Рішення

від 29.05.2018 по справі 902/59/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2018 р. Cправа № 902/59/18

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді О.С.Нешик, при секретарі судового засідання О.І.Німенко, розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Пак", м.Вінниця

про стягнення 745732,69 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався,

представник позивача ОСОБА_1 (діє на підставі довіреності від 07.03.2018) був присутній в судому засіданні 29.05.2018 о 14 год. 30 хв., після перерви не з'явився

В С Т А Н О В И В :

У провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/59/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Пак" про стягнення 745732,69 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу №42 від 10.10.2017, з яких: 550000,00 грн - основний борг (та 34472,85 грн - "курсова різниця"), 84301,45 грн - 36% річних; 70299,11 грн - пеня, 6659,28 грн - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою суду від 12.02.2018 постановлено справу №902/59/18 розглянути за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №902/59/18 призначити на 13.03.2018.

У підготовчому засіданні 13.03.2018 за клопотанням представників сторін, з метою надання останнім можливості укласти мирову угоду, оголошено перерву до 29.03.2018, про що представників сторін повідомлено у судовому засіданні під розписку.

Ухвалою суду від 29.03.2018 постановлено прийняти заяву ТОВ "Престиж Полімер" №3/юр від 27.03.2018 "про збільшення позовних вимог" до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зазначеної заяви, закрити підготовче провадження у справі №902/59/18, призначити справу до судового розгляду по суті, повідомити учасникам справи, що розгляд справи по суті відбудеться 21.05.2018.

З огляду на неявку в судове засідання відповідача, ухвалою суду від 21.05.2018 розгляд справи відкладено до 29.05.2018.

На визначену судом дату та час (29.05.2018 на 14 год. 30 хв.) з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, водночас 29.05.2018 до суду надійшло клопотання за підписом представника ТОВ "Гранд-Пак" ОСОБА_2 б/н від 29.05.2018 "про відкладення слухання справи" на іншу дату, мотивоване неможливістю прибуття у судове засідання керівника ТОВ "Гранд-Пак", який станом на 29.05.2018 перебуває за межами м.Вінниці. Також даним клопотанням останній повідомив суду, що між сторонами проводяться переговори щодо мирного врегулювання спору.

Представник позивача стосовно задоволення судом клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Пак" заперечив, посилаючись на те, що зі сторони відповідача не було вчинено жодних дій щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, з огляду на те, що останнім не надано суду доказів на підтвердження викладених в ньому обставин.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві з урахуванням заяви №3/юр від 27.03.2018 про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 29.05.2018 судом оголошена перерва до 17 год. 00 хв.

На визначений судом час представники сторін в судове засідання не з'явились.

Відповідно до положень ч.4 ст.240 ГПК України вступна та резолютивна частини рішення у справі №902/59/18 не проголошувались.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Пак" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №42 (а.с.12-15), згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених договором товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною договору відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2 договору, сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, вона прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною вказаного договору.

Право власності на товар (партію товару), яка постачається згідно даного договору, переходить від продавця до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця в видатковій накладній (п.1.3. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та зазначається у видатковій накладній, яка підписується обома сторонами.

Загальну вартість договору складає сума всіх підписаних сторонами витратних накладних до вказаного договору, з урахуванням можливих переоцінок вартості поставленого товару згідно п.3.3. даного договору (п.3.2. договору).

Згідно п.3.3. договору "Переоцінка товару" та пп.3.3.1. договору, вбачається, що вартість кожної окремої партії товару збільшується, якщо з моменту видачі товарної накладної і настанням строку оплати - змінюється курс долара США чи курс ЄВРО по відношенню до гривні в бік збільшення (по курсу міжбанківських валютних торгів на сайті http://minfin.com.ua). В залежності від асортименту товару, переоцінка товару буде здійснюватися до курсу долара США чи курсу ЄВРО. В такому випадку сума, яка підлягає оплаті в гривні, визначається формулою: В=(А1/А2)*D, де В - сума платежу на момент оплати; D - сума платежу на день видачі товарної накладної; А2 - курс міжбанківських валютних торгів на сайті http://minfin.com.ua долар США чи ЄВРО до гривні на день видачі товарної накладної; А1 - курс міжбанківських валютних торгів на сайті http://minfin.com.ua долар США чи ЄВРО до гривні на день оплати. Підписанням цього договору сторони погодили, що вказана формула застосовується при умові, що коефіцієнт А1/А2 більше 1 (одиниці). Підписанням цього договору сторони погодили вважати джерелом відстеження курсу долара США чи ЄВРО до гривні на Інтернет порталі http://minfin.com.ua.

Умовами п.5.1. договору, покупець сплачує продавцеві за поставлений товар на умовах - відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару з умовами погашення курсової різниці згідно п.3.3.1. договору. Партією товару вважається товар, поставлений за однією видатковою накладною (п.5.1. договору).

Згідно п.6.2. договору, підписання накладної покупцем або його представником свідчить про приймання ним товару по кількості та якості без зауважень.

Згідно п.7.1. договору, за невиконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність в співвідношенні з діючим законодавством України.

Відповідно до п.7.3. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. У випадку прострочення більше ніж на 3 календарних дні покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого в строк товару з дня настання строку оплати товару до дня фактичної оплати.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020 (п.10.1. договору).

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання договірних зобов'язань поставив відповідачу товар (поліпропілен) на загальну суму 859920,00 грн, що підтверджується обопільно підписаними сторонами та засвідчені печатками обох сторін видатковими накладними №22 від 12 жовтня 2018 та №23 від 12 жовтня 2018 та товарно-транспортними накладними №12 від 12.10.2017 та №23 від 12.10.2017 (а.с.16-19).

В свою чергу відповідач на виконання своїх зобов'язань здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 240000,00 грн, що вбачається з банківських виписок, а саме: 26.10.2018 на суму 120000,00 грн та 11.12.2018 на суму 120000,00 грн (а.с.20-21).

Однак, позивач з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору купівлі-продажу продукції №42 від 10.10.2017 звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 619920,00 грн (859920,00 грн - 240000,00 грн).

Разом з цим, відповідач після порушення провадження у справі, свої зобов'язання згідно договору купівлі-продажу виконав частково, а саме: 16.02.2018 на суму 19920,00 грн, 22.02.2018 на суму 20000,00 грн та 28.02.2018 на суму 30000,00 грн, в зв'язку з чим його заборгованість станом на 12.03.2018 склала 550000,00 грн, у зв'язку з чим, позивачем було подано заяву про зменшення розмір позовних вимог (№2/юр від 12.03.2018) в цій частині (а.с.56-57). Водночас, вказаною заявою позивач додатково заявив про використання наданого йому права по застосуванню п.3.3 договору "Переоцінка товару" та повідомив суд, що 14.02.2018 останнім було надіслано на адресу відповідача акт переоцінки товару №1 від 31.01.2018 (а.с.58) на загальну суму 654392,85 грн, з якої вбачається, що ціна товару (курсова різниця) становить 34472,85 грн.

Таким чином, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи відповідач в порушення вказаних умов договору купівлі-продажу товару №42 від 10.10.2017 не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару в повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 550000,00 грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 550000,00 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем за період з 12.11.2017 по 27.03.2018 нараховано та заявлено до стягнення 70299,11 грн -пені та 84301,45 грн - 36% річних, а також 6659,28 грн інфляційних втрат за листопад 2017.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.7.3. договору купівлі-продажу №42 від 10.10.2017 сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. У випадку прострочення більше ніж на 3 календарних дні покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого в строк товару з дня настання строку оплати товару до дня фактичної оплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

З огляду на викладене, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 36% річних, встановив що заявлені суми позивачем обраховано вірно, а відтак вимоги про стягнення 70299,11 грн пені; 84301,45 грн 36% річних та 6659,28 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 34472,85 грн "курсової різниці".

Згідно п.3.3. договору "Переоцінка товару" та пп.3.3.1. договору, вбачається, що вартість кожної окремої партії товару збільшується, якщо з моменту видачі товарної накладної і настанням строку оплати - змінюється курс долара США чи курс ЄВРО по відношенню до гривні в бік збільшення (по курсу міжбанківських валютних торгів на сайті http://minfin.com.ua). В залежності від асортименту товару, переоцінка товару буде здійснюватися до курсу долара США чи курсу ЄВРО. В такому випадку сума, яка підлягає оплаті в гривні, визначається формулою: В=(А1/А2)*D, де В - сума платежу на момент оплати; D - сума платежу на день видачі товарної накладної; А2 - курс міжбанківських валютних торгів на сайті http://minfin.com.ua долар США чи ЄВРО до гривні на день видачі товарної накладної; А1 - курс міжбанківських валютних торгів на сайті http://minfin.com.ua долар США чи ЄВРО до гривні на день оплати. Підписанням цього договору сторони погодили, що вказана формула застосовується при умові, що коефіцієнт А1/А2 більше 1 (одиниці). Підписанням цього договору сторони погодили вважати джерелом відстеження курсу долара США чи ЄВРО до гривні на Інтернет порталі http://minfin.com.ua.

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За пп.3.3.1. договору, курс валют визначається за даними сайту http://minfin.com.ua, виходячи із курсу продажу долара США або Євро до гривні, встановленому на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором.

На день прийняття рішення по справі (29.05.2018), на вказаному сайті (http://minfin.com.ua), курс долара США є меншим порівняно з курсом на момент оплати.

Разом з цим, підпунктом 3.3.1. договору сторони погодили, що вказана формула застосовується при умові, що коефіцієнт А1/А2 більше 1 (одиниці).

Відтак, враховуючи, що коефіцієнт А1/А2 менше 1 (одиниці) умови зазначені у пп.3.3.1. договору не застосовуються, тому вимога про стягнення 34472,85 грн не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Пак" (21022, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Айвазовського, буд.28, кімн.206; код ЄДРПОУ 41091005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" (49021, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Тернова, буд.3Б; код ЄДРПОУ 39937783) 550000,00 грн основного боргу; 70299,11 грн пені; 84301,45 грн 36% річних; 6659,28 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 10668,90 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 34472,85 грн курсової різниці.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення у справі №902/59/18 08 червня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "Престиж Полімер" (49021, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Тернова, буд. 3Б)

3 - відповідачу - ТОВ "Гранд-Пак" (21022, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Айвазовського, буд.28, кімн.206)