Постанова

від 31.05.2018 по справі 200/9884/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1355/18 Справа № 200/9884/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пидищи М.М.

при секретарі - Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_3 про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту та зобов'язання виконати певні дії

за апеляційними скаргами Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області

та Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення штрафних санкцій та збитків (а.с.1-3).

22 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_3 про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту та зобов'язання виконати певні дії. В обґрунтування якого зазначає, що він є власником нерухомого майна, яке знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 6 на підставі договорів купівлі-продажу від 18 травня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованих за реєстровими № 484,487. Будівля житлово-побутового призначення, що належить ОСОБА_2 на праві власності (вул. Вишняківська, 6), розташована на земельній ділянці за кадастровим номером: 8000000000:90:292:0067, яка належить на праві власності Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області. На перевірку обставин, викладених в тексті первісної позовної заяви, 08 червня 2017 року ОСОБА_2, як власник нерухомого майна, намагався потрапити до нерухомості, однак не був допущений охоронцями, які пояснили, що охороняють територію Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області, а тому він не може знаходитися на земельній ділянці, яка є власністю Головного управління Пенсійного Фонду у Київській області. Зважаючи на те, що на земельній ділянці, яка є власністю Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області, розташоване нерухоме майно, належне ОСОБА_2 на праві власності, та яким він має право належним чином користуватися і розпоряджатися, він просить встановити та свою користь земельний сервітут з щорічною оплатою 34 000 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що нерухоме майно розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 6 є недобудованим, він проводить реконструкцію даного приміщення, а також здійснює його подальшу газифікацію, під'єднання до електромережі та прокладення трубопроводу з метою належного функціонування приміщення та його придатності до використання. Проведення комунікацій до нерухомого майна є можливим лише за умови використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:292:0067, оскільки саме на цій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, інших шляхів до під'єднання зазначених комунікацій немає. Крім того, 19 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір будівельного підряду № 37/17, відповідно до п.1.1 якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи по реконструкції будівлі житлово-побутового призначення загальною площею 3960,9 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Вишняківська, будинок 6 (надалі - Роботи) згідно проектно-кошторисної документації (Додаток № 1 до Договору). Оскільки ОСОБА_3 свої обов'язки за договором не виконує, тому позивач просить зобов'язати ОСОБА_3 належним чином виконати умови Договору будівельного підряду (а.с.24-30).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року прийнято зустрічний позовом ОСОБА_2 та вирішено розглядати його в одному провадженні з позовом ОСОБА_3 (а.с.48).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2017 року позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області про стягнення штрафних санкцій та збитків - залишено без розгляду (а.с.51).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_3 про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту та зобов'язання виконати певні дії - задоволенні частково.

Встановлено на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) земельний сервітут, який передбачає право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій та у зв'язку з цим право проходу/проїзду до нерухомого майна будівлі житлово-побутового призначення загальною площею 3960,9 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Вишняківська, будинок 6 через земельну ділянку за кадастровим номером: 8000000000:90:292:0067, що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 2а, загальною площею 5988 кв.м. та яка належить на праві власності Головному Управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, з можливістю використання усієї площі земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:292:0067 загальною площею 5988 кв. м. з щорічною платою за користування 34 000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.52-44).

В апеляційних скаргах Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області та Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвали нове, яким в цій частині у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. а.с. 88-95,108-113).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянти в своїх апеляційних скаргах просять скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справі на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення було прийнято судом з порушенням правил територіальної підсудності (юрисдикції).

За таких обставин, колегія суддів має перевірити дотримання судом першої інстанції правил територіальної підсудності (юрисдикції) незалежно від доводів апелянта.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині слід скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення безстрокового платного земельного сервітуту , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України (яка діяла на час постановлення рішення) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Із позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що вони були заявлені щодо нерухомого майна, яке розташоване на території Дарницького району м. Києва, тобто розгляд таких вимог не входив до територіальної юрисдикції Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст.ст. 114, 123 ЦПК України (яка діяла на час постановлення рішення) та було розглянуто зустрічний позов з порушенням правил територіальної підсудності, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд за встановленою підсудністю.

