Постанова

від 06.06.2018 по справі 755/17618/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 755/17618/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4436/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

при секретарі - Іваницькій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Біллериса Юрія Олексійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О. 01 грудня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОКОСМЕТИКС , Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання недійсним договору про надання послуг та розірвання угоди про надання споживчого кредиту,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій та статус суддів (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОКОСМЕТИКС , Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання недійсним Договору про надання послуг №КН 0110, укладений 03 жовтня 2016 року між нею, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОКОСМЕТИКС , та розірвання Угоди про надання споживчого кредиту №401723372, укладену між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк 03 жовтня 2016 року.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсним Договір про надання послуг КН 0110, укладений 03 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОКОСМЕТИКС , розірвано Угоду про надання споживчого кредиту №401723372, укладену 03 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк , крім того, стягнуто з відповідачів на користь позивача по 551 грн. 21 коп. судового збору (а.с.92-97).

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, адвокат Біллерис Ю.О. в інтересах ПАТ Альфа-Банк 12 квітня 2018 року направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ Альфа-Банк про розірвання кредитного договору, ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ Альфа-Банк залишити без задоволення. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема , тим, що рішення суду в частині позовних вимог до ПАТ Альфа-Банк ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для розгляду справи.

Суд, при ухваленні рішення виходив з того, що позивач відкликала свою згоду на укладення Договору про надання споживчого кредиту, кредитні кошти не отримувала, а тому немає підстав для повернення кредитодавцю коштів, що вказані в Договорі та відсотків за їх користування.

Разом з тим, дані висновки є поверховими, без належного дослідження матеріалів справи, оскільки Договір про надання споживчого кредиту був укладений між ОСОБА_3 та Банком у відповідності до вимог чинного законодавства України, на підставі заяви останньої, позивач була вільна в укладенні Договору, ознайомлена з його умовами, усвідомлювала зміст дій, що вчиняє та правовими наслідками, а тому сам Договір жодним чином не порушує права та інтереси позивача.

Крім того, ПАТ Альфа-Банк жодної заяви про відмову від наданих кредитних коштів не отримував. Кредитний договір було укладено 03 жовтня 2016 року, датою надання кредиту встановлено 04 жовтня 2016 року, а тому твердження позивача про неотримання кредитних коштів є безпідставними та надуманими, адже кошти на рахунок ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС були перераховані Банком 04 жовтня 2016 року (відповідно до умов даного Договору).

В порушення вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України позивач не надала жодних належних доказів на підтвердження повідомлення ПАТ Альфа-Банк про відмову від наданих послуг.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення. В судовому засіданні, зокрема, пояснила, що вона зверталась 04 жовтня 2016 року до Банку із заявою про розірвання угоди, разом з тим, доказів наведеним обставинам не має. 11 жовтня 2016 року вона звернулась до Банку вдруге та отримала інформацію про те, що кошти не були перераховані.

Крім того, до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_3, з відповідними підтвердженнями направлення його учасникам справи. З даного відзиву, зокрема, вбачається, що судом першої інстанції достовірно встановлено факти та обставини, на які вона, ОСОБА_3, посилалась як на підставу своїх позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Представники ПАТ Альфа-Банк та ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС до суду апеляційної інстанції не з 'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією, а тому колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення ОСОБА_3, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2016 року між ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання послуг №КН0110, відповідно до умов якого ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС надає ОСОБА_3 комплекс послуг в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а ОСОБА_3 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити такі послуги згідно умов даного договору (а.с.8).

Відповідно до п.п. 3.1 договору, вартість послуг складає 9 577 грн. 00 коп.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним ( п.5.1 Договору). Договір може бути розірваний тільки за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.5.2 Договору).

03 жовтня 2016 року ОСОБА_3 підписано оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 401723372 ПАТ Альфа-Банк та акцепт пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту (а.с. 9, 10).

За умовами оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту, ОСОБА_3 запропонувала ПАТ Альфа-Банк укласти угоду про надання споживчого кредиту та надати їй споживчий кредит на умовах продукту споживчий стандарт NST кредит, а саме 9 924 грн. 35 коп., з остаточною датою повернення кредитних коштів 04 квітня 2017 року. Вказані кошти пропонує надати для оплати товарів згідно з переліком, що вказаний у специфікації № 401723372 від 03 жовтня 2016 року або листі-гарантії до угоди про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2016 року в загальній сумі 9 577 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС .

У відповідності до п. 5.1 оферти, днем надання споживчого кредиту є день списання кредитних коштів з позичкового рахунку банку з метою їх подальшого зарахування, що вказані в п. 5 цієї оферти, а саме на рахунок ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС .

За умовами додатку № 1 до угоди про надання кредиту № 401723372 від 03 жовтня 2016 року, датою надання кредиту встановлено 04 жовтня 2016 року (а.с. 11).

У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції 01 січня 2016 року), споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судом першої інстанції, ОСОБА_3 04 жовтня 2016 року звернулась до ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС із заявою про розірвання договору про надання послуг №КН0110 від 03 жовтня 2016 року та одночасно з ним угоди про надання споживчого кредиту № 401723372 від 03 жовтня 2016 року. Дана заява прийнята ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС 04 жовтня 2016 року за вхідним номером № 30 (а.с. 14).

11 жовтня 2016 року ОСОБА_3 повторно звернулася до ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС із заявою про відмову від договору про надання послуг КН 0110 від 03 жовтня 2016 року та відмову від угоди про надання споживчого кредиту № 401723372 від 03 жовтня 2016 року, а також до ПАТ Альфа-Банк із заявою про відмову від угоди про надання споживчого кредиту №401723372 від 03 жовтня 2016 року (а.с. 18, 19, 20).

Листом від 17 жовтня 2016 року Вих.№30 (на заяви від 04 жовтня 2016 року та 11 жовтня 2016 року) ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС повідомило ОСОБА_3, зокрема, про те, що станом на дату написання даного листа, докази того, що кошти за угодою про надання кредиту замовником кредитодавцю повернуті, у виконавця відсутні. Таким чином, угода про надання споживчого кредиту є чинною. Щодо розірвання договору про надання послуг, ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС зі свого боку підстав для розірвання договору за згодою сторін не вбачає (а.с.15).

Крім того, листом від 20 жовтня 2016 року №81397-23.1-б/б ПАТ Альфа-Банк повідомило ОСОБА_3 про те, що підписання кредитного договору свідчить про те, що вона ознайомилась з його умовами та взяла на себе зобов 'язання своєчасно повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за користування ним. ПАТ Альфа-Банк належним чином виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту в рамках кредитного договору №401723372. В результаті проведеної перевірки встановлено, що грошові кошти, які були перераховані за товар та для виконання робіт за кредитним договором №401723372, не повернуто Банку в повному обсязі , у зв'язку з чим на даний момент у Банку відсутні правові підстави для задоволення прохання щодо розірвання вказаного кредитного договору. Для закриття кредитного договору необхідно сплатити всю існуючу заборгованість, питання повернення грошових коштів необхідно узгоджувати з продавцем товару/послуг (а.с.16).

ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, який мотивувала, зокрема, тим, що згідно п.2.2.5 Договору №КН0110 виконавець має право відмовитись від виконання Договору в будь-який час, повернувши при цьому замовнику частину коштів за послуги, які фактично не були виконані виконавцем. Крім того, згідно п.6 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини, перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Враховуючи, що вона 04 жовтня 2016 року, а згодом 11 жовтня 2016 року зверталась до відповідачів із заявами про відмову від договору про надання послуг та відмову від угоди про надання споживчого кредиту, в чому їй було відмовлено, позивач просила задовольнити позовні вимоги та на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.11, 18 Закону України Про захист прав споживачів визнати недійсним Договір про надання послуг №КН0110 від 03 жовтня 2016 року та розірвати угоду про надання споживчого кредиту №401723372 від 03 жовтня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як споживач послуг, скористалась своїм правом розірвати договір з дотриманням вимог Закону України Про захист прав споживачів , наведені останньою підстави для визнання недійсним договору та розірвання угоди доведено в судовому засіданні шляхом подання позивачем доказів про прийняті з її боку міри про розірвання договору про надання послуг і угоди про надання споживчого кредиту, у зв'язку з чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведене рішення суду оскаржується ПАТ Альфа-Банк лише в частині задоволенні позовних вимог до ПАТ Альфа-Банк , у зв'язку з чим в іншій частині дане рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За положеннями частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язальною у разі її прийняття (частина перша статті 641 ЦК України).

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції 01 січня 2016 року) споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить підстави визнання недійсними договорів, що обмежують права споживача.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За нормами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_3 04 жовтня 2016 року дійсно зверталась до ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС із заявою про розірвання договору про надання послуг №КН0110 від 03 жовтня 2016 року. Крім того, 11 жовтня 2016 року ОСОБА_3 повторно зверталась до ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС із заявою про відмову від договору про надання послуг КН 0110 від 03 жовтня 2016 року та відмову від угоди про надання споживчого кредиту № 401723372 від 03 жовтня 2016 року, а також звернулась до ПАТ Альфа-Банк із заявою про відмову від угоди про надання споживчого кредиту №401723372 від 03 жовтня 2016 року (а.с. 18, 19, 20). Разом з тим, отримала відповіді про відмову в задоволенні її заяв.

Втім, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання угоди про надання споживчого кредиту № 401723372, укладеної 03 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 та ПАТ Альфа-Банк , оскільки Банк, отримавши пропозицію позивача про укладення угоди про надання споживчого кредиту, відповідно до вказаних у пропозиції позивача умов вчинив дії щодо перерахування 04 жовтня 2016 року на рахунок ТОВ ЄВРОКОСМЕТИКС визначеної суми грошових коштів, що підтверджується випискою ПАТ Альфа-Банк по особовим рахункам (а.с.127).

Доказів про те, що ОСОБА_3 зверталась 04 жовтня 2016 року до ПАТ Альфа-Банк із заявою про розірвання угоди не надано ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Більше того, ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції також пояснила, що підтверджень даним обставинам вона не має.

Звернення ОСОБА_3 до ПАТ Альфа-Банк 11 жовтня 2016 року може вважатися відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту у відповідності до вимог Закону України Про захист прав споживачів , разом з тим, у відповідності до вимог цього ж Закону ОСОБА_3 не повернуто кредитодавцю грошові кошти, що є підставою для відмови в розірванні кредитного договору, про що позивачу було повідомлено Банком відповідним листом.

Крім того, сам кредитний договір укладено з дотриманням норм чинного законодавства та принципу свободи договору, встановлених законом вимог щодо письмової форми та змісту договору, позивач була вільна в його укладенні, ознайомлена з його умовами, усвідомлювала зміст дій, що вчиняє та правові наслідки, які створюють її дії, а тому даний договір жодним чином не порушує права та інтереси позивача.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи зі змісту п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог до ПАТ Альфа-Банк неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, є недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, крім того, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ПАТ Альфа-Банк скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ПАТ Альфа-Банк . В решті вимог рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Біллериса ЮріяОлексійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк про розірвання угоди про надання споживчого кредиту та стягнення судового збору, ухваливши в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк про розірвання угоди про надання споживчого кредиту та стягнення судового збору - відмовити.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова

Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року