Постанова

від 29.05.2018 по справі 910/189/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Справа№ 910/189/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.05.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Компанії "Генезес Нетворк Лтд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.09.2017 (повний текст рішення складено 02.10.2017)

у справі №910/189/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація"

2) Компанія "Генезес Нетворк Лтд"

3) Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна

про визнання недійсним договору, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація"

до Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003"

про визнання відсутнім права власності,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація", Монлекс Груп Лтд.,С.А., Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання недійсним договору, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 29.08.2016 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" від 10.08.2016 про визнання відсутності права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна,3, для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі №910/189/14 первісний позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 08.06.2013 №2199, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Есталіною Анатоліївною, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто- Інновація" (02099, м. Київ, вул. Вереснева, 4, код за ЄДРПОУ 38139649) та Компанією Монлекс Груп Лтд., С.А. (вулиця Віа Рікардо Дж Альфаро, Зе Сентурі Тауер білдінг, офіс 713, Республіка Панама, місто Панама, реєстраційний номер 676065-1653377), права іпотеко держателя за яким були відступлені Компанії "Генезис Нетворк ЛТД" (3-ий поверх, С&Н Тауерс, Кут вулиць Грейт Мальборо та Грейт Джордж, м. Розо, 00152, Співдружність Домініки).

- скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Есталіни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 2992104 про реєстрацію обтяження адміністративного корпусу літера "А" від 08.06.2013; індексний номер 2992205 про реєстрацію обтяження виробничого корпусу-радіовузла літера "Б" від 08.06.2013; індексний номер 2992448 про реєстрацію обтяження будівлі малярного цеху літера "В" від 08.06.2013; індексний номер 2992501 про реєстрацію обтяження будівлі механічного цеху літера "Ж" від 08.06.2013; індексний номер 2992524 про реєстрацію обтяження корпусу гаража літера "X" від 08.06.2013; індексний номер 2992548 про реєстрацію обтяження будівлі контрольно-пропускного пункту літера "Ф" від 08.06.2013 ; індексний номер 2992560 про реєстрацію обтяження будівлі оздоровчого комплексу літера "Е" від 08.06.2013.

В частині вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві провадження у справі припинено.

В зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, Компанія "Генезес Нетвору Лтд" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 в частині задоволення первісного позову ПАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003" та ухвалити нове рішення, яким в первісному позові ПАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003" відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду Компанія "Генезес Нетвору Лтд" зазначила, що відповідно до приписів пункту 2 частини 3 статті 104 ГПК України рішення у справі було ухвалено судом стосовно прав скаржника за відсутності представників скаржника та без належного повідомлення про судове засідання у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, внаслідок чого представники скаржника не могли бути присутніми в жодному судовому засіданні у справі, внаслідок чого скаржник був позбавлений можливості та права на повноцінний судовий захист.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі № 910/189/14 та ухвалити нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю, зустрічний позов відповідача -1 та заяви про збільшення зустрічних вимог задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" зазначило, що справу було розглянуто за відсутності нерезидента - Компанії "Генезес Нетворк Лтд", який не був повідомлений належним чином про місце та час засідання суду, наслідком чого порушено право нерезидента на повноцінний судовий захист. Це право було також порушено тим, що позивач у первісному позові не направив на адресу нерезидента копію позовної заяви, заяви про зміну (доповнення) предмета позову та заяву про уточнення позовних вимог. Нажаль, місцевий суд проігнорував ці порушення з боку позивача, не дослідивши та не оцінивши належним чином всі докази поштового направлення документів, про які йдеться, на дійну адресу нерезидента, які було надано суду з боку позивача в первісному позову.

25.10.2017 до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" надійшли уточнення до апеляційної скарги від 21.09.2017, в яких скаржник просить прийняти відмову від апеляційної скарги від 21.09.2017 в частині оскарження рішення суду від 12.09.2017 щодо відмови в зустрічному позові та у збільшенні зустрічних позовних вимог, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі № 910/189/14 в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в первісному позові повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2017 апеляційну скаргу Компанії "Генезес Нетворк Лтд" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Станіка С.Р., Гончарова С.А.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 25.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Станіка С.Р., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 прийнято апеляційні скарги Компанії "Генезес Нетворк Лтд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі №910/189/14 до апеляційного провадження, розгляд справи №910/189/14 призначено на 17.05.2018. Провадження у справі 910/189/14 зупинено.

10.11.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про виправлення описки в ухвалі від 30.10.2017 у справі №910/189/14.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.17 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Майданевича А.Г., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 (у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А.) прийнято справу № 910/189/14 до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 (у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" про виправлення описки у ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі №910/189/14 залишено без задоволення.

10.11.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов лист з додатками відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справ №910/189/14.

17.05.2018 розгляд справи не відбувався, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Куксова В.В у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2017 призначено справу до розгляду на 29.05.2018.

В судове засідання 29.05.2018 відповідач-1, відповідач-2,відповідач-3, третя особа свого представника не направили, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 29.05.2018 представники позивача за первісним позовом заперечили проти доводів на апеляційні скарги з урахуванням пояснень на апеляційні скарги поданих під час апеляційного провадження, та просили відмовити в їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі № 910/189/14 залишити без змін

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" (іпотекодавцем), та компанією "МОНЛЕКС ГРУП ЛТД, С.А." (іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Есталіною Анатоліївною.

В подальшому право іпотекодержателя за договором було відступлено Компанія "Генезис Нетворк ЛТД" за договором про відступлення прав вимоги (цесія) від 18.10.2014 №4952, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Есталіною Анатоліївною.

Відповідно до п.1.1. договору іпотеки від 08.06.2013 цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" (Боржник), на підставі Інвестиційного договору від 25.05.2012, укладеного між компанією "МОНЛЕКС ГРУП ЛТД, С.А." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" з усіма змінами і доповненнями до нього, включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим Договором або будуть укладені у майбутньому та додаткові угоди (основний договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки від 08.06.2013, у забезпечення виконання зобов'язань за основним Договором Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3, а саме:

- адміністративний корпус літера "А", загальною площею 429,20кв.м;

- виробничий корпус-радіовузла літера "Б" загальною площею 2 210,50кв.м;

- будівля приміщень малярного цех літера В, загальною площею 198,40кв.м;

- будівлі механічного цеху літера "Ж", загальною площею 110,00кв.м;

- корпусу гаража літера "X", загальною площею 3052,40кв.м;

- будівлі контрольно-пропускного пункту літера "Ф", загальною площею 205,40кв.м;

- будівлі оздоровчого комплексу літера "Е" загальною площею 195,10кв.м;

В п. 1.3 Договору зазначено, що вказаний предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтв про право власності.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1,0825 га (кадастровий номер 8000000000:79:046:0032) та на земельній ділянці площею 0,1970 га (кадастровий номер 8000000000:79:046:0029)

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 08.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" (іпотекодавцем), та компанією "МОНЛЕКС ГРУП ЛТД, С.А." (іпотекодержатель), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Есталіною Анатоліївною, з підстав невідповідності його умов вимогам ч. 2 ст. 583 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ч 1. ст. 73 Господарського суду України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та які мають значення для вирішення справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №5011-66/6958-2012 від 19.03.2013, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду, від 19.06.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 визнано за позивачем право власності на будівлі, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3, а саме: адміністративний корпус, літера "А", загальною площею 429,2 кв.м.; виробничий корпус - радіовузол, літера "Б", загальною площею 2 210,5 кв.м.; будівлю приміщень малярного цеху, літера "В", загальною площею 198,4 кв.м.; будівлю контрольно-пропускного пункту, літера "Г", загальною площею 24,5 кв.м.; будівлю теплопункту, літера "Д", загальною площею 93,3 кв.м.; будівлю оздоровчого комплексу, літера "Е", загальною площею 195,1 кв.м.; будівлю механічного цеху, літера "Ж", загальною площею 110 кв.м.; будівлю туалету, літера "Т", загальною площею 4,2 кв.м.; будівлю туалету, літера "У", загальною площею 5,4 кв.м.; будівлю контрольно-пропускного пункту, літера "Ф", загальною площею 205,4 кв.м.; корпус гаража, літера "X", загальною площею 3 052,4 кв.м., витребувано вказані будівлі на корить позивача від ТОВ "Авто-Інновація".

Підставою задоволення позову у справі №5011-66/6958-2012 (з урахуванням позиції суду першої інстанції, судів апеляційної та касаційної інстанцій) став встановлений факт відсутності у ТОВ "Авто-Інновація" права власності на вказане майно, оскільки особа, яка набула майно у особи, яка не мала права його відчужувати, і знала про цю обставину, не є добросовісним набувачем і не набуває права власності. Тобто, задовольняючи вказаний віндикаційний позов суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто- Інновація" не є законним власником переліченого спірного нерухомого майна і ніколи таким не було, а відтак в силу наведених норм, обставин та фактів, що є встановленими судом у вказаному рішенні, та якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги у даній справі, не підлягають доведенню при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тобто, як встановлено судом відповідач-1 незаконно передав спірне майно в іпотеку компанії "МОНЛЕКС ГРУП ЛТД, С.А.", чим фактично здійснив розпорядження вказаним нерухомим майном, яке на момент укладання договору іпотеки йому не належало.

Суду доведено, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивачу стало відомо про існування договору іпотеки від 08.06.2013 № 2199 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., (надалі - Договір іпотеки), іпотекодавцем за яким є ТОВ "Авто-Інновація", а іпотекодержателем - компанія "МОНЛЕКС ГРУП ЛТД, С.А.". Предметом, обтяженим іпотекою є будівлі літери "А", "Б", "В", "Ж", " X", "Ф", "Е".

Як зазначено у первісній позовній заяві позивача, спірний договір іпотеки від 08.06.2013 № 2199 порушує право власності позивача, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перешкоджає державній реєстрації визнаного судом права власності позивача на вказані будівлі.

Судом також встановлено, що в ході розгляду справи №5011-66/6958-2012 Господарським судом міста Києва були також вжиті заходи забезпечення позову, які в подальшому скасовані не були та залишаються чинними до цього часу. Так, ухвалою від 31.05.2012 заборонено ТОВ "Авто-Інновація" здійснювати розпорядження вказаним нерухомим майном, а ухвалою суду від 03.12.2012 на вказане майно накладено арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, а матеріалами справи доведено, що Договір іпотеки суперечить 2 ст. 583 ЦК України, відповідно до якої заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, всупереч вказаним правовим нормам, відповідач-1, якому було достовірно відомо, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, йому не належить та ніколи не належало (встановлено рішенням суду по справі №5011-66/6958-2012), передав вказане майно в іпотеку .

Відповідно до ст. 124 Конституції України - судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Однак, не виконуючи рішення суду у справі №5011-66/6958-2012, 08.06.2013 відповідач -1 незаконно передав спірне майно в іпотеку Компанії "МОНЛЕКС ГРУП ЛТД, С.А." (правонаступником якої - Компанія "Генезес Нетворк Лтд" за договором відступлення права вимоги), чим фактично здійснив розпорядження вказаним нерухомими майном, яке на момент укладання договору іпотеки йому не належало.

Вимога позивача про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Есталіни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 2992104 про реєстрацію обтяження адміністративного корпусу літера "А" від 08.06.2013; індексний номер 2992205 про реєстрацію обтяження виробничого корпусу-радіовузла літера "Б" від 08.06.2013; індексний номер 2992448 про реєстрацію обтяження будівлі малярного цеху літера "В" від 08.06.2013; індексний номер 2992501 про реєстрацію обтяження будівлі механічного цеху літера "Ж" від 08.06.2013; індексний номер 2992524 про реєстрацію обтяження корпусу гаража літера "X" від 08.06.2013; індексний номер 2992548 про реєстрацію обтяження будівлі контрольно-пропускного пункту літера "Ф" від 08.06.2013; індексний номер 2992560 про реєстрацію обтяження будівлі оздоровчого комплексу літера "Е" від 08.06.2013, також підлягає задоволенню, з огляду на те, що вона є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 08.06.2018.

25 серпня 2016 відповідачем за первісним позовом було подано зустрічну позовну заяву про визнання відсутнім права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна,3, а саме: адміністративний корпус літера "А"; виробничий корпус-радіовузла літера "Б"; будівля приміщень малярного цех літера В; будівлі контрольно-пропускного пункту літера "Г"; будівлі теплопункту літера "Д"; будівлі механічного цеху літера "Ж"; будівлі оздоровчого комплексу літера "Е"; будівлі туалету літера "Т"; будівлі туалету літера "У"; корпусу гаража літера "X"; будівлі контрольно-пропускного пункту літера "Ф" за Публічним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13003".

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем від 24.09.2015 було вчинено в той час, коли в Державному реєстрі речових прав були наявні записи від 08.06.2013 та від 21.10.2014 про заборону відчуження цього майна, які з того часу і по теперішній час є дійсними. Тобто, на думку позивача за зустрічним позовом, державну реєстрацію від 24.09.2015 було зроблено в порушення приписів п.5 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що дає підстави для визнання цієї реєстрації недійсною.

За твердженням ТОВ "Авто-Інновація", відсутність реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем унеможливлює виникнення в нього цього права та набуття ним права на звернення до суду з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

Суд вважає такі зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

В п. 5 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, на яку посилається позивач) встановлено, що у випадку, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна , подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Разом з тим, в даному випадку, реєстрація відбулась не внаслідок відчуження майна, а внаслідок виконання рішення суду про визнання права власності, у зв'язку з недійсністю попереднього відчуження та відсутності таким чином набувача (ТОВ "Авто-Інновація") права власності.

Тому, оскільки в даному випадку реєстраційна дія не пов'язана з відчуженням, положення вказаного пункту Закону не регулюють дані правовідносини (на відміну від вказаних у судових рішеннях, на які посилається позивач і де йдеться про перехід права власності до іпотекодержателя).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону, відповідно до якої відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (випадок наявності обтяжень), "не застосовується у разі: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно".

Враховуючи принципи дії в часі закону, який скасовує відповідальність (ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України), то задоволення позову шляхом скасування реєстраційного запису, який відповідає вимогам Закону в діючій редакції суперечило б вказаним положенням.

Дослідивши викладені обставини зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зустрічний позов спрямований на захист неіснуючого права власності (що встановлено рішеннями суду), реалізацію протиправного інтересу (протиправне заволодіння майном) шляхом незаконного повороту виконання рішення суду про визнання права власності.

Крім того, у ТОВ "Авто-Інновація" відсутнє право, яке б підлягало захисту, оскільки відсутність такого права (права власності) у нього та наявність такого права у ПАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003" встановлена рішенням суду у справі №5011-66/6958-2012, яке набрало законної сили.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 N 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту прав та інтересів визначається ст. 20 Господарського кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання відсутності прав.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом відсутнім права власності на об'єкти нерухомого майна, покладається на Позивача, як і доведення ним свого порушеного права, що Позивачем за зустрічним позовом не було здійснено.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач-2 за первісним позовом - Компанія "Генезес Нетвору Лтд" (Genesys Network Ltd) є нерезидентом та зареєстрований за адресою: 3-й поверх, Кут вулиць Грейт Мальборо та Грейт Джордж, м. Розо, 00152, Співдружність Домініки (C&H Towers, corner of Great Marlborough&Great Georges Street, Roseau 00152, Commonwealth of Dominica).

Судом встановлено, що Співдружність Домініки (адреса реєстрації відповідача - 2 за первісним позовом) не є учасником Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаної 15.11.1965 р.

Крім того, у відносинах між Україною та Співдружністю Домініки відсутній чинний міжнародний договір про надання правової допомоги.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що посилання скаржників у своїх апеляційних скаргах про не повідомлення нерезидента відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах укладеної 15.11.1965 в м. Гаага, не береться судом до уваги, так як Співдружність Домініки не є країною-учасницею вищезазначеної конвенції.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, первісні позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними доказами по справі, тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не було обґрунтовано та доведено наявності законних підстав для визнання відсутнім права власності на об'єкти нерухомого майна, тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності.

Матеріали справи не містять, а скаржниками не подано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими в частині задоволення первісного позову.

В зустрічному позові вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Компанії "Генезес Нетвору Лтд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі №910/189/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Компанії "Генезес Нетворк Лтд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі №910/189/14 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/189/14 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.06.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.Г. Майданевич

С.А. Гончаров