В той же час відповідно до ч. 2 ст. 378 ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд, якщо учасник справи який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській областів суді першої інстанції не могло заявити про непідсудність справи, оскільки не були належним чином повідомленні про розгляд справи та рішення винесено без їх участі.

Однак, в суді апеляційної інстанції апелянтами не було заявлено такої вимоги чи клопотання.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи обставини даної справи, колегія суддів вважає, що направлення даної справи на новий розгляд призведе до порушення розумних строків вирішення спору і не може розглядатися як ефективний засіб юридичного захисту порушених прав апелянта.

Що стосується висновків суду 1 інстанції про наявність підстав часткового задоволення позовних вимог, то з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду м. Києва в цивільній справі №753/8307/15-ц від 05 червня 2015 року визнано за Іноземною компанією Авілда бізнес ЛТД право власності на предмет іпотеки, а саме: окремо розташовану будівлю житлово-побутового призначення, за адресою: місто Київ, вул. Вишняківська, 6, загальною площею 3960,9 кв.м. (а.с.6-7).

ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, яке знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 6 на підставі договорів купівлі-продажу від 18 травня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованих за реєстровими № 484, 487 (а.с.8-11).

Будівля житлово-побутового призначення, що належить ОСОБА_2 на праві власності (вул. Вишняківська, 6), розташована на земельній ділянці за кадастровим номером: 8000000000:90:292:0067, за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 2а, яка належить на праві власності Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру (а.с.35).

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення земельного сервітуту, суд 1 інстанції виходив з того, що проведення підключення електромережі та прокладання трубопроводу до нерухомого майна позивача є неможливим, так як нерухоме майно станом на момент розгляду справи розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 6, знаходиться на земельній ділянці Головного управління Пенсійного фонду в Київській області, представники ГУ Пенсійного фонду України у Київській області чинять перешкоди та не допускають позивача до нерухомого майна та не надають можливості використовувати земельну ділянку для обслуговування нежитлового приміщення позивача, а сервітут в даному випадку є єдиним заходом, який на законних підставах надає позивачу можливість здійснювати правомочності власника щодо нерухомого майна та завершити будівництво нерухомого майна, його реконструкцію, ремонт та підключення до всіх необхідних комунікацій.

Так, згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтями 401-404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту . Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при вирішенні спору про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів. При вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Аналіз правових норм, що регулює спірні правовідносини з врахування викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України роз'яснень, свідчить, що суд може винести рішення про встановлення сервітуту , умови якого визначаються з урахуванням обставин справи, при доведеності позивачем обов'язкових умов для встановлення сервітуту, а саме не досягнення між сторонами попередньої домовленості про встановлення сервітуту, неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки та наявності плану земельної ділянки із чітким визначенням на місцевості меж дії земельного сервітуту , бо земельний сервітут відповідно до вимог ст. 100 ЗК України підлягає державній реєстрації.

При вирішенні спору суд першої інстанції наведені норми матеріального права не застосував, та передчасно ухвалив заочне рішення на підставі неповно з'ясованих обставин, які мають значення у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій доказів, на підтвердження виконання вимог ч.3 ст. 402 ЦК України про вжиття до звернення до суду заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з відповідачем, як власником земельної ділянки.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №6577/09-01 від 10.10.2017 року, ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області із заявою щодо встановлення сервітуту через земельну ділянку за кадастровим номером № 8000000000:90:292:0067, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 2-а, загальною площею 5988 кв.м., не звертався (а.с.98-99).

Обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема не зверталася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то позивачу слід відмовити у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення безстрокового платного земельного сервітутута ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області за подання апеляційної скарги сплатила 1760,00 грн. судового збору (платіжне доручення № 02834 від 25.10.2017 року (а.с.101), тому слід стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1760,00 грн на користь Прокуратура Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н ОВ И В:

Апеляційні скарги Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області- задовольнити .

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2017 року в оскаржуваній частині - скасувати .

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_3 про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044 м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код за ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в сумі 1760,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді :