Ухвала

від 12.07.2019 по справі 805/4235/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 липня 2019 року

Київ

справа №805/4235/17-а

адміністративне провадження №К/9901/16182/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №805/4235/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАРСОТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2019 до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ДФС), направлені до суду поштою 04.06.2019.

Одночасно з касаційною скаргою ДФС було подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що первісна касаційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте за відсутності коштів на рахунках, у зв`язку з не закінченням розгляду розподілу видатків на сплату судового збору між територіальними органами ДФС, в установлений судом строк сплатити судовий збір не було можливим, тому до касаційної скарги не було додано документ про сплату судового збору. Скаржник просив врахувати скрутний матеріальний стан відповідача, у якого склалася критична ситуація із фінансуванням на сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2019 такі причини пропуску строку визнано неповажними та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали повідомити інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог цієї ухвали, від ДФС 04.07.2019 надійшло клопотання від 01.07.2019, в якому відповідач просить вважати усунутими недоліки касаційної скарги. Клопотання обґрунтоване тим, що при зверненні з первісною касаційною скаргою відповідач був позбавлений можливості сплатити судовий збір з огляду на високі ставки судового збору та відсутність державного фінансування. Натомість, відповідач робив усе можливе для того, щоб вийти зі свого скрутного матеріального стану, в минулому році постійно звертався до вищестоящого органу щодо недостатності фінансування для сплати судового збору. ДФС повторна касаційна скарга направлена в межах строку, передбаченого пунктом 5 статті 333 КАС України, тому звернення до Верховного Суду не є формальним, і відповідач не зловживав своїми правами та з метою недопущення втрат бюджет, зробив усе можливе задля того, щоб у найкоротший строк сплатити судовий збір та отримати доступ до правосуддя. Тим більш, доводи касаційної скарги податкового органу доводить незаконність та необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та протиправність дій позивача. Зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Отже, фактично, зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Судом були оцінені та визнані неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд повторно акцентує увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Доводи скаржника, що повторна касаційна скарга направлена в межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 333 КАС України є безпідставними, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на касаційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 329 КАС України, який становить тридцять днів. І у цій справі такий строк пропущено, що не заперечується ДФС. При цьому, вдруге касаційну скаргу направлено поштою більше ніж через вісім місяців після повернення первісної касаційної скарги, що колегією суддів визнано необґрунтованим зволіканням з боку скаржника щодо наступного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою у найкоротший термін враховуючи і той факт, що усунення суб`єктивних причин, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги не вимагало багато часу, але так і не усунуто на теперішній час.

Щодо доводів скаржника, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Таким чином вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Посилання ДФС на те, що судові рішення є незаконними і касаційна скарга подана для недопущення безпідставних втрат бюджету свідчать лише про позицію незгоди відповідача з судовими рішеннями у справі, і не доводять наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати сторонам такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області у клопотанні від 01.07.2019.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №805/4235/17-а .

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду