Постанова

від 05.06.2018 по справі 820/3050/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №820/3050/14

адміністративне провадження №К/9901/2730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ`янької об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у складі судді Севастьяненко К.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у складі колегії суддів Кононенко З.О., Бондара В.О., Калитки О.М., у справі № 820/3050/14, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт - Сервіс до Основ`янької об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, про скасування податкового повідомлення - рішення,-

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прінт - Сервіс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Основ`янької об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення, з моменту його винесення, від 27 вересня 2013 року № 0000732201, яким позивачу визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 912 007,00 грн. за березень 2012 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

01 квітня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 10 червня 2014 року Харківського апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволений частково, внаслідок чого скасоване податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року № 0000732201. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

26 червня 2014 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 7 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

01 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

11 серпня 2014 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

10 січня 2018 року матеріали касаційної скарги податкового органу передані до Верховного Суду.

11 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/2730/18 прийняті до провадження та витребувано справу №820/3050/14 з Харківського окружного адміністративного суду.

31 січня 2018 року справа №820/3050/14 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 32760537, перебуває на обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість. Основними видами діяльності Товариства є зокрема: 18.12 - друкування іншої продукції, 17.23 - виробництво паперових канцелярських виробів, 17.29 - виробництво інших виробів з паперу та картону, 77.39 - інші види видавничої діяльності.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 20 серпня 2013 року № 589/221/32760537.

На підставі акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу 27 вересня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000732201, яким визначено завищення від'ємного значення за березень 2012 року у сумі 912 007 грн. за березень 2012 року, за порушення пункту 7 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, пункту 3.2, підпунктів 4.6.1,4.6.2 4.6.3, 4.6.6 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 лютого 2011 року за №197/18935.

Склад податкового правопорушення, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, на думку податкового органу полягає в необхідності оподаткування операції на загальних підставах, внаслідок реалізації позивачем імпортної фарби Приватному підприємству "Мікко-Сервіс", що означає використання імпортованої фарби не за цільовим призначенням.

Впродовж судового розгляду справи в судах першої, апеляційної інстанцій, а також в касаційній скарзі податковий орган доводить, що цільове використання це особисте використання особою, яка ввезла імпортну фарбу на пільгових умовах під зобов'язання про цільове використання фарби, при порушенні якого ввізне мито та податок на додану вартість сплачується у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем до митного органу надані зобов'язання, про використання товару у книговидавничій діяльності. Отримавши імпортну продукцію (фарбу) Товариство зарахувало її на балансовий рахунок 201 "Сировина та матеріали", про що до митного органу наданий відповідний звіт. У подальшому товар використовувався позивачем частково у власному виробництві, а частково реалізований Приватному підприємству "Мікко-Сервіс".

Згідно з пунктом 7 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції на час митного оформлення продукції) тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а також операції з постачання цих товарів переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України. У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення операцій поставки), тимчасово до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість: операції з ввезення товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", для використання у власній виробничій діяльності; операції з постачання товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України. У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону."

Пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (в редакції на час здійснення операцій) встановлено, що до 1 січня 2015 року звільняються від обкладання ввізним митом товари, які не виробляються в Україні і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) коди, що зазначені у цьому пункті.

Системний аналіз наведених норм доводить, що від податку на додану вартість звільняються ввезені в Україну товари з метою використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, в межах такого використання товари можуть бути використані як у власній виробничій діяльності, так і шляхом їх постачання переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що редакція пункту 7 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України на час митного оформлення продукції позивачем (з 14 лютого 2011 до 05 серпня 2011 р.) не містить положень щодо обов'язковості використання продукції виключно у власній виробничій діяльності, як зазначає відповідач в акті перевірки. Обсяг зобов'язань позивача обмежувався лише використанням товару у книговидавничій діяльності.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили комплексний правовий аналіз не тільки норм податкового законодавства, а також правове регулювання видавничої діяльності, зокрема положення Закону України від "Про видавничу справу" від 05 червня 1997 року №318/97-ВР та Закону України від "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" від 06 березня 2003 року № 601-IV.

Крім того, судами встановлені обставини щодо цільового використання товару контрагентом позивача, з огляду на його статус суб'єкта видавничої справи, здійснення основного виду діяльності за КВЕД 2010 є 22.22.0 "Інша поліграфічна діяльність", фактичне використання товару у видавничій та поліграфічній діяльності, тобто за тим призначенням, за яким нормами законодавства передбачена пільга.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги пункту 7 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України позивачем не порушенні, оскільки норма ставить пільгу в залежність від цільового використання товару, а не суб'єкта такого використання.

Суд вважає, що спір вирішений на користь Товариства із застосуванням прямих норм Податкового кодексу України. Разом із тим з огляду на неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, є можливість застосувати при вирішенні цього спору положення податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого пунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Основ`янької об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 820/3050/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер