Марсот" здійснювало оптово-роздрібну реалізацію алкогольних напоїв на адресу вказаних контрагентів за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, які передбачені у Постанові КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008р. №957 із змінами та доповненнями від 09.11.2016р. №828.

4. вимог пп. 240.1.3. п. 240.1. ст.240, пп..242.1.3. п. 242.1. ст. 242, ст. 246, п. 249.6. ст. 249 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в частині не надання розрахунків з екологічного податку за 2016 рік, що сприяло заниженню екологічного податку у сумі 7 668,72 грн., в тому числі: 1 кв.2016 - 6580,62 грн., 2 кв. 2016 - 435,24 грн., 3 кв. 2016 - 652,86 грн.

Фіскальним органом встановлено, що за даними матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб по рахункам 10, 20, 22 наданих до перевірки за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. встановлено, що ТОВ "Марсот" були списані за актами списання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей наступні матеріали: 2016 рік: 1) прилади та обладнання, що містять ртуть - копіювальний апарат Gestetner MO 3500SP - акт списання основних засобів № 1 від 26.01.2016р. у кількості 1 одиниці, який був введений в експлуатацію у 2011 році. За висновком непридатний для подальшого використання; 2) лампи люмінесцентні 36 Вт - акт списання №23 від 29.02.2016р. у кількості 2 одиниці; 3)лампи ультрафіолетові, що містять ртуть (люмінесцентні, призначені для детектора валют):Vito 6w T5 - акт списання №112 від 01.08.2016 у кількості 6 одиниць; Vito 4w BLB - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2 одиниці; Vito 4w Т5 - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2; Vito 4w BLB - акт списання №101 від 18.03.2016р. у кількості 1 одиниці.

Договір на видалення та утилізацію відходів із спеціалізованими підприємствами та передачі відходів, у встановлені цим договором терміни, на утилізацію та захоронення у періоді, що перевіряється ТОВ "МАРСОТ" не укладено.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до вимог ст. 240, ст. 242, ст. 246 та ст. 249 розділу VIII Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р.(із змінами та доповненнями), ТОВ "МАРСОТ" у періоді з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. було платником екологічного податку за розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщують на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, так як договір із спеціалізованим підприємством на передачу та подальшу утилізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп, приладів та обладнання, що містять ртуть не укладено.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення вимог пп. 240.1.3. п. 240.1. ст.240, пп..242.1.3. п. 242.1. ст. 242, ст. 246, п. 249.6. ст. 249 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в частині не надання розрахунків з екологічного податку за 2016 рік, що сприяло заниженню екологічного податку у сумі 7 668,72 грн., в тому числі: 1 кв.2016 - 6580,62 грн., 2 кв. 2016 - 435,24 грн., 3 кв. 2016 - 652,86 грн.

23 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі акту було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005551415 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211319,00 гривень, в тому числі за основним платежем 140879,00 гривень, за штрафними санкціями 70440,00 гривень (том 1, а.с. 115); № 0005531415 від 23 листопада 2017 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1272,00 гривень, в тому числі за основним платежем 848,00 гривень, за штрафними санкціями 424,00 гривень (том 1, а.с. 116); № 0005541415 від 23 листопада 2017 року про завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21859,00 гривень (том 1, а.с. 114); №0005611415 від 23 листопада 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку загальну суму 9585,90 гривень, в тому числі за основним платежем 7668,72 гривень, за штрафними санкціями 1917,18 гривень (том 1, а.с. 112); № 0005621415 від 23 листопада 2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. (том 1, а.с. 113).

27 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005671602 про застосування штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 254179,00 грн. (том 4, а.с. 44).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, тому податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2017 року № 0005611415, № 0005621415, № 0005541415, № 0005551415, № 0005531415 та від 27 листопада 2017 року № 0005671602 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стосовно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 року №№ 0005551415, 0005541415, 0005531415, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За положенням пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (послуги, роботи) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

28 січня 2016 року та 26 січня 2017 року між позивачем (покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-України" (далі, у зв'язку із зміною найменування - товариство з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна") (продавець за договором), укладені договори поставки №2132-МА/16 та № 2403-МА/17. (а.с. 140-143 том 2, а.с. 140-141 том 3).

Відповідно до умов договорів, продавець зобов'язується передати тютюнові вироби або іншу групу товарів у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у даному договорі. Придбаний покупцем товар за цим договором буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі покупця на території України. У відповідності до пункту 3.3. розділу 3 договору, поставка товару здійснюється або транспортом продавця, або транспортом покупця.

Згідно додатку № 1 до вищевказаних договорів, позивач уповноважує матеріально відповідальних осіб, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, отримувати від імені підприємства матеріальні цінності від продавця, протягом терміну дії договору та повідомляє зразки їх підписів (том 2, а.с. 142, том 3, а.с. 141).

Виконання умов вищевказаних договорів у період з січня 2016 року по червень 2017 року щодо придбання товару, а саме тютюнових виробів, підтверджується видатковими накладними складеними та підписаними повноважними особами: №МА16-000000353 від 05.01.16., № МА16-000001735 від 12.01.16., МА16-000002572 від 15.01.16., №МА16-000003279 від 19.01.16., №МА16-000004079 від 22.01.16., №МА16-000004900 від 26.01.16., №МА16-000005730 від 29.01.16., №МА16-000006427 від 02.02.16., №МА16-000007371 від 05.02.16., №МА16-000007998 від 09.02.16., №МА16-000008972 від 12.02.16., №МА16-000009761 від 16.02.16., №МА16-000010566 від 19.02.16., №МА16-000011269 від 23.02.16., №МА16-000012242 від 26.02.16., №МА16000012900 від 01.03.16., №МА16-000013875 від 04.03.16., №МА16-000015499 від 11.03.16., №МА16-000016183 від 15.03.16., №МА16-000016999 від 18.03.16., №МА16-000017725 від 22.03.16., №МА16-000017693 від 22.03.16., №МА16-000018685 від 25.03.16., №МА16-000019452 від 29.03.16., №МА16-000020395 від 01.04.16., №МА16-000021090 від 05.04.16., № МА16-000022892 від 12.04.16., №МА16-000023629 від 15.04.16., №МА16-000024433 від 19.04.16., №МА16-000025376 від 22.04.16., №МА16-000026137 від 26.04.16., №МА16-000027062 від 29.04.16., №МА16-000028507 від 06.05.16., №МА-000029248 від 10.05.16., №МА16-000030226 від 13.05.16., №МА16-000030962 від 17.05.16., №МА16-000031978 від 20.05.16., №МА16-000032745 від 24.05.16., №МА-000034392 від 31.05.16., №МА16-000035405 від 03.06.16., № МА16-000035930 від 07.06.16., №МА-000036987 від 10.06.16., №МА16-000037889 від 14.06.16., №МА16-000038728 від 17.06.16., №МА16-000039346 від 21.06.16., №МА000040496 від 24.06.16., №000041132 від 28.06.16., №МА16-000042200 від 01.07.16., №МА16-000042820 від 05.07.16., №МА16-000043863 від 08.07.16., №МА16-000044585 від 12.07.16., №МА16-000045596 від 15.07.16., №МА16-000046210 від 19.07.16., №МА16-000047236 від 22.07.16., №МА16-000048110 від 26.07.16., №МА16-000049148 від 29.07.16., №МА16-000049836 від 02.08.16., №МА16-000050824 від 05.08.16., №МА16-000051473 від 09.08.16., №МА16-000052603 від 12.08.16., №МА16-000053310 від 16.08.16., №МА16-000053310 від 16.08.16., №МА16-000054316 від 19.08.16., №МА16-000055047 від 23.08.16., №МА16-000056063 від 26.08.16., №МА16-000056740 від 30.08.16., №МА16-000057763 від 02.09.16., №МА16-000058323 від 06.09.16., №МА16-000059390 від 09.09.16., №МА16-000060013 від 13.09.16., №МА16-000061091 від 16.09.16., №МА16-000061707 від 20.09.16., №МА16-000062647 від 23.09.16., №МА16-000063296 від 27.09.16., №МА16-000064823 від 11.10.16., №МА16-000065586 від 14.10.16., №МА16-000066158 від 18.10.16., №МА16-000067093 від 21.10.16., №МА16-000067761 від 25.10.16., №МА16-000068679 від 28.10.16., №МА16-000069392 від 01.11.16., №МА16-000070219 від 04.11.16., №МА16-000070851 від 08.11.16., №МА16-000071819 від 11.11.16., №МА16-000072391 від 15.11.16., №МА16-000073376 від 18.11.16., №МА16-000074024 від 22.11.16., №МА16-000074873 від 25.11.16., №МА16-000075495 від 29.11.16., №МА16-000076356 від 02.12.16., №МА16-000076989 від 06.12.16., №МА16-000077802 від 09.12.16., №МА16-000078416 від 13.12.16., №МА16-000079301 від 16.12.16., №МА16-000080009 від 20.12.16., №МА16-000080835 від 23.12.16., №МА16-000081548 від 27.12.16., №МА16-000082509 від 30.12.16., №МА16-000082508 від 30.12.16., №МА17-000001483 від 10.01.17., №МА17-000002413 від 13.01.17., №МА16-000003094 від 17.01.17., №МА17-000003909 від 20.01.17., №МА17-000004553 від 24.01.17., №МА17-000005408 від 27.01.17., №МА17-000006077 від 31.01.17., №МА17-000007632 від 07.02.17., №МА17-000008384 від 10.02.17., №МА17-000009134 від 14.02.17., №МА17-000009849 від 17.02.17., №МА17-000010558 від 21.02.17., №МА17-000011373 від 24.02.17., №МА17-000011849 від 28.02.17., №МА17-000012796 від 03.03.17., №МА17-000013368 від 07.03.17., №МА17-000014004 від 10.03.17., №МА17-000014751 від 14.03.17., №МА17-000015602 від 17.03.17., №МА17-000016169 від 21.03.17., №МА17-000016925 від 24.03.17., №МА17-000017349 від 28.03.17., №МА17-000018333 від 31.03.17., №МА17-000027080 від 07.04.17., №МА17-000018835 від 11.04.17., №МА17-000019200 від 14.04.17., №МА17-000019804 від 21.04.17., №МА17-000020070 від 25.04.17., №МА17-000020336 від 28.04.17., №МА-17-000020503 від 04.05.17., №МА17-000020641 від 12.05.17., №МА17-000020638 від 12.05.17., №МА17-000021147 від 16.05.17., №МА17-000021145 від 16.05.17., №МА17-000021559 від 19.05.17., №МА17-000021861 від 23.05.17., №МА17-000022259 від 26.05.17., №МА17-000022664 від 30.05.17., №МА17-000023550 від 06.06.17., №МА17-000023996 від 09.06.17., №МА17-000023995 від 09.06.17., №МА17-000024291 від 13.06.17., №МА17-000025129 від 16.06.17., №МА17-000025757 від 20.06.17., №МА17-000026429 від 23.06.17., №МА17-000027135 від 27.06.17., №МА17-000027867 від 30.06.17 (том 2, а.с. 144-249, том. 3, а.с. 2-251, том 4, а.с. 2-7).

Також, підтверджується податковими накладними складеними на підставі зазначених договорі (том 2, а.с. 144-249, том. 3, а.с. 2-251, том 4, а.с. 1-8).

Оплата за виконання вищезазначених договорів за період з січня 2016 року по червень 2017 року підтверджується виписками по рахункам, платіжними дорученнями, актами звірок між підприємствами (том 4 а.с. 235-250, том 5 а.с. 1-86, том 5 а.с. 87-170, 212-239, т. 7 а.с. 2-3).

01 лютого 2016 року ТОВ "Марсот" з ТОВ "Марікон ІЛД" уклали договір оренди нежитлового приміщення №2-032 (додаткові угоди до нього №1 від 30.06.2016 та № б/н від 17.11.2016) за умовами якого, ТОВ "Марсот" - орендар приймає, а ТОВ "Марікон ІЛД" передає у тимчасове платне користування наступне майно: складські приміщення загальною площею 1647,4кв.м., розташований за адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, б.58 (том 2, а.с. 106-110).

На виконання вищевказаного договору оренди, між позивачем та ТОВ "Марікон ІЛД", складено акт прийому-передачі приміщення №1 від 01.02.2016р. (том 2, а.с. 110).

Щомісячно у період з лютого по грудень 2016 року, складалися акти про надання послуг, згідно яких позивач відшкодовує орендодавцю комунальні послуги, амортизацію приміщення, орендну плату та податок на землю (том 2, а.с. 111-121).

Також, ТОВ "Марікон ІЛД" виписувались податкові накладні із зазначенням відповідних сум відшкодування (том 2, а.с. 122-133).

В матеріалах справи наявна оборотно-сальдова відомість по рахунку 685 за період з 01.02.2016 рік по 14.02.2017 рік, в якій відображено рух грошових активів між ТОВ "Марсот" та ТОВ "Марікон ІЛД" за договором оренди нежитлового приміщення (том 2, а.с. 134-135).

Згідно штатного розкладу затвердженого ТОВ "Марсот" у спірний період, на підприємстві мається складська служба та визначені посади: старший комірник; фахівець з проведення предрейсових та післярейсових оглядів водіїв автомобільних транспортів; вантажник (том 2, а.с. 136-139).

ТОВ "Марсот" регулярно сплачувало ТОВ "Марікон ІЛД" орендну плату за користування нежитловим приміщенням за договором № 2-032 від 01.02.16, про що свідчать платіжні доручення: № 566 від 04.07.16, № 570 від 05.07.16, № 595 від 11.07.16, № 600 від 12.07.16, 10.08.16, № 698 від 11.08.16, № 707 від 15.08.16, № 717 від 16.08.16, № 756 від 26.08.16, № 814 від 15.09.16, № 831 від 23.09.16, № 847 від 29.09.16, № 926 від 17.10.16, № 1004 від 04.11.16, № 2133 від 15.11.16, № 1097 від 28.11.16, № 1242 від 28.12.16, № 110 від 30.01.17, № 180 від 14.02.17 (том 5, а.с. 171-189).

Товарно-транспортні накладні № 20816 від 02.08.16, № 100816 від 10.08.16, № 240816 24.08.16, № 10916 від 01.09.16, № 130916 від 13.09.16, № 20916 від 20.09.16, № 101016 від 10.10.16, з адресою розвантаження товару м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 58, свідчить про фактичне зберігання товару у складському приміщенні, яке орендоване позивачем в ТОВ "Марікон ІЛД" за договором № 2-032 від 01.02.16 (том 6, а.с. 200-206).

Згідно інвентаризаційного опису, затвердженого ТОВ "Марсот" за станом на 20.12.2016 рік, в підприємства наявне численне обладнання, що зберігається за адресою м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 58 (том 6, а.с. 207-208).

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що відповідач здійснив перевірку товарів за місцем його зберігання.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом та декларування показників податку на прибуток.

Стосовно посилання апелянта на відкриті кримінальні провадження щодо ТОВ "Тедіс Україна" та відповідні ухвали судів, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінку належності та допустимості цих доказів (протоколи допиту свідків, постанову слідчого про призначення позапланової документальної перевірки, а також на інші докази, отримані у ході слідства) має бути надано судом під час розгляду кримінальної справи у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи.

Сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, контрагент позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2017 року № 0005551415 та № 0005531415 є протиправними та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2017 року № 0005671602, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Відповідно до пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

За приписами частини 10 статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлені на час спірних правовідносин були встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".

Матеріли справи свідчать, позивачем за договорами поставки № 2295 від 02.11.15 та № 2551 від 17.01.17 було реалізовано ТОВ "Маріком ІЛД", ТОВ Енерджи Транс" горілчану продукцію по цінам узгодженим та зазначеними у видаткових накладних: №8338 від 15.12.16., №8227 від 12.12.16., №8170 від 09.12.16., №8508 від 22.12.16., №8574 від 26.12.16., №8713 від 31.12.16., №50 від 04.01.17., №429 від 23.01.17., №1545 від 13.03.17., №1549 від 13.03.17., №8225 від 12.12.16., №1707 від 20.03.17., №1922 від 27.03.17., №8646 від 28.12.16., №8523 від 22.12.16., №753 від 06.02.17., №1400 від 06.03.17. та товарно-транспортних накладних: №8338 від 15.12.16., №8227 від 12.12.16., №8170 від 09.12.16., №8508 від 22.12.16., №8574 від 26.12.16., №8713 від 31.12.16., №50 від 04.01.17., №429 від 23.01.17., №1545 від 13.03.17., №1549 від 13.03.17., №8225 від 12.12.16., №1707 від 20.03.17., №1922 від 27.03.17., №8646 від 28.12.16., №8523 від 22.12.16., №753 від 06.02.17., №1400 від 06.03.17 (том 4, а.с. 80-179).

Зазначена первинна документація свідчить, що позивачем продукцію реалізовано за цінами, які є вищими від встановлених мінімальних оптово-відпускних цін на алкогольні напої, що передбачені у постанові КМУ від 30 жовтня 2008 року № 957. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці господарських операцій.

Відповідно до розрахунків коригування №№ 5593, 5594, 5595, 5606-5623, 5773-5817 до відповідних накладних, позивачем у податкових накладних було допущено технічну помилку щодо визначення ціни продукції, яку в подальшому було виправлено (том 4, а.с. 208-222, том 7, а.с. 19-62, а.с. 67-115, таблиця коригування том 7, а.с. 147-150).

Отже, згідно первинної документації, позивачем було реалізовано продукцію за ціною не нижчою ніж визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957, що виключає наявність в діях позивача порушень вимог закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0005671602 є протиправними та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2017 року № 0005611415 та № 0005621415, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи", зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

З наведеного вбачається, що зберігання здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання; захоронення відходів - це остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.

Відповідно до пп. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно із пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

В силу пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Отже, поняття розміщення відходів , наведене у Податковому кодексі України, розкриває останнє як зберігання , в тому числі тимчасове розміщення до утилізації чи видалення , та захоронення відходів. Тобто відповідне поняття пов'язане саме з утилізацією, видаленням чи захороненням і не містить в собі поняття обробки відходів.

Відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розділу VIII "Екологічний податок" Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину(п. 240.5 ст. 240 цього Кодексу).

Згідно із пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 цього Кодексу об'єктом та базою оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 249.6 ст. 249 цього Кодексу, суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів.

Відповідно до роз'яснення Міністерства екології та природних ресурсів, викладених в листі від 14 травня 2003 року № 4914-к/26-11/115-11, у розрахунок збору за розміщення відходів мають бути вказані саме фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщуються на території суб'єкта господарської діяльності і на які у нього є дозвіл на розміщення. Обсяги відходів, які передані на договірних засадах іншим суб'єктам господарювання, вже не є власністю суб'єкта, що їх передав, і тому не повинні враховуватися в розрахунок збору за розміщення відходів, який має стягуватися з цього суб'єкта.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПС України від 16.12.2011 року №258, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Згідно Листа ДФС України від 01.12.2017 р. N 2788/6/99-99-12-02-03-15/ІПК Про екологічний податок , суб'єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх передачі на утилізацію та захоронення, за умови наявності у них договорів на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, не є платниками Податку. Таким чином, у разі наявності у Товариства договорів, укладених з спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, то на Товариство не поширюватиметься дія пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу в частині визначення його платником Податку за розміщення відходів. При цьому обов'язок із сплати Податку виникатиме у Товариства в частині промислових відходів, що утилізуються шляхом захоронення, а також відходів, що виникатимуть під час здійснення Товариством операцій з утилізації - використання відходів як вторинних матеріальних або енергетичних ресурсів (абзац одинадцятий ст. 1 Закону України "Про відходи").

