Постанова

від 05.06.2018 по справі 744/1178/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 744/1178/17 Суддя першої інстанції: Гнип Олександр Іванович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на проголошене об 11 годні 46 хвилин рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року, повний текст якого складено 11 березня 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тимоновицького сільського голови Семенівського району Чернігівської області ОСОБА_3, Семенівської міської ради Чернігівської області, третя особа - Тимоновицька сільська рада Семенівського району Чернігівської області, про визнання протиправним розпорядження та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Семенівського районного суду Чернігівської області з позовом до Тимоновицького сільського голови Семенівського району Чернігівської області ОСОБА_3 (далі - Відповідач-1, Тимоновицький сільський голова) про визнання протиправним розпорядження від 31.10.2017 року №12-0с Про звільнення секретаря Тимоновицької сільської ради ОСОБА_2.) та поновлення на посаді секретаря Тимоновицької сільської ради.

Протокольною ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 14.12.2017 року заучено до участі у справі Семенівську міську раду Чернігівської області в якості другого відповідача (далі - Відповідач-2, Семенівська міська рада) та Тимоновицьку сільську раду Семенівського району Чернігівської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Третя особа, Тимоновицька сільрада).

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 06.03.2018 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано у цілому розпорядження Тимоновицького сільського голови від 31.10.2017 року №12-ос Про звільнення секретаря Тимоновицької сільської ради ОСОБА_2. . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Семенівської міськради на користь ОСОБА_2 2 500,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, а також на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент видання оскаржуваного розпорядження ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями сільського голови з 24.10.2017 року, розпорядження від 31.10.2017 року №12-ос підлягає скасуванню як таке, що прийнято не уповноваженою на те особою.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд звернув увагу на те, що, по-перше, поновлено на роботі Позивача бути не може, адже з 23.11.2017 року установа, де останній працював, припинена, по-друге, фактичні обставини справи свідчать, що трудові правовідносини між сторонами фактично тривають, адже своєчасно вжитими заходами забезпечення позову було своєчасно зупинено акт індивідуальної дії, що виключає можливість поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Тимоновицької сільської ради.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про поновлення на посаді та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким зобов'язати Семенівську міськраду виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 року по день ухвалення рішення та одночасно визнати Позивача таким, що звільнений з посади секретаря Тимоновицької сільради відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, по-перше, суд першої інстанції безпідставно ототожнив ухвалу про забезпечення позову із судовим рішенням по суті спору, по-друге, поновлення на посаді, у тому числі на публічній службі, відповідає меті судового захисту, по-третє, неможливість поновлення на посаді свідчить, що правильним способом захисту прав Позивача є стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.11.2017 року по день ухвалення рішення із визнанням Позивача таким, що звільнений з посади на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову. При цьому посилається на те, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження ОСОБА_3 не мав повноважень голови сільської ради, останнє не має юридичної сили. Крім того, наголошує, що повноваження секретаря Тимоновицької сільради ОСОБА_2 були припинені на підставі ст. 141 Конституції України, ч. 2 ст. 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад та ст. 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Крім іншого, звертає увагу, що матеріали справи, у тому числі журнал обліку трудових книжок, не містить відомостей щодо отримання Тимоновицькою сільрадою трудової книжки ОСОБА_2

Після усунення визначених в ухвалі від 19.04.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивача Відповідач-1 просить відхилити її, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що, по-перше, станом на 31.10.2017 року ОСОБА_3 не був суб'єктом владних повноважень, по-друге, ст. 240-1 КЗпП України не може бути застосована до спірних правовідносин, адже останні врегульовані положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад , по-третє, згідно розпорядження Семенівської міськради від 23.11.2017 року №160К повноваження ОСОБА_2 як секретаря Тимоновицької сільради припинені, по-четверте, Позивач не мав права в апеляційній скарзі змінювати предмет позову, по-п'яте, відсутність у Відповідача-1 повноважень сільського голови свідчить про відсутність можливості стверджувати про звільнення Позивача, по-шосте, з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки ОСОБА_2 не зверталася.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивача Відповідача-2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому наголошує на тому, що в апеляційній скарзі Позивач змінив предмет позову, а заявлені в апеляційній скарзі вимоги не охоплюються межами даного спору. Крім того, стверджує, що повноваження Позивача як секретаря сільської ради припинені лише 23.11.2017 року. Поряд з цим, підкреслює, що вимога про стягнення середньої заробітної плати є необґрунтованою, оскільки із такою позовною вимогою Позивач до суду не звертався, доказів невидачі трудової книжки не надав.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 року справу було призначено до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Тимоновицької сільради від 26.11.2015 року за результатами таємного голосування приписано вважати обраним секретарем Тимоновицької сільради ОСОБА_2, депутата сільської ради по виборчому округу №4 (т. 2 а.с. 30).

18.10.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Тимоновицького сільського голови із заявою про звільнення з посади за власним бажанням з 01.11.2017 року (т. 1 а.с. 4). При цьому 30.10.2017 року Позивачем у присутності депутатів Тимоновицької сільради було вручено Відповідачу-1 заяву про відкликання заяви від 18.10.2017 року у зв'язку з тим, що 24.10.2017 року Тимоновицькому сільському голові було винесено недовіру і припинено його повноваження (т. 1 а.с. 5).

Водночас, згідно розпорядження Тимоновицького сільського голови від 31.10.2017 року №12-ос ОСОБА_2 на підставі п. 20 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , ст. 38 Кодексу законів про працю України звільнено із займаної посади секретаря Тимоновицької сільради з 31.10.2017 року (т. 1 а.с. 3). Зі змістом даного індивідуального акту Позивач ознайомився у день його прийняття.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2017 року Тимоновицькою сільрадою прийнято рішення №91, яким за підсумками таємного голосування припинено повноваження Тимоновицького сільського голови після виходу з відпустки (т. 1 а.с. 56).

На підставі встановлених вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 7, 9 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на прийняття оскаржуваного розпорядження не уповноваженою на те особою та неможливість поновлення Позивача на посаді в установі, яка з 23.11.2017 року припинена.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 50 Закону повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Аналогічний порядок припинення повноважень секретаря сільської ради випливає й зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону, за яким виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що звільнення секретаря сільської ради з посади можливе виключно за рішенням відповідної ради, прийнятим на її пленарному засіданні. Такими повноваженнями одноособово голова сільської ради не наділений.

Крім того, як вірно підкреслив суд першої інстанції, станом на 31.10.2017 року ОСОБА_3 взагалі не мав права видавати будь-які акти в якості Тимоновицького сільського голови у зв'язку з достроковим припиненням повноважень останнього згідно рішення Тимоновицької сільради від 24.10.2017 року №91.

При цьому посилання ОСОБА_3. на те, що оскільки оскаржуване розпорядження прийнято ним за відсутності повноважень сільського голови, а тому не має жодної юридичної сили і не може бути скасоване, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту табелю обліку використання робочого часу за листопад 2017 року (т. 1 а.с. 162), відміток щодо виходу або невиходу на роботу секретаря Тимоновицької сільради ОСОБА_2 останній не містить. Рядок 2 даного табелю взагалі не заповнений в частині, що стосується секретаря сільської ради.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що оскаржуване розпорядження від 31.10.2017 року №12-ос потягло за собою юридичні наслідки у вигляді звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, у зв'язку з чим, з огляду на встановлену раніше його протиправність, останнє підлягає скасуванню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Разом з тим, стверджуючи про неможливість поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Тимоновицької сільради з огляду на припинення функціонування такої установи та фактичного продовження трудових відносин між сторонами, Семенівський районний суд Чернігівської області не врахував такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Таким чином, оскільки наведеними нормативними актами (Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування ) не врегульовано правові наслідки поновлення особи на раніше займаній посаді в органах місцевого самоврядування, судова колегія приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Тобто, законодавцем покладено на орган, який розглядає трудовий спір, імперативний обов'язок з вирішення питання щодо поновлення особи на раніше займаній посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу незалежно від того, чи були заявлені відповідні вимоги.

При цьому, за правилами ст. 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ліквідація підприємства, установи, організації не є перешкодою для прийняття рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на займаній посаді. Водночас, норми статті 240-1 КЗпП України можуть бути застосовані виключно у випадку неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.

Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу.

Після завершення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громаді, що увійшла до об'єднаної територіальної громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складу її виконавчого комітету.

Частинами 3-4 статті 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад передбачено, що об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.

У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.

З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.

Найменування представницького органу місцевого самоврядування об'єднаної територіальної громади як юридичної особи складається з частини, яка є похідною від власного найменування населеного пункту, визначеного її адміністративним центром, у формі прикметника та відповідного загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Семенівської міської ради Чернігівської області від 23.11.2017 року №5 (т. 1 а.с. 53) припинено сільські ради в результаті реорганізації шляхом приєднання до Семенівської міської ради, зокрема Тимоновицьку сільраду (т. 1 а.с. 54). Крім того, пунктом 3 вказаного рішення визначено Семенівську міську раду правонаступником усього майна, прав та обов'язків сільських рад з дня набуття повноважень Семенівською міською радою, обраною на перших виборах об'єднаних територіальних громад, що відбулися 29.10.2017 року.

Розпорядженням Семенівської міськради від 23.11.2017 року №160 К відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування та ст. 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад припинено повноваження секретаря Тимоновицької сільради з 23.11.2017 року, а також приписано виплатити ОСОБА_2 кошти за невикористану відпустку за період з дати початку повноважень і по 23.11.2017 року (т. 1 а.с. 163).

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені вище обставини фактичного звільнення Позивача з посади секретаря Тимоновицької сільради з 31.10.2017 року на підставі розпорядження ОСОБА_3. №12-ос, визнаного протиправним та скасованого, тягнуть за собою обов'язок органу, який розглядає трудовий спір, забезпечити відновлення прав звільненої ОСОБА_2 шляхом поновлення її на посаді секретаря Тимоновицької сільради з 31.10.2017 року по 23.11.2017 року - день припинення повноважень секретаря на підставі розпорядження Семенівської міськради від 23.11.2017 року №160К, доказів скасування в установленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до абз. 3 п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Семенівської міськради від 02.05.2018 року №450 (т. 2 а.с. 133) заробітна плата ОСОБА_2 за вересень 2017 року склала 5 361,43 грн., за жовтень 2017 року - 5 004,00 грн.

Середньоденна заробітна плата Позивача згідно проведених за правилами Порядку №100 розрахунків суду склала 246,80 грн. (5 361,43 + 5 004,00) / (21+21). У зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області як правонаступника Тимоновицької міської ради Семенівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який склав 17 робочих днів, в сумі 4 195,60 грн. (17 х 246,80 грн.).

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що необхідність виплати останній середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі останній трудової книжки судовою колегією оцінюється критично з огляду на те, що зі змісту журналу обліку трудових книжок №06-11 (т. 1 а.с. 204-207) вбачається, що у графі про прийняття трудової книжки ОСОБА_2 посадовою особою Тимоновицької сільради відсутній запис про прийняття даної трудової книжки. При цьому, як вірно відзначили Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу Позивача, згідно п. 2.14 посадової інструкції секретаря сільської ради та секретаря виконавчого комітету Тимоновицької сільської ради, затвердженої розпорядженням сільського голови 01.01.2016 року (т. 1 а.с. 201-202) до відання останнього належить ведення особових справ та трудових книжок працівників сільської ради та інших посадових осіб.

За таких обставин, відсутність належних та допустимих доказів отримання Тимоновицькою сільрадою трудової книжки ОСОБА_2 спростовує посилання Позивача на те, що її не було своєчасно видано останньому Третьою особою.

Щодо вимог апеляційної скарги Позивача в частині визнання ОСОБА_2 такою, що звільнена з посади секретаря Тимоновицької сільради відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад , колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що останні не можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції з огляду приписи ч. 5 ст. 308 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. На вказані обставини обґрунтовано звернули увагу Відповідачі у своїх відзивах на апеляційну скаргу.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на правильність висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного розпорядження про звільнення Позивача, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Семенівського районного суду Чернігівської області про неможливість поновлення ОСОБА_2 на посаді у зв'язку з ліквідацією підприємства та фактичним продовженням трудових відносин між сторонами, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в указаній частині нове про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 371 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тимоновицького сільського голови Семенівського району Чернігівської області ОСОБА_3, Семенівської міської ради Чернігівської області, третя особа - Тимоновицька сільська рада Семенівського району Чернігівської області, про визнання протиправним розпорядження та поновлення на посаді - задовольнити частково.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на раніше займаній посаді секретаря Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області (15410, Чернігівська обл., Семенівський р-н., с. Тимоновичі, вул. Перемоги, 1, код ЄДРОПОУ 04416223) з моменту звільнення до 23 листопада 2017 року.

Стягнути з Семенівської міської ради Чернігівської області (15400, Чернігівська обл., Семенівський р-н., м. Семенівка, вул. Червона Площа, 6, код ЄДРПОУ 04062009) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 жовтня 2017 року по 22 листопада 2017 року включно у розмірі 4 195 (чотири тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.