Отже, суб'єкт господарювання, який здійснює тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх видалення, шляхом вивезення відповідно до укладеного договору із спеціалізованим підприємством на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець чітко визначив альтернативу: або підприємства укладають договір зі спеціалізованою організацією, яка здійснює зберігання та захоронення відходів, або самостійно отримує дозвіл на розміщення таких відходів на власній території.

За даними матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб по рахункам 10, 20, 22 наданих до перевірки за період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. встановлено, що ТОВ "Марсот" були списані за актами списання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей наступні матеріали: 2016 рік: прилади та обладнання, що містять ртуть - копіювальний апарат Gestetner MO 3500SP - акт списання основних засобів № 1 від 26.01.2016р. у кількості 1 одиниці, який був введений в експлуатацію у 2011 році. За висновком непридатний для подальшого використання; лампи люмінесцентні 36 Вт - акт списання №23 від 29.02.2016р. у кількості 2 одиниці; лампи ультрафіолетові, що містять ртуть (люмінесцентні, призначені для детектора валют): Vito 6w T5 - акт списання №112 від 01.08.2016 у кількості 6 одиниць; Vito 4w BLB - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2 одиниці; Vito 4w Т5 - акт списання №87 від 30.06.2016р. у кількості 2; Vito 4w BLB - акт списання №101 від 18.03.2016р. у кількості 1 одиниці.

Відповідно до акту перевірки, позивачем порушено пп. 240.1.3. п. 240.1. ст.240, пп..242.1.3. п. 242.1. ст. 242, ст. 246, п. 249.6. ст. 249 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в частині не надання розрахунків з екологічного податку за 2016 рік, що сприяло заниженню екологічного податку у сумі 7 668,72 грн., в тому числі: 1 кв.2016 - 6580,62 грн., 2 кв. 2016 - 435,24 грн., 3 кв. 2016 - 652,86 грн.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Марсот" (замовник) та ТОВ "Утільвторпром" (виконавець) укладений договір №799-2017/КА від 14.12.2017 року, за яким, виконавець на умовах, передбачених вказаним договором, здійснює комплекс послуг щодо поводження з відходами, які утворюються в результаті господарської діяльності замовника, а саме збирання, зберігання, оброблення, видалення, знешкодження, перевезення, та організації утилізації відходів, власником яких є замовник (том 6, а.с. 66-68).

ТОВ "Утільвторпром" є спеціалізованим підприємством на утилізацію та захоронення відходів, про що свідчать установчі документи підприємства та наявні в матеріалах справи ліцензії, сертифікати, атестат виробництва (том 6, а.с. 72-78).

Згідно додатку №2 до договору №799-2017/КА, сторони вищевказаної угоди домовились про те, що ТОВ "Утільвторпром" надає, а ТОВ "Марсот" приймає комплекс послуг (робіт) з поводження з небезпечними відходами, а саме збирання, зберігання, оброблення, видалення, знешкодження, перевезення, та організації утилізації відходів, в тому числі: прилади та обладнання, що містять ртуть - копіювальний апарат Gestetner MO 3500SP; лампи люмінесцентні 36 Вт; лампи ультрафіолетові, що містять ртуть (люмінесцентні, призначені для детектора валют): Vito 6w T5; Vito 4w BLB; Vito 4w; Vito 4w BLB (том 6, а.с. 70-71).

Також, матеріали справи не містять доказів щодо наявності у позивача дозволу на розміщення відходів на власній території.

Отже, утворені відходи (відпрацьовані люмінесцентні лампи та інше), відповідно до укладеного договору, передавались позивачем на утилізацію спеціалізованому підприємству та не зберігались на підприємстві позивача, таким чином, об'єкт оподаткування був відсутній, а тому, позивач не є платником екологічного податку.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2017 року №0005611415 та № 0005621415 є протиправними та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 р. у справі № 805/4235/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 р. у справі № 805/4235/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 05 червня 2018 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді Т.Г. Арабей

І.Д. Компанієць